Єменська Арабська Республіка Країна, повна несподіванок

АРАВІЙСЬКИЙ півострів! Коли люди мріють про екзотичні куточки планети, в їхній уяві часто постають піщані дюни, верблюди та каравани. Але хоча і пустельні дюни й екстремальні температури характерні для цих районів, все ж вони особливі ще чимось, що може дуже здивувати вас.

Розгляньмо для прикладу Єменську Арабську Республіку [ЄАР] — вигин землі, що лежить між Червоним морем й Аденською затокою. ЄАР є країною гір та каньйонів, а не сухих безкраїх пісків, країною винограду, абрикос та інших принадних фруктів, країною чарівної архітектури. Хоча і спека безжальної пустелі нагріває навіть узбережні смуги ЄАР, зате ви здивуєтесь, дізнавшись, що на її плоскогір’ях переважає приємний помірний клімат. Християн особливо цікавить її багата історія — історія, що починається ще з біблійних часів.

Ладановий шлях

У стародавні часи велике багатство випало на долю цієї частини світу через чудасію природи — пасати Індійського океану, що утворюються завдяки південній береговій смузі Аравії. Вологі вітри допомогли створити ідеальні умови для росту терпентинових дерев, кора котрих виділяє живицю — ладанa. Коли ладан горить, він виділяє солодкий аромат і тому здебільшого використовується для релігійних церемоній. Ця земля, яка нині називається ЄАР, стала відомою через торгівлю ладаном.

ЄАР, мабуть, також є місцем, де лежав стародавній Офір — у давнину джерело щирого золота (Йова 22:24; 28:15, 16; Псалом 45:10). Хоч би як там було, Ємен стояв на роздоріжжі шляхів давніх караванів, що везли золото, ладан і прянощі у далекі країни, як, наприклад, стародавню Палестину і Тир (Єзекіїля 27:2, 22—25). Це принесло велике багатство не лише купцям, але й різним царствам поздовж цього шляху, що вимагали мито від караванів.

Вважається, що царство Шева лежало колись там, де нині розкинулась східна частина ЄАР, і що воно мало владу над каравановим шляхом. Царство набуло собі популярності торгівлею ладаном, миррою, золотом, самоцвітами та слоновою кісткою (Ісаї 60:6). За часів Соломона цариця Шеви приїхала «з кінця світу» послухати його мудрість з перших уст (Матвія 12:42). Згідно з історичною біблійною розповіддю, вона прибула до Єрусалима «з дуже великим багатством,— з верблюдами, що несли пахощі, і з дуже численним золотом, і з дорогим камінням» (1 Царів 10:1, 2). Пам’ять про цю стародавню царицю не стерлася серед жителів ЄАР. Хоч вона й безіменна в Корані, за ісламською традицією її називають Білкіс — це ім’я зустрічається на багатьох товарах, зроблених у ЄАР.

Сторіччя спаду

Сторіччями Ємен славився великим багатством — настільки великим, що римляни дали йому латинську назву Арабія фелікс, або «Щаслива Аравія». Але коли римляни зробили відступницьке християнство державною релігією, то потреба в ладані зменшилась. Далі занепад Ємену прискорило катастрофічне зруйнування Марібської греблі — головної частини велетенської іригаційної системи, що зрошувала цей регіон ще з восьмого сторіччя до н. е.

На короткий час Ємен знов став центром уваги, набувши популярності через інший товар — каву. Близько 1610 року європейці відкрили для себе привабливий аромат та смак цих екзотичних зерен з плоскогір’їв Ємену. Головним портом кавового експорту стало місто Моха, що на півдні Червоного моря. Таким чином слово «моха» стало синонімом арабської кави й побутує у Північній півкулі.

Однак не пройшло багато часу, як кавові дерева були експортовані й успішно прижилися в інших країнах. Унаслідок цього місто Моха почало підупадати. Тоді як кава і далі залишається головним продуктом експорту ЄАР, Моха є просто тихим рибальським портом.

Екскурсія по столиці ЄАР

Хоч ЄАР вже не має колишньої слави, проте вона багата на цікаві несподіванки. Її столиця Сана лежить на плато на висоті 2000 метрів над рівнем моря, де переважає приємний помірний клімат. Більшість 12-мільйонного населення ЄАР (приблизно третина жителів Аравії) живе не в палючій пустелі, а на цьому плато та багатьох горах, що всіяли цю країну.

Вік Сани — тисячоліття, і в її архітектурних ансамблях чітко відбивається старовина. Кам’яни́ці оздоблені довкола вікон побіленим орнаментом, ґратчастими склепіннями та барвистими мозаїками зі скла. У деяких районах міста старі та сучасні будинки стоять впритул, фактично нерозрізне́нні одні від одних. Але в лабіринтах старих районів Сани будинки — деякі мають по вісім-дев’ять поверхів, очевидно, стоять тут століттями.

Щоб вийти зі старої частини Сани, потрібно пройти через масивну середньовічну браму та звивини доріг гірської сільської місцевості. З житловими круглими вежами, що височіють на чотири, а то й більше поверхів і довкола огороджені захисним муром, який збудований без цементу чи вапняного розчину, кожне село виглядає, буцімто великий замок, вибудований на гірському спаді. Насправді деякі села настільки замасковані у довкіллі, що їх можна помітити лише на короткій відстані.

Дехто може дивуватися, що люди живуть на такій висоті. Але коли ще краще придивитися вгору, то можна побачити іншу низку поселень, подібних до цитаделей, що, наче пташині гнізда, примостилися ще вище. Ці села на стрімких схилах оточені терасами, обгородженими мурами.

Люди ЄАР

Західні туристи сподіваються, що жителі цієї країни є якимись химерними. Але реальність може навіть перевершувати сподівання. Члени гірських племен можуть на перший погляд здаватися дуже небезпечними. Вони носять ф’юта — вбрання, подібне до спідниці, що запинається, і білий пояс, до котрого чіпляється дуже показний кинджал. У селах багато хто навіть носить кулемет на плечі.

Авжеж, для чоловіка Ємену носити зброю — це гонор. Цілі відділи базарної площі призначені для продажу замбійя — кривих кинджалів. У загальному їх носять хлопці, починаючи від 14-літнього віку і старші, що є ознакою змужнілості. Однак можна бачити навіть дітей із зброєю. Кинджали, які вони носять, можуть бути навіть із пластмаси, дерева або дуже дорогої кістки носорога, а піхва часто оздоблена чудовим срібним карбуванням. Лезо у них часто досить-таки гостре. На щастя, ці кинджали загалом служать лише як окраса. Жителі Ємена в дійсності дуже гостинні й радіють кожній нагоді поговорити з прибульцями.

Для ока західної людини жінки не менш цікаві, ніж чоловіки. Вони одягнені у темне вбрання, повністю закриті вуаллю і навіть не показують своїх очей. У них не легке життя. У гірських селах жінки тяжко і довго працюють, носячи воду і їжу для свійських тварин, а також пальне. За традицією, вони мають великі родини.

Якщо відвідувати базари, то з’явиться ще одна нагода поспостерігати за незвичайним життям цих людей. Крамниці із прянощами поширюють чудові аромати. Слина на язик набігає, коли подивитися на гранати, персики, абрикоси, виноград та мигдаль. Ремісники зайняті працею зі шкірою, золотом, сріблом та іншими металами.

На базарній площі теж можна натрапити на велику кількість сюк, або продовольчих крамниць, що продають листя ката. Якщо жувати або смоктати кат, то він діє як легкий стимулятор, дехто каже, що від нього можна стати залежним. У всякому разі жування ката є невід’ємною частиною життя людей ЄАР. Великі ділянки спадів гір виділені для вирощування ката. Жуючи кат, групки чоловіків можуть годинами вести балачки. Дехто також жує кат під час праці, а навіть під час їзди автомобілем.

Однак жування ката є дуже дорогою звичкою, обходячись майже у третину загальної заробітної плати сім’ї. І дехто вказує на загрозу здоров’ю, включаючи деформацію щік, проблеми зі сном і апетитом та хвороби кишечника. Тому певні державні діячі несхвально дивляться на цей наркотик. Але до цього часу ніщо не свідчить про те, щоб жителі ЄАР почали звільнятися від лещат ката.

Проте стає очевидним, що традиційний спосіб життя поступається західній модернізації. Багато чоловіків їздять на заробітки. Деякі родини переїжджають у міста, віддаючи молодь на поталу імпортованій музиці та іноземним відеофільмам. Зрозуміло, що не всі хочуть бачити, як їхня країна переходить від традиційного способу життя до того, який веде сучасний світ.

Тому цікаво знати про майбутнє цього краю. Порівняно мало було зроблено, щоб вивчити археологічні руїни цієї країни, і, либонь, подальші розкопки розкриють деякі захопливі таємниці славного минулого Ємену. А тим часом ЄАР має усі підстави запалити вас бажанням здійснити відчайдушну подорож до цієї країни несподіванок (Надіслано).

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінках 24, 25]

Баб-ел-Йємен — брама до старої частини Сани.

[Ілюстрація на сторінці 26]

Ліворуч: Кинджальний базар у Сані.

[Ілюстрація на сторінці 26]

Нижче: Містечка, що зливаються з довкіллям.