Чи треба більшої урядової контролі?

УРЯДИ, яких “люди вибирають” не є певні відносно їхньої політичної майбутності. Вони знаходять збільшаючу трудність подолати зростаючі проблеми.

По багатьох демократичних, капіталістичних урядах, економічний ріст і матеріальний добробут майже стали цілком синонімічні або однозначні. Це тримало більшість людей задоволеними. Але, тепер фінансова сила капіталістичного світу зустрічає свій найбільший виклик. Економічний ріст уже майже цілком перестав поширюватися і в деяких випадках прийняв зворотній напрям. Незадоволення побільшається. А що ж сталося?

Дуже зростаючий кошт енергії придушив огні економічного росту. Цей стан загрожує перевернути життєві рівні, до яких мільйони людей вже привикли. Багато людей, тому, відчувають, що більшої урядової контролі буде потрібно, щоб подолати ці проблеми.

Славний британський історик, Арнолд Тойнбі, висловив погляд, що “поступово нижчі” рівні життя будуть накидатися на індустріальні народи, витворюючи зростаючий суспільний неспокій між людьми, які є призвичаєні мати більше. Наслідком цього, він передсказує “новий спосіб життя — суворо організоване — під володіннням дуже безжалісних урядів” примусить людей прийняти нижчі рівні життя.

Навіть Державний Секретар Сполучених Штатів, Кісінґжер перестерігав, що міжнародні суперечности можуть витворити економічні кризи, які змусять демократичні уряди “посуватися все більше і більше до авторитетного уряду (основаного на сліпому підкоренні владі)” коли ‘західна цивілізація почне розпадатися’.

Тепер, не так як колись, менше людей противляться диктаторському урядові. У Великій Британії, каже Лондонський дописувач Бернард Левін, “дискусії про праве чи ліве диктаторство є щоденною подією”. Кілька років тому це було навіть до “неподумання”.

Чому авторитетне володіння?

Люди хочуть розв’язки. Інфляція, безробіття і дуже зростаючий злочин спричиняють дійсні труднощі. Все це витворює розстроєння і почуття: “Чому хтось не робить щось відносно цього”? Для людей, що вже не мають роботи або зазнають нижчий рівень життя, демократичні процеси виглядають дуже повільні і нескладні. Вони хочуть швидкої розв’язки проблем. І вони не дбають, яким способом їх розв’язується.

Здібність сильних урядів “відновляти закон та порядок” і брати рішучі економічні кроки є більш привабливі для людей. Це власно сталося в Німеччині після закінчення Першої Світової Війни. Коли демократичні уряди не могли розв’язувати проблеми під час депресії, то захисники сильнішої урядової контролі знаходили все більше і більше прихильників.

Це відчинило дорогу для Адольфа Гітлера прийти до сили. Під його залізним керівництвом, економія і суспільство дуже скоро видужало. Комерція процвітала! Безробіття зникло — разом із особистими свободами.

За думкою багатьох спостерігачів, капіталістичний світ зустрічає багато більше критичний стан ніж тоді, як проблеми з харчами, забрудненням, населенням, енергією та іншими ресурсами, що безжалісно впливають на майбутність. Шановний економіст, професор Роберт Гайлбронер, в своїй книжці An Inquiry into the Human Prospect, передрікає:

“Щирість змушує мене висловитися, що дорога через виклик напереді можна краще побороти лише під урядами, які зможуть зорганізувати покірність багато краще ніж буде можливо демократичним способом. Тому що на виклику стоїть продовження існування людства, то такі уряди будуть неминучі, навіть потрібні”.

Попросту сказати, по багатьох околицях, демократія мусить вступитися перед диктаторством. Але чи диктаторські уряди зможуть розв’язати ці проблеми? Чи є якийсь інший вибір?

“Гонитва за політичними міфами “(байками)”

На протязі тисячі років людство вже випробовувало різні уряди. Уже випробували майже всі форми урядів: монархії, демократії, соціалізм, комунізм, націзм, фашизм, церковне та військове управління, феодальні (рабські) системи та інші.

Але вже немає часу для випробовування. Питання про політичну силу, каже Енциклопедія Британіка (видання 1974 р), є “більш нагальні ніж вони були в ранішніх епохах історії”, бо людство тепер може “знищити само себе погонею за політичними міфами”.— Том, 14, ст. 685. (Курсив доданий).

Який людський уряд сьогодні не є лише ‘політичний міф’ зламаних обітниць і розстроєних ідеалів? Хоч то треба признати, що кожний з цих людських урядів має деякі бажані риси, то який з них не схибив в інших справах, які є навіть такі самі важні, або ще більше?

Наприклад, загальний погляд демократичних систем з їхнім наголосом на свободу мають певні користі. Однак, історія показує, що вони також множили політичну корупцію, зростаючий злочин, буйність, шкідливі страйки і різниці між класами людей.

Деякі люди відчувають, що авторитетні уряди мають здібність “виконувати справи”. Такі уряди можуть мати частковий успіх зменшувати деякі проблеми, що тепер разять демократії,— але якою ціною! Щоб запровадити контролю над людьми, часто треба відбирати свободу, навіть висловлювати правдиве почуття.

Недавні політичні випробовування зосереджуються на розпачливій надії, що народи якимось способом зможуть ‘признати свою залежність’, так як заохочує пан Кісінґжер. Вони мають надії добитися всесвітніх політичних розв’язань і таким чином відвернути загрозу авторитету демократії. Але чи це є ще один міф, або дійсність?

Говорячи попросту, Британіка (анг. мові) (1974 р.) говорить: “Майже в кожній справі і скрізь” зусилля створити міжнародну співпрацю “розпадаються на милині націоналізму”. (Том. 14, ст. 719) І економіст Гайлбронер зауважує, що цей націоналістичний нахил “ ‘людської природи’ обертає в утопію (мрійне бажання, яке ніяк не можна здійснити), надіятися, що ми будемо зустрічати майбутні всесвітні виклики, як міжнародне братерство людей”.

Чи ж історичні факти не повинні говорити щось здорово думаючій особі про людські уряди? Чи ж не є правда, так як давно в Біблії, було записано, що “запанувала людина над людиною на лихо для неї”?a Також, що не в волі “людини дороги її, не в силі людини, коли вона ходить кермувати своїм кроком”?b

“Але”, ви можливо будете казати, “то є лише безнадійне, негативне мислення; крім цього, немає іншого вибору. Ми мусимо далі старатися”. Проте, після шість тисяч років такого “старання”, чи це негативне чи реалістичне мислення, що звертає нас до таких заключень? Признати правду можливо є гірка медицина, але то є найкраща медицина, бо вона може розкрити замкнені розуми до дійсного розв’язання цієї проблеми.

Щодо уряду, то є інший вибір. То є гірка медицина тільки для тих, які намагаються робити все по їхньому незважаючи на наслідки. Але для людей це є правдива відповідь, якої вони дійсно шукають. А де знаходиться та відповідь?

Уряд через творця людини

На протязі довгого часу багато людей не звертали уваги на Творця людства. Але подумайте про це: Коли ви зробите щось вашими власними руками, щось чим ви гордитеся, то чи ви не маєте права рішити як його повинно вживати? Навіть закони про авторське право і патентовані закони, (права винахідників), відбивають правильність цього законного принципа.

Отже, що ж відносно нашого Творця? Чудові складності творення відбивають Творця, Який гордиться Своєю роботою. Як Він старанно приспособлював усі “додатки”, якими ми втішаємося в житті — неозначена різноманітність природної краси, приємні кольори, запахи, смаки, та звуки потішати наші почуття. Певно, що Той, що створив людей, які можуть оціняти такі речі, має на думці найкраще добро для людства.

Тому що все творення належить до Нього, то справді, що світовий уряд через Його Творця був би правильний і властивий. Біблія показує розсудливість і законність Його заявлення такої позиції, кажучи: “Достойний Ти, Господи й Боже . . . прийняти . . . силу, бо все Ти створив, і з волі Твоєї існує та створене все”. Чи ж наш Творець не знає, що є найкраще для людства, і чи Він не є найбільш кваліфікований успішно управляти людськими справами? — Об. 4:11.

Проте, люди переважно відкидали цей принцип, як нереалістичний, і тому не шукали проводу від Творця. Але, чому Творець людини не затвердив її право урядувати? Тому, що вона вибрала дати своєму створінню час доказати поза всякий сумнів марноту життя без Його проводу. Замість знаходити “свободу” без Божої контролі, все більше і більше людства тепер зустрічають можливість пригнічаючого, часто зіпсутого, авторитетного володіння, без свободи.

Чи людство коли побачить кінець цій марноті під яку непокірливі люди з їхніми урядами є підкорені? Зауважте Божий намір у цьому відношенні:

“Бо [людське] створіння покорилось марноті . . . в надії, що й саме створіння визволиться від неволі тління на волю слави синів Божих”.— Рим. 8:20, 21.

Але, як людство набуде цю “волю слави синів Божих”? Біблійне пророцтво відкриває, що в нашому поколінні, “небесний Бог поставить царство [уряд], що . . . навіки не зруйнується . . . і не буде віддане іншому народові”. Отже “народові”, людству, ніколи знову не дозволиться відбирати законне право від Творця урядувати, або диктаторством ‘панувати над людиною на лихо для неї’.— Дан. 2:44; Еккл. 8:9.

Але, що сказати про теперішні клаптики народів із їхніми кордонами, політичними перепонами та тарифами, через які неможливо створити всесвітньої співпраці? Є лише одно розв’язання: “[Боже царство] потовче й покінчить усі ті царства”, відповідає пророцтво, “а само буде стояти навіки”.— Дан. 2:44.

Уряд правдивої свободи

Коли будуть знищені роздільні та зіпсуті людські політичні уряди, тоді відчиниться дорога для ‘волі синів Божих’ наповняти цілу землю. Чи та “свобода” значить, що Бог буде мати мало або ніякої влади над Своїми людськими дітьми?

Чи ж більшість родичів не мають хоч трохи контролі над своїми дітьми? А чому? Тому, що розуміння дитини є обмежене. Дитина не розуміє всіх чинників, які впливають на те, що вона робить. Це любов спонукує провід родичів, а не якась холодна спроможність диктатора, що старається контролювати людьми. Але мудрі родичі також дають своїм гідним дітям багато свободи, так довго, як вони не будуть шкодити собі.

Подібно, Бог Єгова, через Своє царство в руках Ісуса Христа, буде розумно контролювати лише тим, що є потрібне, щоб запевнити вічний добробут людства. Те царство не буде диктатурою. Всі Його вірні підданці будуть знаходити радість покорятися Його проводові. Робити це буде так натурально для них, як їдження, пиття, або дихання. Вони не будуть почувати себе обмеженими. Навіть коли б вони могли набути цілковитої незалежности, то вони таки будуть вибирати коритися своєму любому Творцю, Богові Єгові.— Порівняйте Псалму 96 [97]:10; 118 [119]:104, 128, 163; Єремія 9:24.

Подумайте про користі, які будуть приходити вільним “дітям Божим” під Його любим володінням. Треба признати, що сьогодні люди мають дуже обмежене розуміння свого оточення — тому то маємо кризу з забрудненням. Тому що їхнє знання навіть про погоду є обмежене, то вони не можуть постачати достатньо харчів для людства.

Але Творець землі і життя на ній має повне розуміння всіх фізичних принципів оточення. Так і Його Син, Ісус Христос, Який як “майстер”, помагав творити, а тепер служить як Цар в царстві Божому, має те саме знання. Вони зможуть провадити людство шляхом, що викорінить основні причини на забруднення, брак харчів і всіх інших проблем. Навіть коли Ісус був на землі Він показав, що розумів і що міг контролювати природні явища коли втихомирив бурю. Навіть “вітер і море слухняні Йому”, дивувалися спостерігачі.— Прип. 8:22—31; Марка 4:37—41; Іс. 9:6, 7.

Також є сказано про Ісуса, що “потреби не мав, щоб хто свідчив Йому про людину, бо знав Сам, що в людині було”. Подумайте як Він зможе вживати цю рису викорінювати основні причини расового і народного упередження, самолюбство і пожадливість. На їхнє місце, Він надхне любов і правдиве зацікавлення ближнім.— Ів. 2:25; 13:35.

Навіть тепер, “в останніх днях”, уже більше як 2.000.000 осіб зі “всіх народів” навчаються божественного “закона” і “способів”, які тоді будуть розквітати — і практикують їх. Хоч вони живуть у розділеному світі, то християнські свідки Єгови мають чудову єдність між собою. Вони вже подолали расові і національні перепони і ‘не навчаються війни’. Їхній успіх серед занепадаючих урядів цього світу доказує, що не більша контроля через людські уряди, але тільки уряд через нашого любого Отця і Творця може зустріти майбутні виклики.— Іс. 2:2—4; Мих. 4:1—3.

[Примітки]