Проповідування доброї новини в південній Африці
Продовження звіту через президента Товариства Вартової Башти, Н. Г. Кнора, про свою служебну подорож і його секретара.
ЯК це вже читачі Вартової Башти знають, воно сталось неможливим для мене дістатись до країн Ґолд Ковст (Золотого беріга) і Ніґерії. Отже пороблено пляни, щоб летіти прямо з Монравії до Йоганезбурґу. Мене сподівались там в суботу на 22 листопада, але, як про це поперед сказано, той літак не задержався в Монравії. Майже всі із 260 братів, що зійшлись в тому часі, прийшли привітати мене, коли я остаточно прибув туди чотири дні опісля. Незабаром ми від’їхали автом до нового відділу Товариства в Еландфонтейні в околиці Ґермістон, кілька миль поза головним містом Південної Африки, Йоганезбурґ.
Пять літ тому, коли брат Геншел і я були в Південній Африці, ми переглянули многі площі, стараючись вирішити де б збудувати Бетель дім. Ми мали офіс в Кейп Товн і друкували дещо там, але працівники не могли втішатися родинним життям спільно, як це буває в інших відділах. Вибравши площу, і рішившись перебрати відділ із Кейп Товн поблизьку Йоганезбурґу, треба було зробити многі переговори з урядниками міста, щоб якслід прояснити цю справу. Не сталося це аж яких два роки тому, що будування дійсно започатковано. Тепер Товариство має гарний дваповерховий дім з цегли і стоко на гарній площі серед гарної картини краю.
На першому поверсі цього нового будинку ми маємо загальний офіс, в якому доглядається праці відділу Південної Африки, і тут також роблять переклади. Є там також відділ висилки і гарна друкарня з найновіщими приладами для друкування Вартової Башти і Пробудись! в африканських мовах.
На другому поверсі ми маємо простору їдальню, гарну бібльотику і кімнату для відпочинку, і кільканацять спальнів для зростаючої родини. Розуміється всі інші потреби дому є також запущені в будинку, як от кухня, пральня, та інші. Цей будинок був оплянований для наших потреб в Південній Африці, а це вже напевно великий крок вперед в розвої інтересів Царства. Цей будинок знаходиться самітний на горбку, і його вплив можна відчути скрізь в тій місцевості.
Влаштування пороблено, щоб я відвідав місто Дурбан на 29 і 30 листопада. Це є дуже модерне місто, стоїть на березі Індійського океану, з населенням 330,000 осіб і є найбільшим містом в провінції Наталь. Це є одно з олюблених приютних місць Південної Африки і центром розвинної цукрової індустрії. Хоч модерне, воно далі уживає своїх рікша хлопців, які тягають візки на двох колесах замість таксівок. Ці хлопці є Африканці прикрашені в піря і роги і розмаїті шкіри, і коли б хто не знав, що вони є цивілізовані, то й настрашивсяб ними. Одначе вони є нешкідливі.
РАСОВЕ ВІДОКРЕМЛЕННЯ
Одна велика трудність в Південній Африці є расове відокремлення. Закони вимагають, щоб Африканець, Колоровий (мішаний) і Европеєць (білий) сходилися в окремих залах, і тепер уряд робить всякі змагання, щоб триматися цього відокремлення в містах і селах. Ради цього ми мусіли мати три віддільні зібрання. В суботу пополудні дві сотні європейських братів зійшлись разом в їх дільниці міста. Відділовий слуга, брат Філіпс, говорив перше а я опісля до них, прилюдно заявляючи нашу надію. Підкреслено також важність, щоб іти від дому до дому з євангелиєю Царства і поступати до зрілости, щоб мати повну участь в цій роботі; і що це повинно бути бажанням серця кожного посвяченого на службу Єгови проповідувати від дому до дому і спорядити себе перепроваджувати досліджування Біблії по домам.
Того ж вечора брат Філіпс і я, з кількома іншими братами, пішли до Кейпу до кольорової дільниці. В провінції Наталь є багато Індіянів і було б гарно, коли б з Індіянів, що говорять Таміль мовою, займилися повночасною службою. На цьому зібранні 69 Кольорових і Індіянів були присутні і вони дуже цікавилися промовою.
На мене зробив враження факт, що між присутними було 15 Індіянів (Гіндусів), тому що воно трудно заінтересувати Гіндусів, що живуть в Індії, царством Божим. Я мав нагоду розмовляти з декотрими по зібранні. Всі вони родилися в Південній Африці, від гіндуських родичів, і постепенно вони відходять від гіндуських і мусульманських вірувань їх предків. Вони є невдоволені їх реліґією і її обрядами. Дуже правдоподібно, що вони мають більше відкриті уми прийняти правду тут чим ті, що живуть в Індії; там вони були б правдоподібно виключені з суспільности. Воно потрібно дійсної відваги, щоб занехати поганські обряди предків і займитися правдивим почитанням Верховного Володаря, Бога Єгови. Воно справді приємно було побачити тих гіндуських братів заінтересованих роботою Бога Єгови.
В неділю пополудні 337 африканців братів зібралось в Лямонтвілі, що є новий адміністраційний будинок на передмістю Дурбан. Я чимало здивувавсь, коли побачив гарні муровані будинки, що їх побудував уряд для приміщення Африканців. Це справді дає їм значно кращу суспільність в якій жити чим ті старі хати з пошитими соломою крівлями, яких є дуже багато в тім краї. Уряд робить скільки може, щоб піднести їх рівень життя і в той самий час тримати їх у відокремленім стані.
Ті брати засіли у півокруглій формі на траві на отвертому місці у центрі міста. При помочи голосника, який ми привезли зі собою, всі могли чути промову без труднощів. Рух автовозів не втихав протягом цілої промови. Мою промову до братів перекладали на наречіє Зулю, одначе видно було, що многі розуміли по анґлійськи, бо часто оплескували нім товмач зміг переложити на їх мову.
Спів був визначний. Вони не мали інструментів, щоб піддали їм високість тону або темпо. Вони почали співати пісню Царства і всі здається співали по частині. Промовляючи через годину з половиною, ми мусіли поспішно закінчити, тому що почав падати дощ. Чорні хмари надходили поспішно. Я дещо був розчарований, що не міг знов почути їх співу при закінченні зібрання.
В неділю ввечері відбулось четверте зібрання. Воно було добре розголошене. Хоч брати в Дурбан отримали повідомлення тільки один тиждень наперед про мій прихід, вони таки приготовились дуже добре. На цю оказію вони винаймили зал до якого зійшлось 435 Европейців.
Ця неділя була дуже радісна і то всупереч того, що три гуртки братів мусіли бути розділені. Хоч це обмежує поле їх діяльности, то однак праця Царства не бариться, бо всі вони рішилися ревно прославляти Єгову і проповідувати добру новину в тих дільницях території, що є відчинені для них.
ВІДВІДАННЯ ЗУЛУСІВ
В наступній день, нім ми повернули до відділу літаком, нам полишилось дещо часу поїхати до одного з прекрасних місць в околиці Дурбан, що їх називають Долина з Тисяча Гір. Як на теє, тоді падав дощ, отже ми могли побачити тільки одну гору їдучи мимо. Головно цікавив нас факт, що ми знаходилися в самім серці резерви Зузуландії. Тут ми побачили на свої очі, як туземні Африканці дійсно живуть.
Я дуже зацікавивсь способом будування їх домів. Більшість із них побудовані у формі кола покриті соломою і викопичені на вершку. Ми змогли розмовляти з одною родиною напереді такої хати при помочи перекладача, що знав мову Зулусів, і дістали позволення увійти до хати. Я був дещо здивований дуже вигладженою долівкою в середині. Де вони дістали смоли для цієї долівки? Африканські брати усміхнулися і один із них пояснив, що ця гарна долівка була виложена глиною змішана з коровячим гноєм. Цим способом поверхність долівки стає дуже тверда й гладка і поверхність стає чорна й дуже вигладжена. В цій особлившій хаті долівка незвичайно виложена, так що середина долівки є піднесена два або три цалі, гарно загнута для вогнища.
Та соломяна стріха звисає навколо стін але так, що досить великий простір полишено між стіною а крівлею для провітрення. Тверда стіна не сягає аж до самої стріхи, проте та крівля спочиває на коротких підпорах, що сягають поза стіну, так що порожний простір пропускає світло й воздух. Цим чином вони мають світло, провітрення й охорону від дощу. Ті Африканці сплять на матах з трави, які вони розвивають по долівці наніч. Вся родина живе разом в одній кімнаті. Коли сини дружаться, тоді звичайно вони будують іншу хату для себе і своїх жінок. Таку хату будують поблизько в одній загороді. Кілька хатів завжди указують на родинну єдність.
Їх пожива є дуже проста, складаючись із кулеші (або “індіянської кукурудзи”) до якої часом добавлюють трохи мяса, а часом вони мають хліб і поливку. Ті Африканці здається є дуже мирні й задоволені, і мушу признати, що краєвид, в якому вони живуть, є прекрасний. Многі із них мають маленькі площі для плекання кукурудзи, і всі вони мають корови або кози. Мені сказано, що Африканець тільки тоді стає невдоволений, коли він наближиться до так званої “цивілізації”.
Без ріжниці де ми знайдемо Африканців, на резервах, в містах або на хутірах, є відповідальність людей Єгови йти до них і розказувати їм вість про Царство. Саме тепер є приближно сім або вісім тисяч африканських братів розкинуті по цілій Унії Південної Африки, які беруть участь в проповідуванні доброї новини. Хоч ці брати є добре зорґанізовані для чистого почитання, то однак є ще багато до роботи, щоб привести їх усіх до зрілости. Там є ще великі труднощі, які треба зустрінути в проповідуванні євангелиї, бо африканські брати є справді розкинуті по всіх резервах.
СТАРАЮЧИСЬ ЗАКОННО УСТАНОВИТИ ДОБРУ НОВИНУ
На другий день по нашім повороті до Йоганезбурґу з Дурбан, ми зайшли до її Величности високого комісари для Басутоландії, Бехуаналанд Протекторат і Свазіландії. Ще від 1941 року там була заборона на імпортацію літератури Товариства у тих трьох протекторатах. Тепер у тих краях знаходиться кільканацять Свідків Єгови, тому що Африканці в тих територіях зустрінулись з Африканцями, що живуть поза тими краями, і занесли правду в ті території. Від коли ця робота закорінилась в тих трьох протекторатах, і з огляду на факт, що там є 21 собори, складаючись із більше ніж 400 міністрів, які проповідують добру новину, Товариство дуже часто старалося, щоб цю заборону знести і щоб література могла дістатись в ті території для наших братів студіювати. Без літератури воно трудно осягнути зрілости.
Оці справи предложено перед комісаря і зроблено просьбу, щоб заборону знесено. Я зміг був предложити цю справу нашу протягом більше ніж півтора години і дати свідоцтво про Царство і роботу Товариства в пошируванні досліджування Біблії. Ми змогли говорити до головного секретара комісіонера і відповісти на всі його запитання, і ми щиро надіємося, що якісь кроки будуть взяті з боку уряду її Величности. Коли б заборону знесено, тоді безсумніву більше розширення взяло б місце оскільки це відноситься до збирання “інших овець”.
В цім брат Геншел прибув з Фрітовн до Монравії. Тепер, коли ми вже були разом, собор Ґермістон приготовив зібрання в Ґермістон містовій залі. Одначе, много людей з Рафи прийшли, так що всіх Европейців було присутних 725 осіб. Брат Геншел говорив перший на тему “Проголошення Його Імя” і ясно вияснив відповідальність Свідків Єгови сьогодні, як людей, що були вибрані нести Його імя. Він дав інтересний звіт про його відвідини до Фрітовн і про деякі досвідчення, які він чув про роботу в Нігерії.
Після того я промовляв до братів і радив їм рости до повної зрілости як міністри. Як от родичі дійсно радіють побачити своїх дітей, що вони ростуть і розвиваються з одного стану до другого аж до повного зросту, так і Єгова радіє, бачучи, що Його люди поступають в христіянській зрілості. Для того нам би конечно познайомитися із 66 листами, які Єгова написав нам у Біблії і застановитися над тими річами і поступати по напоминанні Божого Слова і прилюдно нашу надію.
Після того брат Геншел і я посвятили свій час для давання інструкцій братам в відділовім офісі і як краще справлятися із завданнями, що були приписані їм.
[Вставка на сторінці 143]
“Доволі бо вас минувшого часу, що чинили волю народів. . . Та цілковитий кінець усьому наближився. Бувайте ж тверезі умом і чувайте молячись. Понад усе майте щиру любов один до одного.”— 1 Пет. 4:3, 7, 8, НВ.