Виховання дітей в Товаристві Нового Світу
“І слова ці, що я заповідаю тобі сьогодні, мусять бути в серці твому. І будеш ти наказувати про їх синам твоїм і промовляти до серця їх сидячи в домівці твоїй, і йдучи в дорозі і лягаючи і встаючи.”— 5 Мойсея 6:6, 7.
1. Про що люди і Єгова не годяться?
ЄГОВА каже, що чоловік не годен справляти свої стопи. Люди кажуть, що чоловік може справляти свої стопи. Отже вони відкидають божественну вказівку, приймають людські спрямування, заходять в непорозуміння одно по другім, і цим доказують, що Бог правдивий. Єгова каже, що є дорога, що здається бути правою для чоловіка, але кінчиться в смерті. Від давна люди йшли шляхом, що виглядав бути правим для них, але він провадив до війни, голоду, слабостей і смерти. Шлях, що здається правим для чоловіка, виглядає мильним для Бога. Шлях, яким чоловік ходить, не є шляхом яким Бог прямує.— Прип. 14:12; Ерем. 10:23.
2. В яке безглуздя новочасні люди падуть відносно навчення дітей?
2 Якщо шлях здається правим для чоловіка а кінчиться у смерті, як же тоді шлях, що здається правим для дитини, може скінчитися деінде? Якщо чоловік не годен прямувати своїми ходами, як може дитина, що навчається ходити, простувати її стопи? Однак новочасний чоловік, котрий простує свої стопи від безладдя у безладдя, і котрого дорога викрутасами веде в пропасть, каже, що новочасна дитина повинна справляти свої власні кроки, повинна вибирати свою власну дорогу! Цю методу називають “само-реґулювання,” і один фанатичний оборонець її пише: “Очевидно це само-реґулювання не повинно співтоваришити з хмурним поглядом або злими словами з боку родичів. Немовлятко треба схвалювати при всякій нагоді й всякого часу. . . . Дитиняча головна ціль в житті є: бути олюбленою, отже кожна справка, кожна моральна лєкція, кожне насуплення значить для дитини, що вона не є олюбленою. . . . Накинути страх на дитину це непростимий гріх, і я поспішно скажу, що боязнь не конечно значить хляпання або набурення, бо найбільше лагідно-докорлива мати може запустити боязнь в дитину через непохвальний погляд.” Вони арґументують, що дисципліна затримує дитину, розстроює її, зупиняє її персональність.
3, 4. Які жахливі злочинства зазначують наші дні?
3 Отже, тут є деякі персональності, що повинні були бути стримані. От 15-літний хлопець проколов на смерть 10 літну дівчину. Чому? Він відповів: “Я нагло відчув поконуючий імпульс, щоб вбити.” От 16-літний хлопець вбив чоловіка молотом. Його причина була: “Я відчув нагле бажання вбити когось — без ріжниці кого.” Інший 16 років віку юнак застрілив і забив три сестрі і їх брата, пояснюючи: “Я був цікавий довідатися як особа чується по виконанню вбивства.” Один 15-літний пояснив поліції, що він пробив ножем на смерть свого найлучшого приятеля у шатрі на мітінґу оживлення за те, “що він вдарив мене співаником.” Знов 16-років віку хлопець вбив свого приятеля за те, що він лоскотав його ноги у сні. За те, що його мати не позволила йому фамілійного авта поїхати на бескетбал гру, молодик узяв рушницю й вбив свою матір, свого 11 літного брата, і свою 6 літну сестру, взяв авто, і поїхав на гру. Два брати звалили стрільбою чоловіка здалека, тоді зблизились до ушкодженого чоловіка і по черзі стріляли в його тіло, а нарешті приложили рушницю близько до мозку. Ще інший молодик пійшов на буйне вбивство при кінці тижня. Його жертви верещали. Він не міг знести крику. Він байдужно сказав, про пятьох забитих, як “це досить погано.”
4 Минулого липня на першій стороні нюйорського часопису читали: “Знищено в зародку війну ножами зґраї дівчат.” В тій вістці сказано, що “поліція не допустила до війни між ґрупами дівчат, які готовились до битви з ножами. На цю бійку погодились дівчата, як наслідок сварні за хлопці.” Такі війни між зґраями є неймовірні, але вони є дійсні. Суперницькі ґрупи сходяться за призначенням, і воюють рушницями ба навіть домашного виробу бомбами, що є знані “Молотова коктейль.” В однім случаї супернича ґрупа билась, і хлопець був привязаний до переднього бухера авта, і без автовода спустили те авто в долину з гори, і крах вдолині забив його. Знову інші дві ґрупі малолітків зійшлось, почали битися, пять вистрілів вибухло, п’ятеро дітей впало, троє ранено, а двоє забито на смерть.
5. Зогляду на овочі, які видають новочасні методи, до якого заключення деякі приходять?
5 Люди можуть запрягти атому, але вони не можуть запрягти своїх дітей. Психольоґи дітей противляться нахилові до поступової методи без поздержання. Хоч психольоґи кермують дітей, то чому злочинства побільшаються? Якщо їх теорії виховання є так добрі, то чому овочі так злі? Ми тільки зачіпили історію про юнацькі злочинства, але і це покушання каже нам, що овоч зопсутий. Іноді передовий Ню Йорський часопис подав серію дописей про злочини молоді і ґрупові війни, і, після завваг про зріст-поступової методи відносно вивчення дітей, без дисципліни, сказав: “Багато з тих злочинних юнаків, що бються, є переконанні, що брак карности вдома є винуватий, що діти відмовляються прийняти чемний рівень поведінки.” Й. Едґар Гувер розслідив злочини юнаків і каже, що девятьдесять відсотків можна дослідити до браку дисципліни з рук родичів. Бруклінський суддя подав оцю їдку замітку: “Я думаю, що ми потребуємо будів для деяких юнаків. Але це не вважається за модне тепер. Тепер нам сказано, що не можна бити дитини, бо ви можете притупити ґенія.”
6. Що повинно замінити новочасні методи?
6 Але ж чи виростає довкола нас незвичайний урожай неприголомшених ґеніїв? Навпаки, чи не збираємо ми жнива злочинних юнаків? Добре дерево видає добрий овоч, а не зопсутий овоч. Можливо що теорія насаджена психольоґами дитини не є добре дерево, але зопсуте. Зопсуте дерево треба зрубати. Новочасні методи повинні бути викорінені, а на їх місце повиннося насадити властиву дисципліну родичів. Не дисципліну родичів, яка здається бути правою для людей, бо ж ні родичі ані діти не прямують своїми стопами, ані вибирають праву дорогу без помочи. Вповайте на Бога Єгову! Він буде прямувати родичами й дітьми на прямий шлях. Він спрямовує родичів Своїм Словом; Він спрямовує дитину через Богом поінформованих родичів. Отже вповайте на Єгову, не сполягайте на себе. Признайте Його в цій справі, а Він буде прямувати стежками вашими.— Прип. 3:5, 6; Мат. 7:16—20.
7. Яка обліґація припадає на родича, і як він може зустрінути її?
7 До родичів Єгова каже: “І слова ці, що я заповідаю тобі сьогодні, мусять бути в серці твому. І будеш ти наказувати про їх синам твоїм і промовляти до серця їх, сидячи в домівці твоїй, і йдучи в дорозі, і лягаючи і встаючи.” (5 Мойс. 6:6, 7) Родичі були зобовязані навчати дітей слухати і навчатись. Не було обмеження щодо часу або місця відносно тієї інструкції. Де тільки властиво, коли тільки відповідна ситуація постане, інструкцію треба давати. В додатку родичі повинні відложити певний час для домашньої студії з їх дітьми. Це може бути дискусія про текст при сніданку, або студія протягом дня, або ввечері з одної книжки Товариства, або розділ у Біблії, або другорядний артикул Вартової Башти, або одну із темів у “Впевняйтесь про все”, або переглянути точки представлені на соборному мітінґу.
8. Що повинні а що не повинні родичі зробити відносно дітей і мітінґів?
8 Діти направду повинні учащати на ці мітінґи і сидіти тихо. Завважте, що присутність дітей на соборі це божественний приказ: “Згромадь людей, чоловіків і жінок і малолітків і пришляка твого, що в оселях твоїх, щоб слухали та навчались боятись Господа [Єгову], Бога вашого, і додержували всі слова закону цього, сповняючи його.” (5 Мойс. 31:12) Маленькі діти не мали бути відокремлені від родичів, не мали бути відгалужені в якусь недільну школу, щоб дістати спеціяльну інструкцію, але мали остатись в однім соборі “щоб слухати і навчатись.” І що вони мали слухати? Закону особливше написаного і спрямованого як харч для дітей? Ні, вони мали слухати такі трудні речі, як в 3 книзі Мойсея! Вони слухали й навчались, а коли не розуміли, вони питались їх родичів пізніще. Сьогодні маленькі діти не мають бути спрямовані на бік у безвукову кімнату, щоб гратися, ані це не розумно постачати їм забавок протягом мітінґів. Памятайте, що ціль Єгови в наказі їм була “щоб вони слухали і щоб вони навчались.” Якщо маленькі діти в Ізраїлі могли слухати Левітів і навчатись, то молодики сьогодні можуть слухати багато легшого матеріялу і навчатись. Цей спосіб може здаватись неправим для людей, але він є правий для Бога.
ВАЖЛИВІСТЬ ПРИКЛАДУ РОДИЧІВ
9. Як Ісус показав, що діти люблять наслідувати?
9 Інструкція словом і читанням може виконати багато, але інструкція прикладом виконує ще більше. Родичі є прикладом для їх дітей, чи вони бажають цього або ні. Діти є особливше чутливі до прикладу, маючи природну схильність наслідувати. Ісус показав це, коли Він сказав: “Кому ж я уподоблю рід цей? Подібен він тим дітям, що сидять на торгу, та гукають до своїх товаришів, та кажуть: ‘Ми вам сурмили, а ви не скакали; ми вам жалібно приговорювали, а ви не плакали.’ ”(Мат. 11:16, 17) Ісусова ґенерація була некооперативна і неможлива задоволити, як от товариші, по грі, що не скачуть коли інші діти сурмують, або не жаліють, коли їх друга ридають. Але точка в тім, що діти в їх грі наслідували дорослих. Дорослі справляли весілля з музикою й танцями; вони відправляли похорони з риданням і жалем. В своїй грі діти наслідували ці активності дорослих.
10. Про що родичі повинні бути певні, і чого вони можуть сподіватись?
10 Упевніться, щоб ваша активність, як родичів, була гідна наслідувати. Чи ви реґулярно студіюєте вдома Біблію і біблійні підручники? Чи ви вчащаєте на студії книжки, на соборні студії Вартової Башти і служебні мітінґи і на сесію міністерної школи? Чи ви сидите тихо і слухаєте, і подаєте завваги коли нагода постане? Чи ви зайняті службою в полю реґулярно, берете ваших дітей з собою? Чи вони приглядаються вам в роботі від дверей до дверей в часі поновних відвідин і в біблійних студіях по домам; чи слухають, як ви робите ефективне представлення? Якщо так, тоді не дивуйтесь, коли побачите як вони бавляться службою від дому до дому з їх товаришами або перепроваджують студії з ляльками або дають промову студента до уявлених слухачів. Деякі родичі навіть заохочують своїх дітей в таких грах, з добрими вислідками.
11. Які є перші вимоги для родичів, щоб навчати дітей на життя в новому Світу?
11 Як би не було, зогляду на цей нахил в дітях наслідувати, то щоб навчати ваших дітей жити в новому світі, перша вимога є навчитися самим як жити в нім. Ви поводитесь так, як ви бажаєте щоби ваші діти поводилися, і є такими, якими ви бажаєте, щоб ваші діти були. Вони будуть змагатися наслідувати вас. Це не тільки правда відносно теократичної активності, але головно відносно особистої поведінки. Якщо ваш моральний рівень високий, якщо ваші принципи добрі, якщо ви є добрі і ввічливі і уважні до інших, так ваші діти будуть нахилятись в цих напрямках. Якщо ви є тихі, поважні, чесні, милосердні, вірні і люблячі,— оці чесноти будуть витискатись на ваших дітях.
12. Якими питаннями родичі повинні розсліджувати себе?
12 Воно не має великої ваги казати вашим дітям, що ви робили, коли були хлопцем або дівчиною в її віку. Вони не бачили вас тоді; вони бачать вас тепер. Це не важне, що ви робили тоді, а важне, що ви робите тепер; не те, що ви робили бувши дитиною, але те, що ви робите тепер як дорослий. Чи ви маєте двоякі принципи, один проповідувати і другий практикувати, один для себе а другий для вашої дитини? Аджеж дорослі можуть робити щось, чого діти неповинні, однак головні принципи, що правлять, є звичайно ті самі. Чи ви шепчите в часі мітінґу, але сварите дитину, коли вона спричиняє замішання? Чи ви проходжаєтесь підчас сесії на великих асамблеях, однак дисциплінуєте вашу дитину, якщо вона робить так само в місцевім соборі? Наказавши вашій дитині не говорити про інших, чи ви самі пошируєте чутки? Чи ви кажете не говорити неправди, а самі говорите лож? Чи ви ламите ваші обітниці для неї, але сподієтесь, щоб вона дотримувала обітниці для вас? Чи ви домагаєтесь більше від неї ніж самі робите?
13. Який вислідок може бути, коли родичі нестійкі в слові і ділі?
13 Не забувайте, що ваші діла говорять голосніше ніж ваш язик, що ваші приклади кажуть більше за ваші слова. Часами, як ви виконуєте ваші принципи, ви не потребуєте проповідувати їх. Деякі речі можуть здаватись непомітні, але коли вони знехтують принципом, який ви стараєтесь запустити у вашу дитину, тоді вони приносять шкоду. Дитина може подумати, що ви нестійкі і несполягливі, і що вона також може зіґнорувати принципами. Ваші навчення й установи мусять бути згідні, інакше дитина не буде знати де вона стоїть з вами, не буде певна коли ви будете казати щось, що ви виконаєте обітниці, і що коли ви грозите, ви сповните. Коли ви кажете, а не робите, то ви схожі лицемірам фарисеям про котрих Ісус сказав: “говорять бо, й не роблять.” (Мат. 23:3) Що вони говорили, було все добре; що вони робили, було зле. Дитина замітить нещирість і гіпокрицтво і не злюбить це; але вона також буде наслідувати вас для самолюбної користи. Отже, родичі, якщо ви не хочете маленьких фарисеїв, то не будьте великими фарисеями.
14. Чому родичі побільшій часті відвічальні за новочасний злочин молоді?
14 За теперішні юнацькі переступи є часто винуваті родичі за свої приклади. Визначний суддя Ню Йорку міста навів два чинники, які є відвічальні за злочини: (1) люди на високих місцях, що були в приятелських стосунках і зберігали злочинців, і (2) брак керівництва від родичів. Юнацький форум, дискусуючи проблєми злочину, “підкреслив занепад родичів вдома і розлом у моральній системі у великій частині населення.” Один вчений каже, що “ріжниця між навченням моралі дітей їх старшими, а дійсним життям, яким ці старші живуть . . . є причиною для збільшення злочину в Америці.” Дорослі пишуть вигадки, малюють гумор, виробляють рухомі образки, піддержують телевізію, складають музику, друкують оголошення, і в цім і в многих річах вони заливають ум полом і моральністю, і крадіжю й мордерством, несамовитістю і війною. Оці є зопсуті овочі впавшого тіла, що охоплюють уми юнаків, коли ж Біблія каже, що уми молодих як і старих мають пробувати на добрім овочі духа Єгови. Це в законі Єгови, що наші зовнішні думки остаточно знаходять вискази в слові й ділі. (Галат 5:22—24; Филип. 4:8; Мат. 12:34, 35) Якщо неправого думання не усунеться правими думками, зло остаточно буде виринати на верха і затопить нас в гріху.
НАВЧЕННЯ ПРОТЯГОМ ФОРМУЮЧИХ РОКІВ
15. Яке затривоження відчувають богобоязливі родичі, але яку перевагу вони мають?
15 Цей старий світ потапає! Він вже затопився самий. Він сіє бруд, і жне бруд. Він насміхається з Бога, але не без карності. (Галат 6:7, 8) Однак, це серед цього сердитого людства, що ми мусимо кермувати мораллю і порочністю, і одна з найбільш тривожних печаль вірних родичів є, щоб їх діти не потонули в цім морю, коли вони заберуться з домашньої пристані. Правдою є, бо так апостол Павло каже: “Ледаче товариство псує добрі звичаї.” (1 Корин. 15:33, НВ) Одначе, вірні родичі, коли їх діти родяться, знаходяться в дещо кращім становищі. Їх почин є дещо сприятливіщий від світських товариств. Вони виключно співтоваришать з дитиною перших кілька років, занім вона зачне ходити до школи. Як родичів співдружність є добра, то це укріпить добрі навички в дитини занім злі навички зроблять напад. Коли злі сили кінцево нападуть на дитину, вона зможе відперти їх успішно заздалегідь. Памятайте, що мудрість є обороною і схороняє життя того хто має її.— Еккл. 7:12.
16. Які ложні розсудки спричиняють декого тратити цю нагоду, і як Біблія доказує, що ці розсудки фальшиві?
16 Звичайно родичі грубо помиляються, коли відкладають цінну нагоду теократичного навчення аж на пізніщі роки. Вони висилають дитину між світські товариства без охорони Божого навчення, думаючи, що ум малої дитини не здоліє поняти основних правд і принципів. Вони здається не памятають факту, що дитини ум може вивчити помотану мову в короткому часі. Цю штуку має трудність виконати дорослий ум. Тому що дитина мусить навчитись мови, то чому не чистої мови? Чому не поставити в її збірнику слів, які дадуть хвалу Єгови? (Соф. 3:9; Пс. 148:12, 13) Чому не позволити теократичному навченню дістатись перше в ум, радше ніж здержувати його через роки, аж коли дитина прийме підліщу інформацію? Чи Тимотейова мати і бабуся помилялись, коли вони навчали його, як він ще був дитиною? І вони вживали Писання, а не дитинячої книжки! Вони не були незрозумілими йому, бо ж сказано, що він знав Писання. Павло з признанням згадує про навчення Тимотея від дитинства роки пізніще: “І що з малку святе писання знаєш, котре може тебе вмудрити на спасення.” (2 Тим. 3:15) Дехто каже, що малі діти не отримують нічого із ходження на мітінґи, але Єгова каже беріть їх, “щоби вони слухали і навчались.” Як можуть вони памятати їх Творця за днів їх молодості, якщо вони ніколи не чули про їх Творця за днів їх молодості? — Еккл. 12:1.
17. Чому краще зачинати теократичне навчення в молодім віку?
17 Через витиснення й заглиблення Його Слова на нас, Єгова формує нас як з глини посуди на милость або гнів. (Рим. 9:20—24) Чим свіжіща глина, тим легше її формувати. Чим довше вона стоїть, тим твердша вона стає. Воно легше для нас бути сформованими згідно з Словом Єгови, якщо те Слово було дане нам, коли ми ще молоді, замість чекати аж постаріємось і будемо більше укріплені в наших навичках. Молоді є більше гнучкі і чим молодші тим лучше. Ісус ужив дитини як приклад покори, заповівши своїм послідовникам, що вони мусять статись такими. (Мат. 18:1—4) Дитина не є утверджена і потребує вказівки, як це показує Ісаїя, відносячися до часу “перше ніж те хлопя навчиться лихе відпихати, а добре вибирати.” (Ісаїї 7:16; Ефес. 4:14) Молоді діти — це літа для будування, на добро або зло. Родичі мусять наставляти на добре, на основі добрих принципів, інакше інші впливи наставляють його на зло, і коли повільні родичі подумають, що теократичне навчення вже повинно зачатися, то вони можуть знайти упертий спротив цьому! — Прип. 19:18, РС.
18. Які розслідки підтверджують мудрість в даванні навчення в молодості?
18 В редакторській статті одного часопису ляментується, що злочинства молоді наче хвилі заливають: “Знавці тепер погоджуються, що аби запобігти злочинствам, ми мусимо вплинути на дітей в перед-шкільнім віку.” В одній найбільш просторій студії про злочинства молоді, що взяло десять років, знайдено, що в початковім домашнім житті вирішується чи дитина станеться злочинцем або ні. В цім розсліді знайдено, що коли б родинне життя було здорове, то нагода дитини статися злочинцем є тільки 3 на 100, де ж споріднення між дитиною а родичами є злі, там нагода статись злочинцем є 98 на 100. Хоч можуть бути вийнятки, то загальне правило в Приповістях 22:6 є: “Настав на добру путь малого,— то й старим він не зверне з неї.”
19. Яке досвідчення може потішити родичів, котрі жураться про вплив злого товариства на дітей?
19 Ось так є дійсне досвідчення, яке може потішити родичів, котрі жураться про їх діти, що вони зопсуються світовим товариством, коли вони вийдуть поза охоронний круг родини. Один свідок провадив біблійну студію з жінкою в Брукліні. Її 4 літний син прислуховувався. Батько спротивлявся. Він сказав нехай хлопець доросте до 21 років віку, а тоді зробить вирішення щодо реліґії. Кілька день пізніще прийшла до дверий навчителька і запитала чи вона є одна із Свідків Єгови. Ні, тільки студіює з ними, відказала жінка. Тоді учителька розказала, що вона бачила, як її хлопця напала гурма дітей, і як вона стримала напад і довідалась причину цього. Діти хотіли, щоб цей малий хлопець признав за Бога статую, що знаходилася в тій місцевості; це не була реліґійна статуя, але їх реліґійне навчення заставило дітей думати, що це був Бог. Цей 4 літний хлопець відмовився признати її за Бога, і сказав їм, що вона (статуя) не може бачити, ні чути, ні говорити ані порушитись, отже не може бути Богом, і він не буде називати її Богом! За це він був нападжений юрбою. Коли батько хлопця почув про це, він був здивований, що його син прийняв так багато через сидження при студії Біблії і був так вражений відвагою свого сина, що він стояв твердо проти юрби юнаків, що він змінив свій погляд і сказав, що його син може далі брати участь в студії.— Ерем. 10:5; Авакума 2:18, 19.