‘Вибирайте Кому Хочете Служити’

1, 2. Щодо їх способу думання, як сьогоднішні світові провідники і свідки Єгови ріжняться?

ДИВНО воно, що сьогодні світові провідники не зважають на слова Йозуя! Бо Йозуя служив тому самому Богу, якому провідники Христіянства кажуть, що служать. Він сказав: “Бійтеся Єгови і служіть йому вірно й по правді, та й відкиньте геть боги, яким ваші батьки служили по тому боці ріки й в Египті, а служіть Єгові. Коли ж не любо вам служити Єгові, так вибирайте тепер, кому хочете служити: чи богам, що їм служили прабатьки ваші по тому боці ріки чи богам Аморіїв, що в землі їх ви тепер живете; я ж і мій дом служити мем Єгові. Відказали тоді люди: Воно й подумати негодиться, щоб ми покинули Єгову і служили іншим богам!” (Ісуса Навина 24:14—16, НС) Та хоч світові провідники не думають так, то так думають свідки Єгови. Був час в їх житті, що кожний один з товариства Нового Світу, свідки Єгови, були частю цього старого світу. Але вони вже не будуть служити богам, що на сході ріки Евфрат, тобто, богам вавилонським, або богам египецьким, які вповають на воєнні ватаги. Замість того, свідки Єгови уважають на ці слова: “Вийде мій народи із неї, якщо ви не бажаєте мати спільність в гріхах її, і якщо ви не бажаєте отримати порази її.”— Одкр. 18:4, НС.

² Ті “інші вівці” знають, що Єгова, Бог їх, вивів їх з Вавилону. Вони охоче виходять і “не покинуть Єгови, щоб служити іншим богам.” Вони бачать, що тірюмфальне царство Єгови Бога вже установлене в небесах, і вони бачать, що Сатана, “бог цього світу”, був скинутий на землю, і вони розуміють теперішне горе між жителями землі як причину, що Диявол зійшов до них. Вскорі Диявол і його ціла демонська орґанізація буде кинута у безодню за те, що вони не дали виключної посвяти Верховному Володареві вселенної, Єгові.

3-5. (а) Коли людина рішиться служити Єгові, які інші кроки послушенства вона правильно бере? (б) Чи воно властиво сумніватися потребі хрещення у воді, і чому ваша така відповідь?

³ Чоловіки й жінки, що бажають жити, не вмирати, мусять виключно посвятитися Єгові. Кожний з них мусить добровільно посвятити своє життя на службу Єгові й сповняти його заповіді. Сповняючи заповіді, цим людина доказує, що вона любить Бога. Вона показує послушенство до волі Божої. “Коли заповіді мої хоронити мете, пробувати мете в любові моїй; як я хоронив заповіді Отця мого, й пробуваю в любові його.” (Йоана 15:10, НС) Це значить всі заповіді Єгови. Деякі люди вирішують самі собі котрі заповіді вони будуть сповняти. Наприклад, одна людина каже, що це не потрібно хреститися й символічно посвятити себе Богу Єгові. Вона відчуває, що так довго як вона співтоваришить зі свідками Єгови, то вона осягне благословення Єгови й буде взята в новий світ праведності. Вона відчуває, що ‘вона не потребує вязатися дуже тісно з жадною орґанізацією; отже я не буду хреститися; я буду ходити зі свідоцтвом, але держати себе вільною.’ Це не є справа вязанняся з орґанізацією, а радше, якщо ви бажаєте жити, то це справа віддання виключної посвяти Богу Єгові. Хто відмовляється хреститися, той думає, що хрещення положить більшу відповідальність на нього. Памятайте, що така одиниця вже має відповідальність, якщо вона має знання. Ніхто не може торгуватися з Богом. Якщо чоловік бажає життя, він мусить дати виключну посвяту Богу Єгові; він мусить сповняти Божі заповіді й ходити слідами Ісуса Христа і радо охреститися як явне, прилюдне визнання своєї посвяти.

⁴ Часом відвідуючий окружний слуга знаходить у соборі пядесять пять вістників, всі йдуть реґулярно кожного місяця, проповідують добру новину Царства і радісно служать. Але переглянувши записки, він знаходить, що двацять з пятьдесять із них не були охрещені. Він дивується чому, і тому розпитує про цю справу. Він знаходить, що вони думають, що коли вони зроблять символ їх хрещення Богу Єгові, то цим вони положать на себе надто велику відповідальність. Тепер запитайте себе: Чи вони дійсно люблять Єгову? Чи вони цікавляться виключною посвятою йому, або чи вони хотять одною ногою стояти в старому світі, а одною в новому? Коли Єгова установив напрям поступовання для свого Сина, іменно, охреститися у воді, то певна річ, що так такий напрям мусить бути сповнений кожним, що бажає жити вічно в Божому новому світі. Ніяка одиниця не може вирішувати чи хрещення є добре або недобре. Людина, що бажає посвятитися Богу Єгові і бажає жити в новому світі, мусить знати, що хрещення є примусове. Дехто самий у собі думає, що це дурненька форма, і цим вони кажуть, що вони є мудріщі від Бога. Вони нерозумно заключають, що це хрещення є старомодне. А дехто навіть каже: “Це одна точка, що я не погоджуюся з нею; все інше я приймаю як Слово Боже.” Розпитуючи дальше, ви знайдете, що він не годиться з многими іншими точками, поставивши себе в позиції крита, критикуючи Творця. І цей критик ніщо інше тільки посудина. Чи таке сотворіння має право розпитувати, критикувати або знаходити хибу в тому, що Верховний Володар домагається від своїх сотворінь? (Рим. 9:20, НС) Коли Єгова показує, що хрещення у воді є символ нашого посвячення, то це, що кожний христіянин повинен бажати робити.

⁵ Чи Ісус не сказав: “Ідіте же і творіть ученики з людей всіх народів, хрестящи їх в імя Отця і Сина і святого духа, навчаючи їх все, що я заповідав вам. Ось я з вами всякого часу аж до закінчення цього ладу”? (Мат. 28:19, 20, НС) Всякий, що бажає жити й дістати ласку Єгови і признати той розпорядок, який Його Син зробив для викупу, той мусить бути покірний перед Богом Єговою, і рівночасно виконувати його заповіді. Тим то й Петро сказав: “Тим то покайтеся й наверніться, щоб очистилися від гріхів ваших, як прийде час покріплення від лиця Єгови, і щоб він вислав Христа призначеного для вас, Ісуса, котрого небо мусіло прийняти аж до часу новонастання всього, що говорив Бог устами своїх святих пророків від давна. Мойсей бо сказав: Бог Єгова підійме пророка вам з між ваших братів, як мене. Цього слухайте у всьому, що говорити ме вам. Буде ж, що всяка душа, котра не слухати ме пророка того, погубиться з народу.” (Діяння 3:19—23, НС) Отже слухайте, бо ці заповіді не є надто трудні для ніякого сотворіння.

6. Як дістаємо знання?

⁶ Є дещо, що людина не може зрозуміти, що саме тепер не є цілком ясне. Проте світло сияє ясніще й ясніще аж до повного дня. (Прип. 4:18, ПС) Чим більше людина досліджує Боже Слово і чим більше вона живе в гармонії з заповідями Божими, тим більше вона бачить як розумні вони є, і як життя вічне можна осягнути. Боже Слово є щось більше як здоровий розсудок; це Мудрість ізвиш. Йдіть за нею.

‘НЕ ІЗ ЦЬОГО СВІТУ’

7, 8. Посвятившися Єгові, який напрям до “цього світу” треба мати?

⁷ Свідки Єгови є мирного успосібнення, і бажають бути виключно посвяченими роботі царства Єгові. Вони знають їх позицію на землі, що вони є представниками Бога і його єдиного. Світські уряди не бажають, щоб їх складові части були невтральні відносно цього світу. Одначе, коли людина виключно посвятиться Богу Єгові, тоді вона не мішається в політику цього світу, і в реліґійні та комерційні рухи. Хоч у світі, то вона не є частю його. Всі такої думки шукають перше царства небесного і праведності Єгови, а решта все інше буде додане їм.— Мат. 6:33, НС.

⁸ Сьогодні христіянський міністер не може жити згідно з моральним законом цього старого світу, котрий глядить через пальці на перелюбство й чужоложство, і вважає за дотепність бути пяним. Забувши й занехавши гарні напоминання Єгови подані в його слові, більше й більше людей стають злочинними. Також народні провідники більше журяться про ті злочинства. Тепер який небудь переступ Божого Слова показує зневагу для Верховного Володаря і його укоронованого Христа. Лукавство світу, як його описує Юда, може просякнути у собор Божий. І про цих, що стараються зіпсувати правдивих послідовників Христа, він каже: “Такі люди, це миркачі, докорителі проти своєї долі в житті, поступаючи згідно з їх власним бажанням, та й уста їх згорда промовляють, і поважають лиця задля користі.” (Юди 16, НС) Отакі люди не дають виключної посвяти Богу Єгові; і писання кажуть, що ми не можемо мішатися з такими людьми або почитати їх богів або служити їм, “щоб не запалав на тебе гнівом Єгова, Бог твій, і не вигубив тебе з лиця землі цієї.”— 5 Мойс. 6:15, НС.

НЕВІЛЬНИК ЧИ ПАН?

9, 10. (а) Як можемо зобразити виключність Єгови? (б) Про який мильний і добрий напрям до Єгови дали нам Ісус Христос і Сатана?

⁹ Виключна посвята Богу Єгові — це дуже поважна вимога. Застановімся над нею з точки погляду Єгови. “Виключне” значить тримати все інше на зовні, або виключити. Це значить виняткова або єдина посвята. Ніхто не може бути заключений в Божій позиції. Він є виключним. Всякий інший стоїть назовні цього почесного місця, яке тільки він може занимати. Він єдиний занимає цю вивисшену позицію у вселенній. Він не буде включати нікого іншого з собою. Славою своєю він не поділяється з ніким. Ісус Христос оціняв ту виключну позицію, яку його Отець занимає у вселенній. І про це Павло писав: “Ісус Христос, котрий хоч існував в образі Божому, не думав про хижацтво, щоб бути рівним Богу. Ні, він умалив себе і взяв вид раба і стався подобиною чоловіка. Більше чим це, знайшовшися у виді чоловіка, він принизив себе, бувши слухняним аж до смерті, смерті на дереві тортур.” (Филип. 2:5—8, НС) І знов Ісус сказав: “Йду до Отця мого; бо Отець мій більший мене.”— Йоана 14:28, НС.

¹⁰ Сатана Диявол старався випхнути Бога Єгову із цієї виключної позиції, та й Сатана самий не дав Єгові виключної посвяти, бо він серйозно уважав себе подібним до Всевишнього, отже він запустив в уми всіх сотворінь, що вони будуть подібні Богу, знаючи добре й лихе; інакше сказати, вони мали статися суддями і вирішувати що є добре й недобре у вселенній. І тому ми часто бачимо, що духовники суперечать, визивають, Слово Боже, що деякі части Біблії є тільки байки; і цим чином вони поставили себе як Бог, відповідні сумніватися і суперечатися з Всемогучим Богом. Що за гордість!

11, 12. (а) Що включається в правдивому почитанні Єгови? (б) Як можна порівнати любов до Бога і любов до ближнього?

¹¹ Покірна людина, посвячена Єгові, є сповнена ревністю й побожністю. “Посвята” значить пильний нахіл або сильне привязання, палка любов або прихильність. Посвята має до чинення із реліґійністю. Сьогодні хто розуміє правдиву реліґію виконує справдішнє почитання, як це і Ісус предсказав: “Прийде час, і вже тепер є, що справдішні поклонники поклоняться Отцеві духом і правдою, бо справді Отець шукає таких, щоб вони почитали його.” (Йоана 4:23, НС) Хто дає Богу Єгові свою виключну посвяту, той не позволить нічому іншому зломати ту посвяту або заплямити її. Єгова не може зносити цього; отже людина не повинна дозволити на таку перешкоду. Посвята до Бога Єгови мусить бути сповнена любовю. І це мусить бути палка любов, єдина любов до Бога Єгови — а не любов, яку можна поділити між інших.

¹² Текст в 2 Мойсея 34:14 у французькому перекладу (Аббе Дріу Верзьон, 1884) звучить так: “Бог бажає бути люблений винятково”— тобто, він бажає бути люблений виключно, єдино. Коли Ісус Христос жив на землі, він згадав дві заповіді. Перша, він сказав, любити меш Отця цілим твоїм серцем, умом і силою; друга, любити меш ближнього, як себе самого. Тут знову він поставив Бога Єгову в окремій або єдиній позиції, як виключного, віддільного від усякої іншої любови. Він є видатний, і занимає єдину позицію, Суверен. Любов йде прямо до нього без розподілу її,— це є виключна посвята. Друга подібна цій є заповідь, щоб любили наших ближніх як себе. Хоч ця любов займає великий обшир, включаючи все людство, котре знов любить нас, то однак ніяка людина не стає виключною в цім несамолюбстві з нашого боку. Наша любов до ближнього може включати все людство. Але щодо Творця, він єдиний правильно вимагає виключної посвяти. Любити наших ближніх так, як ми любимо себе, це не є виключна посвята, хоч властива. Ми не почитаємо ближнього, ми тільки указуємо любов. Наша любов до Єгови включає почитання, службу, покору; і в цьому він не зносить ніякого суперництва.

13, 14. Як це порівнання вияснив Ісус? і як можемо скористати з цього тепер, зрозумівши його?

¹³ Ісус показав принцип цієї особистої любови, бож він був дуже добре познайомлений з його Отцем, так добре познайомлений, що він міг сказати, що хто знав Сина, той знав і Отця. “Ісус сказав. . . Ніхто не приходить до Отця як тільки мною. Коли б ви знали мене, знали б і Отця моєго також.” Ставлячи принцип виключної посвяти Богу Єгові і його царству, Ісус указав, що більша любов до Царства й оправдання імя Єгови є важніща ніж любов до ближнього. Тепер сотворіння може приступити до небесного Отця тільки через Сина; і тому Ісус сказав: “Отже всякий, що визнає свою віру в мене перед людьми, то й я визнаю мою віру в нього перед Отцем моїм, що в небесах.” А далі, указуючи як велика та любов мусить бути до Отця, яку указується через Сина, Ісус каже: “Хто більше любить отця або матір чим мене, не є достойний мене; і хто більше любить сина або дочку чим мене, не є достойний мене. І хто не візьме свого дерева тортут і не йде слідом за мною, той не є достойний мене.”— Йоана 14:6, 7; Маттея 10:32, 37, 38, НС.

¹⁴ Після війни Єгови в Армаґедоні, всі що переживуть будуть знати його і дадуть йому свою найвищу любов. Кожного дня свідки Єгови мусять давати йому таку любов через Сина, Ісуса Христа; а це ставить нас в небувалім спорідненні з нашим Творцем, бо ‘він Бог, що вимагає виключної любови.’ “Отець шукає тиках, щоб вони покланялися йому.” Такий поклін мусить бути духом і в правді, і мусить бути виключний. Ніхто інший не може бути заключений в цій любові; отже вона мусить бути виїмкова.

15. По розумінню св. Письма, як властиво треба глядіти на позицію невільника?

¹⁵ Коли хто так виключно посвятиться, то це підгадує ще одно виключне споріднення між двома особами, а саме, між паном а невільником. Єгова є Господь, тому що він є Творець, власник; отже від сотворіння вимагається, щоб воно чинило волю свого Пана. Єгова є виключним і єдиним власником сотворіння. Він создав його. Бог Єгова розпорядив, щоб його Син відкупив рід людський; тим то писання кажуть: “Ви куплені ціною; не робіться невільниками людськими.” (1 Кор. 7:23, НС) У своїм листі до Коринтян Павло подає дуже цікаву дискусію про невільників: “Кожний, в якому стані покликанні покликаний, в такому нехай зостається. Невільником ти покликаний? не журись; а коли можна й вільним статися, то радніще використай це. Покликаний бо у Господі невільник, той визволений у Господа. Так само й хто вільним покликаний, той невільник Христів. Ви куплені ціною; не робіться невільниками людськими. У чому кожен покликаний, брати, в тому нехай і пробуває перед Богом.”— 1 Кор. 7:20—24, НС.

16. Хто рішиться бути невільником Єгови, то що це значить?

¹⁶ В ранніх христіянських часах, воно не робило ніякої ріжниці для Бога або Ісуса Христа чи люди були вільні або невільні. Вони могли бути покликані до високої позиції й бути спільниками з Ісусом Христом у небесній славі. Але без ріжниці в якому стані вони знаходять ся, вільні чи невільні, вони стаються невільниками Христа; і це тільки в такий спосіб, що вони сталися в товаристві з Богом. Тепер також, коли людина приходить до Єгови і посвячує себе через Христа Ісуса на службу Єгови, вона робить себе невільником Божим. В цім чині христіянин не є лицемірний, але сердечно дає виключну посвяту Верховному Володареві й виконує волю Отця, так як Син показав послух до заповідей свого Отця. Цей стан невільництва приходить від серця. Це є посвята з внутрішнього бажання людини. У своїм серці вона має властивий нахил до Бога. Для неї це природне бажання коритися правдивому Богу. От така одиниця добровільно вибирає бути рабом. Така посвячена особа добровільно воліє поставити себе у таке невільниче споріднення правильному Панові, Єгові.

“НЕВІЛЬНИКОМ ПО ВІКИ”

17, 18. (а) В старинному Ізраїлі, як хтось міг статися “невільником по віки”? (б) Яку здорову лєкцію може нинішний Христіянський міністер винести з цього старинного обряду?

¹⁷ В старинних часах Ізраїля часом так бувало, що Єврей мусів продати себе в неволю. Боже Слово каже нам: “Коли купиш раба Єврея, то він буде невільником шість років, але на семий вийде на волю, дармо. Коли сам прийде до тебе, сам і на волю вийде, коли ж він мав жінку, то й жінка вийде його з ним. Коли пан його дав йому жінку, та вродила вона йому сини й дочки, так жінка і діти її будуть панові, він же вийде сам один. Коли ж раб наполягливо казати ме: Я люблю пана, жінку мою і діти мої, не хочу виходити сам на волю; тоді пан його приведе його коло дверей або одвірка та й проколе пан його вухо йому шилом, і служити ме той йому до віку.”— 2 Мойс. 21:2—6, НС.

¹⁸ Тут ми знаходимо чоловіка в невільництві, цілком відданий своєму панові, і він пішов так далеко, що він сказав: “Я справді люблю свого пана.”Такий стан ума є властивий і для христіянина. Він завжди повинен бачити себе в невільничій позиції, пильно служачи своєму Панові, Єгові, котрий дав йому життя і всі його благословенства. Ніхто не повинен бажати бути вільним від Бога Єгови, і ходити своїм власним шляхом. Диявол був перший, що мав таке мильне бажання, його кінець буде знищення.

19, 20. Чи, після цієї студії, людина мусить мати свободу вирішувати?

¹⁹ Бог Єгова правильно вимагає виключної посвяти. Але ж коли цю виключну посвяту дається Верхоному Суверенові вселенної, то вона мусить бути добровільна з боку тієї особи. Вона не може бути присилувана до цього. Вона мусить бажати дати її, добровільно, радісно. Ніхто не може примушувати її в ту позицію або попхнути в службу Бога Єгови. Але тому що вона досліджує Слово Боже, вона бажає чинити волю Єгови, і це її бажання, її вибір, щоб бути в повній гармонії з Богом і Божими замірами і бути його рабом, як це Єгови Син Ісус Христос був, який радісно виконував заповіді свого Отця.

²⁰ Хто посвятився на службу Єгови, той певно подібний до цього Єврея невільника, що добровільно остався рабом на неозначений час. А для членів товариства Нового Світу, це значить на віки. Єгова так полюбив світ, що він післав свого єдинородного Сина на цю землю, щоб ті на землі, хто вірує в нього, мали життя вічне. Він розпорядив, щоб його Син відкупив рід людський. Є многі люди, що не хотять стати ся рабами і станути під ціну викупу і воліють йти своїм власним шляхом, але та дорога їх, що є дорогою “цього світу” запровадить їх у погибель.— Йоана 2:17, НС.

21. Постановивши служити Єгові, який обовязок це приносить?

²¹ “Память про праведника остане благословенна, імя же безбожних огидне.” (Прип. 10:7, АС) Хто відкине викуп пропаде на віки і таким чином буде знищений, не маючи ніякого існування. Як це і Бог Єгова записав через свого пророка Еремію: “Вони поснуть вічним сном, і не пробудяться, говорить Цар, якого імя Єгова сил.” (Ерем. 51:57, АС) Всі люди, що посвятили їх життя на службу Бога Єгови мусять зрозуміти, що бути христіянином це серйозна справа; і як це Мойсей висказався: “Не можеш брати імя Єгови, Бога твого, на марно, бо Єгова не оставить непокараним того, хто візьме його імя намарно.” (2 Мойс. 20:7, НС) Ніхто не повинен думати, що посвятившися Богу Єгові і охрестившися у воді, Бог тепер зобовязаний робити для нього все. Бог напевно виконає свою часть угоди через облагословення й опікування ся ним; проте раб, який заявив свою виключну посвяту Богу Єгові, мусить також виконати його часть угоди. Він мусить показати, що він є рабом, і бути слухняним Верхоному Суверенові. Життя такої людини залежить від його правдивого, дійсного почитання, і ‘Отець шукає таких поклонників’ бо він є “Бог, що вимагає виключної посвяти.”