Чи ви дійсно маєте значення у Бога?

ЧИ ВИ вже колись зупинились в ночі, щоб подивитись на небо? І чи ви вже колись подумали, як далеко ви дійсно можете бачити у простір, або скільки зірок можна бачити неозброєним оком? Потім, ставши приголомшені величністю небес, чи ви колись питали себе, Чи незначна людина дійсно має якесь значення у Бога? Дійсно чи Бог турбується про мене як про особу?

Три тисячі років тому єврейський поет — цар Давид з Іудеї — висловив своє здивування цими словами: „Коли бачу небеса Твої, твір пальців Твоїх, місяць та зорі, яких Ти приготовив, то що є смертна людина, що Ти пам’ятаєш про неї, і син земної людини про якого Ти дбаєш”. (Псалом 8:4, 5, Переклад Куліша) Так, хоч Давид не знав цього, то неозброєним оком він вдивлявся в небо на відстані близько 600 000 світлових років.a Це справило на нього велике враження, що Творець цієї величезної ширини, також звертає Свою увагу на людину.

У Псалмі 144 Давид висловив подібну думку, де читаємо: „О, Єгово, що таке є людина, що зауважуєш Ти її, син людський, що Ти зважаєш на нього? Людина стала до пари подібна; дні її — як та тінь проминуща”. (Вірші 3, 4, НС) Однак, незважаючи на те, що в порівняльному значенні людина є дуже малозначна й скороминуща, то Давид знав, що вона має значення у Бога. Як він міг бути певний про це? Тому, що сам був розвинув особисте споріднення з Єговою.

Яке споріднення є можливе

Як ми знаємо, що між Давидом а Богом було особисте споріднення? Тільки подивитись на котрий-небудь Давидів Псалом або поетичну пісню, повинно переконати нас про це. Візьмім за приклад Псалом 23, і з його простих висловів стараймось відчути Давидове безумовне довір’я в свого Пастиря, Бога Єгову.

„Єгова є мій Пастир.

Нічого мені не бракуватиме.

На зелених пасовиськах Він дає мені лежати;

При добре-наводнених місцях відпочинку Він провадить мене.

Душу мою Він відсвіжує.

Провадить Він мене стежками праведності заради Свого Ім’я.

Навіть коли б я ходив долиною великої темряви,

то не буду боятись нічого злого,

Бо Ти зі мною;

Жезло Твоє і Твій посох потішають вони мене”.— Вірші 1—4, НС.

Тут ясно бачимо глибину Давидового споріднення з Богом. Як цей псалом на вас впливає? Чи бачите тут довір’я між беззахисною „вівцею” Давидом, а його охороняючим Пастирем, Єговою? Немає сумніву, що Давид усвідомлював те, що хоч людина є подібна до „пари”, то особисто Давид мав значення у свого Бога і Пастиря. Переконливо Давид міг був сказати: „Єгова є мій Пастир. Нічого мені не бракуватиме”. Тепер, як же вам розвинути таке саме довір’я?

По-перше, є один дуже важливий пункт, на якого необхідно звернути увагу. Справа не є тільки в тому, що пастир цікавиться своїми вівцями. Вівці теж мусять ходити слідом за їхнім пастирем і слухатись Його голосу. Інакше кажучи, якщо ми хочемо мати значення у Бога, то самі мусимо розраховувати на Бога. Якщо вівці втікають з кошари або не слухаються пастиря, тоді вони втрачають охорону. Спорідненість тоді руйнується через примхливість овець. Незважаючи на історію людини в цьому відношенні, Бог таки турбується про людство, не тільки гуртом, але також особисто. Який же є доказ на це?

Відколи людина мала значення у Бога?

З самого початку людської історії, Єгова турбувався про людство й його майбутність. Коли людина самолюбно збунтувалась у Едемському саді, то Бог не покинув її й не залишив її без надії. Він обіцяв майбутнє „насіння”, яке виступить проти головного ворога людини й дасть йому полегшення покрушенням Сатані голови. (1 Мойсеєва 3:15; Римлян 16:20) Відтоді Єгова продовжував стосунки з людством, часами з особами, а іншим часом як народ.

Добрим прикладом того, що Єгова турбувався про особи в древньому Ізраїлі був Закон, який забезпечував сироти й вдовиці, як також нужденних серед народу. Наприклад, у Законі точно визначено, що вони мали збирати врожай, хоч у них не було полів. Вони мали право збирати колоски на вижатих полях. Який же кращий розпорядок від соціального забезпечення в багатьох сьогоднішніх країнах! В Ізраїлі людина зберігала почуття своєї власної гідності незважаючи на те, що вона була вбога. Чому? Тому, що вона не мусила жебрати або чекати на подавання оплачене державою. Своїми власними руками вона збирала колоски, щоб постачати свої життєві потреби. Людина працювала й відчувала вдячність своєму щедрому Богові, Єгові.— 3 Мойсеєва 19:9, 10; 2-ий розділ книги Рут.

Чи Ісус підкреслював турботу Свого Отця?

Чотири Євангелія ясно показують, що Ісус турбувався про людей. І тому, що Він точно відбивав риси Свого Отця, то Його турбота є ясним доказом на те, що людина має значення у Бога. (Івана 14:9) У Христовому навчанні поміщається любляче й практичне керівництво для несамолюбного життя. Яке ж ясне це стало, коли, одного разу, Його учні вернулись втомлені й змучені від проповідування! Як Ісус ставився до цього стану? Він дуже співчував їм. Ісус розумів їхні почуття і потребу відпочинку. „Сказав Він до них: ,Ходіть приватно до відлюдного місця й трохи відпочиньте’. Бо багато народу приходило й відходило так, що навіть не було часу поживитись”. Отже, вони всі поплили човном до відлюдного місця на відпочинок.

Але натовп пішов за ними. Як же Ісус реагував на це? Чи Він ставав нетерплячий й чи це дратувало Його? „І вийшовши [з човна], побачив Ісус великий натовп і змилосердився над ними, бо були вони як ті вівці без пастуха. І почав Він багато навчати їх”.— Марка 6:30—34, НС.

Як очевидно Христос відбивав турботу Свого Отця про людей! Він підкреслив це коли сказав: „Чи ж не продаються п’ять горобців за дві монеті малої вартості? Однак, Бог не забуває ані про одного. Навіть волосся на голові вашій пораховане. Не бійтесь, ви є вартніші за багатьох горобців”.— Луки 12:6, 7, НС.

Певно, в Божих очах та людина, яка старається слухатись Ісуса Христа, не загубляється. Але важливе запитання таке, Чи ви активно намагаєтесь наслідувати Ісуса Христа? Чи ви усвідомлюєте вашу духовну потребу в цьому відношенні? (Матвія 5:3) Пам’ятайте, перед Його арештом і смертю Ісус молився до Свого Отця: „Благаю Тебе, не тільки за цих [11-ох вірних апостолів на останній вечері з Ним], але і за тих [інших учнів], які покладатимуть віру в Мене через їхнє слово”. (Івана 17:20, НС) Ісус знав, що не тільки Його апостоли матимуть значення у Бога, але також ті, які пізніше повірять через їхнє проповідування. Це показує, що всі ті, які виявляють покірну вдачу овець, мають доступ до Великого Пастиря, Бога Єгови.— Псалом 23:1.

Чи людина має значення у Бога сьогодні?

Але тепер ви мабуть питаєте, ,Якщо людина дійсно має значення у Бога, то який є доказ на це сьогодні? Як мені користати з того, що Бог турбується про людство?’

Сьогодні Єгова, Великий Пастир, постарався, щоб вівцеподібні особи по цілому світі могли чути Його голос. Як же Він зробив це? Ісус відповідає: „Жодна людина не може приходити до Мене хіба Отець, який послав Мене, не покличе її”. Таким же чином Єгова кличе людей покірного серця до Себе через Його призначеного „Доброго Пастиря”, Ісуса Христа.— Івана 6:44; 10:11, 14—16.

Як же виконується та робота кликання людей? Через проповідування Христових вірних послідовників, які є Свідками правдивого Бога, Єгови, так як Ісус Сам був. Так, християнські Свідки Єгови проповідують де б не були люди. Безплатно, вони особисто допомагають усім людям, хто тільки бажає навчитись про Бога. Якщо ви ще не зробили цього, то чи хочете взяти перший крок до розвинення особистого споріднення з Великим Пастирем, Єговою? Чи ви хочете шукати Бога через Ісуса Христа? Пам’ятайте, Ісусове напучування: „Шукайте й знайдете; стукайте й відчинеться вам”. Пославши Свого Сина на землю нам на користь, Великий Пастир уже взяв перший позитивний крок, щоб помогти нам. Якщо ви віднесетесь до цього, то незабаром самі переконаєтесь, що людина дійсно має значення у Бога.— Матвія 7:7; 1 Івана 4:7—10.

Чи майбутність людини має значення у Бога?

Тому що життя людини порівнюється до пари, до подиху, то це показує, яке коротке її життя дійсно є. Однак, як довго ви хотіли б жити,— маючи досконале здоров’я та щастя? Чи ви кажете, „Назавжди”? Ну так, точно це є те, що Єгова обіцяє нам — вічне життя на Райській Землі. Таким чином у посланні якого апостол Павло написав до Тита, ми читаємо про „надію на вічне життя, якого Бог, який не може говорити неправду, обіцяв був від вічних часів”. (Тита 1:2, НС) Грунтуючись на тій самій обітниці, Павло радить, „чинити добро, багатіти добрими ділами, бути щедрими, готові ділитись, з певністю зберігаючи для себе гарну основу на майбутність, для того, щоб непохитно держатись дійсного життя”. Те „дійсне життя” провадить до вічного.— 1 Тимофія 6:17—19, НС.

Чи мертві мають значення у Бога?

,Але’, ви мабуть питаєте, ,що ж сказати про померлих? Чи вони мають значення у Великого Пастиря?’ Певно що мають! Тому апостол Павло „звіщав їм добру новину про Ісуса й воскресіння”. (Дії 17:18) Певно, воскресіння є видатним прикладом того, що Єгова турбується про особу. Чому? Тому, що Він пам’ятає найменші подробиці особистості тих осіб, яких Він відновить до життя. Всевишній Контролер всесвіту з його мільйонами галактик і зірок не страхається потребою пам’ятати всі ці особисті відомості, а тоді вставляти їх у відновлений розум і серце. Мале диво, що з переконанням Ісус сказав: „Не дивуйтесь цьому, бо приходить година, коли всі в пам’ятних гробах почують голос Його [Ісусів] і повиходять”.— Івана 5:28, 29, НС.

Якщо ви хочете мати значення у Великого Пастиря, Єгови, через Його Сина, Ісуса Христа, то не вагайтесь запросити Свідків Єгови, щоб вони допомогли вам. У приватності вашого власного дому ви можете питати їх які-небудь біблійні запитання й одержувати розсудливі відповіді. Або напишіть до видавців цього журналу, які допоможуть вам переконливо прийти до висновку, що ви дійсно можете мати значення у Бога тепер і в майбутності.

[Примітки]

[Ілюстрація на сторінці 21]

Чи Бог турбується про нас?

[Ілюстрація на сторінці 23]

Великий Пастир люблячо дбає про всіх Своїх „овець”