Питання від читачів
● Через те, що Йоан Хреститель бачив духа сходящого у виді голуба з неба і осівся на Ісусі Христові, згідно з ознакою, яку Єгова сказав йому наперед для пізнання Месії (Йоана 1:32—34), то чому він пізніше вислав своїх учеників, щоб запитали Ісуса, чи Він був грядущим? — Е. П., Болівія.
В Маттея 11:2—6 (НВ) сказано: “Почувши ж Йоан у темниці про діла Христові, послав двох учеників своїх, сказати Йому: Чи ти грядущий, чи іншого ждати нам? Відказав Ісус їм: Ідіть та оповістіть Йоана про все, що чули й бачили: сліпі бачять, криві ходять, прокажені очищаються, і глухі чують, мертві встають, і вбогим проповідується благовістя. І щасливий, хто не поблазниться мною.”
Йоан післав по цей звіт не тому, що він сумнівався, що Ісус був Месією, але тому, що він бажав потвердження. Він знав, що пророцтва предсказували певні діла, які Месія мав виконати, і що він мав дістати такий звіт, що ті річи сповнялися, і тому безпосередний рапорт про це мав бути дуже скріпляючим для нього, коли він конав у вязниці. Ісус не вважав Йоанового запитання як брак віри і не післав Йоанові докір, але Він післав йому заохочуючий звіт про те, що сталося, показуючи, що пророцтво Ісаїї 35:3—6 сповнялося в фізичнім як і духовім змислі. Це була властива просьба, щоб потвердити Йоанове проголошення перед тим, що Ісус був Месією, і почути чудовий рапорт, як Ісус сповняв міру Месії, а не було заохотою для того, що мав бути вскорі вбитий.
Ми маємо дещо подібний случай в часі Спомину дотично хліба й вина на столі. Там він стоїть на виді й відложений для певної цілі. Коли б хто небудь прийшов до стола перед або підчас служби і їв той хліб або пив те вино, це було б злом, зневажанням Господа. Це було б, як Павло сказав, “гріх проти тіла Господнього”, тому що там той хліб і вино на тій оказії й до певної точки має символічне значіння, і нарушити те значіння було б насильством установлення Божого. Але по відсвяткованню Спомину, коли полишиться дещо хліба й вина, тоді його можна їсти без спричинення святотаства. По Спомині той хліб й вино перестають мати їх значіння і стаються знов звичайним хлібом і звичайним вином, відповідні для кого небудь їсти.
Таку саму справу Павло обговорює в 1 Коринтян 8:1—13 і 10:25—30 про деяких христіянів, що йшли до різнів або гостинниць, що мали стичність з поганськими храмами в тих часах, і їли мясо посвячені демонам, ідолам. Частину такої жертви віддавали ідолові, жертвували на вівтарові, а останки мяса передавали до різничних складів або гостинниць і там приготовляли його як звичайне мясо для людей, і христіяни мали право йти туди і їсти те мясо. Воно тратило своє святе значіння, коли воно знаходилося в різника або в гостинницях.
Так річ мається із цим хлібом, що його забрано із святая і замінено іншим. У певнім змислі, як це й Давид сказав, він був звичайний, отже його можна було з’їдати. Правда, що звичайно його зїдали священики; але в незвичайних обставинах очевидно його можна було ужити, як акт милосердя, як от в справі Давида, бо так і Ісус пояснив про поведінку Давида, в Маттея 12:1—4. Тимбільше, цим не ограблено Єгови. Коли б Ахимелех пішов був у святая і забрав свіжий хліб, який мав стояти цілий тиждень, і покормив ним Давида і його людей, тоді це був би гріх проти хлібної установи; але він був забраний по звичаю, отже це не було обкраденням Єгови.