Що говорить жіночий рух “визволення жінок”?

“ОСНОВНИЙ настрій жінок в Америці сьогодні є боротьба, розстроєння, глибоке розділення і зміна”.

Таке заключення приходить через запитування мужчин, як і жінок. Воно відбиває широкий настрій серед жінок в різних частинах світу, а головно в Сполучених Штатах.

Чи це говорить, що перед нашим часом усі жінки були задоволені своєю долею у житті? Ні, бо деякі жінки вже нарікали багато століть. То ж яка різниця є між сьогоднішнім положенням жінки?

Те, що є відносно нове сьогодні, є широкість поля життя, що його таке нарікання покриває й який наполегливий їхній плач є. Також, починаючись із другою половиною 1960-го десятиліття багато жінок почали організуватися і діяти як то не було ніколи перед тим. Тепер вони вимагають змін, щоб поправити те, що вони кажуть є великі несправедливості проти їхньої статі. Вони кажуть, що вже минув день, коли вони будуть покірно коритися мужчинам.

Цей рух загально називають “Визволення Жінок”. Словник пояснює, що слово визволення значить визволяти з неволі, якість або стан свободи, маючи законні й політичні права горожанина. Тих, що захищають визволення жінок, часом називають “феміністи”.

А якої ж свободи жінки в цьому рухові домагаються? Хоч ці свободи різняться між різними групами жінок, то є кілька головних напрямів серед більшости тих, що підтримують цей рух. Вони ненавидять, що чоловіки вважають їх лише за предмет для статевого задоволення, замість поводитися з ними, як особами. Мужчини, які трактують жінок в цей спосіб називаються “sexists”. Також, ці жінки противляться цілковитій або сліпій вірі у вищисть чи старшенство чоловіків, називаючи цей стан “мужеське гноблення” або “шовенізм”.

Жінки також противляться тому, що коли працюють, то не дістають такої самої платні, як чоловіки за ту саму працю. Також, вони вважають, що це є несправедливо виключати чи недопускати жінок до праць чи посад, яких чоловіки займають.

Деякі жінки вимагають рівного права дома. Вони хочуть, щоб чоловік помагав їм в їхній домашній праці, щоб жінка могла працювати поза домом. Вони вірять, що домашня робота є “понижаюча”, отже воліють працювати поза домом при роботі, яку вони вважають цікавішою, викликаючою, або навіть “чарівною”.

Багато жінок вимагають права мати законні аборти коли хочуть припинити вагітність. Вони відчувають, що це звільнить їх від ще одного поневолення іншою особою, небажаною дитиною.

Інша вимога є, щоб уряди будували центри в яких будуть доглядати їхніх дітей. Матері, які працюють, щоб утримувати родину хочуть, щоб хтось доглядав їхніх дітей. Вони воліють працювати ніж приймати допомогу і убоге існування. Але вони хочуть якогось розпорядку, щоб доглядати їхніх малих дітей.

Десятки тисяч жінок уже марширували вулицями міст виявляючи свої вимоги. У Нью-Йорку, коло шістдесят жінок “оточили” “Статую Свободи”, заслонили її завісою на якій було написано: “Жінки Світу, Єднайтеся!” Так як сказала одна жінка, Панну Свободи вибрали тому що “це є насмішка, що жінка символізує, неясне поняття свободи, але в дійсності ми не є вільні”.

У Нідерландах група жінок спалила жіночий корсет перед статуєю славної голландської суфражистки (право голосувати). Тоді вони напали на публичні вбиральні для чоловіків, нарікаючи, що жінки не мали таких убиралень. Вони свистіли на мужчин по вулицях і голосно дискутували їхні добрі і погані риси. Голландські жінки вимагали однакової платні для жінок, рівного розділення домашніх обов’язків між чоловікома та жінкою, законних абортів, статевої освіти в школах й пілюль проти вагітности для неповнолітніх.

Норвежські жінки дуже здивували мужчин в їхніх країнах коли великим числом почали голосувати на жіночих кандидатів у місцевих виборах. Багато міських нарад прийшли під їхню контролю коли ці кандидати вигравали вибори. Це включає наради в двох найбільших містах у Норвегії.

Різниці в поглядах

Одначе, ми не повинні думати, що визволення жінок є з’єднаний, міжнародний рух під центральною контролею. Тут є включено багато груп і осіб, і між ними є великі різниці в поглядах. Між цими жінками різних країн і расового походження є незгоди. Навіть у національній або расовій групі є багато незгод.

Наприклад, деякі хочуть дати жінкам силу в сьогоднішньому суспільстві, щоб вони працювали з “Установою”. Але інші хочуть цілком розбити засноване суспільство і замінити його іншим порядком. Хоч деякі хочуть рівного стану в подружжі, то інші хочуть цілком скасувати його. Деякі хочуть цілковитої статевої свободи, включаючи потяг жінки до жінки для себе й мужоложство для чоловіків. А інші противляться такій статевій свободі.

Жінки в цьому рухові не є певні в яку політичну сторону вони повинні йти. Журнал The National Observer сказав про зібрання організації визволення жінок: “Їхні зібрання є повні суперечок. На одному такому зібранні, група молодих жінок . . . почала сваритися з іншими делегатами про політичні процедури та плани”. Одна жінка нарікала: ‘Я не приїхала 600 миль, щоб сваритися’.

Хоч незгод не бракує, то в тому самому часі жінки перестерігають, що глибину і ширину їхнього почуття не повинні недооцінювати. Інші погоджуються з цим. The National Observer зауважив: “Для тих, що не звертали багато уваги, прийшов час серйозно звернути увагу над визволенням жінок”.

Це тому, що хоч є багато незгод між тими, які пропонують визволення жінок, то згоди є ще сильніші. Наприклад, в Європі вимоги є такі самі, як у Сполучених Штатах: що жінки є другорядні горожани і терплять від неоднакового ставлення в подружжі, освіті, фаховому тренованні і в праці. Вони також вимагають відповідної платні за відповідну роботу, поправок у законах про аборти, дитячих кімнат і центрів доглядати дітей.

А що ж сказати про тих, які підтримують рух визволення жінки? Чи вони мають рацію? Чи є якась правда в тому, що вони говорять?