Загибель молодих — трагедія нашого часу

«Я вважаю, що наше покоління вимирає».(Джоанна П., вісімнадцятирічна першокурсниця, Коннектікут, США)

ЖАХЛИВЕ видовище постало перед очима поліцейських, коли вони прийшли на ферму в околиці Гобарта, столиці острівного штату Тасманія (Австралія). Усередині помешкання лежали чотири дівчини віком від 10 до 18 років. Всі вони були мертві, вбиті своїм батьком, який лежав неподалік зі смертельною раною в голові, завданою пострілом з рушниці. Сокирою він відрубав собі праву руку. Це вбивство і самогубство сколихнуло всю Тасманію. Люди збентежені: чому цих чотирьох безневинних дівчат спіткала смерть?

Бельгія й досі приголомшена наслідками сексуального зловживання шістьма дівчатами та вбивством чотирьох із них ґвалтівником, якого умовно звільнили від покарання. І знову те ж запитання: чому? В Аргентині деякі матері вважають, що через так звану брудну війну зникло 30 000 чоловік, багато з яких — їхні сини і дочкиa. Нещасних мучили, давали наркотики, а потім скидали з літака в океан. Багатьох викидали ще живими. Чому їм довелось померти? Їхні матері не знають.

Всесвітній конгрес матерів 1955 року засудив нікчемність війни та заявив, що конгрес — це «передусім голосний протест, протест, з яким звертаються всі жінки, котрі прагнуть захистити своїх дітей, великих і малих, від того зла, що його несе війна та підготовка до неї». І все ж від часу цього конгресу кількість молодих жертв кривавих конфліктів продовжує зростати по всьому світі: генофонд людства зазнав величезної втрати.

Довга історія загибелі молодих

Сторінки історії просочені кров’ю молодих людей. Навіть протягом нашого так званого освіченого ХХ сторіччя в різанині під час расових та племінних конфліктів гинула головним чином молодь. Видно, молодим доводиться платити своїм життям за помилки та честолюбство батьків.

Як повідомляє журнал «Нова Республіка» (англ.), в одній африканській країні групі релігійних солдатів-підлітків, котра називає себе Господньою армією опору, навіяли віру в те, що кулі не можуть уразити їх. Не дивно, отже, що стаття називається «Земля без підлітків»! Сім’ї, втративши синів і дочок, котрі, як виявилось, не були не уразливими до куль, ставлять слушне запитання: чому нашим дітям довелось загинути? Навіщо це все?

Молоді люди гинуть не тільки через ці лиха і страждання, але й через самогубство.

[Примітки]