Більше важне сцілення
ХРИСТІЯНСТВО ВІДКИДАЄ ЄДИНИЙ ЛІК
15. Що доконали лікарі Христіянства для його фізичного здоровля?
ПРОТИ останка Свідків Єгови сьогодні поставлено велику орґанізацію, Христіянство, яке хвалиться своїм довгим віком, мовляв, ще від апостола Петра. По його довгім існуванню через століття, що найменше шіснацять століть від часу імператора Константина, чи воно є образом фізичного або духового здоровля? Медична наука в йому зробила великі кроки вперед, але що вона зробила для нього? Люди, що вживають Христіянської Сцієнції або Жидівської Сцієнції в лікуванню вірою, і ті, що захищають пряме божественне сцілення при помочи молитви і положення рук, скільки це все принесло поміч для Христіянства? Вони не усунули навіть звичайної перестуди, а не говорячи вже про тих великих вбивців, як недуга серцева, рак, гостець, сухоти, пневмонія, нирки, і недуги печінки, та травні боляки, і інші.
16. Який є його стан, і якого сцілення воно потребує найбільше?
16 Та опріч того, погляньте на ще гірші обставини Христіянства, як соціяльні, політичні, економічні, судівничі, моральні та реліґійні. Його обставини влучно описує Ісаїя, коли він розказує про його старинного прототипа, Ізраїля: “О, горе, народе грішний, народе привалений беззаконностями, роде лиходіїв, сини зопсуття, що покинули Бога, занедбали святого Ізраїлевого відступились взад від його! Куди, в яке місце вас іще бити, за вашу дальшу упрямість? Ціла голова в ранах і ціле серце хворе. Від підошви в нозі до тімя на голові нема здорового місця — самі синяки й удари та рани гниючі не вичищені, не перевязані та не змягчені оливою.” Отже чого Христіянство потребує більше: оздоровлення фізичного орґанізму або духового сцілення?
17. Чому це найважніще сцілення? Як Ісаїя описує його?
17 Та признаймо, що є поважна потреба фізичного оздоровлення. Одначе таке фізичне здоровля ніколи не спасе його від смутку й знищення надходячої війни Армаґедон. Отже це духового сцілення, що воно більше потребує, яке є більше важне, дійсно життєве сцілення. Бо це тільки ті, що шукають і дістають духове оздоровлення, переживуть страшне спустошення й знищення “війни великого дня Бога Вседержителя” і увійдуть в здоровий новий світ. Поставивши духове лікування на першому місці, пророк Ісаїя описав який напрям Христіянство повинно взяти і описав певні наслідки: “А тоді прийдіть і розсудимось, говорить Господь: Коли б гріхи ваші були, як багряниця — я, мов сніг обілю їх; коли б, як кармазин, були червоні,— обмию їх як вовну. Коли покажете охоту й слухняність, кормитись будете плодами землі; коли ж затнетеся і поставите опір, меч пожере вас; це виповіли уста Господні.”— Іса. 1:4—6, 18—20, АП.
18. Чим показались бути поради лікарів Христіянства?
18 Та Христіянство як цар Аса старинного Єрусалиму в часі його тяжкої недуги. Про нього написано є: “Але в своїй слабості він не шукав Господа, а лікарів.” (2 Паралип. 16:12, АС) Сьогодні Христіянство відвертається від правдивої медицини, яку Єгова приписав в своїм Слові, а покликує своїх реліґійних лікарів до боку своєї смертельної постелі. Оці, з поганською фільософією, людськими традиціями, марними обрядами та церемоніями та святим роком, і світським думанням, стались тими, що їх Йов назвав ложними приятелями, що “кують лож” і є “лікарі безвартні.”— Йова 13:4.
19. Як ті духовні лікарі пасують описам Еремії й Езекиїла про священиків, пророків і пастирів?
19 З Єремою ми влучно можемо поставити питання: “Чи ж нема бальзаму в Гілеаді? чи нема там лікаря? Чому нема вилічення дочці народу мого?” (Еремії 8:22) Духовні лікарі — це собі дурисвіти оскільки це відноситься до оздоровлення людей, звичайних мирних людей. Дві світові війні вже приписано їм, а трета вже грозить Христіянству, а найгірше зо всіх Армаґедон грозить йому, отже реліґійне духовенство пасує описові тих реліґійних провідників, що не змогли відвернути знищення від Єрусалиму. “Бо від наймолодшого та й до настарійшого дбають вони всі про наживу, й від пророка до священика — всі витворують оману. Легко вони важать собі рани в доньки людей моїх, говорячи: Мир, мир, але ніякого мира нема.” (Ерем. 6:13, 14, Анґ. Вер.) Пророк Езекиїл (34:4) свідкує, що вони занедбали вічне духове добро Божих овець: “Слабих у стаді ви не покріпляли, й недужих не вигоювали; поранених не перевязували а розпуджених не привертали та й загублених не шукали, а правили ними жорстоко й насильно.” Тим то Слово Боже голосно говорить про їх горе, яке впаде на них в Армаґедоні на знищення.