Спостерігаємо світ

Німецькі церкви визнають причетність до холокасту

У січні 1995 року відзначалося 50-річчя з дня визволення концентраційного табору в Освенцімі (Польща), де нацисти методично гнітили євреїв, слов’ян, циган, Свідків Єгови та інших. Деякі церкви в Німеччині визнали свою вину. Газета «Зюддойче цайтунґ» повідомляла, що Конференція німецьких єпископів описує «пройняту провиною історію нашої країни, а також церкви», визнаючи, що «католики допустили багато помилок і дуже провинилися. Немало людей дозволили ідеології націонал-соціалістів взяти над собою гору і залишились байдужими до злочинів». Голова Ради протестантських церков у Німеччині визнав, що «у гіркому процесі усвідомлення ми почали розуміти, що навіть християнська теологія й церква причетні до довговікової історії цурання євреїв і ворожості до них».

Шкідливість ліжкового режиму

«Затяжний ліжковий режим може завдати більше збитків, ніж принести добра»,— твердить лондонська газета «Таймс». П’ятдесят років тому лікар сер Річард Ашер ставив під сумнів таку поширену медичну практику й звертав увагу на загрозу здоров’ю, а зокрема на тромбоз, редукування м’язів, втрату кальцію в крові, нирковокам’яну хворобу, запори і пригнічення. З того часу вивчення підтвердили це застереження, й автопсії виявляють, що ризик тромбозу, який спричиняє смертельну емболію легеневої артерії, має прямий зв’язок з тривалістю ліжкового режиму перед смертю. З другого боку, лікарі заохочують ліжковий режим у випадку гострого болю у спині, невралгії сідничного нерва й ускладнення при вагітності на пізньому етапі. Що ж до гострих і серйозних захворювань, то, напевно, немає іншого виходу, як тільки ліжковий режим. Лікарі вважають, що після того, як загострення хвороби пройшло, одужання людини прискорюється, якщо вона встає й рухається.

Око відіграє подвійну роль

Дослідники кажуть, що людське око виконує більше ніж одну функцію. Одна з них, звичайно,— забезпечувати зір. Інша, досліджена недавно й описана в «Новоанглійському медичному часописі» (англ.), полягає в тому, щоб реєструвати світлові імпульси, котрі регулюють внутрішній біологічний годинник людини. Оскільки ця друга функція не залежить від здатності бачити, то навіть цілком сліпі люди без сприйняття світла мають біологічний годинник, що функціонує нормально. Результати дослідження можуть змінити лікування сліпих. Наприклад, дуже популярною є заміна цілковито сліпим власних очей на штучні, що з косметичного боку виглядають значно кращими. Також цілковито сліпі люди переважно не перевіряються на глаукому, що блокує здатність сітківки реєструвати світло. Внаслідок цього, сказав доктор Чарлз А. Чейслер, голова дослідницького відділу, більшість цих людей вже не в стані регулювати внутрішній годинник добового циклу, що призводить до постійного розладу сну, який подібний до порушення добового ритму внаслідок перельоту реактивним літаком декількох годинних поясів.

Потойбічне життя чи галюцинації?

Засоби масової інформації часто публікують розповіді про «посмертні» враження» хворих, які перебували при смерті й пізніше твердили, що бачили потойбічний світ. Експерименти однієї групи німецьких неврологів недавно показали, що такі картини з’являються під впливом кисневої нестачі, котра спричиняє галюцинації. За голландською газетою «Де хой ен еймлондер», ця група лікарів дослідила 42 здорових молодих людей, що були непритомними максимум 22 секунди через гіпервентиляцію. Після стану непритомності піддослідні описували відчуття й видіння, що надзвичайно подібні до «посмертних» вражень». Дехто з них казав, що бачив яскраві кольори й світла, спостерігав себе з висоти пташиного польоту, бачив кревних у приємному оточенні тощо. Більшість цих молодих людей розповідала, що ці почуття були приємними й спокійними, навіть настільки, що вони не бажали повертатися до свідомості.

Половина планети незаймана

«Попри найвідчайдушніші зусилля людства, фактично половина земної поверхні все ще залишається пустелею»,— повідомляється в журналі «Новий вчений» (англ.). Останні дослідження «виявили, що 90 мільйонів квадратних кілометрів суходолу, а це близько 52 відсотків з усієї суші, незаймані». Чому така різниця, порівняно з дослідженням 1989 року, котре виявило, що тільки третина планети є пустелею? Тому що ці дослідження, проведені Лі Ганною з установи «Міжнародний заповідник», охопили навіть ділянки у 1000 квадратних кілометрів, коли минулого разу мінімальна ділянка була 4000 квадратних кілометрів. «А навіть ще детальніші дослідження, мабуть, виявили б ще більші площі землі, незайманої людиною»,— говориться в статті. А втім, Ганна каже, що добрий кусень незайманої території є «скелями, кригою й дюнами», де не можуть жити ні люди, ні тварини. «Мешканці природи часто витіснялися бурхливою діяльністю людини з майже трьох четвертих ділянок планети, придатних до життя»,— каже він. Дослідники поділили терени на три категорії: незаймані (52 відсотки), частково зайняті (24 відсотки) і цілком окуповані (24 відсотки).