Співучасть у добробуті Божого народу

“Завитай в мене з спасенням твоїм! Щоб я побачив щасну долю вибраних твоїх, звеселив радощами народу твого!”— Пс. 106:4, 5, АС.

1, 2. Кого політики признають за джерело добробуту, і як далеко недавні Святі Роки помогли добробуті?

ДОБРОБУТ має одно джерело — Бога Єгову. Світські політики гіпокритично признають цей факт. Коли вони кладуть свої власні пляни для матеріяльного достатку, вони наводять Псалом 127:1: “Коли Єгова не будує дому, даремно трудяться будівничі; коли Єгова не стереже міста: даремно пильнує сторож.” (АС) Як це кожний знає, той добробут, який політики кажуть “наближається” не появився в дійсний і тривалий спосіб.

² В 1933 р., найсильнійша реліґійна система псевдо-Христіянства обходила спеціяльний святий рік, у спомин смерти Ісуса Христа девятьнацять століть тому. Щоб люди увірували, що ця реліґійна система була средством лучших часів, папський Святий Рік був проголошений з ясною обітницею, ‘що тепер, мовляв, реліґійна фаля загорне народи в мир і добробут’. Але шість років пізніще, що? Народи були захоплені в найбільше руїницьку війну в цілій історії людства. Святкування другого Святого Року в 1950 році не поліпшило повоєнного періоду, але зазначило вибухом боротьби в Кореї, що було сигналом страшних збройних перегонів між Сходом а Заходом, що загрозило третою світовою війною, із атомними бомбами з обидвох сторін.

3. Чому добробут не осягнув їх змагання і молитви?

³ Чому ця невдача в добробуті, щоб увінчати змагання й молитви політиків і реліґійних провідників Христіянства? Оця: Єгова несхотів співділати з ними. Єгова відмовився прилучитися в будівлі їх повоєнної струкції для світового миру і добробуту. Вони відкинули його. Він відкинув їх. На їх розчаровання вони мусіли навести писання: “Ждемо миру, та нема добра; ждемо одужання,— аж це трівога!”— Еремії 14:19, АС.

4. Отже де є добробут як доказ, що Єгова є його джерело?

⁴ В Христіянстві немає стійкого запевнення на добробут. І у так званім поганстві немає також його. Отже, чи немає добробуту ніде на землі, щоб доказало, що Бог Єгова є джерелом і творцем його? Направду, що є. Де? Там, де воно повинно бути — між людьми, що носять Його імя, Свідки Єгови. Це пояснює причину їх радости, радости якій нігде немає рівня в цім старім світі, радість що не погіршається, і якої навіть найгірші люди в цім старім світі не можуть зменшити або знищити. Їх радість не є основана на жаднім матеріяльнім добробуті, ані на ніякім узброєнім мирі цього світа. Вона не залежить від того, щоб мати достатки цього світа, такі непевні, зникаючі річи. Це є духовий добробут, який перемінив їх життя і зробив їх щасливішими смертельниками на землі. Він ніколи не занепаде. Він є підтриманий і заґварантований через найбільше і єдине тривале правительство у всесвіті, царство Єгови, установлене в небі в 1914 році із Його Сином Ісусом Христом по Його правиці.

5. На чиї молитви, і відколи, прийшла відповідь?

⁵ Бог відповідає на молитви. У відповідь на молитви до котрих Він прихильний, та не від псевдо-Христіянства, а лише від його правдивих людей, що носять його імя. Їх розвітаючі обставини в цім критичнім часі, це відповідь на їх молитви. Він вислухав їх молитви, тому що вони були предложені в правім дусі і були в гармонії з його вираженою волею в пророцтвах Його Слова. Майже трицять років минуло сьогодні, іменно, в пятницю, на 8 вересня, 1922 року, на міжнародній асемблеї Свідків Єгови в Сідар Пойнт, Огайо, присутність Дня Єгови була проголошена і пророча молитва, яка міститься в Псальмі 118:24, 25, показується бути властивою тепер: “Це день, що сотворив його Єгова: радуймося і веселімося в йому! О Єгово, спаси! Єгово, благаємо тебе пошли щасну долю.” (АС) Сьогодні, по трицяти роках, ми можемо мірити скільки добробуту він зіслав в цім Його дні. Вже тоді ми вступили на дорогу до добробуту. Сьогодні той добробут, яким обдаровано нас, немає рівнобіжного рівня в христіянській історії.

6. У якій бідноті при закінченню Світової Війни І знайшовсь останок?

⁶ При кінці Першої Світової Війни в листопаді 1918 році останок Свідків Єгови знайшовсь в лихих обставинах. Злюще переслідування нашими реліґійними ворогами, які вживали мілітарного меча тотальної держави, зробило їх такими. Їх власний страх і брак вирозуміння помогли доконати цього. По цілому світу не було в їх орґанізації. Практичне теократичне правительство не було в силі між ними. Много з їх головних урядників знайшлися в літеральній вязниці намагаючись бути вірними до Божих справ. Задля світової опозиції їх публичний голос за царством Божим був заглушений. Вони були непевні щодо дальшої волі Божої для них на землі в повоєннім періоді. Тільки деякі з них знайшлися в буквальній вязниці в світі, але всі з них були в духовій вязниці в дияволській світовій системі, котру Біблія називає “Вавилон”. Тут вони відчули обмеження положене на їх вільне совісне почитання живого і правдивого Бога і на їх службу його царства. Тут вони відчули Боже висказане невдоволення до них, задля гріхів і світової нечистоти про яку вони вповні не були свідомі. Перед Богом вони були в стані, який Одкриття 11:8, 9 уподоблює до мертвих тіл Божих свідків, що лежали опущені в нечистім місці через три із половиною днів. Що за вбогість!

7, 8. Як Єгова показав їм свою милість, і хто висказавсь їх набуттям і вдячністю, і якими словами?

⁷ Та молода ґенерація виросла від того часу. Мало вона розуміє стан ума і стан орґанізації в тім минулім часі. Ах, але Бог є так милосердний, повний любови, до тих, що їх серця є щирі, до Нього і стараються держатись його із незломаною любовю! Хоч лютий і невдоволений з них, наче дозволив повалити їх, Єгова не хотів знищити їх, що дуже було б подобалось нашим ворогам. (2 Корин. 4:8, 9, НВ) Отже ради свого власного імя, і з великої милости його, Він мав інші наміри для останка з Його помазаних посвячених йому. Отже він отворив їх сліпі очі, щоб побачили, що він обітував їм визволення в своїм Слові, і що вони мали увійти в велику роботу, яка мала бути благословенням із дивовижнім добробутом. Лоальні й ревні були раді служити Богу на землі аж до кінця, і, о як їх серця раділи на цей чудовий вигляд, зображений в Його пророчім Слові! Коли б він тільки забрав їх із цього обмеженого стану і отворив дорогу до свободи і волі, безбоязкого служення Йому, як радо вони б брали участь в дальшій роботі аж до славного закінчення! Кожне охоче серце виливало вдячність Богу за свіжу надію! Як добре псальміст, під подібними обставинами, висказав їх вдячність, їх схильність прославляти і їх тугу в цих зворушливих словах Псальми 106:1—5:

⁸ “Прославляйте Єгову, він бо благий, бо милість його по віки триває! Хто виповість великі діла Єгови, або звістить всю хвалу його? Щасливий, хто за правосуддє дбає, і всякого часу творить справедливість! Спогадай мене, Єгово, з благословенням до народу твого! Завитай в мене з спасенням твоїм! Щоб побачити долю вибраних твоїх, звеселитися радощами народу твого, хвалитись насліддям твоїм.”— АС.

9, 10. Чи дехто має це напружене почуття тут висказане? І хто це є люди Єгови, його вибрані, його народ, його насліддя?

⁹ Чи ви маєте те напружене відчуття до річей Бога Єгови, які псальміст тут висказав? Чи ви маєте любов і оцінення до людей Єгови, його вибраних, його народу, його насліддя, так що ви бажаєте бути спасені з ними і видіти їх добробут, ділитись Божою ласкою для них, радуватись з ними, і відчувати славу в товаристві з ними, як його наслідниками?

¹⁰ Ось так кожний щирий член помазаного останка відчував тоді, коли він нудився у вавилонській неволі властей цього світа. Чи й ви особисто маєте те палаюче бажання сьогодні? Люди Єгови є люди для Його імя, яких він вибрав із усіх народів, Жидів і поганів, протягом минулих девятьнацять століть, щоби були “люди для Його імя”, помазані Його духом. Вони є його вибраними, вибрані бути разом з Його Сином Ісусом Христом в його небеснім царстві, з його вибраними задля котрих він укоротив дні горя в 1918 р., щоб деякі тіла спаслися. (Діян. 15:14; Мат. 24:21, 22) Вони є єдиний на землі нарід, що признають і діють як духові Ізраїльтяни, Юдеї в середині, над котрими правдивий Месія, Ісус Христос, є Царем. Вони є насліддям Єгови, мале стадо, котрих він создав бути його духовими синами і до котрих він має особливше привлащення, і котрих він нарешті забере від людей землі і піднесе до неба, щоб володіти, як царі з Ісусом Христом на благословення всіх інших овець, що на землі.— 1 Пет. 2:9; 5 Мойс. 32:9; Пс. 33:12; Іса. 19:25; 63:17.

11. (а) Чому ви в товаристві з його людьми тепер? (б) Що сповнення Псальми 68:6 порушує нас робити у відповідь?

¹¹ Очевидно, що ви маєте таке оцінення, коли ви вибрали співтоваришити з Божим вибраним народом. Ви зрозуміли хто є тими людьми для імя Єгови, і ви оціняєте, що його ласка є лучша як старого світа, тому що в його ласці є справдішнє життя; і це єдина річ, що ради неї варто жити. Ви завважали, як добрий Він був до Його людей в цім кінці світа, як Його милуюча-доброта не покидала їх хоч в його непривітливості Він позволив, що вони попались в силу ворога вчасі першої Світової Війни і цю милуючу-доброту він указав, в його могутніх ділах визволення і переорґанізовання їх. Вони більше не знаходяться в самітних обмеженнях, малі числом і здержані ворожою силою від розширення з більшим числом вістників Божого царства і поклонників його імя. Їх зріст в числі побуджує здивовання. Єгова помножив їх числом не тільки новими членами з останка, які взяли місце тих, що збунтувались і перейшли до ворога, але із все-зростаючою товпою людей доброї волі, як велика череда овець, інші вівці, всі разом приведені в одно стадо під Правим Пастиром Божої череди, Ісусом Христом. В цім ви бачите кінцеве і цілковите сповнення його обітниці, в Псальмі 68:6: “Одиноким дає Бог життя вкупі в одній домівці, закованих виводить на волю до щастя; ворохобникам же дає місце в пустині.” (АС) Як же тоді, ми, що бажаємо видіти і ділитись добробутом з Його вибраним народом, як можемо опертись поклику, щоб славити Єгову і віддати подяку йому прилюдно за його доброту? Направду, як можемо не виповідати його діла з повним зображенням його сили, як можемо не висказувати всю його хвалу — коли багато є прославляти?

12, 13. Як псевдо-Христіянства вбогість є порівнана з нашим добробутом?

¹² Подумайте, як бідне духово Христіянство є! Воно не має доказів про духові ласки. Його молитви і крусади за миром і добробутом у цім світі, якого воно є частю, немає успіху. Воно знаходиться в заколоті. Воно дуже боїться про своє існування, помимо всякої хвальби, як за старі є його інституції. Воно немає вістки начас для людей, ані духової поживи, ані води правди. Воно не виконує Божої роботи предсказаної в пророцтвах відносно кінця цього світу. Здругої знов сторони, подумайте про духовий добробут в який Всемогучий Бог привів нас — нас, що були вязнями в середині цього вавилонського світу! Наші молитви протягом минулих трицяти років до Нього, щоб спас нас і післав нам добробут, були наслухані більше як ми цього сподівались по цім боці Армаґедону. Його святе Слово стало ясним для нас, Його святі тайни стали розмотані для нас! Немає вже більш непевности, чому нас полишено на землі від кінця “призначених часів народів” в 1914 р., і немає сумніву яка наша місія є. Колись призначені ворогом на смерть через їх переслідування, ми знаємо, що Бог оживив нас від нашого мертвого стану і що наші вороги є ті, що помруть в Армаґедоні, а ми тепер назначені Божою силою на життя в новім світі, через пережиття знищення в битві Армаґедон.

¹³ Ми маємо Божу вість для сьогодні. Тому що ми держимось точно його Слова радше світових фільозофій і чоловіком витворених реліґійних вірувань і традицій, ми маємо Божу вість для цього часу. Це — добра новина про установлене царство Боже через Ісуса Христа. Не так як число священиків і проповідників так званого Христіянства все зменшується, число наших активних міністрів в проповідуванні доброї новини Царства все збільшається. Ми маємо Божу роботу до виконання і маємо відвагу робити це. Ми маємо Його духа, що оживляє нас і піддержує нас, і Бог виконує його предсказану роботу через нас, та не силою армії, але своїм духом. Це дух Теократичної орґанізації. Наша чаша переливається, наш духовий стіл заставлений твердою поживою в присутності нашого ворога. Більшість з нас можуть бути матеріяльно бідні, проте ми набуваємо духове багацтво. Всі ці духові добра мали зробити Божий нарід щасливими. Як можемо стримуватись від радостей і хвали в Єгові?

ВИЗНАННЯ

14. Але яку пересторогу ми повинні взяти, і від чого наш особистий добробут далі залежить?

¹⁴ Але нам треба бути обережними! Наше власне особисте продовжання в радості з народом Єгови, в співучасть в добробуті, є умовне. Чому? Тому що це до його орґанізації Він дав слово запевнення: “І вже більш не буде жадного проклону,” тому що Він постарається, що його орґанізація затримає чистоту, і волю і вірність. Це до його орґанізації як цілої, Він каже: “Ніякий знаряд, зроблений проти тебе, не буде придатний; та й всякий язик, (будь це націоналістів, фашістів, реліґіоністів або комуністів), що буде правуватись з тобою на суді,— ти обвинуватиш. Це є доля слуг Єгови, це оправдання їх від мене,— говорить Єгова.” Це його приверненій орґанізації, що Він дав оце слово: “Так говорить Єгова сил небесних: Городи мої попереповнюються знов добром, і потішить Єгова Сион, й вибере собі знов Єрусалим.” (Одкр. 22:3, НВ; Іса. 54:17; Зах. 1:17, АС) Але чи ви, як одиниця, будете ділитись всім цим духовим добром, ласкою і охороною? Все це залежить чи ви будете держатись кріпко Теократичної орґанізації Єгови і будете триматись в єдності і в гармонії з нею. Все це залежить від вас, чи ви житимете згідно з її вірними засадами і поводитись достойно, щоб були затримані в орґанізації Єгови.

15. Для цієї цілі, що ми мусимо робити?

¹⁵ Для тієї цілі зберігайтесь від гріха, який так легко замотує недбалих і само-певних. Не позвольмо, щоб духовий добробут заморочив наші голови і зробив нас зарозумілими та певними самі себе. Бережіться слів, які псальміст берігся, кажучи: “Я сказав, як жилось мені у добрі: не захитають по віки.” (Пс. 30:6) Не забувайте ваших відвічальностей ставши необачними через занехання їх, показуючи невірність у найменших річах. Памятайте приповість: “Так, упрямість, невіжів убє їх і байдужність (або, недбальство) дурних погубить їх.” (Прип. 1:32, АС) Не бувайте схожі на Христіянство, до котрого Єгова говорить пророчо: “Говорив я тобі, як ти ще в добрі проживав; ти ж відказав: не буду слухати.” (Єрем. 22:21; Зах. 7:7) Небезпека в тім, що свідомі їх достатків можуть статись непослушними. Памятайте виразно гріхи, які спричинили знищення одиницям в старинній орґанізації Єгови, Ізраїльтянам, ба й цілому народі, який був відданий ворогам ради карного справлення. Памятайте, що ваші власні гріхи одного разу вас відділювали від правдивого Бога і його народу. Ви можете легко повторити їх. Оминайте робити це.

16. Із чим псальміст наслідував свою молитву, і хто так чинив, по закінченні Світової Війни І?

¹⁶ Псальміст молився до Бога, щоб дав йому ласку ще раз і збавив його і позволив йому побачити і прилучитись в добробуті і радості Божих людей, одначе він потім молився й визнавав гріхи свого народу, і самий він признавався, як спільних їх провин. Він сказав: “Ми согрішили, як і батьки наші, жили не поправді, творили безбожжя.” (Пс. 106:6) Так, “ми” як і решта. Воно не мала річ для народу визнати свої народні гріхи проти Бога. При кінці першої Світової Війни Христіянство обкривавлене, аж сичіло від внутрішної незгоди, винувате за переслідування людей Єгови, однак гордо відмовилось визнавати свої гріхи. Кількох реліґійних міністрів зробили неначе визнання, але не від глибини серця гріху і безбожництва Христіянства. Отже, як це Приповість 28:13 каже: “Хто прикриває гріхи свої, не зазнає щастя, а хто признається й покине їх, той ласки доступить.” (АС) Лоального серця останок Єгови, помазані Свідки, визнали свої гріхи й недостачі до Бога. Вони жалували за них у благородній спосіб який відвернув їх від них і вони справили себе в науці й ділах. Їх орґанізація визнала такі гріхи проти Найвищого Бога і кожний з осібна член признавсь, що мав участь у тих гріхах. Отже Бог привернув їх до своєї ласки й дав їм добробут.

17. Яких вісім народніх гріхів псальміст описує, і чому?

¹⁷ Як пригадування собі і як пересторогу для людей Єгови, сьогодні псальміст подає в подробицях ці гріхи для нас. Перше, було заворушення Ізраїля проти Єгови і їх Вождя при червонім морю, де египецьке військо в погоні грозило захопити їх. Друге, в пустині вони нарікали, проти того, як Бог постачав поживу для них, і виставили його на спокусу. Трете, сотки заздростили теократичній визначній позиції Мойсея і Арона, защо були проглинуті разом з Датаном і Авидароном в землетрусі і були страчені елєктрикою з Корагом всуспіль з його Левітами. Четверте, протягом сорок днів відсутности Мойсея на горі Синай в часі нарад з ангелом Єгови, вони виробили золотого тельця і покланялись, як би їх богові визволення. Пяте, коли дванацять підглядачів повернули з розглянення Обітуваної Землі, вони зіґнорували Калебів і Йозуїв заохочуючий рапорт, а слухали лукавого рапорту від десяти невірних підглядачів і відмовились йти в землю під провідництвом Єгови. Шесте, коли на рівнині Моабській, трицять девять років пізніще, і тільки через ріку від тієї землі, вони піддалися хитрощам ідолських жінок і пішли почитати неморального, фальшивого бога Баал-Пегора. Семе, в Мерібаг пустині в Зин вони збунтувались і нарікали проти браку води і довели, що навіть Мойсей обурився і невгодив Богу. Восьме, понад усі ці гріхи вони нехтували Божим розпорядком і пересторогою, коли осілись в Обітуваній Землі, помирившись з поганами і поповнили духову розпусту із бридкими фальшивими богами.

18. Отже про що псальміст молився, і чому він був вислуханий?

¹⁸ За всі ці гріхи вони потерпіли жахливі наслідки й нарешті пішли в неволю у ворожий край, підчас коли Єрусалим лежав пустинею сімдесять років, і також увійшли в період з 2,520 років поганського правління землі, аж до 1914 по Хр. За визволення від такого невільництва з ворожої землі і за відновлення почитання Бога в їх опущеній вітчині, псальміст молився в тузі, щоб побачити і досвідчитись самому в невисказаній радості і щастю. Це було тільки Боже милосердя і його вірність до угоди з Його вибраними людьми, що відповіла на таку щиру молитву з Божою славою в умі.— Пс. 106:6—46.

19, 20. (а) Що це було, що назначило всі ті гріхи псальміста людей? (б) Отже як ми є перестережені, і що нам потрібно робити?

¹⁹ Тепер завважте всі ті гріхи псальмістових людей: Там була радість тільки на короткий час над ділами Єгови на добро Його людей, а опісля поволі або й раптове забуття про його роботу і Божество, зокрема, коли вони зустрічали тяжкі проблєми і обставини. Які були вислідки? Зворушення проти Бога і Його розпорядку і назначених слуг, і відвернення в цей світ і до його брудних богів. Апостол Павло самий згадує число тих самих гріхів Ізраїля і перестерігає нас христіянів проти повторення їх, кажучи: “Усе ж це прикладами сталося їм, приписано ж на науку нашу, на котрих кінець цього ладу прийшов. Тимже, хто думає стояти, нехай глядить, щоб не впав.”— 1 Корин. 10:1—12, НВ.

²⁰ Тепер ми бажаємо втішатися добробутом і радостю, якою Єгова обдарив його вибраних людей і нарід, чи ж не так? Отже нам потрібно пильнувати всякого часу, щоб не забути його сильних діл і його милости до його народу і нарешті не статись незадоволеними, само-амбітними, неморально нечистими, прагнущи річей цього світа, боязкі світової сили, обожаючи нашу власну волю і опінію, бунтівничі, недбайливі до наших відвічальностей в середині або під теократичною орґанізацією. Будучи визволені від цього Вавилонського світу, ми ніколи не можемо повернути до його гріхів і в той самий час брати участь в дальшім добробуті Божих поінформованих людей. Нам би памятати, що було написано, в Йова 36:10, 11 (АС): “Та він відтулює уші до науки, і приказує, щоб розуміли, й завернулись від їх ледачих учинків. Якщо вони послухають та стануть служити йому то й провожатимуть дні свої в щасті, і літа свої в радощах.” Наше власне духове добро диктує, щоб ми шукали всегда добра Божої орґанізації, молились про її невинність: “Просіть впокою для Єрусалиму: нехай йому щаститься, хто любить тебе. Нехай буде мир серед мурів твоїх, і супокій певний в палатах твоїх! Задля братів моїх і дарів моїх скажу: мир з тобою! Ради дому Єгови, Бога нашого, всякого добра тобі бажаю.”— Пс. 122:6—9, АС.

21. Нащо ми мусимо полягати і що ми мусимо слухати, щоб дальше співучаствувати в добробуті?

²¹ Ми ніколи не були б успішні в нашій власній силі або нашою мудрістю. Коли ми зустрічаємо обставини і розвиток, що грозить нашому добробуті, як Божим людям, ми по простому мусимо полягати на силу Єгови, заохочуючи самі себе памятати його чудові діла записані в його Слові, також його добродушність до нас у сповненні його пророцтв. Маршируючи так вперед до останної битви, співаючи хвалу Єгови, ми мусимо показати віру в його пророцтва для нашої будучности. Вони є натхнені пророцтва. Його Теократичний Цар напоминає нас: “Йміть віри пророкам його, а пощаститься вам.” (2 Паралип. 20:20) Нам потрібно охорони і заохоти від його пророцтв, котрі він зясовує для нас в цім часі крізи. Коли привернений нарід Ізраїля відбудовував дім Єгови їх Бога, їм вельми помагали його пророки, котрих писання ми маємо сьогодні; і відносно котрих є написано: “А старшина Юдейська будувала щасливо дальше, як віщував Аггей пророк та Захарія, син Адди.” (Ездри 6:14) Ми, також, є зайняті у відбудуванні роботи відносно чистого почитання живого й правдивого Бога. Це мудрість з нашої сторони, коли слухаємо Божого пророцтва, що говорить до нас через Його Слово. Воно потрібно для нас студіювати пророцтва приватно і йти де ми можемо розбирати на мітінґах в наших Залах Царства, або в нашім окрузі, в дистрикті, на народніх та міжнародніх асемблеях. Коли ми будемо так пильнувати, тоді маємо запевнення, що будемо процвітати у божественній службі.

22. Щоб мати успіх чого нам шукати наперед, і чому?

²² Якщо ми так шукаємо поступати в Божому Слові і ради Царства інтересів ми будемо успішні, бо Його Слово ніколи не поверне впорожні, але, Він каже: “Воно чинить те, що мені вгодно, й довершує те, чого я послав його,” і, ‘Царству його й миру його не буде границь.’ — Іса. 55:11; 9:7.

СПІВУЧАСТЬ В ДАЛЬШІЙ РОБОТІ

23, 24. Чому молитва псальміста за повним спасенням не є вислухана в нашім случаї?

²³ Робота перед битвою Армаґедон не є ще виконана. Наше власне спасення не є ще сповнене. Є ще безчисленні інші вівці далеко від Правого Пастиря Єгови, котрі потребують помочи для спасення. Наші молитви повинні взноситись до Бога, розшируватись поза наше особисте спасення і приймати тих інших овець. Молитва, яку псальміст пожертвував вкінці, є властивою для нас тепер: “Спаси нас, Єгово Боже наш, і збери нас до купи зпоміж народів, щоб могли прославляти імя твоє, і хвалитись славою твоєю. Благословен Єгова, Бог Ізраїля, від віків до віків! І нехай скаже весь нарід: Амінь! Хваліте Єгову!”— Пс. 106:47, 48, АС.

²⁴ Є ще много із інших овець, котрих Праведний Пастир мусить зібрати. Між усіма народами вони знаходяться у вязниці Вавилону через незнання і боязнь, але глибоко в їх серцях вони жаждуть мати участь в добробуті вибраних Єгови і звеселятись і радіти з Його народом. Аж поки ми не будемо працювати для їх визволення згідно з Божою волею, та молитва не буде вповні відповіджена Богом, щоб спасти нас і зібрати нас (не лише мене) з поміж народів, щоб подякувати його святому імені за перемогу через хвалення його.

25. (а) Щоб нам не бути само-запереченими у закликуванні всіх людей казати амінь, що ми мусимо робити? (б) Чому ми повинні бути щедрими з нашим добробутом?

²⁵ Воно є само-запереченням для нас відвідувати всіх людей, щоб сказати амінь на наші благословення від Єгови Бога нашого, а тоді не дати змоги почути і знати про Нього і мати стичність з Його теократичною орґанізацією під Христом для їх визволення. Отже поступайте вперед! Дайте їм чути і видіти нас, як Його свідків, і побачити наш духовий добробут і почути мати надто велике бажання брати участь в нім. Наше відношення до них мусить бути таке, яке псальміст сказав: “Нехай радуються і веселяться ті, що любуються правдою моєю, і най безнастанно кажуть: Нехай прославиться Єгова, який любується добробутом слуг своїх.” (Пс. 35:27, АС) Добробут, яким Він поблагословив нас, є багатий і вистачальний для великої громади з інших овець в ній, мати співучасть в нім, без ріжниці яке число їх. Ми маємо спромогу бути щедрі, з отвореними руками. Через наше розподілення наших дарів несамолюбно з іншими, ми будемо бачити добробут Божої видимої орґанізації зростаючої більше і більше, помимо погіршаючих обставин у світі. Ми будемо побільшувати наші власні радощі в Єгові і зі всіма його людьми, геть аж до нового світа. Отже до нас і до інших, ми лучимось з псальмістом, кажучи: “Хваліте Єгову!”