Біблійна книга 25. Плач Єремії
Письменник: Єремія
Місце написання: поблизу Єрусалима
Написання закінчено: 607 рік до н. е.
БЕЗПЕРЕЧНО, ця книга натхненого Святого Письма має дуже влучну назву. У ній письменник оплакує нещастя, що спало на вибраний Божий народ, і передає свій глибокий смуток. Нещастя сталося 607 року до н. е., коли вавилонський цар Навуходоносор знищив Єрусалим. У єврейській мові за назву цієї книги взято її перше слово — Ека́г!, що означає «Як!». Перекладачі грецької Септуагінти назвали цю книгу Тре́ноі, тобто «Жалобні пісні; голосіння». У Вавилонському Талмуді вжито слово Кіно́т, в перекладі на нашу мову це «Жалобні пісні; елегії». Ієронім, котрий писав латиною, дав їй назву Ламентатіонес, що означає ридання, голосіння.
2 В українських перекладах Біблії книгу Плач Єремії поміщено після книги Єремії, але у єврейському каноні зазвичай її ставлять у Агіографах, тобто Писаннях, разом з книгами Пісня над піснями, Рут, Екклезіяста й Естер. Ця невелика група книг відома як п’ять Меґілло́т (Сувоїв). У деяких сучасних єврейських Бібліях її поміщають між книгами Рут (чи Естер) та Екклезіяста, але вважається, що у стародавніх примірниках вона йшла після книги Єремії, як у наших сьогоднішніх Бібліях.
3 У цій книзі не подано імені її письменника. Проте є всі підстави вважати, що ним був Єремія. У грецькій Септуагінті до книги Плач Єремії поміщено передмову: «І сталося, коли Ізраїля було забрано в полон, а Єрусалим — спустошено, Єремія сів, ридаючи та плачучи цим плачем над Єрусалимом, і сказав». Ієронім вважав, що ці слова було додано пізніше, і упустив їх зі свого перекладу. А втім, єврейська традиція приписує книгу Плач самому Єремії, і це підтверджують різні праці, скажімо, сирійський переклад Пешіто, латинська Вульгата, Таргум Йонатана та Вавилонський Талмуд.
4 Декотрі критики намагались довести, що Єремія не писав цієї книги. Однак у «Коментарі до Святої Біблії» на підтвердження авторства Єремії подаються такі факти, як «яскраві описи Єрусалима в розд. 2 та 4, котрі явно вийшли з-під пера очевидця; надзвичайна співчутливість та пророчий дух, що простежуються в усіх піснях, а також їхній стиль, фразеологія та виклад думок, характерні для Єремії»a. Книги Єремії та Плач Єремії містять багато подібних висловів, приміром, про невимовний сум ‘очей, що слізьми запливають’ (Плач 1:16; 2:11; 3:48, 49; Єрем. 8:23; 13:17; 14:17), а також про відразу до пророків та священиків через їхню зіпсутість (Плач 2:14; 4:13, 14; Єрем. 2:34; 5:30, 31; 14:13, 14). Такі уривки, як Єремії 8:18—22 та 14:17, 18, показують, що Єремія міг застосовувати жалобний стиль, в якому написана книга Плач.
5 Загалом прийнято вважати, що цю книгу було написано невдовзі після падіння Єрусалима в 607 році до н. е. Єремія ще мав свіжі спогади про жахіття як облоги, так і пожежі міста, і дуже яскравою мовою передав свої страждання. Як зауважив один коментатор, у жодному конкретному місці книги не розкрито до кінця того чи іншого вияву жалю, але кожен вияв раз у раз описано в декількох із цих жалібних пісень. Далі він говорить: «Таке замішання думки... є одним з найпереконливіших доказів того, що ця книга близька до подій та почуттів, які мала передати»b.
6 Побудова книги Плач є надзвичайно цікавою для біблеїстів. Вона складається з п’ятьох розділів, тобто з п’ятьох ліричних пісень. Перші чотири — це акростих: у них кожен вірш починається наступною літерою єврейського алфавіту, що складається з 22 літер. Проте третій розділ нараховує 66 віршів; у ньому кожні три вірші починаються з тієї самої літери. П’ята пісня не написана у стилі акростиха, хоча вона має 22 вірші.
7 Книга Плач Єремії відображає неймовірно глибокий смуток з приводу облоги, захоплення та знищення Єрусалима Навуходоносором; своєю яскравістю і пафосом вона перевершує будь-які інші літературні твори. Письменник виражає великий біль, котрий він відчуває, бачачи довкола себе спустошення, нещастя та замішання. Голод, війна та інші жахи принесли місту неймовірні страждання, і все це було безпосередньою карою від Бога за гріхи народу, пророків та священиків. Але надія на Єгову і віра в нього залишаються, і до Бога заносяться молитви про відновлення.
ЧОМУ КОРИСНА
8 У книзі Плач Єремії пророк виражає повне довір’я до Бога. Невимовно сумуючи з приводу цілковитої поразки, не маючи жодної надії на потіху від людини, пророк сподівається спасіння з руки Єгови — величного Бога Усесвіту. Книга Плач повинна спонукувати всіх правдивих поклонників виявляти покору та непорочність і водночас давати грізне застереження для тих, хто зневажає найвеличніше з усіх імен і те, що за ним стоїть. Історія не показує, щоб якесь інше місто оплакували такою патетичною і зворушливою мовою. Дуже корисно те, що книга Плач Єремії описує суворе ставлення Бога до людей, які залишаються бунтівними, упертими і не виявляють каяття.
9 Ця книга корисна ще й тому, що показує сповнення цілого ряду Божих застережень і пророцтв (Плач 1:2 — Єрем. 30:14; Плач 2:15 — Єрем. 18:16; Плач 2:17 — Лев. 26:17; Плач 2:20 — Повт. 28:53). Крім того, вона чітко засвідчує сповнення записаного в Повторення Закону 28:63—65, а також неодноразово посилається на інші частини Святого Письма (Плач 2:15 — Пс. 48:3; Плач 3:24 — Пс. 119:57). Записане в Плач Єремії 1:5 і 3:42 підтверджується в Даниїла 9:5—14, там показано, що причиною нещастя була провина самого народу.
10 Який же жаль викликають трагічні події, що спіткали Єрусалим! І все ж Єремія у книзі Плач виражає впевненість, що Єгова виявить сердечну доброзичливість і милосердя, пам’ятатиме про Сіон і відновить його колишнє становище (Плач 3:31, 32; 4:22). Вона виражає надію на ‘відновлені дні’, подібні до днів давнини, коли в Єрусалимі правили царі Давид та Соломон. Угода, яку Єгова уклав з Давидом про вічне царство, залишається в силі! «Не покінчилось Його милосердя,— нове воно кожного ранку». Єгова й далі виявлятиме милосердя до тих, хто любить його, аж до часу, коли під правлінням Божого праведного Царства кожне живе створіння з вдячністю вигукуватиме: «Господь — це мій уділ» (5:21; 3:22—24).
[Примітки]
a За редакцією Дж. Р. Даммелоу, 1952, с. 483 (англ.).
b Норман К. Готтвальд, «Вивчення книги Плач Єремії», 1954, с. 31 (англ.).