Питання від читачів

● Тим що думка про невільництво є немила сьогодні, то чому нам говорити про христіянів як невільників Христа? Не зватиму вас більше невільниками, а приятелями.— М. С. Конектікот.

Це правда, що Ісус сказав в Йоана 15:15, НС: “Вже більше вас не зву невільниками, бо невільник не знає, що його пан робить; вас же я назвав другами, бо все, що чув я від Отця мого, обявив вам.” Саме тоді Ісус скінчив святкування Пасхи і установив Спомин із своїми апостолами, а це сталося перед увязненням його і смертю. В цім останнім заохоченню і скріпленню своїх апостолів Він був дуже близький, хоч і тоді Він не заперечив, що вони були невільниками. Пять віршів пізніше Він пригадав їм про їх невільниче споріднення: “Згадайте слово, що я сказав вам: Не більший слуга пана свого. Коли мене гонили, і вас гонити муть. Коли моє слово хоронили, і ваше хоронити муть.” Отже Він не викинув терміну невільник, а показав, що Його послідовники, хоч були невільниками, були також і приятелями. Це не було звичайне зимне і формальне споріднення, як між паном і невільником; опріч цього законного споріднення вони також були близькими другами. Але ця приязнь не усунула факту, що христіяни не належать до себе, але були куплені ціною і є невільниками Христовими.— 1 Кор. 6:19, 20; 7:23.