Дух, орґанізація і слово
1. Що христіянин має студіювати і радитися? і чому?
ТИМ що Свята Біблія подає Божу волю, і тим що христіянин є посвячений чинити Божу волю, отже христіянин повинен радитися й студіювати Боже Слово. Тільки в такий спосіб він може навчитися як осягнути вічне життя. До Тимотея апостол Павло писав: “З малку святе писання знаєш, котре може тебе вмудрити на спасення вірою в Христа Ісуса. Всяке писання богодухновенне і корисне до науки, до докору, до направи, до наказу по правді, щоб звершений був Божий чоловік, вповні узброєний до всякого доброго діла.”— 2 Тим. 3:15—17, НС.
2. Як це показано, що читання і студіювання Біблії не є обмежене для урядників?
2 Це правда, що ті слова були написані до чоловіка, що був надзирателем в христіянському зборі. Але це не значить, що особисте читання й студія Святих Писань є обмежене до тільки урядового слуги кляси, а решта загалу в зборі не мають студіювати її. Тимотей знав святі писання нім він стався надзирателем; і цей факт, що надзиратель має бути прикладом для стада, значить, що члени стада мають іти за його прикладом і студіювати Боже Слово. В цей спосіб вони можуть вирішити чи та наука, яку вони побирають, є правдива, себто, чи вона в гармонії з Божою волею й Словом.
3, 4. Чи христінин з самою Біблією може зрозуміти Боже Слово? І які є причини даної відповіди?
3 А тепер питання: Чи може який небудь христіянин із самою Біблією розуміти самий все, що Писання навчають? Чи то все, що він потребує для вирішення Божої волі, то єдиної Біблії? Він має право посідати особисто Божу Книгу і має інструкції від апостолів, щоб приватно студіювати цю книгу. Але ж він не може покладати на себе, що він зрозуміє її вповні. У загальнім листі до христіян апостол Петро пише: “Ще ж маємо певніще слово пророче, і ви добре робите, вважаючи на него, як на світильника, що світить в темному місці, аж день засияє, і денниця зійде в серцях ваших. Це найперш знаючи, що жадне книжне пророцтво не виходить приватно. Бо ніколи із волі чоловіка не виповідано пророцтво, а від духа святого розбуджувані, промовляли люди Божі.” (2 Пет. 1:19—21, НС) Тим що Боже Слово було увільнене для нас через людей під Силою Божого святого духа або активної сили, тому потрібно помочи Божого духа, щоб зрозуміти те Слово.
4 Канон або уповажнений збір богодухновенних Еврейських Писань був скінчений у пятому століттю перед Христом, а однак Евреї, що хоч знали первісну мову не могли зрозуміти його вповні. Самі пророчі писателі не розуміли значіння тих пророцтв, які вони виповіли і записали. Як же це сталося, що початкові христіяни прийшли до зрозуміння тих Писань? Авжеж, що при помочи Божого духа або активної сили з її освячуючою силою, яка оперувала на їх умах.
5. Як Павло пояснює потребу духа відносно Божих святих тайнів?
5 Пояснення: От у Слові Божому знаходиться тайна свята, яка містить надію небесної слави для христіянів. Отже треба освічаючої сили Божого духа, щоб пронекнути глибину тієї тайни і знайти значіння для нас. Показуючи нашу потребу помочи духа, Павло пише: “Промовляємо премудрість Божу тайну, закриту мудрість, яку Бог призначив перш віків на славу нашу. Цеї премудрости ніхто з володарів цеї системи не пізнав, бо коли б пізнали (жидівська старшина з написаним Еврейським Письмом), то Господа слави не розпяли б. Яко ж написано: ‘Чого око не виділо, ні ухо не чуло і що на серце чоловікові не зійшло, те наготовив Бог тим, хто любить Його.’ Боже це нам Бог відкрив духом своїм, бо дух усього досліджує, навіть і глибокостей Божих. Так і ніхто не знає Божої (тайни), тільки дух Божий. Ми ж не прийняли духа світа, а духа, що від Бога, щоб знали, що нам даровано від Бога . . . бо це духово треба розбирати.”— 1 Кор. 2:7—10, 11—14, НС.
6, 7. (а) В часах апостолів, як дух виявляв свою силу на учениках? (б) Що становить печать духа?
6 Так, ми потребуємо духа опріч Божого написаного Слова. І знов підкреслюючи це, Павло пише: “Ви, читаючи це, можете зрозуміти розум мій у тайні Христовій. В інших родах ця тайна не обявилась синам людським, як це вона тепер обявлена Його святим апостолам і пророкам духом.” (Ефес. 3:4, 5, НС) За днів апостолів христіянські віруючі люди мали духа Божого, який вияснював своє написане Слово їм. Не тільки це, але вони також прийняли ради духа, які указувались в ріжні способи чудотворною силою, промовляючи чужими мовами, вияснюючи їх, виконуючи сцілення, потужні діла й виповідали пророцтва. У тім же своїм листі апостол каже як, увірувавши в Слово, вони прийняли вилиття Божого духа з його ріжними обявленнями. Це була авторітетна печать на них, що вони належали до Бога і були Його насліддям.
7 Павло пише: “Ми повинні служити на хвалу слави Його, ми, що перші надіялись на Христа. Ви також надіялись на Нього, почувши слово правди, добру новину про ваше спасення. В котрого увірувавши, ви були запечатані обітуваним духом святим, що є задатком наперед насліддя нашого, щоб увільнити через викуп Боже насліддя на похвалу слави Його.” “Ісус Христос є самий угольним кеменем. На котрому вся будівля, докупи споєна, будується як місце в якому Бог домуватиме духом.”— Ефес. 1:12—14; 2:20, 22, НС; 2 Кор. 1:21,22.
8. Який овоч духа скріпляє нас переносити многі трудности?
8 Цей святий дух передає радість віруючим навіть у вічу переслідування й гнету. Павло каже, що це була правда в справі Солунянів, до котрих він писав: “Ви прийняли слово в великому горю з радістю святого духа, так що ви сталися прикладом для всіх віруючих в Македонії і в Ахаї.” Один з овочів або плодів святого духа в нас є радість над Божим Словом, роботою й людьми. Ця радість скріпляє нас переносити многі трудности яких інакше ми не могли б видержати, а особливше в властивому стані ума й серця.— 1 Солун. 1:6, 7, НС; Гал. 5:22; Неєм. 8:10.
9. Як ми не повинні засмучувати духа, і яка поміч для нас, коли ми студіюємо Боже Слово?
9 Тому що цей дух виконує важну часть в нас як христіянів, то ми не повинні засмучувати його через протидіяння його операції або жити супроти започатання нас як Божу посілість, як дітей, що належать до Нього. “І не засмучуйте духа святого Божого, котрим ви запечатані на день увільнення через викуп.” (Ефес. 4:30, НС) Якщо ми посідаємо цього святого духа або діючу силу у нас спільно, і якщо ми позволемо йому принести овочі у вираз любови, тоді ми всі звязані разом тією силою, що є сильніша чим людське споріднення. Маючи такого духа, це однак не увільняє христіянів від студіювання і слідкування Божого Слова, щоб упевнитися про Його волю. Але коли вони студіюють написане Слово, тоді Божий дух помагає їм зрозуміти й оціняти його.
ПОТРІБНА ЙОГО ОРҐАНІЗАЦІЯ
10, 11. Опріч Слова і духа, що іншого потребують христіяни, і чому?
10 Божий дух це активна сила, що виконує роботу. Він був ужитий покликати учнів Варнаву і Савла, щоб відложити їх для особлившої місійної роботи. Він був ужитий, щоб заборонити їм проповідувати Боже Слово в області Азиї. Також він не позволив Павлові їхати на схід до Битанії, а покермував його на захід до европейської Македониї. (Діян. 13:2, 16:6—10 НС) Та чи ми можемо сьогодні сподіватися, щоб Божий дух кермував нашими окремими змаганнями в Божій службі? Ні; бо цей дух не обявляється в цей спосіб сьогодні. Одначе ми можемо глядіти за Божим провідництвом підчас коли ми пильно слідкуємо Його Слово. Але, коли б кожного з нас полишити зокрема, тому що кожний з нас має Біблію і коли б кожний руководив своїми рухами незалежно по його розумінню того Слова, тоді що? Правдоподібно, а навіть можливо, тоді виринуло б велике замішання або витворилось би суперництво між нами.
11 Отже опріч того, що кожний з нас посідає Боже Слово, ми потребуємо теократичної орґанізації. Так, опріч посідання Божого духа освячення, христіянин потребує теократичної орґанізації Єгови, щоби зрозуміти Біблію. Йому потрібно вчащати на зібрання, які установляє та орґанізація і студіювати із співхристіянами. Він також потребує орґанізації, щоби працювати в гармонії з Божими намірами і щоб його право справляти в його руках. Причина є та, що Бог Єгова має до чинення з своєю орґанізацією і не має справи з одиницями, що є поза Його орґанізацією або котрі на перекір стараються поступати незалежно від неї.
12. Чому потрібно бачити теократичну орґанізацію і приняти її служення?
12 Опріч Ісуса Христа, Боже Слово пророчо не предсказало ніякої особистої роботи, напряму або діяльности якої небудь одиниці. Його Слово предсказує Його діяння з Його теократичною орґанізацією під Христом, і про її роботу, її посвідчення, її переслідування, її визволення і її перемогу. Звідси виходить, що коли ми не бачимо орґанізації й стараємося пристосувати пророцтва до себе з окрема, тоді ми не можемо бачити правдивого сповнення пророцтва й не можемо розуміти Божого Слова. Якщо ми не є привязані до Його орґанізації й не ділаємо в гармонії з нею й не переносимо її досвідчень, тоді ми не можемо зрозуміти Божого Слова і виконати його роботи властиво. Треба було Ісуса, голови Божої орґанізації, щоб відчинити ум Його ученикам, щоб вони могли зрозуміти вповні Писання. Потому, як Ісус зійшов на небо, то апостоли під силою Божого духа, якого дано їм через Ісуса, вияснили глибокі річи Божого Слова й намір. Апостоли були основними членами Божої видимої орґанізації в тих часах. Сьогодні Бог Єгова збудував свою видиму орґанізацію із тих, яких Він визволив з великого мистичного Вавилону, у сповнення біблійного пророцтва. В наших часах постійне відкриття й розуміння Божого написаного Слова сталось при помочи цеї теократичної орґанізації, що сповнилась Його духом.
13. Кого пророцтво Ісаїї показує, що він скористає з науки і діл Єгови?
13 Єгова має до діла з своєю видимою орґанізацією й Він знає тих, що належать до неї без ріжниці як відокремлені вони можуть бути від інших з його зорґанізованих людей. Це бо свою орґанізацію Він навчає через її голову Ісуса Христа. Ті, що з любови тримаються тієї орґанізації, користають з Його діянів і вчинків. Це не до жадного з нас, а до орґанізації Він промовляє як до своєї жени оці слова: “Сам бо Творець стане мужем твоїм; Єгова сил — імя йому; Святий Ізраїля — він відкупитель; він Богом цілої землі названий буде. І всі твої діти навчатиме Єгова; і великий мир буде проміж дітьми твоїми.”— Іса. 54:5, 13, АС.
14. Чому посідання Біблії не відкидає потреби орґанізації, щоб скористати з Божого керовництва і провідництва?
14 Тільки тому, що ви посідаєте Біблію, як вашого провідника і як основну Книгу інструкції, ви не можете діяти незалежно й уявляти, що ви маєте пряму стичність з Єговою, і нехтуючи стоячи поза теократичною орґанізацією. Його Слово не навчає, що ви можете йти на власну руку з самою Біблією і з приватним діянням святого духа на вас. Треба бачити Божий твір і признати ту орґанізацію, яку Він збудував і має до діла з нею. Ця орґанізація сповнившися Його духом і тримаючись точно Його Слова, Він уживав її сьогодні для кермовання нас у наших спільних змаганнях по цілому світі. Цеї орґанізації потрібно, щоби зложити змагання всіх нас в одну цілість у многих краях із многих ріжних мов. Її потрібно для обслуги всіх обєднаних віруючих одкриттям із Слова Божого. Вона приводить усіх вістників Царства у спільне діяння з одною “чистою мовою” правди. Вона не допускає нас виконувати перехрестні наміри, або подвоїти наші змагання, або щоб наші території заходили одні в другу, або щоб услаблення прийшло із розєднання, або що інше перешкаджало нам у виконанню Божої роботи. Єгова кермує своєю орґанізацією через її Голову Ісуса Христа. Якщо ми бажаємо отримати благи з Його керовництва і провідництва, то ми мусимо працювати з тією орґанізацією. Якщо ворог відокромить вас, тоді далі виконуйте те, що ви навчилися й пізнали через орґанізацію.
15. Щоб сказати нам куди йти, то що ми чуємо ззаду?
15 Це є властива річ так чинити радше чим виглядати появи ангела, як колись давно тому, щоб він дав виразні вказівки що робити в цій або інакшій справі, або надслуховувати голосу, який мав би промовити до нас з невидимого світа і сказати нам що робити й де йти. Таке не є значіння Ісаїї 30:20, 21 (АП): “І твій Навчитель не буде більше ховатися, а очі твої побачуть Навчителя. І коли ти звернеш на право або на ліво, твої уші почують голос позад тебе, кажучи: Ось дорога, простуй нею!” Той голос позад нас це голос Божий з минувшости, що промовляє через своє написане Слово, як це воно стає ясне через Його орґанізацію.
16. Чому нам на місці брати територію від орґанізації?
16 Від видимої теократичної орґанізації ми сподіємося, що вона припише нам територію в якій працювати, а це здержить нас від заблукання в чиюсь іншу територію й спричинення замішання, подражнення та непорозуміння. Це приведе наші змагання в Гармонію із всіма іншими вістниками Царства в території місцевого збору й це принесе мир і єдність. Це подобається Богу, бо написано є: “Бог є Богом, та не безладдя, а впокою, як по всіх зборах святих, . . . Усе нехай поважно та ладу робиться.”— 1 Кор. 14:33, 40, НС.
17. Опріч загального керовництва через орґанізацію, яку свободу нам дано рішати, і як це показано на підставі Писань?
17 Підчас коли ми працюємо під Божим загальним керовництвом через співділання з Його теократичною орґанізацією, Він лишає нас свобідними, щоб ми самі рішали більше особисті або приватні рухи. В кількох случаях апостол Павло був кермований прямо операцією духа або видінням від Господа. Це так ради його загального руху; знов в інших случаях він мусів укладати свої власні пляни і рішати які розпорядки найлучше робити. В його першій місійній подорожі з Варнавою він був висланий особливше на поклик святого духа. Але щодо його другої місійної подорожи, то це Павло сказав до Варнави: “Понад усе, вернувшись одвідаємо братів наших по всіх городах в яких ми проповідували слово Єгови, як вони маються.” (Діяння 13:1—4; 15:36, НС) Не було там згоди хто мав іти, і ні дух святий ні ангел прямо не покермував, щоб полагодити цю трудність. І знов, коли Господь Ісус явився Павлові й свідомив його про працю яку Павло мав виконувати, Він сказав: “Іди, бо я до народів далеких вишлю тебе.” Це був загальний розпорядок, одначе Павлові полишено плянувати свої рухи й тоді виконувати їх і приглядатись як далеко вони пасують Божій волі. Він каже нам, що він постановив був собі йти до дійсно чужинецької території, де Христа іще не проповідували, щоб не будувати на іншій основі.— Діян. 22:17—21 і Рим. 15:18—21, НС.
“ЯКЩО ЦЕ ВОЛЯ ЄГОВИ”
18. Поробивши свої пляни, про що Павло вповав на Бога, і як це показано, що Бог дозволив на перешкоду Павловим плянам?
18 Павло не хвалився тим, що він замірив робити, але він зробив начерки, що здавались послужити найлучшим інтересам роботі і її поширенню. Він вповав на керовництво Боже у виконанню тих плянів і на Його піддержку в них оскільки вони були в гармонії з Божим наміром. Чи Бог дозволив на перешкоду Павловим плянам? Пишучи до збору в Римі, Павло показує, що Бог допускав на це, бо він каже: “Багато раз я був спинений до вас. Тепер же, не маючи більше незачіпленої території в цих країнах, бажання ж маю прийти до вас від многих літ, коли буду в дорозі до Еспанії; сподіюсь бо, проходючи бачити вас і що ви проведете мене частину дороги, як перш вами трохи навтішаюсь. Тепер саме йду в Єрусалим послужити святим.” Розказуючи про перешкоди усюди, Павло писав до Солунянів: “Ми ж, браття, осиротівши без вас на короткий час, лицем, а не серцем, що більше старались з великим бажанням бачити лице ваше. Тим же хотіли ми йти до вас, я, Павло, раз і другий раз, та Сатана перегородив нам дорогу.”— Рим. 15:22—25 і 1 Солун. 2:17, 18, НС.
19. Чи Павло невластиво винував Диявола, і як історія показує, що він робив вирішення і старавсь виконати їх?
19 Павло тут не венував Диявола за щось невластиве. Нема сумніву, що при помочи своїх фанатичних звіднюків Сатана зміг поставити діючі перепони проти повороту Павла до Сулоніки, коли він бажав іти туди. Якби не було, все це показує, що Павлові полишено багато особистої свободи і багато особистої відповідальности у виробленню начерків “Його подорожи для поширення доброї новини. Він не виглядав Божого ангела при всякому звороті або видіння або чутного голосу від святого духа. Він робив вирішення. Наприклад, він рішивсь у своїм дусі, “йти в Єрусалим, говорячи, що, побувши там, мушу і Рим побачити.” “Він так постановив піти до Єрусалиму з Ефесії, що коли дух святий через ріжні чинники указав Павлові, що він заженеся у клопіт в Єрусалимі, він таки йшов уперед у своїм рішенню. В Кесарії, тільки 55 миль від Єрусалиму, він отримав остаточну пересторогу від пророка Агава. І там ученики старались відрадити його. Але Лука каже нам: “Як же він не дав себе вговорити, ми погодились з словами: “Нехай буде воля Єгови.” І воля Єгови таки була виконана. Павло остаточно діставсь до Риму, хоч це сталося як вязневі.— Діян. 19:21; 20:22—24; 21:4, 10—14, НС.
20, 21. (а) Поробивши загальні пляни, чого ми повинні сподіватися? (б) Яку пораду дано нам, щоб ми не хвалилися нашими плянами?
20 І так річ мається сьогодні з нами. Співділаючи з теократичною орґанізацією людей Єгови, нам полишено подостатком свободи рухів. Нам полишено відповідальність плянувати наш особистий напрям діяння в нашій території. Потім, як ми вже вирішили наш особистий напрям, ми можемо сподіватися благословенства від Єгови, Його керовництва й уживання нас в Його службі. Якщо ми сіємо багато, і робимо добре приготовання для цього, то можемо сподіватися й багатих жнив; і навпаки.
21 Ми не повинні хвалитися нашими плянами або вповати на нашу силу й мудрість у виконанню їх. Яків перестерігає проти цього оцими щирими словами: “А нуте ж ви, що говорите: Сьогодні або завтра підемо в той і той город, і пробудемо там рік, та крамуватимемо, та здобудемо багаство, ви, що не знаєте яке ваше життя завтра. Ви ж імла, що являється на час, а потім щезає. Замість того, ви повинні казати: Як це воля Єгови, та живі будемо, то зробимо це або те. Та ви хвалитесь у гордощах ваших. Усяка така хвала лиха. Оце ж хто знає як чинити добро, та й не чинить, тому гріх.”— Якова 4:13—17, НС.
22. Поробивши наші пляни, чиїй волі ми повинні піддати їх, і як ми повинні приймати досвідчення в часі виконання їх?
22 В гармонії із цим, коли зробимо наші особисті пляни відносно де, коли і як ми будемо діяти на полю як прилюдні свідки Всевишнього Бога, ми повинні сказати: “Як це воля Єгови, то виконаю цю роботу тоді й там.” Якщо Він заощадить вас й ви зайдете туди й послужите, то можете бути вдячними Йому за цей привилей. Якщо ви зазнаєте приємних досвідчень і отримаєте заохочуючі наслідки з ваших магань, ви можете подякувати йому за це наділення Його ласки, тому що всякий добрий дар і всякий звершений подарунок приходить від Отця небесного світла. Коли є яка опозиція або проби, і добрі наслідки не скоро являються, ви можете студіювати цю справу й вирішити скільки Сатана є відповідальний як от в Павловій справі, і скільки ця помилка залежна від вас у вашім хибнім приготованню до служби, ваш брак тактики, вами стягнена зневага на вість через особисту поведінку, або інші справи. Не бувайте знеохочені клопотами, противенством або переслідуванням; не більше чим Ісус або Павло був. Але знаючи, що ви виконуєте волю Божу, виконуйте ту службу вірно і тією сталістю подужайте наміри ворога.
ЗБРОЯ АБО ОХОРОНА
23. Чому і як орґанізація співділає з вами у роботі?
23 Ваш авторітет виконувати Божу роботу, як один з Його вістників доброї новини Його царства, приходить до вас прямо з Його Слова. Його теократична орґанізація признає ваш авторітет з Його Слова, Біблії. Отже вона уживає вас, як свого представника на полю служення і вона співділає з вами, достачає ваші потреби, і подає вам поміч. Вона дає вам і ту законну поміч і охорону, яку вона може дати вам. Вона помагає вам боротись за правду в єдності з вашими братами по цілій землі.
24. Отже як нам сказано, щоб ми воювали, але не проти кого?
24 Ви не можете встояти самітні. Ви мусите боротись рамя в рамя з вашими спів свідками, як це Павло описує: “Ви стоїте в одному дусі, і однією душею боретесь за віру євангельську, і не жахаючись в нічому від противників; це їм явний знак погибели, а вам спасення; а воно від Бога, бо вам дано, щодо Христа, не тільки в Нього вірувати, та задля Нього і страждати. Ви маєте ту саму боротьбу, яку в мені виділи, і тепер чуєте про мене.” (Фил. 1:27—30, НС) Вам не слід воювати фізично з чоловіками і жінками, що осторонь теократичної орґанізації. Та й певно, що цього ви не можете робити внутрі орґанізації. Вам треба поборювати спільного ворога, а не ваших братів. Всякого часу “щиро стараючись держати зєдинення духа в мирному союзі [між братами]. Одно тіло й один дух, . . . один Господь, одна віра, одно хрещення, один Бог і Отець усіх, що над усіма і через усіх й у всіх нас.” Така єдність запевняє перемогу! — Ефесян 4:3—6, НС.
25. Чи всяку оборону нас полишено орґанізації й ангелам? Який знаряд відограє часть?
25 Теократична орґанізація подає нам велику поміч і охорону, не говорячи про невидимих ангелів під Христом. В тій мірі написане Слово Боже виконує потрібну й важну часть, і воно є сильне для нашої охорони. Павло робить це ясним у своїм дальшім листі до збору Ефесян, який він благав бути в христіянській єдності.
26. Хто є наші дійсні вороги? Отже що ми мусимо уживати особисто?
26 Ми знаходимося серед дійсної боротьби, і Павло указує хто нашими ворогами є проти яких ми воюємо, кажучи: “Одягніться у всю зброю Божу, щоб ви змогли встояти проти хитрощів Диявола; бо наша боротьба не проти тіла й крови, а проти урядів, проти властей, проти світових володарів цеї темряви, проти лукавих духових сил піднебесних.” Зогляду на це, подумайте проти чого ми боримось — вся ця велика невидима сила проти нас! Вона робить в зорґанізований спосіб при помочи видимої орґанізації Диявола із всією пропаґандою і всією потугою, щоб під натиском знищити нашу віру і заманити нас або присилувати нас відступити від Божої служби. Ми тремтіли б зі страху, коли б не запевнили себе, щоб постарався про нашу охорону. Він постарався про деякі річи для нас, щоб ужити їх для охорони себе і наших братів; і вони є потрібні для нас. Що? Про части які становлять ціле убрання-панцир з духової зброї. Без неї ми лишаємося виставлені на небезпеку.
27. Який є наш пояс, наш панцир і наше обувя?
27 “Про це,” продовжає Павло, “одягніться у всю зброю від Бога, щоб ви змогли відперти [всі повищі вороги] в день лютий і все, зробивши, стояти. Стійте ж оце, [як?] підперезавши поясниці ваші правдою і одягнувшись у броню [панцир] праведности, і обувши ноги в готовість благовіствувати мир.” Праведність — це щит як охорона для наших сердець, а мирна євангелська вість узброює наші ноги йти на поле служби в мирний спосіб. Поширування мира радше чим невважно розбуджувати незгоду улекшує нам подорожувати далеку віддаль. Про цю праведність і благородний мир ви навчилися з Біблії і при помочи теократичної орґанізації.
28. Який є наш щит, і як його можна побільшити?
28 “Понад усе прийміть великий щит віри, яким ви здолієте вгасити всі палаючі стріли лукавого.” Наша віра, яка спочиває на нашому знанню Божого Слова і на нашому познанню Його і Його роботи, перешкаджає палаючим стрілам з гірких слів зневаги і ложного оскарження приліпитись до нас і завдати смертельну рану нашій духовности. Чим більше ми знаємо Боже Слово й маємо більше досвідчень в стичности з Ним, тим більшим наш щит віри стає.— Пс. 64:3; Ерем. 9:8.
29, 30. Що є наш шолом і наш меч? Як вони є дані нам?
29 Та вам щось більше потрібно: “І шолом спасення візьміть, і меч духовний, що є слово Боже, і тоді всякою молитвою й благанням молячись всякого часу духом.” Ради охорони вашої голови або ума Бог постарався про шолом спасення або “надію спасення”. Через сплодження Христових послідовників з “малого стада” своїм духом, небесний Отець сотворив в них надію на небесне спасення. Але сьогодні при помочи Його Слова і його орґанізації Бог познайомлює “велику громаду” з інших овець з надією на спасення до життя в людській перфектности в раю на землі. Через вірну витривалість як христіяни і цим чином осягнення Божого одобрення, ми збільшаємо нашу надію або нашу сподіванку приняти ті річи, які ми бажаємо по Його обітниці. Із такою розумною надією на спасення ми боремося “мечем духом, що є, Слово Боже.”
30 Це є духовий меч для поборювання ворога в близькій кватирі. Дух Божий викував, загартував, сформував і заострив той меч, бо ж писателі того Слова були тільки люди отже вони потребували того духа або активної сили Божої, що порушували їх писати Божу вість. Отже Божий дух промовляє до нас через те Слово, а те Слово — це вислів духа Божого. Його дух є непоборимий, і це, що робить цей меч, Боже Слово, непоборимий проти чоловіка і диявола.— Ефесян 6:11—18, НС; 1 Солун. 5:8, 9.
31. Як Ісус дав приклад як войовник мечем? Як Він молився?
31 Ісус дав нам приклад в уживанню того духового меча, що є Слово Боже. Коли Диявол поставив Його на спробу у пустині, Ісус відбив кожний удар Дияволської думки мечем Божого Слова, кажучи: “Написано.” І коли Диявол і всі його зорґанізовані демони напали на Ісуса через їх видиму лукаву орґанізацію і напали на Його вість і діла, Він зустрінув їх напади уживаючи духового меча, навівши з написаного Божого Слова: “Написано є”— це вбило або цілком здержало традиційні арґументи і світську фільософію або розумування, що не напідставі Писань, демонських і реліґійних звідників. Але ж із цим зручним ужиттям цього духа від Бога, Ісус молився. Він молився постійно й щиро і в повній гармонії із Словом. Тому Його молитви були вислухані.
32. Чому це “лютий час”? До чого він заставляє?
32 Тим, що Сатана і його демони є тепер скинуті з неба, і спричиняють горе на землі й воюють проти тих, що належать до Божої жінки або орґанізації, ми знаходимося в лютім часі. Ми мусимо рішучо боротися проти могутніх духових ворогів. Тому ми мусимо одягнутися й носити повну зброю від Бога. Та зброя є одна і така сама для кожного з нас, і з нею ми стоїмо сильно зєднані й відпераємо геть їх напади. Отже тримайте на собі кожну частину. Наставте своє серце на праведність, т. є, Божу праведність, ради вашої охорони. Держіться сильно і побільшайте вашу віру як шолом. Ходіть в обуві благородного мира, щоб схоронити себе від твердости дороги. Підпережіть себе поясом правди для скріплення, щоб нести тягар і видержати. Охороніть голову шоломом правдивої надієї, яка провадить не до розчаровання. Тримайтеся сильно меча духового, т. є, Божого Слова. Тепер, коли ми вже прийшли до близької спотички з ворогом, навчіться як уживати цього меча. Ним відвертайте всякий ворожий напад і запхайте цього обоютного меча в життєві орґани ворожої пропаґанди, традицій, фільософій та звідничих арґументів.
33. Чи ми можемо воювати і молитися у вязниці? Як?
33 Якщо ми так будемо узброєні, тоді ми ніколи не подамося взад перед нашими напастниками, і ні Диявол ані всі сили демонів не зможуть заподіяти ніякої духової ушкоди. Нас можуть убити як наслідок видимого впливу на їх земних аґентів, але Бог схоронить і заощадить наше насліддя життя в новому світі і дасть нам воскресення у своїм часі. Ми можемо знайтися у вязниці або пліннім таборі через здемонізованих людей і урядів, але наші вороги не зможуть забрати від нас зброї. Ми дальше зможемо затримати ту зброю і воювати в ній у вязниці, бо самий Павло носив ту зброю-панцир у вязниці в Римі, коли писав нам носити. І коли ми так воюємо в ній ми держимось в сполучности з Богом і Його невидимою орґанізацією при помочи молитви, всякої форми молитви, хвали, подяки, оцінення, просьби, і щирої суплікації за себе і за наших братів, за наших співборців. Молитва дає нам почуття, що Божа поміч є близько.
34. Отже яке місце ми мусимо дати Божому Слові, і з яким наслідком?
34 Отже зваживши все, ми не можемо не оціняти вартости, важности й сили Божого Слова. Ми мусимо дати йому стале місце в нашому життю, напереді слів і приказів всяких людей, що роблять Слово Боже неважним і порожним, навіть в переслідуванню. Ради нашого проводу Псальма 119:161 (АС) каже: “Безвинно гонили мене князі, та серце моє боїться твоїх слів.” Отже ми остаємось вірними Божому написаному Слові і сповняємо його. Зважаючи на Його Слово ми очистемо нашу стежку й затримаємо її чистою й ясною у цім бруднім світі, Його Слово приняте в наше серце й голова перетворить наш ум, і в цей спосіб перетворить наше життя від усякого наслідування цеї зопсутої системи на напрям принятий Богом, в повній гармонії з Ним і попровадить нас до вічного життя в Його новім світі.— Рим. 12:1, 2, НС.