Глядачі довідуються як церква втручається в політику
ПРОГРАМИ на французькій державній телевізії про Католицьку церкву відкрили ще щось іншого. Вони відкрили як священики втручаються в політику і їхню політичну активність про яку багатьом глядачам не було відомо.
Одну річ, глядачі чули присягу іспанських єпископів на вірність держави перед генералом Франко. На програмі також була серія розмов, які показували як священики, монахи, черниці менш-більш відкрито бунтувалися проти політики в Іспанії. Це дуже соромило вище священство, яке присягало вірність державі.
Одна частина програми, яку накрутили на фільм недалеко Барселони показала зібрання бунтівничих священиків у кімнаті, яка була приготовлена для цієї цілі черницями. Коли упорядник французької телевізії запитав одного з священиків, чи такі політичні вчинки сходилися з його священицьким призначенням, він відповів: “Так, бо офіціяльна церква має справу з політикою цілий час”. Довго-волосий ‘гиппі’, єзуїтський священик сказав, що: “В Іспанії священик читає Євангелію й Маркса”. Коли його запитали чи вони не протиречать одна одній, він відповів, “Ні”.
Ще одна інтерв’ю відбулася в церкві де вівтар був закритий, коли церкву вживають як залю для політичних зібрань. Тут священик сказав прямо, що “треба відкрити людям очі відносно перелюбного подружжя між церквою та державою”. А робітник-священик додав: “Церква є з’єднана з міжнародним імперіялізмом. Цей імперіялізм треба знищити, будь він релігійний, чи економічний”.
Але, чи ці священики вважають за більшу важливість політичну активність ніж навчати людей Слова Божого? Глядачі телевізії бачили як під час інтерв’ю було поставлено оце питання перед іспанським Бенедиктинським монахом. Багато були здивовані коли почули відповідь монаха: “Так, це правда”.
Тоді запросили французького кардинала Данила висловити його погляд відносно звіту про Католицьку церкву в Іспанії. Кардинал Данило відповів: “Мене вразила щирість цих священиків. . . . Мене також дуже вражає коли вони все підтведжували, що їхня революційна боротьба в ніякий спосіб не впливала на їхню віру в Бога”. Але багато глядачів були дуже вражені ще чимсь іншим. Їм було тяжко повірити, коли кардинал приймав ідею, що священики можуть бути політичними революціонерами!
Замішання між французькими священиками
Інша програма показала політичну активність серед французьких священиків. На ній показали групу революційних священиків, яких кажуть є близько тисяча в Франції.
Промовець для цих священиків сказав, що вони посвятили себе “для політичних дій, які мобілізують нас воювати як горожани проти всіх гнітючих сил у цій країні і скрізь, сил, які починають та просувають очевидну нерівність та несправедливість. Третій Світ починається на Заході, отже нам треба почати тут, разом із тими, які вже беруть участь у цій визвольній праці”.
Глядачі напевно цікавилися знати чи вони слухали промову на релігійну тему священика чи деклярацію про Комуністичний Маніфест Карла Маркса! Їхні сумніви стали оправдані наступною програмою.
Наступна програма показала, як ліві войовничі католики брали участь у “класовій боротьбі” разом із місцевим священиком. Священик відчував, що людство є поділене, не на віруючих і безбожників, але на тих, які воюють, щоб визволити людство (включаючи віруючих і безбожників), і тих, які відмовляються брати участь у цій боротьбі. Він признався, що “особисто я почуваюся ближче до моїх марксистських та безбожницьких друзів ніж до віруючих, які не беруть участи в цій боротьбі”.
Політичні незгоди в Сполучених Штатах
Одна частина цього звіту відносилася до католицизму в Сполучених Штатах. Вона показала, що й тут політичні незгоди між священиками дуже поширювалися.
Коментуючи про цю точку програми, французький часопис Le Monde говорив про “надмірний-американізм [Католицької] церкви, яка зв’язала себе з установою, щоб протестантські громади прийняли її”.
Проте, один священик із яким проводили переговори на програмі признався, що багато американських католиків “уже не бачуть потреби показувати себе надмірними-патріотами”. І це доказалося особливо правдою в іншій програмі, яка показувала суперницькі католицькі погляди про В’єтнамську війну.
Деякі американські католики вірять, що ця війна є хрестовим походом, щоб р’ятувати в’єтнамських католиків. Інші американські католики, включно з деякими священиками, були готові піти до в’язниці за те, що буйно виступали проти війни.
Також відкриваючи багатьом очі була серія інтерв’ю з славними католиками, які оповідали про важну ролю Католицької церкви в сучасному В’єтнамі. Було відкрито, що одна з перших причин чому французи загарбали Індокитай в дев’ятнадцятому столітті була охоронити католицьких місіонерів від переслідування.
Глядачам телевізії сказали, що в часі індокитайської війни між французами в В’єтмінг (від 1947 до 1954 р.), і в теперішній В’єтнамській війні, оборона католицьких справ була одна з головних факторів. Репортер телевізійної програми розпитував одного католицького священика в в’єтнамському селі, який гордо признався, що він особисто вишколював мешканців села — чоловіків, жінок і дітей —для війни.
Відносно католицьких скитальців, які виходили з північного В’єтнаму після 1945 р., Le Monde сказав, що вони були зорганізовані “священиками, священиками-офіцерами, які так багато говорять про гармати, як і про Євангелію”.
Церква в Латинській Америці
В останній програмі був звіт про Католицьку церкву в Латинській Америці. Там було показано, що переможці та священики, які приходили з ними з Європи накинули католицизм на латино-американців. Ця програма також показала, що Римо-Католицька Церква підтримувала уряд, який дуже гнобив людей.
Частину цього гноблення можна бачити з того, що хоч Церква вже майже п’ять століть кермувала публічною освітою, то вона, однак, тримала своїх людей в незнанні. Навіть сьогодні по багатьох латино-американських країнах неписьменність є дуже велика.
Коментуючи про цю особливу програму католицький щоденник у Парижі Le Figaro сказав: “Треба сказати на честь видавцям цієї програми, що вони ніколи не дозволили нам забути головну точку, а саме, велику убогість людей — у Болівії, Коломбії, Перу і Бразілії, — які сьогодні є подібні до скитальців тому, що їх ніколи не вважали бути гідними, щоб поводитися з ними по-людяному. Те, що [Католицька] церква і уряд діяли співучасно вже довший час було припущенням. Тепер маємо щось нового: сьогодні деякі, священики й миряни стараються розбити подружжя церкви з державою”.
Потверджуючи це, телевізійна камера показала священика, який працював між індійцями в Болівії, Він говорив про “сильну [Католицьку] церкву, яка кокетувала (залицялася) з урядом та збагачувала сама себе”. Один священик з Коломбії, який працює між убогими сказав: “Місія церкви є працювати з убогими. Але в Коломбії все є іначе, бо тут церква і держава є одружені”. Обидва ці священики попали в клопіт із своїми єпископами. Але інші священики, як стають революціонерами, прилучуються до них.
В його статті про цю програму, Le Monde писав: “Четверта програма показала цілий образ католицизму в Латинській Америці, а особливо в Коломбії, Болівії, Гватемалі й Бразілії. Неприємний образ голоду, убогости, смертности, неписьменности, і значної нерівности у відношенню членів священства”.
Ми можемо сподіватися, що ці зростаючі незгоди над моральним і політичним відношенням між католицькими священиками, також будуть впливати і на інші справи. Це правда, і прогами показали деякі з них.