Перша книга Самуїлова підвищує важливість покори
НЕМОЖЛИВО занадто підкреслити важливість покори для християн. Головно треба коритись Божим наказам. Чи ж увесь клопіт у світі не почався з нашими першими батьками, тому що вони не корились Божій заповіді, якою Бог заборонив їм їсти з дерева знання добра і зла? Так, усі бажаючі Божої похвали мусять коритися Йому.— 1 Мойсеєва 2:16, 17; 3:1—19.
Перша книга Самуїлова нагадує нам важливість покори. Вона не тільки містить у собі заповідь, щоб коритися, але також плоди від такої покори та наслідки неслухняності.
Спочатку ця книга була в одному томі (сувою) разом з Другою книгою Самуїловою. Вона містить у собі понад сто років ізраїльської історії, починаючись до народження Самуїла, останнього судді, до смерті Саула, першого ізраїльського царя. Вона поміщає видатну історичну зміну в Ізраїлі — від управління суддів до монархії. У ній поміщається трьох славних осіб, пророка Самуїла, царя Саула і Давида. Послідовно зміст цієї книги такий: (1) Самуїл і його судочинство; (2) раннє царювання Саула; (3) Давидові подвиги, як Саул переслідував його й Саулове самогубство на полі битви.
Є багато здогадів про те, хто написав Першу кн. Самуїлову. Але тим, що вірять у натхнення Біблії, то Перша кн. Хроніки 29:29 є ясна: „А діла царя Давида, перші й останні, ось вони описані в історії провидця Самуїла, і в історії пророка Натана, і в історії прозорливця Гада”. Тобто, пророк Самуїл написав усе, що є в книзі Самуїловій аж до його смерті так, як показує Перша кн. Самуїлова 25:1, а Натан і Гад докінчили решта писання. Стародавні єврейські вчені, а також більшість ранніх християнських вчених, погоджуються з цим поглядом.
Доказуючи правдивість і вірність подій записаних у цій книзі маємо: Книгу Псалмів і Християнське Грецьке Письмо, які згадують багато подій записаних у ній; чесність та щирість книги показують, що вона є правдива. Археологія також доказала акуратність деяких подій згаданих у цій книзі.
Крім того, літературність цих двох книг Самуїлових підтверджує їхню правдивість. Один славний єврейський вчений каже: „Книги Самуїлові поміщають деякі найкращі приклади єврейської поезії в Біблії... Так як добра єврейська мова, вони вживають найменше слів видати найбільших наслідків. Їхнє оповідання є шедевром історичного писання”. Ми можемо сподіватися цього від Самуїла, тому що від дитинства він слухав як читали Письмо в святилищі. Пророки Натан і Гад можливо наслідували його стиль.
Самуїл, суддя і пророк
Перша книга Самуїлова починається оповіданням про одну Анну, яка сумує, тому що не має дітей. Молячись до Бога у скинії в Шіло, Анна присягає, що коли Він дасть їй сина, то вона присвятить його до Божої служби. Бог відповідає на її молитву. Вона називає дитину Самуїл, що значить „ім’я Бога”. Відлучивши його, правдоподібно, між третім, а п’ятим роком віку, вона приводить його служити в Шіло. Покорившись Божій заповіді, так як є сказано у 5 Мойсеєвій 23:23, щоб виповнити присягу, вона одержує гарну нагороду! Правдоподібно вона дуже тішиться, коли її син Самуїл стає такий могутній слуга Бога Єгови!— 1 Самуїлова 1:1 до 2:11.
Два сини первосвященика Ілії є з протилежного напрямку. Хоч вони служать за священиків у скинії, то явно порушують Божі закони своєю священицькою діяльністю, і тому що стали надто неморальні. Хоч Ілія картає їх за це, то вони таки не звертають уваги на нього. Єгова є такий незадоволений їхньою непокірністю, що перестерігає покарати дім Ілії, вживаючи молодого Самуїла проголосити йому цю звістку. Єгова вживає филистимлян виконати цей суд, даючи їм перемогу у битві над ізраїльтянами. У цій битві, не тільки сини Ілії вмирають, але филистимляни забирають святий ковчег заповіту, якого ізраїльтяни були винесли на фронт у надії, що цим запевнять собі перемогу. Почувши про те, що сталось з ковчегом, первосвященик Ілія, постарілий, дуже потовстілий та сліпий, падає задом наперед із стільця і ламає собі карк.— 1 Самуїлова 2:12 до 4:22.
Але, воля Єгови не є для филистимлян тримати ковчег. Через серію карних судів, Бог уміло керує филистимлянами повернути ковчег назад до Ізраїля.
Коли Самуїл виріс на дорослого чоловіка, то служив як священик і суддя в Ізраїлі. Коли филистимляни знову зібралися до битви, то Самуїл звертається з просьбою до Єгови, з висновком, що ізраїльтяни набувають перемогу над своїми ворогами. Рік за роком, Самуїл судить Ізраїля, „обходячи Бет-ел, і Гілгал, і Міцпу”.— 1 Самуїлова 5:1 до 7:17.
Саул, перший цар Ізраїля
Немає жодного сумніву, що Самуїл слухався Божих заповідей і що Бог благословив його за це, але його сини інакше поводились. Вони ,ухилялись до зиску, брали підкуп, і ламали закона’. Через такий стан ізраїльтяни почали просити, щоб над ними володарював цар. Вони також боялися, що сусідні народи нападуть на них. Ізраїль дуже вражає Самуїла, коли вимагає мати царя. Але Бог запевняє його, що своєю просьбою мати людського царя, вони не лише відкидають Самуїла, але в дійсності відкидають Бога як їхнього Царя. Самуїл перестерігає їх про великий тягар, якого цар буде накидати на них, але вони таки вимагають царя. Вони хочуть бути подібними до сусідніх народів. Єгова показує Своє несхвалення і наводить невчасну грозу на них. Однак, Єгова не відвертається від Своїх людей. Він вибирає на царя помірного Саула, який є на голову вищий за кого-небудь серед народу й який справді має вигляд царя. Самуїл перше помазує Саула приватно, а тоді публічно і проголошує його царем над Ізраїлем.— 1 Самуїлова 8:1 до 10:27.
Спочатку Саул був спроможним царем. Він об’єднує ізраїльські війська побороти аммонітян, які погрожують вибрати око всім мужам міста Явешу. У цей час Самуїл дає те, що можна назвати його прощальну промову. Він пригадує людям як справедливо і чесно він судив Ізраїль всі дні свого життя і повторно заохочує їх боятись та вірно служити Єгові.— 1 Самуїлова 11:1 до 12:25.
Після цього, Цар Саул, не слухаючись Божих наказів, робить багато помилок. Виникає криза, коли могутнє військо филистимлян погрожує нападом. Саулові дається наказ чекати на Самуїла, який цілопаленням буде просити допомоги в Єгови. Тому що Самуїл забарився і тут нібито виникає крайня потреба, то Саул зухвало зневажає наказ, щоб чекати і сам приносить цілопалення та мирні жертви. І сталося як він скінчив жертвувати, Самуїл появляється. Через Саулову зухвалу нетерпеливість, Єгова відкидає його як царя: „Бо ти не виконав те, що наказав був тобі Господь [Єгова, НС]”.— 1 Самуїлова 13:1—23.
Саул робить ще одну дуже серйозну помилку, коли не слухає Божого наказу, щоб цілком викорінити народ Амалика. Століття перед цим, амаликани напали на ізраїльтян, коли ці, дуже втомлені, мандрували пустинею. (5 Мойсеєва 25:17—19) Тому що Саул, разом з людьми, береже найкращих зі стад та амаликового царя Агага, то Самуїл каже йому: „Чи Єгова так любить цілопалення і жертви, як послух голосу Єгови? Так послух кращий за жертву... Тому що ти відкинув слово Єгови, то Він відкинув тебе, щоб не був ти царем”. Відтоді Самуїл уже більше не бачив Саула, хоч дуже сумував за ним.— 1 Самуїлова 15:1—35, НС.
Незабаром Єгова відсилає Самуїла до дому Єссеєва, щоб помазати його наймолодшого сина, Давида, на наступного царя в Ізраїлі. Дух Єгови тепер покидає Саула і він дуже сумує. Тому що Давид є дуже талановитий арфіст, то його вибирають грати на арфі, щоб розвеселяти Саула. Тоді довідуємось як Давид убив хвастовитого филистимлянського велетня, Голіата, вживаючи тільки рогачку і камінець. Через його велику віру та завзятість служити імені Єгови, Йонатан, син Саула, ,так полюбив Давида, що, починає любити Давида, як душу свою’. (1 Самуїлова 18:1, НС) Хоч стає ясно, що Давид, а не Йонатан, буде наступним царем Ізраїля, то він таки зостається вірним другом Давида, вибираючи його сторону навіть під риском загубити своє власне життя.
Давид тепер стає такий успішний у битві, що жінки Ізраїля співають: „Саул повбивав свої тисячі, а Давид — десятки тисяч свої”. Тепер, велика заздрість починає пожирати Саула; головна мета в його житті тепер є стратити Давида. Коли Саул гнався за Давидом мов за дикою звіриною, і хоч Давид мав дві нагоди вбити Саула, то таки не ,доторкнув помазанця Єгови’.— 1 Самуїлова 18:1 до 24:22; 26:1—25.
До втікача Давида тепер пристають інші ображені ізраїльтяни, але їх оголошують бути вигнанцями. Вони охороняють рільників з їхніми стадами від хижаків. Через це, Давид просить винагороди від заможного вівчаря, Навала. Зухвалий Навал відкидає Давидову просьбу, за який то вчинок Давид присягнув покарати його. Але дружина Навала, зауваживши те, що сталося і боячись найгіршого, починає успокоювати Давида благородними дарами. За це, коли Навал несподівано вмирає, то Давид бере її за дружину на що вона радо погоджується.— 1 Самуїлова 25:1—42.
Коли филистимляни знову збирались нападати, то цар Саул даремно шукає керівництва від Єгови. Але дух Єгови вже відступив від нього. Молитви Саула не мають відповідей і священики не мають слова для нього від Єгови. З розпачі він пішов порадитись у посередниці духів. Вона має погану новину для нього. У Сауловій останній битві Ізраїль зазнає поразки, його син Йонатан є убитий, а Саул, смертельно поранений, чинить самогубство.— 1 Самуїлова 28:1 до 31:13.
Справді, що ця книга Самуїлова є частиною того, що було наперед написане нам на „науку”. Вона є „корисна до навчання, до докору, до направи, до виховання у праведності, щоб [ми] були цілком спроможні й зовсім пристосовані до всякого доброго діла”. Вона головно нагадує нам важливість покори й страшенні наслідки неслухняності.— Римлян 15:4; 2 Тимофія 3:16, 17, НС.