Роля жінки у зборі за першого століття

У ПЕРШОМУ столітті, жінки не служили за призначених вчительок у християнському зборі. А чому ні? Як же вони тоді помагали просувати духовні справи?

Апостол Павло написав слідуюче про навчання в зборі: „Нехай жінка навчається мовчки у повній покорі. А жінці навчати я не дозволяю, ані панувати над мужем, але бути в мовчанні. Адам бо був створений перше, а Єва потому. І Адам не був зведжений, але зведена бувши, жінка попала в переступ”. (1 Тим. 2:11—14) „Нехай у церкві (зборі) мовчать жінки ваші! Бо їм говорити не дозволено,— тільки коритись, як каже й Закон. Коли ж вони хочуть навчитись чогось, нехай вдома питають своїх чоловіків: — непристойно бо жінці говорити у церкві (зборі)!”— 1 Кор. 14:34, 35.

Ці надхнені слова заохочували жінок пильно слухати навчання призначених чоловіків. Жінки мали мовчати, і не навчати у зборі.a Своїм відношенням і вчинками, християнські жінки мали показувати, що корилися зборовому розпорядку для навчання. Жінці не було правильно ставити питання публічно, показуючи, що вона не погоджується з чоловіками, або натякаючи, що їхнє навчання не було зрозуміле. Такі публічні питання натякали б, що жінка не була покірна і розбивала б порядок та серйозність, які повинні існувати по зборових зібраннях. Вдома, з другого боку вона може питати свого віруючого чоловіка, а він може помагати дружині дістати правильного розуміння. Таке розпитування вдома не буде неправильно відбиватися на дружину, показуючи, що вона є зухвала та непокірна.

Коли апостол Павло показав, що то було неправильно для жінки ставити себе в позицію вчительки, то він не говорив це з власного розсудку. Він звертався до біблійного авторитету. Перша книга в Біблії, Перша Мойсея або Буття була включена в законі або Торра. Та частина Торри виразно показує, що чоловік, а не жінка, мав бути вчителем. Адам був перше створений, отже його дружина могла багато навчитися від нього, навіть імена різних тварин. (1 Мойс. 2:18—23) Це тоді, коли Єва не показала пошани до її мужеської голови, що вона попалася в клопіт. Дияволова неправда, яку він переказав через змія, цілком обманула її.— 1 Мойс. 3:1—6.

Отже, це було правильно для християнських жінок поводитися у гармонії з правдою, яку знаходимо в Першій книзі Мойсея. Жінка також мусіла признавати свою залежну ролю покриваючи собі голову, коли молилася або пророкувала.— 1 Кор. 11:3—6.

Тому що християнські жінки мали слухати з пошаною по публічних зібраннях у зборі, хіба що їх кликали висловлюватися, то що іншого вони могли додавати підкріпляючого в зібранні? Апостол Павло відповів на це питання, коли писав: „Так само і жінки,— у скромнім убранні, з соромливістю та невинністю,— нехай прикрашають себе не плетінням волосся, не коштовними шатами, але добрими вчинками, як то личить жінкам, що присвячуються на побожність”. (1 Тим. 2:9, 10) Скромний та чистий одяг жінок сходиться з повагою християнських зібрань. Скромний, а не показний одяг і прикраси, покаже присутнім, що християнські жінки вживають здоровий розсудок. Невіруючі, коли побачать покірність християнських жінок, їхній скромний і відповідний одяг та гарні вчинки, отримають гарне свідоцтво.

Хоч жінки не навчали по публічних зібраннях, то жінки, особливо старші, навчали приватно. У свойому листі до Тита, апостол Павло сказав: „Щоб старші жінки . . . навчали добра, щоб навчали жінок молодих любити своїх чоловіків, любити дітей, щоб були помірковані, чисті, господарні, добрі, слухняні своїм чоловікам, щоб не зневажалося Боже Слово”. (Тита 2:3—5) Помагаючи молодшим жінкам оціняти свої відповідальності, як християнські дружини і матері, то ці старші жінки виконували дуже потрібну службу у зборі. Через таку науку, молодші жінки почали оціняти, як неправильно то є вештатися по домах, обмовляти і втручатися у справи інших людей. Коли жінки слухали цієї здорової науки, то грали важну ролю тримати добру репутацію і пошану збору у громаді.

У приватності свого власного дому, жінки також вчили своїх дітей, чи хлопців чи дівчат. Це можна бачити з того, що Павло написав Тимофійові: „Я приводжу на пам’ять собі твою нелицемірну віру, що перше була оселилась у бабі твоїй Лоіді та в твоїй матері Евнікії; певен же я, що й в тобі вона оселилась”. (2 Тим. 1:5) „І ти знаєш з дитинства Писання святе, що може зробити тебе мудрим на спасіння вірою в Христа Ісуса”.— 2 Тим. 3:15.

Крім цього, як учні Ісуса Христа, жінки беруть участь навчати людей правди. (Мат. 28:19, 20) Наприклад, ми читаємо, як Прискилла брала участь з своїм чоловіком помагати Аполлосові духовно. Писання говорить: „Його прийняли, і докладніш розповіли йому про дорогу Господню”.— Дії 18:26.

Інші дорогі служби християнських жінок були гостинно приймати чужинців і давати матеріальної допомоги нужденним, а часами робити одяг для них. Такі послуги були дуже важні. Наприклад, щоб бути між тими, яким належалося давати регулярної матеріальної допомоги від збору, то старша вдова мусіла мати позаді себе гарні вчинки. (Дії 9:36, 39; 1 Тим. 5:9, 10) Хоч старша вдова була матеріально вбога, то могла помагати молодшим жінкам духовно. Це було дуже правильно, щоб збір прославив її за це і регулярно помагав їй матеріально.

Справді, християнські жінки у першому столітті дуже помагали поширяти духовні справи. Вони мали поважну позицію, як потрібні члени великої духовної родини і з ними поводилися з пошаною. Наприклад, Тимофієві нагадувалося, щоб він благав „старших жінок — немов матірок, молодших — як сестер, зо всякою чистістю”. (1 Тим. 5:1, 2) Щоб бути у гармонії з Божою волею сьогодні, то треба дотримувати той приклад з першого століття. Яка-небудь зміна в цьому розпорядку буде людського творення, а не Богом призначена.

[Примітка]