Лист до Тита

1 Павло, Божий раб, який став апостолом Ісуса Христа і має таку ж віру, як Божі вибранці, а також точне знання правди, що узгоджується з побожною відданістю. 2  В основі такої відданості лежить надія на вічне життя, обіцяне з давніх часів Богом, який не може говорити неправду. 3 Коли ж надійшов призначений час, наш Спаситель, Бог, виявив своє слово в проповідуванні, що було доручене мені за його наказом. 4 Пишу цього листа Титові — щирій дитині, з котрим маємо спільну віру:

Нехай буде з тобою незаслужена доброта й мир від Бога, Батька, і Христа Ісуса, нашого Спасителя.

5 Я залишив тебе на Криті, щоб ти виправив недоліки і, подорожуючи з міста до міста, призначав старійшин, як я тобі наказав. 6 Призначити можна того, хто бездоганний, чоловік однієї дружини, хто має віруючих, не бунтівливих дітей, які не звинувачені в розгулі. 7 Бо наглядач, як Божий управитель, має бути бездоганним, не свавільним, не гнівливим, не повинен зчиняти п’яних сварок та битися, не бути жадібним до нечесної наживи, 8 а натомість бути гостинним, любити великодушність, бути розважним, праведним, відданим, виявляти самовладання. 9 Що ж до мистецтва навчати, то він повинен міцно триматися вірного слова, аби міг і настійно заохочувати здоровою наукою, і докоряти тим, хто їй суперечить.

10 Бо є чимало непокірних людей, особливо тих, хто обстоює обрı́зання; ці базіки брехнею затуманюють розуми. 11 Таким треба закривати уста, оскільки вони руйнують цілі доми, навчаючи того, чого не повинні, заради нечесної наживи. 12 Один з них, їхній же пророк, сказав: «Критяни — закоренілі брехуни, небезпечні звірі, ледачі ненажери».

13 Це свідчення правдиве. Тому й далі докоряй їм суворо, щоб вони були здорові у вірі, 14 не звертали уваги на юдейські байки і заповіді тих, хто відвертається від правди. 15 Для чистих усе чисте, а для опоганених і безвірних ніщо не чисте, адже і розум, і сумління таких людей опоганені. 16 Вони прилюдно заявляють, що знають Бога, але своїми вчинками зрікаються його, бо є мерзотними, неслухняними та непридатними для жодного доброго вчинку.

2 Ти ж і далі говори те, що узгоджується зі здоровою наукою. 2 Нехай чоловіки похилого віку будуть поміркованими у звичках, серйозними, розважними, здоровими у вірі, любові й витривалості. 3 Так само і жінки похилого віку нехай поводяться побожно, не зводять наклепів, не будуть поневолені надмірною кількістю вина, а навчають добра; 4 хай напоумляють молодих жінок, щоб вони любили своїх чоловіків та любили своїх дітей, 5 були розважними, чистими, старанними господинями, добрими, підкорялися своїм чоловікам, аби ніхто не говорив про Боже слово зневажливо.

6 Також настійно заохочуй молодих чоловіків бути розважними. 7 Та й сам подавай у всьому приклад добрих діл, відзначайся чесністю у своєму навчанні, серйозністю, 8 здоровою мовою, яку неможливо засудити. Тоді людина, котра стоїть на боці противників, засоромиться, не маючи жодної підстави назвати нашу поведінку негідною. 9 Нехай раби в усьому підкоряються своїм власникам і догоджають їм, нехай не перечать, 10 не крадуть, а повною мірою виявляють вірність, щоб у всьому прикрашати науку нашого Спасителя, Бога.

11 Бо виявилась Божа незаслужена доброта, яка несе спасіння усіляким людям. 12 Вона вчить нас цуратись безбожності та світських прагнень і бути розважними в теперішній системі, жити в праведності та побожній відданості, 13 чекаючи сповнення щасливої надії і славетного з’явлення великого Бога, а також нашого Спасителя, Христа Ісуса, 14 який віддав себе за нас, аби визволити нас від усілякого беззаконня та очистити для себе — як свою особливу власність — народ, ревний до добрих діл.

15 Продовжуй говорити про це та настійно заохочувати і докоряти, маючи повне право наказувати. Хай ніхто ніколи тобою не погорджує.

3 І далі нагадуй, щоб вони підкорялися й були слухняні урядам і тим, хто має владу, щоб були готовими до кожного доброго діла, 2 ні про кого не говорили зневажливо, щоб не були войовничими, натомість були поміркованими, сповна виявляючи лагідність до всіх людей. 3 Бо і ми колись були нерозумними, неслухняними, обманеними, були рабами різних прагнень і задоволень, сповненими злоби та заздрощів, були гидкими й ненавиділи одні одних.

4 Проте коли Спаситель наш, Бог, виявив доброту і любов до людей, 5 то не за праведні вчинки, які ми робили, а згідно зі своїм милосердям він врятував нас через обмивання, котре привело нас до життя, і через оновлення святим духом. 6 Цей дух він рясно злив на нас через Ісуса Христа, Спасителя нашого, 7 щоб ми, будучи визнані праведними завдяки його незаслуженій доброті, стали спадкоємцями відповідно до надії на вічне життя.

8 Слова ці вірні, і я бажаю, щоб ти постійно говорив про все це з рішучістю, аби ті, хто повірив у Бога, зосереджували свої думки на виконанні добрих справ, що добре і корисне для людей.

9 Уникай же безглуздих дискусій і з’ясовувань родоводів, і чвар, і суперечок про Закон, бо вони некорисні та марні. 10 А людини, яка поширює сектантство, після того як напутиш її перший і другий раз, відцурайся, 11 знаючи, що вона збочила зі шляху та грішить, сама себе засудивши.

12 Коли пришлю до тебе Арте́му або Ти́хика, зроби все, щоб прийти до мене в Нікополь, бо я вирішив там перезимувати. 13 Добре споряди в дорогу Зену, обізнаного в Законі, та Аполло́са, щоб їм нічого не бракувало. 14 Нехай же і наші вчаться виконувати добрі справи і так задовольняти свої настійні потреби, аби не бути безплідними в служінні.

15 Усі, хто зі мною, шлють тобі вітання. Передай і мої вітання тим, хто любить нас у вірі.

Нехай незаслужена доброта буде з усіма вами.