Знаходячи дійсну безпеку в Північній Ірландії

КРУГОВИД з вікон лікарні, високо верх міста Лондондеррі в північнозахідному куточку Північної Ірландії, є чудовий. Але молодий медичний брат не мав часу милуватись цими красами творення. Він думав про інші, більш жахливі справи. З перших рук він дивився на наслідки жовчності й варварства релігійних/політичних сутичок, які мучать ту провінцію.

„Це було дуже жахливо”,— він сказав,— „дивитись, як молодих чоловіків розбивають на кусочки. І бувши медичною командою, ми не можемо думати про них, як про протестантів або католиків, але тільки як про життя, якого необхідно рятувати. Я завжди думав собі, ,Яка ж суть у всьому цьому? Навіщо ж Бог дозволяє такі обставини?’ ”

Спадщина з минулого

Так як цей молодий медичний брат, більшість людей Північної Ірландії знають з історії якої вони вивчались в школі, що це не є нова проблема. Від 12-го століття і між англійцями та ірландцями шаленіли релігійні та політичні сутички.

З часом в Північній Ірландії було більше протестантів. Зрештою, спочатку цього століття країну поділили. Результатом цього, південна і західна Ірландія стали Римсько-Католицькою Республікою Ірландії, а Північна Ірландія стала переважно протестантською провінцією. Тут більшість людей бажають тримати близькі зв’язки з рештою Британських Островів.

Ранні захисники дійсної безпеки

Чарлз Тейз Руссель, перший президент Товариства Вартової Башти Біблії й Брошур, відвідав Північну Ірландію чотири рази — в 1891 р., 1903 р., 1908 р., і в 1911 р. Останній раз, коли він відвідав місто Белфаст, то зустрівся з „класом”, або групою з коло 40 студентів Біблії. Помалу їхнє проповідування видавало плід, спочатку головно в протестантських місцевостях. При кінці Другої Світової Війни в 1945 р. в Північній Ірландії було 120 Свідків Єгови.

Одна з ранніх повночасних проповідниць була, слабка жінка малого росту. У тих ранніх часах декотрі люди, яким вона проповідувала, погрожували їй насильством. Наприклад, одна жінка гналась за нею з вилами, один чоловік кинувся на неї з наміром задушити її назвавши її Деліла.

„Взагалі це не було таке зле”, вона недавно пояснила перш ніж закінчила своє земне життя. „Ми вже привикли до їхніх загроз. Якщо будете молитись, щоб Господь охороняв вас, то Він так зробить”. Цей вірний свідок став усім відомий, як велосипедом вона подорожувала по цілій Північній Ірландії.

Інший ранній працівник розказує, як одного разу, він з його другом проповідували в цілком католицькій околиці, а люди думали, що вони були протестанти. У них кидали каміння та інші речі. Сівши в авто, вони скоро завернули машину й старались утекти від збираючогося натовпу вулицею в якій був тільки один вихід. Проїхаючи, то натовп розбив їм переднє скло й побив машину залізними штабами. Проте, крім зворушення, вони не були серйозно поранені.

Через такі непохитні приклади рішучості, там тепер діє 778 осіб беручих участь у роботі допомагати людям навчитись біблійної відповіді на небезпечність, яка спричинила так багато душевного болою в Північній Ірландії. Що тепер відбувається між тими 30 зборами та меншими групами Свідків Єгови в цій країні?

Теперішні досвіди

У 1979 році молодий вчитель історії добре свідомий про минулі трагедії, натрапив на журнал Вартову Башту в домі свого друга. Зацікавившись тим, що він читав у ньому, цей чоловік одержав більше літератури. „Бувши жадібним читачем, я негайно прочитав ту літературу”,— він пояснив,— „стаючи все більше й більше вражений, коли бачив, як всі кусочки інформації цілком погоджувались і, більш важливим, мали добре значення”.

Проте, протестантська родина цього чоловіка не оцінювала те, що він навчався і закинула його літературою проти Свідків. „Ця опозиція захопила мене зненацька”,— він сказав,— „аж поки я не прочитав Матвія 10:36, де каже, що ,вороги чоловікові будуть домашні його’. Отже, та література, з її перекрученими, жовчними висловами протилежно вплинула. Вона тільки переконала мене про те, що правда знаходилась у Свідків Єгови”.

Тимчасом, цей чоловік одружився й бажав, щоб його дружина теж оцінювала те, що він навчався. Він пояснив: „Одної неділі, після дуже підбадьорюючого зібрання, я сердечно молився до Єгови. Вдома я здивувався, коли побачив дружину читаючу свою Біблію Переклад Короля Якова. Я почав розказувати їй про те, що навчився в Залі Царства й здивувався, коли вона уважно слухала. Тоді вона ще більше здивувала мене, коли сказала, що хотіла б піти зі мною на зібрання. Я довідався, що раніше того дня, коли вона переглядала свою Біблію перший раз після того, коли ми одружились, то слова Псалма 83:19 (НС) захопили їй увагу: ,Щоб люди знали, що Ти, Якого ім’я ЄГОВА, є Всевишній над усією землею’. Це дуже зацікавило її”.

Ця молода пара вже є присвячені й охрещені слуги Єгови і, так як вони кажуть, „з глибокою постановою, що ніхто не позбавить нам нагороду дійсного щастя тепер і вічного життя в очищеній землі”.

Хоч колись головно протестанти відносились до біблійних правд, то обставини вже змінились. Від початку теперішніх клопотів стало легше проповідувати в римсько-католицьких околицях. Декотрі з тих людей, яким проповідувалось правду, брали діяльну участь у цій боротьбі.

Наприклад, насильство не було нічого нового для двох рідних сестер на початку їхніх 20-их роках. За дитинства, вони бачили як військо застрілило одного хлопця. Зграя войовничої протестантської молоді примусила їхню родину покинути їхній дім. Одного разу на віконній рамі їхнього дому поставили бомбу. Бувши неповнолітні, вони старались поправити те, що для них здавалось бути політичні й суспільні несправедливості.

Одна з дівчат приєдналась до терористської організації. Коли їй було 16 років, то її заарештували на три тижні за те, що в неї знайшли револьвера. Обидві дівчини брали участь у демонстраціях підтримуючи терористські організації. Обвиваючись ковдрями, вони ходили до публічних барів і збирали гроші для республіканських в’язнів, які вимагали політичного становища.

Проте, з часом як ці дівчата зауважували ненависть у серцях декотрих їхніх товаришів, то стали розчаровані. У 1979 р., до їхнього дому прийшов відвідувач, щоб поділитись з ними біблійним знанням. Уважно слухаючи, вони дуже недовіряли цьому. Що добрий уряд постачить дійсну безпеку здавалось неможливим. Але поступово вони почали оцінювати, що за допомогою Божого Царського Уряду здійсниться така правдива безпека.— Матвія 6:9, 10; Ісаї 9:6, 7; Даниїла 2:44.

Цим дівчатам було дуже трудно повірити, що хтось живучий в такому місті як Белфаст може бути нейтральним відносно цього політичного становища. Однак, вони товаришували із Свідками Єгови й зауважили в них дійсну єдність і довір’я в Боже Царство, яке існує між правдивими християнами. „У Залі Царства не говорять про політику”, вони зауважили. Ці дівчата робили гарний поступ, і непохитно стали по стороні Божого Царства всупереч сильної опозиції.

Нейтральність приносить охорону

Один молодий повночасний вісник Свідків Єгови відвідував зацікавлених людей в маленькому селі Ньюрі недалеко південного кордона між Республікою Ірландії а Північною Ірландією. Тут укріплялись сильні терористські групи.

Несподівано автомашина зупинилась поруч нього. Один з їздців, з револьвером у руці, наказав йому сідати на переднє сидіння. „Спершу я думав, що мене застрілять”,— сказав цей молодий Свідок,— „думаючи, що я був вояком у звичайному одязі. Проте, мене повезли до якоїсь там хати й замкнули в малому вугільному ящику. Після того, що здавалось бути ціле життя, мені зав’язали очі й повели до хати.

„Там я чув як якісь особи шарили мій ручний чемоданчик і говорили про мої записи людей, яких я відвідував. Вони запитали хто я був і що я робив у тій околиці. Повторно я відповідав, що я є Свідок Єгови, і допомагав людям зрозуміти Біблію, і що люди, яких я відвідував любили читати наші журнали.

„Один з них вийшов з кімнати, і сказав: ,Не здіймайте револьвера з нього і якщо він порухається, то застрільте його!’ Не потрібно казати, я не рухався й продовжував молитись до Єгови. Після якогось часу, той перший чоловік вернувся і наказав іншим, щоб мене відпустити. Здається, він знайшов когось, що підтвердив те, що я говорив їм. Націлюючи револьвера на мене, вони повели мене до автомашини й відвезли та відпустили мене біля центру міста”.

Було кілька подібних досвідів в яких нейтральність Свідків Єгови була дійсною охороною. Ця нейтральність у політичних справах уможливила їм продовжувати їхню роботу біблійної освіти в якій-небудь околиці тієї провінції.

Будування Залів Царства

Тут збори, як звичайно, є досить малі, складаючись з не більше як 60 до 70 осіб. Проте, вісники Царства сердечно й енергійно продовжують їхню діяльність. Один гарний доказ цього був будування багато нових Залів Царства. Наприклад, у Белфасті й в околиці у межах 20 миль (32 км) від міста, дев’ять зборів побудували їхні власні Зали Царства.

І таке будування не відбувалось без опозиції й труднощів. Один старший член Лондондеррі збору зауважив: „Я пам’ятаю як декотрі у зборі казали, ,Ми ніколи не будемо мати свого власного Залу’. Коли б вони були живі сьогодні, то побачили б, що дух Єгови є з нами в нашому новому Залі Царства”.

Навіть декотрі менші групи будують свої власні Зали, як-от збір у Енніскіллені, в якому було тільки 14 вісників Царства. Протягом років вони наймали будинок в якому збирались, але потім побачили, що їм було потрібно мати свій Зал. Хоч у них не було багато грошей, то вони таки почали будувати з повною вірою в спроможність Єгови постачати.

Збір купив збірний стандартний будинок, пошукав місце, щоб влаштувати його на ньому й знайшов, що одна за другою проблеми зникали. Коли інші збори почули про їхні потреби, то почали відсилати їм пожертви. Один старий член збору зауважив: „Через цю допомогу інших, ми тут у Енніскіллені дійсно відчуваємо, що є частиною нашого міжнародного братерства”.

Дійсна безпека не є тільки мрія

Незважаючи на поточні клопоти і все-присутні жовчності та незгоди в країні, то все більше й більше людей знаходять дійсну безпечність, коли навчаються про постачання Єгови, щоб спростувати ці обставини. Наприклад, ви можливо цікавились знати, що сталось з тим молодим медичним братом, який дивився на ці жахливі обставини.

Коли два англійські Свідки Єгови відвідали його, то спочатку його відношення було таке: „Жодні іноземці не повинні приходити й навчати нас релігії тут в Ірландії”. Але його відношення змінилось, коли він бачив, що все те, що вони говорили йому було твердо вгрунтоване на Біблії. Цей чоловік тепер служить, як службовий слуга в зборі. Він, і багато інших таких як він, тепер мають непохитне довір’я, що ми живемо в той час коли Єгова сповнить Свої чудові обіцянки, щоб покінчити всі обставини, які спричиняють смуток та душевний біль і постарається, щоб, з часом, здійснити Рай на цілій землі.— Псалом 37:9—11, 29.

[Карти/Ілюстрація на сторінці 21]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

ПІВНІЧНА ІРЛАНДІЯ

ЛОНДОНДЕРРІ

БЕЛФАСТ

Ньюрі

Енніскіллен

[Карта]

ІРЛАНДІЯ

ВЕЛИКОБРИТАНІЯ