Погляд Біблії

Хто йде до неба?

ТЕРОРИСТСЬКА бомба вибухає в літаку під час польоту, і всі, хто на його борту, гинуть. Їхнім родичам та друзям говорять, що дорогі їм люди тепер у небі, наче це є компенсація за їхню передчасну й насильну смерть.

Помирає популярний музикант, і кажуть, що він «сурмить на небі з ангелами».

Хвороби, голод чи нещасні випадки позбавляють життя дітей, яким ще б жити і жити, а духівництво каже, що тепер вони мають небесне блаженство, можливо навіть є ангелами!

Чи виправляє Бог несправедливість, з якою стикаються як молоді, так і старі, забираючи їх до себе на небо? Чи небо — це місце, де Бог береже всіх добрих і достойних людей? Як дивиться на це Біблія?

Ті, хто не пішов до неба

Біблійні слова однозначні: «Хіба ви не знаєте, що неправедні не вспадкують Божого Царства?» (1 Коринтян 6:9). Проте Біблія також каже про багатьох праведників та про жертви несправедливості, які не підуть до неба.

Ісус говорив про Івана Христителя, котрого незабаром мали замучити: «Поправді кажу вам: Між народженими від жінок не було більшого над Івана Христителя! Та найменший у Царстві Небеснім — той більший від нього!» (Матвія 11:11). Злий цар Ірод, який жадав смерті Ісуса, тоді ще дитини, безжально вигубив у Віфлеємі та його околицях усіх хлопчиків, віком до двох років (Матвія 2:16). Проте Ісус сказав: «Не сходив на небо ніхто, тільки Той, Хто з неба зійшов,— Людський Син [Ісус]» (Івана 3:13). Чому ж Ісус не говорить, що ті жертви несправедливості на небі?

Ісус проклав шлях

Ісус назвав себе «дорогою, і правдою, і життям», а апостол Павло сказав, що Він «первісток серед покійних» (Івана 14:6; 1 Коринтян 15:20). Виходить, ніхто не міг піти на небо перед тим, як туди пішов він. Але коли Ісус зійшов на небо через 40 днів після свого воскресіння, чи пішли тоді за ним достойні чоловіки віри, котрі повмирали раніш? Через десять днів апостол Петро згадував про царя Давида, «що помер і похований, і знаходиться гріб його в нас аж до цього дня... Не зійшов бо на небо Давид» (Дії 2:29, 34).

Отож, життя в небі — це щось більше, ніж компенсація за пережиту людиною несправедливість або навіть винагорода за її вірність. Замість цього, там формується склад небесних помазаних святим духом правителів, які представлятимуть людство і діятимуть під керівництвом Христа (Римлян 8:15—17; Об’явлення 14:1—3).

Небесне Царство

Про своє правління, або уряд, Ісус говорив як про «Царство Небесне» або «Боже Царство» (Матвія 5:3, 20; Луки 7:28). Не планувалося, щоб у цей адміністративний орган входила сила-силенна людей. Тому Ісус називав його «черідкою малою» (Луки 12:32). У мові, якою написана ця частина Біблії, слово «малий» (мі·кро́с) протилежне слову «великий» (ме́·ґас) і його вживання у Луки 12:32 стосується кількості, точніше нечисленності. Звідси випливає, що кількість членів у «Царстві Небесному» мусить бути обмеженою. Проілюструймо це так: якщо вас попросять налити у склянку трохи води, то ви будете старатися зробити це в такий спосіб, аби вода не перелилася через край. Подібно і «черідка мала» не може складатися з надмірної кількості людей. Боже Царство має твердо встановлене («мале») число співправителів Христа.

Точна кількість цих правителів — 144 000 — була виявлена апостолові Івану (Об’явлення 14:1, 4). Трохи раніше у книзі Об’явлення говорилося, що вони ‘з усякого племени, і язика, і народу, і люду для нашого Бога царі, і священики’ і що вони мають з неба правити над землею як царі (Об’явлення 5:9, 10). Цей адміністративний орган разом з Ісусом Христом є Царством, про яке він учив своїх послідовників молитися. Крім того, це орган, за допомогою котрого поганому управлінню землею буде покладено край і таким чином буде відновлено справедливість та мир у людській домівці, на землі, а також вічне життя для її мешканців (Псалом 37:29; Матвія 6:9, 10).

Вибрана група правителів

Оскільки людські правління, що їх замінює Царство, настільки зіпсуті, то чи ж важко зрозуміти, чому члени того небесного уряду повинні бути ретельно відібрані та випробувані Богом? Нинішнє становище людства можна прирівняти до становища сотень пасажирів на борту пошкодженого реактивного літака, котрий летить у погану погоду. Чи хотіли б ви, щоб у такій критичній ситуації екіпаж літака складався з молодих, недосвідчених людей? Навряд! У такій ситуації потрібен екіпаж, що ретельно дібраний відповідно до строгих вимог.

Стосовно тих, хто служитиме у небі царями та священиками з Ісусом Христом, ми раді, що «Бог розмістив усі члени в тілі, як Йому було завгодно» (1 Коринтян 12:18, Деркач). Особисте бажання чи честолюбне прагнення посісти високе становище у Царстві не є вирішальним фактором (Матвія 20:20—23). Бог встановив конкретні норми віри та поведінки, щоб перекрити доступ недостойним (Івана 6:44; Ефесян 5:5). Початкові слова Ісусової Нагірної проповіді показують: Христові співправителі мусять довести, що вони мають духовний склад розуму, що вони лагідні, люблять праведність, милосердні, чисті серцем, миротворці. (Матвія 5:3—9; також дивіться Об’явлення 2:10).

На щастя, переважна більшість людей, хоча не вибраних Богом, щоб бути членами тієї групи небесних правителів-представників, не полишені без надії. Вони вспадкують нашу чудову землю і втішатимуться всіма перевагами божественного правління. Люди, які давно повмирали як жертви несправедливості, знову отримають життя і житимуть поряд з тими, хто виживе, щоб побачити, як «приходить» Боже Царство у найповнішому розумінні цього слова. Обітниці буде дотримано: «Замешкають праведні землю, і невинні зостануться в ній» (Матвія 6:9, 10; Приповістей 2:21; Дії 24:15).