Доля чи лише випадок?

«ДОЛЯ принесла смерть одним і пощадила інших»,— зазначалося в «Інтернешнл гералд трібюн». Минулого року через терористичні напади на американські посольства в Кенії і Танзанії майже 200 людей загинуло й сотні було поранено. Однак «для дипломатів найвищого рангу все закінчилося щасливо», повідомлялося в газеті.

Вони залишилися живими, тому що були присутні на зустрічі у будинку, віддаленому від місця вибуху. Але генеральний консул, який мав відвідати цю зустріч, не прийшов і, оскільки перебував на території поблизу вибуху, втратив життя.

«Доля жорстоко обійшлася і з Арлен Керк»,— говорилося в газеті. Повертаючись у Кенію після відпустки, Арлен вирішила відмовитися від замовленого наперед квитка. Хтось з пасажирів здав свій квиток на попередній рейс, що дозволило Арлен вилетіти раніше. У результаті вона вийшла на роботу в посольство у день вибуху й загинула.

Люди вже звикли до нещасть. Але пояснити, чому трапляється лихо, завжди нелегко. Зазвичай по всьому світі під час аварій і катастроф одні гинуть, інші залишаються живими. Проте питання: «Чому це сталося саме зі мною?» — турбує людей не лише тоді, коли приходить біда. Навіть якщо говорити про сприятливі події в житті, то здається, що одним таланить більше, ніж іншим. Тоді як для багатьох життя — це постійна боротьба, в інших усе складається чудово. Отже вас, можливо, цікавить питання: «Чи не було все це якось сплановано? Чи моїм життям керує доля?»

У пошуках пояснень

Приблизно 3000 років тому мудрий цар спостерігав за непередбаченими ситуаціями навколо себе. Ось яке пояснення він дав таким подіям: «Час і випадок панують над усіма» (Екклезіяста 9:11, Москаленко). Деколи трапляється те, чого ми не сподіваємося. І це просто неможливо передбачити. Часто вирішальним фактором дивовижних подій — як добрих, так і поганих — є час.

Але ви, можливо, поділяєте погляд тих, хто не вважає певну подію випадковістю, а вбачає у ній вплив іншої сили — долі. Віра у долю або приречення є одним із давніх і найбільш поширених релігійних вірувань людейa. Професор Франсуа Жуан, директор Центру дослідження міфів при Паризькому університеті, говорить: «Немає епохи або цивілізації, яка б не вірила в якогось божественного вершителя доль... котрий може пояснити все незрозуміле у житті». Тому часто можна почути, як люди говорять: «Ще не прийшов його час помирати» або «Сталось те, що мало статися». Але що таке доля?

Визначення долі

Слово «доля» вказує на передвизначений перебіг подій, який залежить від божественної волі. І хоча, на думку декого, неминуче й незрозуміле майбутнє визначає якась випадкова сила, дуже часто цією силою вважають того чи іншого бога.

Історик-релігієзнавець Гелмер Рінґрен пояснює: «Основним елементом світосприйняття є усвідомлення того, що людська доля не є чимось беззмістовним або випадковим, а визначається силою, якій можна приписати право вибору чи наміри». І хоча, на думку багатьох, часто можливо змінити деякою мірою хід подій, людей можна порівняти до практично безпорадних пішаків у грі, що відбувається поза їхнім контролем. Таким чином вони «зустрічають свою долю».

Теологи й філософи вже тривалий час намагаються пояснити, що таке доля. У «Релігійній енциклопедії» (англ.) говориться: «Поняття про долю, хоч би в якому варіанті воно з’являлось, який би відтінок значення мало й якою мовою звучало б, завжди пов’язане з чимось загадковим». Проте червоною ниткою через лабіринт ідей проходить думка про вищу силу, яка керує людськими справами. Вважається, що ця сила формує життя окремих осіб і народів заздалегідь, роблячи майбутнє таким же невідворотним, як і минуле.

Визначальний фактор

Яке має значення, вірите ви у долю чи ні? «Обставини життя людини багато в чому залежать від її уявлення про життя, і, навпаки, уявлення про життя людини багато в чому залежить від її обставин»,— написав англійський філософ Бертран Рассел.

Справді, чи існує доля, чи ні, віра у неї може визначати нашу поведінку. Думаючи, що на то є воля богів, багато хто покірно погоджується зі своєю ситуацією, хоч би якою несправедливою та обтяжливою вона була. Люди вважають, що це їхня доля, котру неможливо змінити. Отже, віра у долю зводить нанівець поняття про особисту відповідальність.

З другого боку, віра у приречення спонукала декого вдатися до іншої крайності. Наприклад, історики вбачають ряд факторів, які посприяли розвитку капіталізму й промислової революції. Серед них — віра у приречення. Деякі протестантські релігії навчали, що Бог визначає наперед тих, хто має бути врятованим. Німецький соціолог Макс Вебер говорить: «Питання, чи я належу до обраних для спасіння, рано чи пізно повинно було виникнути у кожного віруючого». Люди намагалися дізнатися, чи вони мали Боже благословення і, отже, чи призначені на спасіння. Вебер доводив, що вони робили це за допомогою своєї «світської діяльності». Успіх у ділових справах і нагромадження багатства вважалися знаком Божої прихильності.

Віра у долю штовхає декого до крайніх заходів. У Другій світовій війні японські льотчики-смертники вірили у камікадзе, або «вітер богів». Ідея про те, що у богів є певний намір і що людині можливо взяти у ньому участь, надавала релігійного підтексту смерті, що вселяла жах. У минулому десятиріччі часто доводилося чути про бомбардувальників-смертників та їхні страхітливі напади на Близькому Сході. Значну роль у тих «самогубних нападах, зумовлених релігійними мотивами» відігравав фаталізм, як зазначається в одній енциклопедії.

Але чому вірування у долю настільки поширене? Короткий огляд його походження дасть відповідь.

[Примітка]