Релігійне відродження чи духовна криза?
„Говірка про молитву, міркування, поклоніння й студіювання Біблії заступили суспільний похід по багатьох церквах... Спостерігачі кажуть, що ці напрями — це новознайдена постанова релігійних людей ,досліджувати святе’ серед товариства, яке все дальше й дальше відступає від своїх релігійних основ”.— СШ ньюс енд ворлд рапорт.
„По Східній Європі, виникають ознаки релігійного відродження... В Угорщині, Чехословаччині, Східній Німеччині й Польщі, священики й вчені кажуть, що все більше й більше людей повертаються до — або вертаються назад до церков... Молодь питає, ,Чому ми живемо?’” — Нью-Йоркський час.
ЧИ В цих рапортах бачимо духовне пробудження? Хоч зростання по церквах залишилось позаду зростання населення, то де-не-де в минулих кількох роках можна було бачити ріст. Декотрі начальники церков бачать у цьому доказ, що занепад церков від 1960-их років уже кінчається, що обставини вже кращають. Чи це правда чи ні, то таки можемо запитати: Чому ці люди вертаються до церков?
Чому „відродження”?
„У людях є дійсна спрага,— почуття, що їм бракує духовної значущості”, каже американський єпископальний священик Тілден Едвардс. Інакше кажучи, здається люди розчаровуються матеріалістичним і світським способом життя, і шукають доповнення й цілі в житті. Інші бояться ядерної загибелі, злочину й насильства. Або коли вдаряє якась особиста трагедія, люди повертаються до релігії за потішанням.
Помітний наслідок цього напряму — заснування й ріст східних релігій у Західному світі. Храми, святині, мечети, центри для міркування тощо, зароджуються по містах а також сільських місцевостях країн Західного світу. Також виникають групи практикуючі дисципліну йога, трансцендентне міркування, дзен і гаре крішна. За думкою декотрих релігійних властей, ці „чарівні” релігії здається подають багатьом людям Західного світу те, що вони шукають: якогось авторитету казати їм у що вони мають вірити, щось давати їхньому життю керівництво, почуття належності до інтимної групи, і стану душевного миру або самоусвідомлення.
Відродження чи криза?
Тому що люди повертаються до релігії, шукаючи відповідей, коли їх спіткають критичні й небезпечні часи, або коли їх мучить пустота їхнього життя, то це тільки доказує основну правду висказану Ісусом Христом: „Не хлібом самим буде жити людина, але кожним словом, що походить із уст Божих [Єгови, НС]”. (Матвія 4:4) Зовсім матеріалістичний спосіб життя таки не дає людям мужності й витривалості, щоб боротись з сьогоднішніми проблемами.
По суті, декотрі спостерігачі вірять, що ця духовна пустота є відповідальна, принаймні частково, за багато злигоднів сучасного суспільства. „Хиби людського сумління, позбавлені духовності, були головним фактором у великих злочинах цього століття”, сказав славний російський письменник Олександр Солженіцин.
У обличчі цієї духовної кризи, ми мусимо запитати: Чи церкви можуть задовольнити духовним потребам тих людей, які повертаються до них? Чи ці люди знайдуть у них духовне керівництво й міць яких вони шукають? По суті, чи релігія може подолати сьогочасну кризу?