Чи ви можете змінити свою особистість?
„МЕНІ ЖАЛЬ! Але такий я є і я не можу змінитися. Мусите переносити мої недоліки та невдачі!” Дуже часто члени у родині виправдуються або оправдують деякі свої особисті риси, якими дратують, або навіть сильно випробовують комусь терпіння. Особливо такий може бути напрям пияків або мужоложників.
Але, чи то дійсно правда, що особистість не можна змінити? Біблія показує, що це є можливо. Наприклад, апостол Павло писав: „Я все можу в Тім, Хто мене підкріпляє”. (Фил. 4:13) Він, при допомозі цієї сили, міг переносити різні обставини! Він знав, як жити у достачі і у недостачі. І коли переглянемо його життя, то знаходимо, що він вірно служив, як „апостол народам”, хоч його часто били, каменували, три рази пережив корабельну аварію, перебував день і ніч у морській глибині, як і переносив або зустрічав різні небезпеки.— 2 Кор. 11:22—27; Рим. 11:13.
Крім цього, Павло міг зробити величезні зміни у своїй особистості. Перед тим ніж він стався християнином, він був „богозневажник, і гнобитель, і напасник”. Через це він називає себе ,найбільший з грішників’. (1 Тим. 1:12—16) Проте, ставшись християнином він був таким гарним прикладом, що міг написати: „Будьте наслідувачами мене, як і я Христа”.— 1 Кор. 11:1.
Ні, це не було легко зробити. Павло переносив внутрішню боротьбу, так, що часами чинив те, чого не хотів, а те, чого бажав робити не робив. Але його слабкості ніколи не перемогали його. Тому він міг сказати у цьому відношенні: „Дякую Богові через Ісуса Христа, Господа нашого!” (Рим. 7:13—25) Так, хоч його відповідальності і привілеї, як апостола народам були дуже великі, то він таки мусів боротися. Тому він також писав: „Неволю я тіло своє, щоб, звіщаючи іншим, не стати самому негідним”. (1 Кор. 9:27) Нема жодного сумніву, що через „силу, яку Бог дав”, Павло міг змінити свою особистість.
Не тільки апостол міг так змінитися. Він розказує про інших у Коринті, що також змінили свою особистість, які колись брали участь у розпусті, ідолослужінні, перелюбі, мужоложстві, крали, і тому подібне. А що допомогло їм змінитися? Їхня ново-знайдена релігія. „Але ви обмились”, каже Павло, „ви освятились, ви були визнані праведні в ім’я Господа нашого Ісуса Христа і духом нашого Бога”. (1 Кор. 6:9—11, НС, анг.) Подібно апостол Петро писав про деяких, що покинули свої погані звичаї. Ці християни, також, змінили свою особистість.— 1 Пет. 4:3, 4.
Також, усім відомо, що між людьми переважно є дуже мало несамолюбности і мало любови, а навіть між тими, що належать до тієї самої релігії або „церкви”. Але Ісус сказав, що ця риса, щира любов, буде відзначати Його послідовників. (Ів. 13:34, 35) Щоб так сталося, то Його послідовники мусять змінювати свою особистість від самолюбної до несамолюбної.
Але сьогодні є деякі, що не погоджуються з цим. Наприклад, маємо одного професора психіатрії з Університету Британської Колумбії. Він написав листа до головного „фундаментального” журнала, якого надрукували під заголовком: „Нема допомоги мужоложникам”. Він противився статті у попередньому числі того журнала, яка казала, що мужоложство не сходиться з Християнством. За його поглядом, це було забагато сподіватися, щоб навернення до Християнства могли змінити комусь статевий потяг від мужоложства до нормальної привабливости до протилежної статі. Він згадав про деяких, які у найкращому, лише 25 процентів могли змінитися, і наводив євангельського британського психіатра, який через його досвід з 50-ма мужоложниками вивів висновок: „Якщо хтось думає, що наверненням відбере статеві бажання і доведе до нормальної привабливости до протилежної статі, то він дуже помиляється. . . . Я ще не бачив ані одного випадку, щоб хтось був звільнений від мужоложства через духовні засоби”.
А чому така суперечність? Хто тут помиляється? То не може бути, щоб апостол Павло та Петро помилялися, бо вони не лише були розумні та чесні чоловіки, але також писали під божественним надхненням. Можемо прийти лише до одного висновку, що ті, які твердять, що через навернення неможливо змінити особистість, не вживали правильні „духовні засоби”. Іншими словами, так звані віруючі не навернулися до правдивого, апостольського Християнства.
А чому правдиве Християнство може змінювати особистість незважаючи на природні вади? Одна річ, це тому, що правдиве Християнство вкорінює сильну віру у Творця. Він створив нас і має право розказувати нам, що ми можемо, а що не можемо робити. Крім цього, бувши, всерозумний, справедливий і люблячий Суверен нашого життя, Він знає, що є найкраще для нас. Віра в Нього допомагає нам набирати Його погляду до цієї справи. І Його Слово дуже ясно показує, що Він вважає мужоложство бути великим гріхом.— Прочитайте 1 Мойсея 19:1—29; 3 Мойсея 18:22; 20:13; 1 Тимофія 1:8—11; Юди 7.
Отже, від самого початку треба прийняти Божий погляд, що така практика є погана і коритися Божому наказові, щоб „ненавидіти зло”. (Пс. 97:10) Так, як колишній алкоголік мусить старатися „ненавидіти” оп’яніючого впливу алкоголю, якщо хоче позбутися цієї згубної звички, то так само мусить той, що колись був мужоложником „ненавидіти” колишнє спрямовування своїх статевих діяльностей. Щоб міг зробити так, то він мусить послухати поради: „Не стосуйтесь до цієї системи, але перемініться обновленням вашого розуму, щоб ви могли переконатися про добру, прийнятну та досконалу волю Божу”. (Рим. 12:2, НС, анг.) Це значить годувати свій розум Божим Словом і думати про правильні ідеї. (Мат. 4:4; Фил. 4:8) Так, при помочі Божого Слова і святого духа, особи можуть скинути зі себе їхню стару особистість і „вбрати нову особистість, яка [є] створена згідно з волею Бога”.— Ефес. 4:22—24; Кол. 3:8—10, НС (анг.).
До Бога також можливо приступати через молитву. Ісус сказав, що коли будемо молитися з вірою, то Він відповість на наші молитви. (Мат. 21:22; Луки 11:13; Зах. 4:6) Крім цього, Боже Слово також робить забезпечення для старших християнського збору помагати таким.— Гал. 6:1; Як. 5:14—20.
Факти показують, що ці „духовні засоби” помагають сьогодні чоловікам і жінкам відриватися від мужоложства, так як це було за апостольських часів. Правдиве Християнство постачає обоє і спонуку і допоміжні засоби, які дають можливість особам змінювати свої особистості, все на Божу славу і благословенство для себе самих і тих з якими вони товаришують.