Молоді люди запитують...
Чому я не можу зберігати дружбу?
«Ми з подругою мали багато спільних захоплень і занять, нам подобалося проводити час разом. Несподівано наші стосунки почали ставати все холоднішими й холоднішими. Я дуже пригнічена через це» (Марія).
НАРЕШТІ у тебе є друг, людина, що розуміє і не осуджує тебе. Аж ось раптом твоя дружба починає руйнуватися. Ти намагаєшся врятувати її, але дарма.
Вірний друг є безцінним скарбом (Приповістей 18:24). Втрата такого друга може завдати глибокого болю. Біблія говорить нам, що коли Йова покинули друзі, він із сумом сказав: «Мої ближні відстали, і забули про мене знайомі мої» (Йова 19:14). Ти можеш переживати подібне горе, якщо нещодавно ваша дружба розбилася. Як сказав про це молодий Патрік: «Таке відчуття, ніби хтось любий тобі помер». Але що, коли майже кожного разу, як ти зав’язував з кимось дружбу, вона зрештою розпадалася?
Слабка дружба
У книжці «Юність» (англ.) Іствуда Етвотера говориться, що підліткова дружба «може запалати й охолонути, викликавши раптові й драматичні зміни, гіркі почуття після розриву між друзями». Чому підліткова дружба така слабка? Однією із причин є те, що з віком твої почуття, погляди та захоплення змінюються. (Порівняйте 1 Коринтян 13:11). Може статися, що ти у чомусь випереджаєш своїх ровесників або ж у чомусь відстаєш од них.
Отже, коли друзі виростають, то іноді їхня дружба поступово розпадається, і не тому, що вони посварилися, а тому що розвинули різні цілі, захоплення та цінності. Може бути навіть краще, щоб такі стосунки припинилися. З віком, коли ти починаєш ставитися серйозніше до духовних речей, то можеш усвідомити, що дехто з твоїх друзів не впливав на тебе добре (1 Коринтян 15:33). Ти ставишся до них з увагою, але тобі вже не так цікаво, як колись, в їхній компанії.
Що отруює дружбу
А що, коли ти завжди втрачаєш друзів, взаємини з котрими хотів би підтримувати? По-правді, це може значити, що у тебе є певні особисті недоліки, з якими треба боротися. Заздрість, приміром, отруює дружбу. Уяви собі, що твій друг багатший, обдарованіший, привабливіший і популярніший за тебе. Чи тебе ображає, що на нього чи на неї звертають більше уваги? «Заздрість — гнилизна костей» (Приповістей 14:30). «Я дійсно заздрив своєму другові через його популярність та через всі речі, які він мав, а я ні,— визнає молодий Кінон,— і це впливало на нашу дружбу».
Власництво може бути ще однією рисою характеру, котра руйнує дружбу. Як ти реагуєш, коли дізнаєшся, що твій друг проводить все більше й більше часу з іншими та все менше й менше часу з тобою? Одна дівчина сказала: «Я ревнувала навіть тоді, коли інші лише розмовляли з моїми друзями». Ти можеш вважати зрадою спілкування свого друга з іншими.
Максималізм також може вбити дружбу. Наприклад, ти дізнався, що друг говорив про тебе за спиною, може, навіть відкрив твої секрети (Приповістей 20:19). «Я ніколи не зможу довіряти йому/їй знову!» — вигукуєш ти розлючено.
Дружба. Приймати чи давати?
Якщо заздрість, власництво чи максималізм напружують твої стосунки з друзями, то запитай себе: «Чого я хочу від дружби?» Чи ти уявляєш собі друга, як того, хто цілком у твоєму розпорядженні, щось на кшталт слуги, котрий виконує твої накази? Чи ти шукаєш друзів задля престижу, популярності або користі? Чи сподіваєшся виключної відданості від друга, не залишаючи йому можливості підтримувати стосунки з іншими? У такому разі тобі потрібно змінити свій погляд на дружбу.
Із вчення Біблії ми дізнаємося, що добрі взаємини з іншими виникають не від приймання, а від давання! У Матвія 7:12 сам Ісус Христос сказав: «Тож усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви». Природно сподіватися від друзів певних послуг. У книжці «Розуміння взаємин» (англ.) говориться: «Ми завжди сподіваємося, що друг має бути чесним і відвертим, виявляти прихильність, розповідати про свої секрети й проблеми, допомагати нам при потребі, довіряти нам, а також... має бути готовим залагоджувати непорозуміння». Однак це ще не все. У книжці додається: «Вважається, що друг повинен чинити так стосовно нас, а ми те ж саме у відповідь» (курсив наш).
Зверніть увагу, як сам Ісус ставився до близьких людей. Він сказав своїм учням: «Я вже більше не буду рабами вас звати, бо не відає раб, що пан його чинить. А вас назвав друзями Я». Чи дружба Ісуса з учнями залежала від того, що́ вони могли зробити для нього? Аж ніяк. Він сказав: «Ніхто більшої любови не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх» (Івана 15:13, 15). Дійсно, доброю основою для дружби є саможертовна любов! Коли любов є фундаментом, то дружба встоїть у сварках і проблемах.
Коли виникають проблеми
Уяви собі, приміром, що у твого друга більше грошей, кращі розумові здібності та обдарування, ніж у тебе. Безкорислива любов допоможе тобі тішитися разом з другом. Зрештою, «любов... не заздрить»,— говориться в Біблії (1 Коринтян 13:4).
Або ж припустімо, що твій друг говорить чи робить щось таке, що зачіпає тебе. Чи це значить, що дружба приречена на невдачу? Не обов’язково. Апостол Павло був вельми розчарований, коли його друг Марко пішов від нього під час місіонерської подорожі. Розчарований настільки, що не схотів брати Марка із собою в наступну подорож! Павло навіть наговорив про це багато різких слів двоюрідному братові Марка, Варнаві. Проте через кілька років Павло тепло відгукувався про Марка, навіть запросив його до Риму для служби. Очевидно, що вони вирішили свою незгоду (Дії 15:37—39; 2 Тимофія 4:11).
Чому б не спробувати чинити так само, коли у твоїй дружбі виникають проблеми? Не дозволяй проблемам набрати затяжного характеру (Ефесян 4:26). Перед тим як поспішно робити висновки або роздратовано висувати звинувачення, послухай, що твій друг має сказати про це (Приповістей 18:13; 25:8, 9). Можливо, було якесь непорозуміння. А що, коли твій друг справді повівся нерозсудливо? Пам’ятай, що твій друг є лише людиною (Псалом 51:7; 1 Івана 1:10). І всі з нас говорять або роблять те, про що потім шкодують. (Порівняйте Екклезіяста 7:21, 22).
А проте ти можеш відверто висловити, наскільки зачепили тебе дії друга. Це може спонукати його щиро вибачитися. Оскільки любов «не думає лихого», то, може, тобі вдасться забути неприємну історію (1 Коринтян 13:5). Згадуючи про свою втрачену дружбу, молодий Кінон каже: «Якби я міг повернути той час, я б не сподівався досконалої дружби. Я б більше слухав і підтримував свого друга й не перебільшував би його недоліків. Тепер я розумію, дружба буде успішною, якщо долати випробовування й труднощі».
А втім, що коли твій друг не проводить з тобою стільки часу, як колись, або стільки, скільки тобі хотілося б? Чи можливо, що ти вимагаєш від свого друга забагато часу й уваги? Це може зруйнувати дружбу. У здорових стосунках між людьми є місце для певної свободи. (Порівняйте Приповістей 25:17). Стосунки повинні приносити задоволення іншим людям! Зрештою, Біблія заохочує християн ‘розширюватися’ у своїй дружбі (2 Коринтян 6:13). Тож коли друг робить це, не потрібно вважати його зрадником.
Фактично взагалі не добре бути надто залежним від когось одного (Псалом 146:3). Мудро дружити з людьми різного з тобою віку, наприклад, з батьками, старійшинами та з іншими дбайливими, відповідальними дорослими. Ане захоплено розповідає: «Моя мама є моїм найкращим другом. Я можу розмовляти з нею про все».
Можливо мати міцну дружбу!
Біблія говорить у 1 Петра 3:8: «Нарешті ж, будьте всі однодумні, спочутливі, братолюбні, милосердні, покірливі». Авжеж, виявляй доброту, співчуття, щиру зацікавленість іншими та будь морально бездоганним, і тоді ти завжди привертатимеш до себе друзів! Щоправда, аби дружба була міцною, потрібно працювати над цим і бути наполегливим. Але позитивні наслідки варті зусиль.
Цікавим є те, що́ Біблія говорить про Давида та Йонатана. Їхня дружба була надзвичайною (1 Самуїла 18:1). Вони змогли піднятися над дріб’язковою заздрістю й не зважати на недоліки особистостей. Це стало можливим, бо як Давид, так і Йонатан ставили дружбу з Богом Єговою й вірність йому понад усе. Чини так само, і ти не втрачатимеш богобійних друзів!
[Ілюстрації на сторінці 26]
Дружба часто руйнується, коли хтось один вважає зрадою дружні стосунки з іншими.