Куди ваші гроші прямують?

ПО ЦІЛОМУ світі ціни майже на всі речі без перерви піднімаються. Такий напрям називається інфляція (знецінення). Хоч це не є нічого нового, то його теперішнє поширення та швидкість є.

Яка ж серйозна ця проблема вже є? Видавництво Гроші і Кредит (анг. мові) недавно сказало: “Інфляція є найбільшою проблемою, проблема через яку всі інші зникають у ніщо. Якщо б їй дозволилося шаліти теперішньою нормою, то вона дуже легко може знищити крихку будову цього і кожного іншого демократичного суспільства”.

Стан став такий серйозний тому, що за цілу історію інфляція ніколи не охопила увесь світ в той самий час так, як тепер. І в недавніх роках норма збільшення цін по багатьох країнах дуже збільшилася.

Це значить, що ваші гроші купують все менше і менше. І для осіб з малими або призначеними прибутками це представляє зростаюче нещастя. Вони не можуть збільшити свої прибутки, щоб надробити різницю інфляції. І тому рівень їхнього життя принижується.

Влади журяться

Відносно степені і швидкости інфляції U.S. News & World Report сказав: “За чверть століття. . . ціни не підскакувала так швидко і на такий довгий час”. А часопис Нью Йорк Times додав:

“Якщо 8 процентове збільшення інфляції турбує американців, то подумайте про японців. . . в Японії гуртові ціни піднеслися до гори на 16 процентів, а для споживачів на 13 процентів від минулого року. . . .

“У Південній Америці ціни піднеслися на більше як 100 процентів. У нібито стійкій Перу ціни підносилися коло 12 процентів щороку, на протязі минулих два роки”.

У серпні 1973 р., ціни в Сполучених Штатах піднеслися найбільше вгору у двадцять шістьох роках. Тому, що Сполучені Штати є головною підпорою економії на Заході, то влади цілого світу дуже журяться наслідками такої інфляції.

Переполох через світову інфляцію спонукало директора Банку Замбії, в Африці, сказати, що майбутність світської грошової системи є дуже “безнадійна”. Також, нігерський Щоденник Daily, зауваживши хаос світової економії, заохочував африканські країни, ‘заснувати свою власну грошову систему, щоб відвернути втрати через світову грошову кризу’

Але, чому ж є така світова інфляція? Є кілька причин на такий дуже складний стан. Так як писав економіст Мілтон Фрідман до журналу Newsweek недавно. Деякі з цих причин є: “Витворення забагато грошей, забагато витрачення урядами”, і забагато втручання урядів в інші справи. Багато країн тепер витрачують більше грошей ніж вони заробляють. Сплачуючи великий кошт озброєння і війн, збільшаючи публічні служби та інші справи, країни завжди заходили в борги. Щоб сплачувати цей борг, вони мусіли позичати гроші або друкувати їх. Крім цього, населення цих країн почало позичати дуже багато грошей. І наслідок усього цього є підвищення цін.

А як можна розв’язати цю проблему? Буде цікаво переглянути те, що все більше і більше авторитетів тепер кажуть.

“Прямуємо до банкрутства”

Пізно в 1973 р., часопис Нью-Йорк Times помістив слідуючий заголовок: “Побоюються, що пожвавлення економії в Європі прямує до банкрутства”. У тому самому часі U.S. News & World Report сказав: “Банкіри, економісти та політики цілої Європи дуже побоюються, що уряди вже втратили контролю над платнею та ціною, і що нестримана інфляція доводить до економічної катастрофи”.

Коли кілька років тому дуже мало економістів брали такий погляд, але тепер їх є все більше і більше. Микола Л. Дік, президент великої заміни чужих грошей в Північній Америці, сказав, що ‘інфляція доведе до світової депресії, в порівнянню до якої депресія в 1930-го десятиліття буде виглядати немов літні вакації”. Він також сказав: “Інфляція витворює пожвавлення, яке кінчається катастрофою. Напрям не може бути завернений без великої депресії”.

Лондонський Фінансовий Таймс (анг. мові) сказав, що надії на близьку і кращу майбутність є дуже “тривожні”, додаючи:

“Коли д-р Шейфер, високошановний предсідник найбільшого банку в Швейцарії, недавно перестерігав про небезпеки світової економічної системи, яка ‘зустріне велику трагедію’, то він не перебільшував.

“Він лише висловлював журбу, якої найбільш розсудливі спостерігачі міжнародного розвитку не можуть заперечити, а саме, що. . . інфляція вже досягнула такої точки, що нічого не може завернути її від цілковитого знищення світової грошової основи з наслідками про які навіть страшно подумати.

“Д-р Шульц, літописець міжнародної грошової системи, сказав дуже виразно в свойому останньому листі, що. . . ‘гроші вмирають’ ”.

Банкір і член британського парламенту, сер Генрі д’Авіґдор-Ґолдсмід, який Лондонський Недільний Телеграф (анг. мові) назвав з липня 22-го, 1973 р., є “зразок судової обережности”, перестеріг:

“Коли [гора] Везувій вибухнула, то правдоподібно горожани Помпею вкладали плани будувати нові публічні купальні. Правдоподібно то була дуже важна справа для них, але вони цілком не сподівалися потоки смерти та знищення, які мали впасти на них. . . .

“Ми тепер зустрічаємо щось подібного до вибуху Везувія. Інфляція по цілому світі у минулих 18 місяцях є подія, яка знищить багато Західного Світу такого, як ми знаємо його”.

Чи можливо завернути напрям?

Якщо нестримана інфляція має створити катастрофу, то чи можна її припинити? Чи це є реалістично класти надії в таке завернення?

Історія не є дуже потішаюча для тих, що кладуть свої надії на гроші. Наприклад, про інфляцію в Америці, часопис Нью-Йорк Times сказав:

“Для знавців, теперішнє швидке збільшення інфляції американської економії. . . є таємниця. . .

“Жодному економістові, чи урядовому чи ні, навіть не приснилося, що знецінення на протязі минулих трьох чи чотирьох місяців буде таке велике, як воно доказалося бути”.

Отже спеціалісти не передбачували те, що тепер сталося. І більш зловісним є факт, що деякі з них не вірять, що його можливо у цьому часі завернути. Фінансовий Таймс (анг. мові) з Лондону сказав:

“Факт є, що ті так звані завідувачі грошей майже всюди поводяться так, немов ця проблема була завелика для них, щоб розв’язати, особисто чи гуртом, а це додає ваги до цих тривожних знаків надходячого нещастя”.

З цієї самої думки U.S. News & World Report сказав: “Здається, що почуття безнадійности та журба про майбутність світової грошової системи тривожить головних банкірів Сполучених Штатів і Європи”. Банк для Міжнародної Сплати перестерігав, що інфляції немає кінця. A Economic Education Bulletin, з Сполучених Штат оголосив:

“Не робить різниці, яка сильна та багата країна в якій інфляція може бути, то цей перше непомітний процес кінцево може знищити її економічну систему і спотворити (деформувати) моральний характер її людей.

“Такий був незмінний досвід людства продовж усіх століть записаної історії, без одного винятку”. (Курсив наш).

Чи ви думаєте, що наш час, який відчуває таку велику світову інфляцію, буде винятком цього правила?

Подумайте і про це: У редакторській статті Лондонського Недільного Телеграфу (анг. мові), П. Ворсторн сказав, що інфляція “відбиває такі основні знаки людської пожадливости та самолюбства, що може поставити здоровий розум на виклик. Цей спостерігач далі каже:

“Чи може бути, що інфляція є також форма масового божевілля, вкорінене в злі, якого неможливо зцілити або контролювати економічною раціональністю (доцільністю) та здоровим політичним розумом, так як Націзм не було можливо зцілити або контролювати ліками міжнародної дипломатії? . . .

“Коли приватно говориться з людьми, які є досвідчені в таких справах, то їхній опис цього виклика, якого інфляція представляє є такий темний і зловісний, що стається майже пророчим, і наводить на думку про потребу болючих ліків, яких треба буде, щоб вигоїти її”.

Чи ви думаєте, що світовим провідникам удасться змінити самолюбну та пожадливу людську натуру, яка сьогодні так розквітає? Чи ви думаєте, що їм удасться зробити це у світовому масштабі? Немає жодного доказу, що людська натура змінюється або, що людським провідникам удасться змінити її.

Похмурні нагадування

Одна велика фірма представляючи фабрикантів писала своїм покупцям при кінці 1973 р. і пригадала їм, що теперішня інфляція “на жаль пригадує 1929 р. І вона ще має один стан, який також був появився в 1929 р., а саме, брак довір’я в уряди”.

Також цікаво зауважити нагадування, що в Сполучених Штатах паперові гроші сипалися в економію багато швидше ніж перед Великою Депресією. Інші країни зробили те саме. Так як зауважив The Wall Street Journal: “Рахунки Міжнародного Грошового Фонду показують, що достача грошей по багатьох країнах дуже збільшається. Таке швидке збільшення є надто надмірне”.

Ви повинні зрозуміти, що така журба про занепад грошових рівнів не є собі якась пуста думка або погляд. У багатьох країнах цей стан уже повторявся багато разів. Часами це доводило до анархії, радикальних змін у громаді, диктаторства, а навіть війни.

Наприклад, у серпні 1922 р., у Німеччині було 252 більйони (250.000.000.000) марок. Лише 15 місяців пізніше це число підскочило до 497 квінтильйонів (497 за яким пишеться 18 нулів)! Це було майже дві тисячі мільйон разів того, що було 15 місяців тому! Така інфляція знищила німецькі гроші. Те, що люди заощадили пропало, а економія розпалася. Тоді прийшла анархія і приготовила дорогу для Гітлера та Націзму.

Подібна інфляція пізно в 1940-тих роках помогла приготовити дорогу для комуністів перебрати Китай.

Ще один важний фактор

Так як ми вже згадали, основна причина на збільшення інфляції по багатьох країнах є, що їхні уряди витрачували більше грошей ніж заробляли. Але тепер є нова точка через яку стан гіршає.

А що це є за стан? Брак деяких основних потреб таких, як харчів, тканини; джерела енергії, мінералів та інших речей. Такий брак світового масштабу, що збільшаючі гроші будуть купувати багато менше товару. Цим піднесеться вже високу ціну ще вище. Про це часопис Нью-Йорк Times сказав:

“Така нестримана інфляція цін товарів не є зовсім через урядові політики; по цілому світі збільшується попит харчів та інших ресурсів саме тоді коли збіжжя не вродило і коли забракнуло харчів по цілому світі. . . .

“Щодо харчів та інших потреб, великі спекулянти є народні уряди — Радянський Союз, Китай, Японія, Бразілія і багато інших країн. Боячись недостачі та цілковитого голоду, країни збивають запаси так швидко, як можуть, розпачливо стараючись перебивати ціну одні одним”.

Отто Екстайн, економіст із Гарвард Університету сказав, що ефективне збільшення в ціні світових потреб, а особливо харчів, є “економічна катастрофа історичної пропорції”.

Правда, часами продукція основних потреб збільшується, щоб задовольнити тимчасовий брак. Наприклад, у 1973 р., добрий урожай по деяких країнах полегшив стан із харчами.

Проте, світове населення збільшується на 75.000.000 осіб кожного року! Це число представляє чисте збільшення у народженнях враховуючи число смертей. Через такий “вибух” світового населення спеціалісти є такі певні, що без різниці, яке полегшення в основних потребах може прийти, то воно буде дуже тимчасове. Через натиски в наслідок збільшення населення прийде збільшаючий попит за товаром.

Також, доброї землі, яку можна вживати для засаджування та виробляти інші потреби дуже швидко зменшується. Ерозія, погане керівництво землею, ріст міст, будування більше доріг, домів, фабрик та інших речей, забирають багато землі.

Також, тому що розвиваючі народи прагнуть кращого рівня життя, кращої дієти, кращого одягу та більше матеріяльних речей, витворює дуже великий попит на основні потреби. Отже навіть без збільшення в населенню, то це ‘збільшаюче сподівання’ по розвинених країнах, виснажить достачі. Але коли до цього додається велике щорічне збільшення в населенні, то це створює дуже великі тиски на запаси землі.

Про цю розростаючу проблему, U.S. News & World Report каже: “Сучасний брак харчів, палива, та інших потреб є лише знак того, що прийде. . . . Влади перестерігають, що цілий світ,— а не лише ця країна — дотикає зовнішні межі земних багатств”.

Усі ці натиски показують, що ціна може іти лише в одну сторону,— а це вгору.

До чого це доводить

Вже, у відносно заможних Сполучених Штатах висока ціна й брак довели до великого збільшення крадіжі. Тепер ловлять багато старших покупців, які поповнюють крадіжі. Так як сказала одна жінка шістдесят вісім років віку, коли вкрала кілька помідорів і її зловили: “Я просто не можу позволити купити їх”.

Коли таке поводження вже поширюється в добі, яку називають ‘вершок добробуту’, то що ж можна сподіватися коли обставини ще більше погіршаться? У статті Лондонського Недільного Телеграфу (анг. мові), П. Ворсторн сказав: “Попросто сказати, я побоююся, що ця країна [Британія], так як решта індустріального світу, приступає до доби жорстокого політичного переполоху та напруги коли маси людей почнуть страждати, або думають, що страждають через принижений рівень їхнього життя”.

Знак як ці справи повернуться можна бачити з того, що сталося в Індії. Там, консервативний часопис індійський Таймс сказав про ту країну: “Всюди є знаки боротьби та неспокою, між молодими, між робітниками по фабриках і в полі, а найбільше між тими, що керують Урядом”. Індійський уряд признає, що та країна зустрічає найгіршу економічну кризу відколи набула незалежности.

У Сполучених Штатах Нью-Йоркський Таймс Журнал говорив про “зростаюче розстроєння” між людьми через інфляцію. Він додав: “Усі хвороби, усі загрози суспільному порядкові та стійкості походять від того самого джерела — хронічної інфляції, яка родить суспільну несправедливість з швидкістю гарячки. . . . убогі та старші є перші жертви тієї гарячки, але не є останні. Гірка суспільна напруга є один певний наслідок інфляції.

Отже, по цілому світі економії більшости народів попалися у великий клопіт через інфляцію. Факт, що це відбувається в той самий час по цілому світі, з такою великою наполегливістю та жорстокістю, робить його небувалим в історії — і також дуже значним.

Сигнали перестороги

Те, що сьогодні відбувається по цілому світі з економією є ясна пересторога, що ми вже наближаємося до кінця теперішніх економічних систем на землі. Хоч тимчасові засоби деяких урядів можуть дещо припинити цей напрям, а навіть завернути його на якийсь короткий час, то це таки не придбає майбутнього добра. А чому ні? Тому що теперішні світові обставини, включаючи економічні непевності, постачають ясний доказ, що цілий світовий лад, а не тільки його фінансова частина вже вступив у час кінця. Небезпечний економічний стан є лише одна з багатьох проблем, що наповняють людей жахом. Справді, те, що Ісус Христос пророкував про “останні дні” цієї системи вже сповняється: “(Буде) тривога людей, не знаючи виходу. . . коли люди будуть мертвіти від страху та чекання того, що йде на ввесь світ”.— Луки 21:25, 26, НС.

Як було передсказано, ці “останні дні” закінчаться у “великій скорботі (горю), якої не було з первопочину світу аж досі й не буде”. (Мат. 24:21) Те горе вичистить із землі економічні чинники, які принесли труднощі мільйонам людей. В дійсності, усі людські уряди і їхні грошові системи будуть замінені одним урядом — праведним урядом у руках пожертвованого Сина Божого, Ісуса Христа.— Іс. 9:6, 7; Дан. 2:44.

Коли “велика скорбота” вдарить, то навіть найбільш стійкі світові грошові системи не зможуть купити охорони. Стан тоді буде сходитися з обставинами мешканців Юдеї та Єрусалиму за сьомого століття перед З.Д. Про нього, пророк Єзекіїль був передсказав:

“Вони повикидають на вулицю срібло своє, і за ніщо їхнє золото стане, їхнє срібло та золото їхнє не буде могти врятувати їх у день гніву Господнього Єгови”.— Єзек. 7:19.

Отже небезпека в якій ми знаходимо себе сьогодні є багато більша від занепаду всіх народних грошей. Біблійне пророцтво дуже ясно показує, що теперішнє покоління зустрічає ‘велике горе’ в якому то часі лише Божа похвала буде мати користь. (Мат. 24:34) Отже всі люди повинні дуже серйозно застановитися над тим, що вони повинні робити, щоб пережити те знищення. Чи ви стараєтеся підбудувати скарб гарних діл перед Творцем, щоб залишитися між тими, що будуть заховані в день Його гніву?

Через те, що напевно прийде, то ті, що тепер надіються на гроші, які будують своє життя навколо грошей і не виконують Божої волі лише обманюють себе. Божа певна обітниця є: “Хто надію кладе на багатство своє, той впаде, а праведники зеленіють, як листя”.— Прип. 11:28.