Питання від читачів

● Коли Давид узяв показний, посвячений хліб із святого місця, щоб вдоволити свій голод, чи не була це поважна провина? — Ґ. В., Ізраїль.

За освічення цього питання треба розглянути кілька доповідей. Найперше, приказ відносно самого хліба. “І візьмеш муки пшеничної та й спечеш із неї дванацять коржів; по дві десятині ефи нехай буде в одному коржі. І покладеш їх двома рядами, по шість до ряду, на чистому столі перед Єговою. І кластимеш на кожний ряд їх чистий ладан, щоб він був на хлібі часткою на спомин, на вогняну жертву Єгові. Що суботи приготовлятимеш його перед Єговою від синів Ізраїля на ознаку віковічного завіту. І буде він Аронові і синам його, і вони їстимуть його в святім місці.”— 3 Мойс. 24:5—9, Да.

Тепер, історична доповідь, що є основою того ж питання: “І прийшов Давид у Нобу, до священика Ахимелеха. Ахимелех же здивувався, стрічаючи Давида, та й питає: Чому прийшов самий, і нікого при тобі? І відказав Давид Ахимелехові, священикові: Цар повелів мені діло, кажучи: нехай ніхто не знає нічого про ту річ, що з нею посилаю тебе й що звірився тобі в їй. Тим то я спрямував людей на певні місця. А тепер, що це в тебе під рукою? Дай мені пять бохонців хліба, тай ще що небудь, коли маєш. І відказав священик Давидові: хліба звичайного нема в мене під рукою, проте є святий хліб; коли тільки люди стрималися від жінок. І відказав Давид священикові і каже йому: Так, справді, від жінок через три дні здержувались, від коли вийшли, і посуди молодих людей є святі, і хліб до певної міри є звичайний, а тимбільше, що сьогодні новий хліб є освячений в посудах. І священик дав йому святого хліба, бо не було там ще звичайного хліба, а тільки показний хліб, що взято його з перед Єгови, щоб поставити свіжий хліб на його місце.”— 1 Сам. 21:1—6, Да.

Із цих двох цитатів ми бачимо, що той хліб мав бути змінений в субітний день, замість старого хліба був спечений свіжий хліб, а що Давид, коли прийшов до Нобу і розмовляв з священиком Ахимелехом, звернувши увагу на факт, що той хліб мав бути змінений в той день, отже це мусів бути субітний день, коли то Давид стрінувся з Ахимелехом і зробив цю просьбу. Ісус дав інтересний висновок про цю поведінку Давида, записану в Маттея 12:1—4, НВ: “Того ж часу Ісус йшов у суботу засівами, ученики ж Його зголодніли й почали рвати колося й їсти. Побачивши це Фарисеї, казали до Його: Ось ученики Твої роблять чого не годиться робити в суботу. Він відказав їм: Хіба ви не читали, що зробив Давид, як зголоднів він і люди з ним? як Він увійшов у Божий дім, та поїв хліби показні, що не годилось йому їсти, ні тим, що були з ним, а тільки одним священикам?” У тих віршах і в послідовних Ісус звернув увагу на акти милосердя в субітний день, що воно було цілком законно показати милосердя тому, що потребував милосердя хоч би й в суботу, і що в дійсності в такім ділі нема нарушення суботи. Він не докорив Давидові за його вчинок.

Хоч інші версії Біблії подають інакший переклад, то цей, що ми навели із 1 Самуїла 21:5 указує, що Давид пригадав Ахимелехові, що той хліб був “до повної міри звичайний”. В цім версії King James i Rotherham погоджуються із тим послідним перекладом вірша: “Самий хліб до повної міри є звичайний, а тим більше, що сьогодні інші хліби є освячені в посудах.” В який спосіб звичайний? Чи не був він посвячений Богу Єгові і поставлений на столі у святому наметі? Але ж той хліб, яким Давид і його люди покормилися, мав бути замінений свіжим хлібом і тому був забраний із святая, та не щоб вдоволити Давида, але тому що це був властивий час, субітний день, щоб забрати його геть і поставити свіжий хліб на святім столі. Отже той забраний хліб можна було їсти поза святая намету, і з тієї точки він був звичайний.