Чому мусять навіть молоді вмирати?

“Чому моє немовлятко померло?” ридала молода мати, прибита горем через смерть своєї єдиної дитини. “Перед ним було так багато років — він мав так багато для чого жити”.

“Жалуйте нас!” викрикує напис на надгробному пам’ятнику трьохлітньої дитини. Британські родичі зазначили гріб слідуючими словами: “Тут лежать двоє гарних немовлят”.

Такі родичі не є самі в свойому горю. Багато інших відчули їхню біль. Переважно лише кілька близьких друзів бачать цей смуток. Іншими часами цілий світ зауважує втрату.

Родичі можуть легко уявити собі смуток родин сімдесят один дітей, які в квітні 1970 р., загинули, коли земля зсунулася і завалила лікарню для туберкульозно-хворих в Плато де Асей, у Французьких Альпах. Вони також можуть відчувати горе родичів, які у вересні 1970 р., відіслали своїх веселих дітей на свято в Індійськім південнім штаті Майсор, коли довідалися, що їхній човен перевернувся.

У багатьох країнах матері бачили, як їхні сини “віддавали своє життя” за політичні ідеї, для підтримування або поширювання народних кордонів або впливів. Протестування студентів, які тепер можна дуже часто бачити по цілому світі, довели до дальшого смутку, як то сталося в Кент державному Університеті і в Джексон стейтовій Колегії в Міссісіппі в 1970 р.

Деякі молоді знаходять самі свою власну смерть — коли нерозважливо швидко їдуть автами, п’янствують або через інші причини, яких вони або інші чинять під впливом наркотиків. Інші втратили своє життя в дуже молодому віці через втоплення, через громовиці, в огнях, бурях, в стрільбах, через отруту, і таке інше. Але в кожній такій родині смуток є поступово поборений. Родина привикає до своєї втрати, і життя продовжається.

Причини на передчасну смерть

Однак, родичі прибиті горем, сумуючи над втратою своєї дитини, часто питають, чому це їхня дитина мусіла вмерти. В одружених жінках виринають подібні питання в часі смерти своїх любих чоловіків: “Чому мій Василь? Чому це він мусів умерти? Він ніколи нікому не зробив жодної шкоди!”

Люди рідко коли вмирають тому, що робили комусь шкоду. Вони вмирають у різному віці, тому що ми всі родилися, щоб жити у цьому ладі в якому з часом кожний вмирає. Єдина книжка, яка правдиво пояснює цей стан є найстаріша книжка в світі, Свята Біблія. Ті, що писали її були надхнені Богом, отже ми повинні цікавитися тим, що вони писали. Один із цих надхнених, що писали, майже три тисячі років тому сказав: “Бо знають живі, що помруть”.— Еккл. 9:5.

Деяких дітей (або дорослих) “не вибирається” на смерть. Часто смерть приходить через випадок — тому, що хтось є в якомусь місці, в якомусь часі коли стався випадок. Смерть не перебирає чи хтось є молодий, добрий, талановитий, або перед собою мав славетну майбутність. Так як писав мудрий цар Соломон у надхненому Писанні: “Знову я бачив під сонцем, що біг не є у скорих . . . ні ласка — у знавців, а від часу й нагоди залежні вони”.— Еккл. 9:11.

Дитина може бігти по вулиці за м’ячем. Коли в той “час” на вулиці не їде авто, то нічого не станеться. Але коли появиться авто (“небезпека”, якої дитина не передбачила), то дитина може бути поранена, а навіть забита. Вона не вмирає тому, що її смерть була “приречена”, або що “це була її доля”. Її смерть не була рішена наперед, але тому, що була на вулиці коли авто проїжджало.

Стан померлих

Той самий писатель Біблії, який написав: “Бо знають живі, що помруть”, продовжував те саме речення словами, які здивують багатьох. Він сказав: “А померлі нічого не знають”.— Еккл. 9:5, 10.

Ця думка дивує осіб, яких церкви вчили, що мертві не лише є свідомі, але свідомо переносять великі муки або втішаються нагородами. Хто вже не чув ідею, що мертві терплять в огняному пеклі, або чистилищі, або втішаються небесними благословенствами? Однак, Боже Слово, Біблія, каже, що померлі “нічого не знають”.

Переконайте самі себе. Знайдіть вашу власну Біблію, і прочитайте ці слова в книзі Екклезіястова, дев’ятому розділі у віршах п’ять і десять.

Як довго людина повинна жити?

Але чому люди, які так міцно тримаються життя вмирають? Чому такий чудовий організм, як людське тіло не відбудовує само себе? Чому воно виснажується і чому люди роблять помилки, через які бувають випадки і приносять смерть?

Логіка показує, що людина була створена жити багато довше, ніж вона сьогодні живе.

Подумайте про приклад цього в людському чудовому розумі. Ваш розум, так, як показує біохімік Ісак Асімов (з англійського часопису Нью-Йорк Таймс, 9-го жовтня 1966 р.) “може” прийняти “який-небудь вантаж науки, яку людина може поставити в нього — і більйони разів більше цього”.

Чому вам був даний розум, який може служити тисячі мільйонам життя? Такого розуму не треба було для попередніх поколінь, і його можливість не вживається у вашому короткому житті сьогодні. Теорія про еволюцію не може пояснити чому людина “розвила” такий чудовий розум — тисячі мільйонів разів більший від його потреби. Людині потрібно було дати цей розум із наміром на довше життя.

Це є правда.

У першій книзі Біблії (перший розділ Першого Мойсея) пригадується історію про творення. Її представляється в простий і легкозрозумілий спосіб. У великих творчих добах (які називаються “дні” в Біблії) Бог створив різні форми життя. Кожний рід виводив нащадки за своїм власним “родом”, щоб вони жили по їхній смерті. (1 Мойс. 1:11, 12, 20-24) А тоді була створена людина.

Тварини могли рухатися, показувати любов або злість, гуртуватися в зграї і були багато вищі створіння від рослини. З другого боку, людина, була багато вища від тварини. Вона могла робити поступ, будувати по своєму знанню. Вона могла передавати думки мовою. Вона могла розрізняти між добром, а злом. Вона мала моральне почуття і цікавилася правосуддям та справедливістю.

І чудово, історія в Першій Книзі Мойсея показує, що людина була така інша від тварини, що могла жити вічно!

Тварини родилися і пізніше здихали. Але людина була інша. Нічого в тій історії про творення не показує, що людина мала вмирати — хіба через непослух до свого Творця. Першій людині, Бог сказав, що того дня, коли вона не послухає Його, вона “напевно помре”.— 1 Мойс. 2:17.

Коли б перший чоловік і жінка були корилися Богові, то вони не вмерли б. Вони б множилися аж поки не наповнили б землю. (1 Мойс. 1:28) Їхні тіла були б далі відбудовувалися і чоловіки та жінки були б могли вживати свій розум, який може набирати тисячу мільйонів більше знання, ніж людина кладе в нього сьогодні.

Смерть прийшла

Але сталося іначе. Та перша пара не послухала Бога. Вони загубили вічне життя для себе, отже не могли також передати його своїм дітям. Християнський апостол Павло признав це, не за байку, але дійсний факт. Він писав: “Через одного чоловіка [Адама] гріх ввійшов до світу, а гріхом смерть”.— Рим. 5:12.

Цей гріх був переданий від покоління до покоління, і люди вмирають. Отже апостол продовжає: “Так прийшла смерть у всіх людей через те, що всі згрішили”. (Рим. 5:12) Деякі вмирають дітьми, а інші в старому віці від хвороби, або через випадки.

Інші особи, через свою працю прискорюють смерть. Байдужі та неуважні шофери рискують своїм власним життям, і життям інших. Курці рискують життям вмираючи від рака на легенях. Сьогоднішній самолюбний лад завів людство в політичні, націоналістичні, а навіть комерційні практики, через які багато загубили своє життя. Однак, Писання дають надію навіть для тих померлих.

Чудове воскресення!

Біблія вчить, що Ісусів викуп відчинив дорогу до чудової надії для людства. Віддавши своє людське життя, Ісус постачив жертву, яка рівнялася докладно тому, що Адам був загубив, — а саме, досконале життя на землі. Він постачив “викуп” за вмираюче людство. Тепер знову відчинилася надія на вічне життя. Тому то апостол Петро міг назвати Ісуса Божий головний “Начальник життя”. (Дії 3:15) Через Нього Бог воскресить мертвих назад до життя чудовим воскресенням. Про це, християнський апостол Павло сказав: “Настане воскресення праведних і неправедних”.— Дії 24:15.

Але коли мертві вернуться у воскресінні, то як довго вони будуть жити? Це залежить від шляху, якого вони виберуть і чи вони будуть вірні Божому “Начальникові життя”, Ісусові. Коли будуть вірні і покірні, то вони зможуть жити вічно.

Навіть тепер є особи, що покладають віру на Божого Сина, і мають чудову надію на майбутність, так як Ісус сказав: “Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне”.— Ів. 3:16.

Багато можуть наводити вірші з Біблії, але дуже мало роздумують над тим, що вони дійсно кажуть. Біблія не каже, що Ісус віддав своє життя, щоб люди “ставали ангелами”, або, щоб “усі добрі люди могли піти до неба”. Вона каже, що Він дав своє життя, щоб вони могли мати “вічне життя”.

Праведні нові обставини

Це вічне життя буде можливе в Божому праведному новому ладі, після “великого горя”, в якому теперішній лукавий лад буде знищений. (Мат. 24:21) Цей праведний новий лад, який вже є дуже близько, є той за яким усі християни молилися. Вони просили Бога вмішатися в земні справи і завести велику зміну.

Ви можливо будете казати: “Я ніколи не молився за цим”.

Але майже всі, що заявляють бути християнами молилися за знищенням цього ладу. Подумайте на хвилину, як ви навчилися повторяти молитву, яку Ісус дав — можливо ви називаєте її “Господня Молитва”, або “Отче Наш”. Після просьби, щоб Боже ім’я прославилося, ви можливо просили: “Нехай прийде царство Твоє. Нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі”.— Мат. 6:10, Дуя переклад.

Дуже мало осіб розуміють, яку велику зміну принесе відповідь на цю молитву, — щоб Божа воля виконувалася по цілій землі так, як на небі. Дійсно, ця відповідь вимагає, щоб Бог замінив теперішній лад, з Його війнами, зіпсуттям і захланністю. На його місці буде новий лад, який запевнить мирні обставини і життя, яких Бог на початку був створив в Едені. До таких нових обставин, що вже є дуже близько, будуть воскресені померлі.

Це помагає нам зрозуміти обітницю в Об’явленні 21:2-4 про чудові благословенства, які прийдуть із неба від Бога. А які зміни ці благословенства заведуть на землі? Послухайте, що той великий голос із Божого небесного престолу сказав апостолові Іванові: “І Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре, і не буде вже смерти. Ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде, бо перше минулося”.

Немов це чудове відновлення до вічного життя на землі було завелике для людей, щоб повірити, апостол Іван записує спеціяльне запевнення, яке він дістав із самого неба. Він пише: “І сказав Той, Хто сидить на престолі: ‘Ось нове все творю’. І говорить: ‘Напиши, що слова ці правдиві та вірні’ ”.— Об. 21:5.

Надходяче “Велике Горе”

Але, чи ви скористаєте з тієї чудової надії, яку Біблія дає на вічне життя під праведними новими обставинами? Над цим ви повинні серйозно застановитися, бо ми тепер живемо в тому часі коли Всемогутній Бог незабаром знищить цей цілий лад “великим горем”.

Тому що багато мешканців землі не схочуть послухати божественної перестороги з Писання, то вони мусять загубити своє життя. Творець землі не буде терпіти такому великому порушенню Його законів, так як можна бачити сьогодні. Божий пророк Єремія писав: “І будуть побиті від Господа [Єгови] в день той і лежати (будуть) від краю землі аж до краю кінця”. (Єрем. 25:33) Писання показують, що побиті Єговою не вернуться через воскресення, але “кару приймуть, вічну погибіль”.— 2 Сол. 1:7-9.

Родичі, які не виберуть побожного шляху будуть відповідати не лише за втрату свого власного життя, але також і за життя їхніх дітей у надходячому “великому горі”, яке вичистить теперішніх ворохобників із землі, і заснує новий порядок, із праведністю і миром.

Хоч тепер люди, молоді, як і старі вмирають через вспадкований гріх від Адама, то вони можуть скористати з Христової жертви і прийти в гармонію з Божими інструкціями. Ми можемо вибирати шлях покірности і пережити надходяче “велике горе”, або воскреснути у праведну і чисту землю, яка вже тепер дуже близько. Яке благословенство це буде жити, коли померлі любі, можливо ваші діти, вернуться з мертвих! Радість тоді буде дуже велика. Що за прекрасну надію Біблія дає тим, які загубили своїх любих!