Коменський. Дідусь сучасної освіти

ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА У ЧЕХІЇ

ЯК ВЧИТЕЛЬ, Ян Коменський добре знав недоліки шкільної системи XVII сторіччя, в якій працював. Щоправда, досконалої освітньої системи не існує, але шкільництво в Європі XVII сторіччя було просто в жахливому стані.

Коменський не став осторонь, сиплячи скаргами та обвинуваченнями, а вирішив якось зарадити справі. Що він зробив і чому? Чого ми можемо навчитися від людини, яку називають дідусем сучасної освіти?

Виховання й освіта

Ян Амос Коменський (чеською Jan Ámos Komenský) народився 28 березня 1592 року в Моравії, на території сучасної Чехії. Він був наймолодшим з п’яти дітей і єдиним сином у досить заможній селянській родині.

Батьки були членами громади Чеських братів (пізніше відомої як громада Богемських братів або Моравських братів), релігійної групи, котра виникла в середині XV сторіччя під впливом вальденсів та діячів Реформації, наприклад Петра Хельчіцького. Завершивши освіту в Німеччині, Ян Коменський повернувся на батьківщину. Через деякий час у віці 24 років він був висвячений на священика братства.

Чому він покинув батьківщину?

У 1618 році Коменський прийняв маленьку парафію у Фульнеку, що приблизно за 240 кілометрів на схід від Праги. Тоді в Європі була у розпалі католицька Контрреформація. Напружені стосунки католиків і протестантів погіршувалися, що врешті призвело до Тридцятилітньої війни (1618—1648).

Через десять років боротьби єдиною законною в Моравії релігією проголосили католицизм. Яна Коменського серед представників вищих класів поставили перед вибором: перейти в католицизм або виїхати з країни. Оскільки він не хотів навернутися, то переїхав з сім’єю за кордон у маленьке містечко Лєшно, — відомий центр діяльності Чеських братів у Польщі. Так почався 42-річний період вигнання. Коменському більше не довелося жити на рідній землі.

«Бойні розуму»

У Лєшно Коменський знайшов місце вчителя латинської мови в гімназії, середньому навчальному закладі. Невдовзі у нього з’явилося відчуття невдоволення малоефективними навчальними методами — і цілком виправдано.

Система освіти за часів Коменського була у жалюгідному стані. Наприклад, вважалося, що тільки чоловіки гідні здобувати освіту, хоча хлопці з бідних сімей не ходили до школи. На класних заняттях у голови учнів здебільшого втовкмачували латинські слова, вислови та синтаксис. Чому? Тому що більшість середньовічних шкіл контролювалися католицькою церквою, яка відправляла літургії латинською мовою. Отже, завдяки вивченню латини постійно поповнювалися ряди кандидатів у священики.

Крім цього, тоді не ставилися конкретні цілі навчання, не передбачалося й поступового переходу від простих понять до складних. Виховні заходи були суворими, часом жорстокими, а моральна атмосфера жахливою.

Тож не дивно, що шотландський просвітитель Сімон Лурьє назвав навчальний процес XVII сторіччя «безнадійно безсистемним» та «нецікавим». Коменський сказав навіть влучніше. Він назвав школи «бойнями розуму».

Постає новий навчальний метод

Ян Коменський не перший заговорив про необхідність освітньої реформи. В Англії Френсіс Бекон виступив проти засилля латини і запропонував повернутися до вивчення природи. Вольфґанґ Ратке і Джон Валентин Андре в Німеччині та інші також намагалися запровадити поліпшення. Але жодної з цих ідей не було підтримано на офіційному рівні.

Коменський запропонував систему, завдяки якій процес навчання став би жвавішим, зникла б нудність. Він назвав цю освітню програму пампедія, що значить «загальне навчання». Коменський мав на меті запровадити систему поступального навчання, яке було б усім доступне. Навчання дітей, як він казав, треба поділити на послідовні етапи, роблячи природний перехід від простіших понять до складніших. Коменський також вважав за потрібне, аби у перші шкільні роки використовувати рідну мову замість латинської.

Однак набувати освіту необхідно не тільки в юності, але протягом усього життя. Коменський писав, що навчання повинно бути «цілком практичним, цілком приємним і таким, щоб зробити заняття в школі справжньою грою, тобто приємним вступом до всього нашого життя». На його думку, у школі потрібно виховувати не тільки розум, але й особу в цілому — тобто подавати моральні та духовні настанови.

Праці Яна Коменського

Одну з перших праць Коменського в галузі педагогіки «Материнська школа» опубліковано 1630 рокуa. Ця остання книжка була призначена допомагати матерям та няням у домашньому вихованні дітей. Потім, 1631 року з’явилася книжка «Відкриті двері до мов», яка по суті революціонізувала підхід до викладання латинської мови. Текст у ній був надрукований стовпчиками: один чеською мовою, а паралельний йому латинською. Завдяки цьому можна було легко порівнювати мови, а це спрощувало процес навчання. Переглянуте і виправлене видання цієї книжки мало такий успіх, що зрештою її переклали на 16 мов.

Найзнаменитішою і, напевно, найпростішою була праця «Видимий світ у малюнках», ілюстрована читанка для дітей. Вона також стала віхою в історії освіти. Елвуд Кабберлі, викладач педагогіки (XX сторіччя), сказав, що ця книжка «була поза конкуренцією в Європі протягом ста п’ятдесяти років; вона слугувала за читанку приблизно двісті років». І тепер багато ілюстрованих посібників оформляються за зразком книжки Коменського: ілюстрації слугують за навчальні засоби.

Невдовзі Коменський набув славу генія. Вчені усієї Європи схилялися перед його авторитетом і просили в нього порад. Як написав автор книжки «Маґналіа Крісті Амерікана» (англ.), педагог став настільки знаменитим, що 1654 року його запросили у Кембридж, штат Массачусетс, виконувати обов’язки ректора Гарвардського університету. Однак Коменський відмовився, бо не прагнув популярності, слави чи почесної посади.

Що спонукувало його?

Розглянувши основні події життя Коменського, не можна не зацікавитися, що ж спонукало його до діяльності. Ян Коменський вважав освіту об’єднувальною силою для людства. Він обстоював думку, що загальна освіта уможливить мир у цілому світі.

Крім того, Коменський пов’язував між собою знання і побожність. Він вірив, що, здобуваючи знання, людство у кінцевому підсумку наближається до Бога. Можливо, ця ідея в основному і спонукувала його.

Погляди Коменського щодо освіти досі не застаріли. Його система навчальних методів — у тому числі використання наочних засобів — поширена по всьому світі; наприклад, їх застосовує у своїй літературі також Товариство Вартової башти. Користати з цих методів може й кожен з нас, особисто вивчаючи Біблію та проводячи з кимось біблійне вивчення. Як?

«Учня не слід обтяжати предметами, трудними для його віку, сприйнятливості, сучасного стану»,— писав Коменський. Отже, коли навчаєте своїх дітей Біблії або чогось іншого, пристосовуйте матеріал до них. Замість того щоб використовувати формальний метод запитань і відповідей, чому б не розказувати їм історії про біблійних персонажів? Залучайте їх до активної участі: наприклад, пропонуйте малювати біблійні епізоди або розігрувати сценки на основі Біблії. Фантазуйте! Результати виправдають зусилля (Приповістей 22:6).

Крім того, повною мірою послуговуйтесь ілюстрованими книжками, які призначені спеціально для послідовного навчання дітей, серед них «Моя книга біблійних оповідань» та «Запитання молодих людей — корисні відповіді»b. Навчаючи Біблії, намагайтеся зробити так, щоб заняття були «цілком корисними, цілком приємними» для зацікавлених будь-якого віку.

Довічна спадщина

Пожежа у Лєшно 1656 року знищила майже все майно Коменського. На щастя, він залишив після себе багатство іншого роду. У книжці «Стисла історія освіти» (англ.) говориться: «Коменський... переніс весь наголос у навчанні зі слів на речі та зробив викладання наук і корисної інформації, нагромадженої людством, головним напрямком своєї роботи».

Справді, Коменському слід віддати належне за те, що він заклав наукову основу викладацької діяльності. Його навчальні методи по суті докорінно змінили класні заняття. Американський просвітник Ніколас Бутлер сказав: «Коменському належить важливе місце в історії освіти. З нього починається і на ньому тримається вся сучасна діяльність у галузі початкової і середньої освіти». Свідки Єгови, які наполегливо вивчають Біблію, також мають підстави бути вдячними дідусеві сучасної освіти.

[Примітки]

[Рамка/Ілюстрації на сторінці 23]

ДЕЯКІ НАВЧАЛЬНІ ПРИНЦИПИ ЯНА КОМЕНСЬКОГО

Обсяг навчального матеріалу. «Вчитель повинен викладати не все, чого міг би навчити, а таку кількість матеріалу, яку учень може засвоїти».

Навчальний метод. «Навчати добре — значить давати змогу вчитися швидко, з приємністю та ґрунтовно.

Той умілий вчитель, хто вміє терпіти неосвіченість своїх учнів, а також успішно усувати цю неосвіченість.

Навчати — значить лише показувати, як речі відрізняються одна від одної за своїм призначенням, формою та походженням... Тому хто добре розрізняє, той добре навчає».

Логічний зв’язок. «Те, у чому немає смислу, неможливо ані зрозуміти, ані оцінити, а отже, і запам’ятати.

Коли бракує окремих фактів, майже неможливо зрозуміти або скласти думку про предмет, а також запам’ятати його».

Розуміння. «Зрозуміти щось здебільшого значить усвідомити, чому і як всі частини певного предмета пов’язані з чимось іншим та як і наскільки цей предмет відрізняється від схожих на нього.

Правильно кажуть, що перший раз ми читаємо, аби взнати зміст; другий раз — аби зрозуміти його; третій раз — аби закріпити в пам’яті; на четвертий раз ми повинні повторити все, щоб перевірити, чи твердо засвоїли прочитане».

[Ілюстрація]

Сторінка з книжки «Видимий світ у малюнках», видання 1883 року.

[Ілюстрація на сторінці 24]

Німецький буквар 1775 року, в якому застосовано навчальні принципи Яна Коменського.