Життя з задовольняючим наміром

“ОТ ДУРЕНЬ”. Так висловився колишній офіцер японського імперіалістичного війська, який на протязі тридцяти років ховався по лісах у Філіппінах. Йому наказали залишитися на острові Лубанґ, коли японці відступали по закінченню Другої Світової Війни, і він казав, що не думав ні про що інше, лише, щоб сповнити свій обов’язок’. Особи, які розмовляли з ним, коли він вернувся назад до Японії на початку 1974 р. кажуть, що він відчував, що змарнував тридцять років свого життя.

Такий досвід не є нічого надзвичайного. Але звичайним є розстроєння, якого багато осіб відчувають тому, що мають малий намір у житті. Їхню боротьбу за існування переривають коротенькі періоди втіхи.

Боже Слово, Біблія, зауважує цей стан, кажучи: “Та й що має людина з усього свойого труда та із клопоту серця свого, що під сонцем працює вона? Бо всі дні її — муки, а смуток — робота її, і навіть вночі її серце спокою не знає, теж марнота й оце”.— Еккл. 2:22, 23.

Люди мусять відчувати правдивий намір у житті й з цього дістають задоволення. Правдоподібно, таке бажання доцільного, задовольняючого життя спонукує багатьох вибирати служити своєму ближньому. Однак, навіть ті, що виглядають бути успішні часто знаходять, що їхнє життя не є задовольняюче. Дійсно, деякі відчувають, що таке життя робиться нетерпимим тягарем. Наприклад, подумайте про одного заможного американського фабриканта, якого майно кажуть вартує більше як 100.000.000 доларів. Справді, дехто може робити заключення, що такий чоловік буде мати почуття успіху і це буде задовольняти його життя. Однак, він учинив самогубство, лишивши лист у якому признав, що був хворий і життя вже набридло йому. Як інший приклад, маємо британського актора, який відібрав собі життя. А чому? “Бо життя було нудне”, він сказав.

Що бракує?

Єгова є любий Бог і хоче, щоб усі люди втішалися життям на землі. (Еккл. 2:24; 3:12, 13; 1 Ів. 4:8) Але чому так багато людей знаходять, що життя не задовольняє їх? Що бракує?

Якщо хтось хоче втішатися щасливим життям із задовольняючим наміром, то треба звертати увагу на Бога. Людство було створене з відчуттям служити Богові. Цікаво зауважити, що Івар Ліснер був написав у книжці, Чоловік, Бог і Чари: “Треба дивуватися наполегливістю, якою людина змагається продовж цілої своєї історії, щоб досягнути щось поза собою. Вона ніколи не виснажувала енергії, щоб лише набувати потреб життя. Вона все шукає і змагається, щоб досягнути те, що є неможливо. Ця дивна і вспадкована спонука в людині є її духовність. Вона все веде її до мети, якої не може досягнути. А та мета є Бог”.

На початку людина поклонялася лише Єгові, і мала близьке споріднення з Ним. Через гріх, вона загубила цей стан. (1 Мойс. 3:1—7; Рим. 5:12) Відтоді людство шукало Бога. Тому то християнський апостол Павло сказав: “Бог, що створив світ і все, що в ньому . . . і ввесь людський рід Він з одного створив . . . і призначив окреслені доби й границі замешкання їх, щоб Бога шукали вони, чи Його не відчують і не знайдуть, хоч Він недалеко від кожного з нас”. (Дії 17:24—27) Так як інші, ті, що дійсно “знайдуть” Бога Єгову стаються Його посвячені поклонники і мусять змагатися з загальними проблемами людства. Одначе, вони втішаються життям з задовольняючим наміром.

Наприклад, застановіться над цим досвідом із Лівану:

“Я колись була дуже відома співачка і зірка. Я мала славу, честь і багатство. Але однак не була щаслива. Я дуже ненавиділа атмосферу в якій мусіла жити і багато разів задумувалася над тим, щоб відібрати собі життя.

У 1969 р., моя сестра стала свідком Єгови і відразу почала оповідати мені про добру новину. . . . Коли вона розказувала мені правду [про Боже Слово], я дуже тішилася наповнялася нею немов голодна особа їжою.

“Це дуже розлютило мою родину, тому що вони зазнали велику матеріальну втрату коли б я перестала співати. Але, незабаром я перестала співати і вибралася з коштовного дому в бідніший. Я позбулася свого коштовного, неправильного одягу заступаючи його більш скромним, і охрестилася на символ свого посвячення Єгові. Різними способами родина старалася привернути мене назад до театру, але я не слухала їх. Це витворило великий переполох між моїми колишніми знайомими і було описано по журналах та на телевізії, але це лише послужило дати свідоцтво.

“Сьогодні я є дуже щасливо одружена з чоловіком, що любить Єгову і служить за надзирателя в зборі Божих людей. Тепер моє життя справді є щасливе”.

Саме значення життя бентежило одного чоловіка в Швейцарії, який каже:

“Кілька років тому коли світові події дуже бентежили мене, я часто задумувався над значенням життя. . . .

“Філософські книги, яких я читав, лишали мене порожнім, і я мусів признавати, що вони були лише твори людського мислення. Я прийшов до заключення, що мусить бути Бог, отже одного вечора, я відкрив моє серце до Нього у молитві: ‘Дорогий Боже, прошу Тебе поведи мене правильним шляхом, шляхом, який веде до Тебе. Візьми мене за руку і не дозволь мені зблудити’.

“Я дуже щиро молився кілька вечорів, і так сталося, що старша одружена пара свідків Єгови заговорили до мене у місті. Я відчував, що вони справді зрозуміли мій стан і повільно, між нами почала розвиватися тепла дружба, яка довела до домашньої студії Біблії. . . .

“Часто я задумуюся як чудово Єгова вислухав мої молитви і провадив мене до Себе”. Тепер цей чоловік і його дружина вживають своє життя помагати ще іншим пізнавати Творця і Його любий намір для людства.

Святе Писання запевняє нас, що людині, яка є добра перед Богом, Єгова дає “розум і знання і радість”. (Еккл. 2:26) Сотки тисяч, що поклоняються Богові “духом і правдою” вже зазнали це. Вони мають задовольняючий намір у житті — включаючи божественну волю і проповідуючи добру новину Божого царства своїм співближнім. (Ів. 4:24; Мат. 24:14) Особи, що набирають Богом-даної мудрости і тоді коряться їй та знанню з Писання не відчувають, що змарнували своє життя. Вони не нудяться життям і воно не обридло їм. Їхнє життя є дуже щасливе маючи задовольняючий намір.