Молодь питає...

Що мені робити, щоб діти не докучали мені?

Хода хлопця виявляла його вади. Напружений, непевний, ясно незнайоме оточення бентежило його. Старші студенти знають, що він є новаком у школі. Дівчата зараз обступають його, привітують своїм „вступним обрядом”, закидають непристойностями! Почервонівши від вуха до вуха, хлопчина втікає до найближчого сховища — туалету. Регіт лунає від стіни до стіни.

ВИЩЕЗГАДАНЕ є прикладом того, що відбувається у багатьох школах. Багато дітей жорстоко непокоять, дражнять, а навіть ображають одні одних. Сказав один молодик: „Коли діти побачать вас, то зараз починають насміхатись і тоді я хотів би покінчити з своїм життям”.

Одного разу Соломон сказав: „Дехто говорить, мов коле мечем”. (Приповістей 12:18) Усні образи від школярів можуть прорізувати самовпевненість неначе той гострий меч. І наслідки цього можуть довго тривати. Один чоловік пригадує собі, ,Коли я ще ходив до школи, то багато дітей насміхались з мене, тому що я не міг говорити виразно. Я соромився і боявся говорити перед людьми’. Та насмішка вплинула на нього аж до цього дня.

,Що ж робити, щоб вони не докучали мені?’ молодик може питає. Перше було б добре подумати чому вони дразнять вас.

Чому вони роблять це

„Також іноді і від сміху болить серце”, каже Біблія в Приповістей 14:13. Молодики вибухають сміхом, коли непокоять когось. Але вони не ,співають від радості серця свого’. (Ісаї 65:14) Часто це сміх тільки на те, щоб замаскувати внутрішнє замішання. Позаду удаваної хоробрості, насмішники дійсно можуть казати: ,Ми не любимо себе за це, але коли принижаємо когось, то з цього краще почуваємось’.

Один вчитель, Едвард С. Мартен, пригадує собі ситуацію в якій „протягом двох тижнів дівчата непокоїли одну дівчину в школі, а також поза школою”. Дійсно вони „вселяли жах” у цю дівчину. Мартен робить висновок: „Для антагоністів [непримирений противник], ця агресивність була джерелом єдності панібратства. Вони люблять ці конфронтації й коли можуть хитро дражнити. Такі особи гордувались цим і діти похвалювали їх, а вони придумували ще більш збуджуючі способи, щоб ними глузувати з ворога”. Одна дівчина на ім’я їй Шелі, яка дражнила інших дітей, зробила подібний висновок: „Ми думали, що так робити було ,у моді’... Це давало нам почуття інтимності. Неначе ви належали до чогось”.

Заздрість також спонукує глузування. Біблія говорить про неповнолітка на ім’я йому Йосип, на якого повстали його власні брати, тому що він був улюбленим сином батька свого. Палка заздрість довела, не тільки до усної образи, вони навіть задумували душогубство. (1 Мойсеєва 37:4, 11, 20) Так само сьогодні, студент — дуже тямущий або якого вчителі люблять — може збудити заздрість своєї рівні. Образи ,поставлять його на своє місце’.

Ненадійність, заздрісність та неповага до себе часто є причиною на насмішку. Навіщо ж вам утрачати вашу самопошану, тому що якийсь безнадійний молодик загубив свою?

Припинення непокоєння

„Блажен муж, що за радою несправедливих не ходить”, каже псалмописьменник. (Псалом 1:1) Насміхатись з когось, щоб тільки відвернути увагу від себе самого, продовжує цикл образ.

Але Соломон дає трохи корисної поради. „Не спіши у своїм дусі, щоб гніватися, бо гнів спочиває у надрах глупців”.— Екклезіястова 7:9.

Так, навіщо ж вам так серйозно відноситись до дразнення? Часто такі діти не мають дійсного злочину на меті. Отже, коли хтось навмисно — або ненавмисно — дразнить вас, а навіть доходить до живого, то навіщо ж вам роздратовуватись? Якщо сказане не є непристойне, то старайтесь бачити гумор у ньому. Є „час реготати”, і ображатись коли хтось тільки жартує може показати, що ми самі є занадто образливі.— Екклезіястова 3:4.

Але що робити коли дратування не є на жарт? Може бути, що в гімнастиці або в роздягальні хтось злісно насміхається з вашого фізичного вигляду. Або ви може є дівчиною, поляпана прищами, і хтось насміхається з ваших хиб. Бути в веселому настрої під такими обставинами — легше сказати, ніж зробити, бо це природно оборонятись у обличчі критикування. Доктор Мануель Й. Сміт сказав: „Я наказую [людям], щоб вони не заперечували критикування (це значить віддячуватись таким самим), не оборонялись і не віддячувались критикою”. Так, насмішник хоче задовольнятись вашим відношенням, веселитись вашим нещастям. Висміювати насмішника, оборонятися або плакати мабуть розохотить його або її продовжувати непокоїти вас.

Авторка Кетлін МеКой говорить про підлітню дівчину на ім’я їй Керол з якої завжди насміхались, тому що вона була з великого росту й надмірної ваги. Мати Керол запитала: „Тому що ти не можеш прямо змінити чиюсь поведінку, то чи можеш придумати щось, щоб діти більше не глузували з тебе?” Вона відповіла: „Не дайте їм нагоди насолоджуватись моїм роздратуванням?” Інші діти так само відвертали образи, коли безтурботно не звертали на них уваги.

Цар Соломон продовжує й каже: „Тому не клади свого серця на всі слова, що говорять [„Не звертайте уваги на все те, що люди говорять” — Сьогоднішній англійський переклад], щоб не чути свого раба, коли він лихословить тебе, знає бо серце твоє, що багато разів також ти лихословив на інших”. (Екклезіястова 7:21, 22) „Класти своє серце” на в’їдливі зауваження насмішників значило б, що ми занадто турбуємось тим, що хтось думає про нас. Чи їхні висновки є обгрунтовані? На апостола Павла несправедливо накидалась його заздрісна рівня, але він відповів: „А для мене то найменше, щоб судили мене ви чи суд людський... Хто судить мене, то Господь [Єгова, НС]”, (1 Коринтян 4:3, 4) Павлове споріднення з Богом було таке непохитне, що він з самовпевненістю та з почуттям власної гідності міг витримувати такі несправедливі нападки.

Терплячи „перекір”

Часами з вас можуть насміхатись через спосіб вашого життя як християнин. Ісус Христос Сам мусив перетерпіти такий „перекір”. (Євреїв 12:3) І хоч Його злісно ображали й принижали, то Ісус ніколи не віддячувався образою за образу. (1 Петра 2:22, 23) Він практикував ту саму пораду яку проповідував у Нагірній Проповіді, тобто, щоб ,підставити другу щоку’.— Матвія 5:38—42.

Ви мабуть теж будете зобов’язані терпіти й ігнорувати лихослів’я. Але, не заслуговуйте таких неприємностей завжди критикуючи інших або надаючи вигляд, що ви є кращими від них. І як трапляються вам нагоди поділятися вашою вірою, то робіть це, але з „лагідністю та зо страхом”. (1 Петра 3:15) Ваша репутація за гарну поведінку може доказатись бути найкращою охороною протягом шкільного віку. Хоч інші діти не завжди будуть любити того, що ви відважно обстоюєте, то будуть заздрісно поважати вас за це.

Одну християнську дівчину, на ім’я Ванесса, дівчата лихословили, били, штовхали, вибивали книжки з її рук — все це, щоб спонукати її до бійки. Одного разу вони навіть полили її голову та чистобілу сукню збитим шоколадним морозивом. Однак, їм не вдалось роздратувати її. Кілька місяців пізніше, Ванесса зустрілась з провідником тієї групи на конвенції Свідків Єгови! „Я дуже зненавиділа тебе”, сказала та колишня хуліганка. „Я хотіла побачити тебе хоч раз роздратованою”. Проте, вона цікавилась знати як Ванесса могла бути такою самовладною і це довело її студіювати Біблію з Свідками Єгови. „Я дуже полюбила те, що навчалась”, вона продовжує, „і завтра охрещуся”.

Отже, не дозвольте, щоб „перекір” зламав вашого духа. Коли відповідно, то будьте в веселому настрої. На зло відповідайте добром. Не підвівайте полум’я суперечок, і згодом ваші мучителі матимуть мало задоволення з свого лихослів’я. Бо „з браку дров огонь гасне”.— Приповістей 26:20.

[Ілюстрація на сторінці 13]

Глузливий хоче насолоджуватись вашою нуждою. Віддячуватись подібним або плакати може заохотити когось ще більше лихословити

[Ілюстрація на сторінці 14]

У багатьох випадках найкращий спосіб відвертати лихослів’я є ігнорувати його