Комуністичні Провідники Бояться Біблійної Правди
ЧИ НАЙШИРШЕ ЧИТАНА КНИЖКА У СВІТІ БУДЕ ДАЛЬШЕ ЗАБОРОНЕНА СОВІТАМИ?
ПРАВДА походить від ЄГОВИ. Він висказує слово й воно ніколи не вертається до нього в порожні. Брехні він не започаткував, бо ж “не неможливо для Бога говорити лож.” Брехнів є подостатком й вони дешеві і нетриваючі. Збігом часу уяви людські і міркування вянуть й зникають, але “правда Єгови триває по віки.” “Слово Твоє правда.” сказав вірний Син Єгови, Ісус Христос. До Жидів, котрі увірували в його, Ісус також сказав; “і зрозумієте правду, й правда визволить вас.” Цієї правди в Біблії, російські провідники бояться.— Іса. 55:11; Жидів 6:17—20, НС; Псальма 117, АС; Йоана 17:1—17; 8:31, 32 НС.
“Нема Бога,” уперто твердять провідники Совітського комунізму, коли вони в 1917 році, вперше захопили владу над міліонами, а в наступних роках, над біліонами земних жителів. (Пс. 14:1; 2:1—12) Щоб доказати, що вони можуть обійтися без Бога, їх перший чин в їх новосотвореній державі був: заборона Біблії, що є найширше читана книжка у світі.
“Від часу большевицької революції, появилось кілька нових Бібліїв, що були перепачковані ізза границі, більшість із них у чужих мовах; такий звіт подала закордонна преса новинок: “Від часу революції, Біблія — зужита й пошарпана — сталась дорогоцінною посілістю для многих російських родин.”
Від 1917 року Совітські провідники мали приближно сорок років, щоб показати, що вони можуть зробити з їх теріторією про уряд; і з бігом років, ці диктатори накопичили гору доказів проти самих себе, як ненависники Бога, і ненависники людей котрі хотять покланятися Всемогучому Богу духом й правдою; ці Совітські провідники показались бути мілкими, нерозсудливими, більше й більше зажерливими, безглуздними й гноблючими, деспотичними, і навіть немилосердними мордерцями в імя їх “держави.” Правда, що вони пробували зробити багато річей на великий масштаб у широкій частині цього малого світу. Й сьогодні, сміючись, хихотячись й злорадіючи, вони гордо хваляться своїми подвигами, їх поступом, в службі їх богу, їх власному череві! — Филип. 3:19.
Чиїм коштом вони роблять всі ті “подвиги,” всі їх “поступи”? Рідко коли можна заглянути за “залізну заслону”. Але тепер, мало-по-малу, обяви накопичуються. Кілька тижнів тому голяндський коресподент писав:
“Між великими містами Совітського союзу чоловік знайде різні дуже просторі суспільства, котрі ніколи не були названі. Подорожуючі відвідують Ленінґрад, Москву, Київ, Одесу, Ташкент. Але хто знає про таку назву як Воркута, у далекій півночі европейської Росії, на мапі на полудневий схід від Нової Землі; або Норілк в північнозахіднім Сибіру; або Караґанда і Івджел? Однак у тих місцях ми маємо дочинення з просторими таборами. Населення Воркути обчислено на 120,000 чоловіків й жінок; коли в Норілску є 400,000; а в Караґанда 150,000.”
Ці є кілька із багатьох російських таборів, що є карні інституції, де небажані люди заставлені працювати. Тут безбожний комунізм має своїх невільників для праці. Ці люди не всі є вязнями війни. Сотки тисяч з них це Росіяни, роджені там, котрі не вважали за зло подумати дещо для себе й висказатися. Тут вони міліонами покарані працювати в копальнях прочищувати кущі і будувати малі села для комуністичного уряду, щоб засилити їх більше побажаними громадянами, котрі підтримують й поширують комуністичний режим. Навіть Росія не може тримати всіх своїх невільників увязнених на все. Від часу до часу, деякі вязні воєнні повертають з цих Російських таборів до вільних країв. З їх оповідання, життя міліонів в таких таборах стає багато ясніще.
Але наша історія має дочинення з найбільше широко-читаною книжкою — з тими, котрі серйозно заінтересовані Біблією. Навіть сьогоднішні російські провідники можуть почувати, що вони майже вбили віру в Бога, або так вповні поступили з їх державою, що вже не треба думати про почитання живого Бога. Тепер російська Православна Церква покланяється бажанням Совітськіх провідників, отже вони мають потрібну ко-оперативу від православних духовників в Росії. А що з тими, що не є з Російської Православної системи; наприклад, з Свідками Єгови?
В літі в 1955 році, коли урядовець з Товариства Вартової Башти Біблії і Брошур був в Европі, він говорив з голяндським коресподентом повище згаданим. Люди котрі повернули з Росії, розказали тому писателеві, що оскільки це відноситься до Свідків Єгови, то вони показали незвичайну солідарність в Совітських вязничних таборах. Вони навіть здобули симпатію від декотрих сторожів й урядовців. Він додав, що ті Свідки Єгови є знані, як дуже поважні студенти Біблії; що в тих таборах вони проголошували невидиму присутність Христа й засудження цього старого ладу; що хоч не всі вони були у вязничних таборах, то вони жили у підпіллю в Росії і шо вони мали дуже сильних прихильників. Цей джентельмен дальше зазначив, що протягом певного часу ціле відокремлене село було закрите й кожний хто був в селі, був вилапаний й засланий до табору, тому що вони стали знаними як Свідки Єгови.
Додатково, голяндський писатель підкреслив, що міліони людей в Росії, котрі вірили в православного патріярха і метрополита, уважали, що ті духовники є тільки слугами сучасного атеїстичного режіму Совітів; отже, урядова російська православна церква впала в неласку многих людей. З другої знов сторони, навчення Свідків Єгови захоплює більше й більше людей в Росії.
Покірні люди все будуть шукати правди, а їх гнобителі бояться що станеться, коли покірні зійдуться. Сказав Ісус: “Блаженні тихі, бо такі осягнуть землю.” (Мат. 5:5, НС) Отже, тихі люди знають, що це небезпечно проповідувати в Росії, але Свідки Єгови роблять це, й вони процвітають. Між многими завважується пробудження до духової голоднечі. Многі вже натішилися комунізмом, й не всі уми були закурені їх безглузним навчанням. (Пс. 53:1) В дійсності, там здається є міліони, котрі вірують у Найвище Іство, коли вони застановляються над землею, небосклоном, деревами, травою, цвітами яриною. Такі натуральні докази навіть Совітські диктатори не змогли змести геть.
ДО НЕВІЛЬНИЧИХ ТАБОРІВ З НИМИ!
Хоч Совітські провідники з їх тайною поліцією пробують вишукати Свідків Єгови, щоби забрати їх у невільничі табори, то навіть в середині таких таборів свідки далі проповідують установлення царства. (Дан. 2:44; Мат. 6:9—13) Коли віруючих в Слово Боже забирають з їх власних домів до краю, де табори праці знаходяться, то як скоро вони прибудуть в ті заведення, їх негайно привітають інші любимці Біблії, Слова Божого, й потішають їх й вони приходять під їх протекцію, бо ті вже знають методу, й це не бере довго як вони стають зміцнені до точки свідкування іншим вязням. Їх ревність не є знищена тому що вони у вязниці. Вони використують ситуацію для ширшої роботи проповідування.
Одного разу в 1955 році, президент Товариства Вартової Башти розмовляв з одним Свідком Єгови, що іноді був звільнений з цих російських вязничих таборів. Там він пережив життя в шістьох роках. Його історія була із чистого серця сповнена ревністю, повна співчуття. Він будучи щирим студентом Біблії, не робив ріжниці до кого він говорив, до невільника чи вільного, або і до того, що носив комуністичий однострій. За проповідування Слова Божого російським воїнам, котрі приносили інформації в комуністичній території поза Росією, він був увязнений, взятий до російського команданта й був розпитуваний раз-по-раз. Єдину річ вони знайшли про нього, що він говорив про Біблію до тих російських жовнірів, котрі приходили до нього й питали його про Слово Боже. За те що він поміг тим воякам читати найбільше читану книжку, його засудили на десять років тяжкої праці в Росії. Його подорож до Росії була не до описання. Він і інші вязні були перевезені в тваринім вагоні і через кілька день були трактовані гірше від тварини, без ніякого звільнення. Протягом його шість років в Росії він був перенесений з одного табору до другого, й працював більше як у пядесять ріжних таборах, включаючи й в Сибіру. В кожному із цих таборів він знаходив від десять до пятнацять і більше Свідків Єгови.
Одного разу в таборі прибуло сорок вісім російських вязнів чоловіків й жінок. Вони були вишукані й арештовані в Росії й тепер призначені до табору в якому він знаходився. Розказуючи їм про многі гарні речи, які він довідався про Слово Єгови заки він був засланий до Росії, він був радий помогти цим новим людям у правді, перебувати в їх вірності. Від них він був радий довідатися, що правда поширилась аж у західну часть Росії в ранніх роках совітського правління, а тепер вона проникала в саму глибоку Росію! і в дійсності, вона поширилась по цілому краї. Це принесло їм велику радість і заохоту бути вірними в службі Єгови без ріжниці де такий свідок знаходився.
Зустрінувши інших Росіянів, що були Свідками Єгови, він довідався, що поліція вишукувала Свідків Єгови як заяців. Він довідався, що комуністичні провідники бояться біблійної правди й пробують задушити її. За проповідування Божого Царства про котре Ісус навчив своїх апостолів молитися, многі були засуджені на двацять років вязниці! Він оповів, як тайна піліція окружила була маленьке село о 3-тій годині рано, і схопила кожного Свідка Єгови і забрала геть в часі темної ночі, і так він пропав на все, для того села.
В одному таборі до котрого його перевезено, він зустрінув українця, котрий посідав Біблію, яку йому вдалося перепачкувати до табору. Ця книжка була вже досить зужита. Він привик був читати її потайно в ночі, недаючи навіть Свідкам Єгови побачити що він читав, аж одної ночі свідок підглянув її сторінки. Тоді він звернувся до того Українця і запитав: “Чи ти розумієш, що ти читаєш?” Українець на це відказав: “А як ти знаєш, що я читаю?” Відказав той: “Я знаю, що ти читаєш Біблію, але чи ти розумієш її? (Це пригадує нам Филипове питання до Етопія, котрий читав книгу Ісаїї й визнав, що йому потрібно було помочі, щоб зрозуміти її, і Филип покірно поміг йому. (Діяння 8:26—39) Отже й цей вязень з далекого краю, засланий в глибоку Росію, мав нагоду помогти цьому Українцеві прийти до зрозуміння правди про установлене царство Єгови.
Кілька тижнів пізніще, як вони студіювали тихцем разом (в їх ліжках, що були на верху другого) і читали Біблію під накривалом, командир табору приловив їх, що вони читали Біблію. В дійсності, через кілька вечорів цей таборний командир слухав за ліжком що ті два чоловіки говорили один до одного про заміри Божі й про чудову надію в Писаннях для людей шукаючих чинити волю Єгови. Тоді командир обявив себе й сказав тим людям, що вони повинні бути більше обережними й тримати Біблію лучше заховану, бо там було заборонено читати й дискусувати св. Письмо. Він не взяв Біблії від них, але застеріг їх, щоб вони були більше обережні, тому що він самий не міг все бути там, ані вони не будуть; бо незадовго вони будуть перевезені десь до другого табору. Це був Ісус, що сказав: “Блаженні голодні й жадні правди, бо такі наситяться.”— Мат. 5:6, НС.
Цей непорушний слуга Бога Єгови, звільнений тепер з російського табору, повернув домів до свого родинного краю, казав, що коли воєнні вязні або засуджені з Росії або з. її союзних країв, були вперше взяті до цих таборів, то поставлено їх голодову дієту й заставлено працювати аж поки вони майже не згинули на їх ногах. Це був совітський спосіб вигубити ці вязні. Одначе цими роками, цей стан дещо змінився. Ті на чолі уряду довідалися, що вони мають добрих робітників тут; тепер вони дають премію працівникам в таборі, щоб вони виконували більше праці і служили краще. Лучшу поживу й старання дають невільникам, тому що невільники робітники є дешевші навіть від комуністичних робітників.
Совітський уряд дійсно боїться своїх невільників працівників. Ці російські вязничні табори є обгороджені колючим дротом й сторожа пільнує із злющими псами на припоні. Дорога смерті є смужка поля три метри широка, довкола табору. Хто ступить на ту землю зараз гине через негайне застрілення, без жадного питання, або через випущення на нього скажених псів. Росіяни як і ті схоплені з інших країв й взяті до Росії, є невільничими робітниками для держави. В багатьох випадках вони не зробили Росії жадної шкоди й ніколи не сказали ані слова проти Совітського уряду, ані вони не займалися шпігунством проти нього. Вони дбали про свої справи в краю де вони жили заки їх взято до Росії. Але комуністам треба чоловіків й жінок, невільників, щоб підбудувати здиґрадовану державу, в той самий час вони бояться своїх невільників. Вони не мають любови до своїх рабів, невільників, ані невільники не мають любови до своїх панів.
Росія — це край котрий жиє в страху, навіть страхається своїх власних тлінних таборів. Як в случаю цього одного Свідка Єгови, так і зі всіма російськими вязнями: вони не тримають їх довше як три або чотири місяці в однім таборі, а тоді перевозять їх до іншого. В таборі є приближно 4,000 людей, 200 з них будуть взяті геть що кожних кілька день до іншої вязниці, а нових вязнів приводять на їх місце. Російські провідники бояться якоїсь внутрішньої орґанізації між цією великою масою невірогідних людей, котрі, якогось дня, зможуть навіть перемогти сторожів й взяти посілість їх території. Мізерне це життя володарів — бояться чоловіка, а не Бога Єгови! Як правдим є Слово Боже, книжка, яку вони ненавидять: “Хто вбогого тіснить — творця його зневажає, хто ж Бога чтить, бідного спомагає.”— Прип. 14:31, АС.
Коли цей Свідок Єгови нарешті відслужив свій вирок й був звільнений кілька років скорше задля амнестиї, він повернув домів й знайшов, що його жена померла з жалю кілька місяців після увязнення його. Його діти були забрані геть й розміщені в інших домах. Але він радувався, що повернув до братів, котрі далі були віддані службі Єгового царства. Все що він бажає тепер, то проповідувати цю добру новину про царство Єгови; бо він знав, що нема надії для цього старого світу ані для жадної його часті. Комуністи бояться біблійної правди, але правда увільнила цього брата навіть через всі роки, які він був в російськім невільничім таборі. Ісус сказав: “Блаженні, кого гонять за правду, бо до них належить царство небесне.”— Мат. 5:10, НС.
БАГАТО ДІЄТЬСЯ В СЕРЕДИНІ РОСІЇ
В середині Росії Свідки Єгови мусять виконувати їх працю як от початкові христіяни працювали між Жидами. “Блаженні ви, коли вас безчестити муть, та гонити муть, та казати муть на вас усяке лихе слово не по правді ради мене. Радуйтесь і веселітесь: бо велика нагорода ваша на небі; так бо гонили й пророків, що бували перше вас.” (Мат. 5:11, 12, НС) Віра в Бога Єгову і в його царство тримає переслідуваних, й вони радше умруть як зроблять компроміс з якою-будь частю старого світу.
Вже в 1948 році кількох Свідків Єгови в Росії мімоґрафували Вартову Башту й друкували матеріял оснований на навченні Біблії, тоді вони розповсюднювали його по цілому краї як найлучше вони могли. Але комуністичні володарі бояться біблійної правди, і їх тайна поліція вислідила цих міністрів. Всі їх друкарські апарати, папір, чорнило й інші матеріяли були забрані й люди арештовані й заслані в невільничі табори.
Велике питання, яке тайна поліція запитувала, було: “Як нам позбутися Свідків Єгови? Повсюди вони знаходили їх — не злі люди, але люди що бажають читати й говорити про найбільш широко-читану книжку в світі, Святу Біблію. Совітські урядовці змогли розпустити орґанізацію Свідків Єгови на час, але не за довго Свідки Єгови були знову зорґанізовані в Росії й встановляли новий видавничий центр, щоб там мімиґрафувати й висилати правду, як вони отримували її. Комуністичні провідники намагаються дістати всі окружні слуги й соборні слуги, й коли знайшли кого з них, то засуджували на двацять пять років увязнення.
Протягом років після другої світовій війні було майже неможливам для братів заховати Вартову Башту, або якусь літературу Товариства, або навіть Біблію. Тайна поліція вишукувала за всім христіянським, й коли вони довідалися, що хтось був Свідком Єгови, або підозрівали кого, тоді вони перешукували доми, розбирали печі, а навіть нищили цілу хату, щоб винайти місце сховку Біблії або біблійної літератури, щоб мати доказ христіянської пропаґанди, й тоді вони засилали його до невільничих таборів. В тих роках було неможливим для братів сходитися в день. Вони виконували свої родинні студії побільшій часті в льоху, в лісі, й в інших недоступних місцях. Брати рідко коли мали нагоду студіювати з іншими в своїх власних домах. Ґрупова студія Вартової Башти була неможлива, але звичайна студія відбувалася по домах де родини могли зійтися разом, всі вікна й двері заперті й замкнені. Але що за щаслива родина! Вони могли говорити про правду, Слово Боже, й покланятися Єгові, Суверенському Володареві універсу, навіть в диктаторськім краї як Росія; Правда зробила цих людей вільними, хоч вони й жили під гноблючим урядом. “Блаженні свідомі їх духової потреби, бо їх царство небесне.”— Мат. 5:3, НС.
Задля любови до правди з боку многих, від 1948 до 1951 року Свідки Єгови далі зростали по цілій Росії, й це на велике занепокоєння комуністичних провідників. Недавно звіти прийшли з Росії зазначуючи, що в 1951 році, 1 квітня, 7, і 8, комуністи виконали велике очищення. Оці є незабуті дні Свідками Єгови в Росії. За тих три дні всі Свідки Єгови яких могли вишукати в Західній Україні, Білій Росії, Басарабії й в Естонії — більше як сім тисяч чоловіків й жінок — були арештовані й заслані геть. Їм недозволено взяти з собою убрання або поживи. Цілі родини були заладовані у вози, вивезені до залізничої станиці й там заладовано їх у тварині вагони й вислані геть далеко. Всі ті увязнення виконувались в ночі, й якщо зібрання Свідків Єгови не скінчилися до 7-мої год. рано., то вони чекали аж настало темно того дня. Тоді настало заслання! Тисячі Свідків Єгови перевезли через край й сотні тисяч майбутніх вільних Росіян чули як Свідки Єгови співали пісні хвали в честь Єгови й говорили про правду як їх потяг переходив. Ця велика ґрупа Свідків Єгови була забрана геть до лісів для чищення землі, і першої зими вони жили на корінцях й оріхах. Будучи розставлені по широкій області під назиром сторожі, їм сказано: “Чисьте ліси; будуйте доми; й оставайтесь тут на все; робіть, якщо бажаєте жити.” Їх дух не упав. Вони працювали; вони жиють; їх віра сильна й вони далі проповідують добру новину про установлене царство Єгови.
Сьогодні, в широкому краї Росії, направду кожного чоловіка рука є проти ближнього свого. Там кожного навчено стерегти людину другу від себе, а особливше проти Свідків Єгови. Без ріжниці хто ви є, ви є під наглядом; й коли почта прийде для вас, то вона перше читана поштовим урядовником. Єдиний спосіб в який Єгови вість потіхи й правди приходить від одного до одного, то через особисте доручення. Коли Свідків Єгови знайдуть, то їх судять. Вони йдуть до судової кімнати й перед суддю, тай нема користи з оборони адвоката, хоч у многих случаях уряд назначує адвоката щоб обороняв людину, але навіть так призначений адвокат для Свідка Єгови бере ролю обвинувачення, радше чим оборони, бо інакше як він обороняє справу, то й він самий може бути засланий до невільничого табору. Ось так Совітська система вимірує справедливість.
Якщо там є Свідок Єгови в якій території, то він є знаний далеко й широко, задля того що там є багато підпільних доносів. Люди говорять. Ні не всякий доносить властям, бо многі надіються, що колись вони самі будуть вільні від цього брутального режіму. Тим що їх власна російсько-православна Церква занедбала їх, бож це державна церква, тому вони шукають за любимцями правди. “Блаженні сумні, бо такі втішаться.”— Мат. 5:4, НС.
З КОМУНІСТА НА ХРИСТІЯНИНА
Тепер в Росії є жінка, Свідок Єгови, котра по многих терпінях, проповідує добру новину царства Єгови. Її історія від 1942 року є типічна на сотні інших. В 1942 році, будучи активною комуністкою, вона була депортована націстами до Німеччини, разом з іншими російськими громадянами. Там вона пробувала з огородником і у плянтаціях, пошируючи комуністичну ідею. Вскорі Гітлєрівське ґестапо знайшло її. Її заслано до націського табору. Тут немаючи жадної стичності з її комуністами, й будучи сама, вона почала тратити віру в комуністичну орґанізацію тому, що вони занедбали її. Вона почала думати про Бога, говорити до деяких людей, й нарешті стрінула Свідка Єгови. Коли ще в націськім таборі, вона охрестилася й сталась дуже пильним студентом св. Письма. Як вона вже пізнала правду, вона почала говорити іншим російським жінкам. Одного дня командир табору прийшов оглянути ці російські жінки й до тієї жінки він сказав: “Хто ти є?” Вона відповіла, “Я є одна з Свідків Єгови.” Командир наполягав що це неправда: “Ти є Росіянка!” Тоді до цього націста, сестра виразно сказала: “Бог не є Богом тільки німецьких людей, але всіх людей.” Її випустили непокараною, й це зміцнило її проповідувати навіть більше відважно між російськими жінками. Згодом ґрупа цих жінок пізнали правду в їх власній мові.
По закінченні війни в 1945 році, Гітлєрівські концентраційні табори були розвалені, ця жінка, з многими іншими російськими жінками, повернула до Росії. Тепер молитва німецької сестри, виповіджена в націськім таборі, сталась молитвою кожної одної з цих Свідків Єгови, визволених російських жінок: “Я дякую тобі, Єгово, Отче, що ти дав мені те чого я бажала, говорити до російських людей.”
Вони зраділи будучи звільнені й завернуті до Росії: але не задовго комуністична тайна поліція дослідила їх. Їх знайдено, і за проповідування царства Божого, вказуючи іншим потішаючі слова з Біблії, ті жінки були засуджені на двацять пять років вязниці в невільничім таборі. Але навіть сьогодні ті російські сестри, що пізнали правду в німецькім таборі, далі проповідують у вязничних таборах в Росії, де вони тепер живуть, всі на честь й славу імя Єгови. Ця особливша бувша комуністична жінка, тепер Свідок Єгови, є реґулярним свідком Царства; тепер, у невільничім таборі Совітського уряду, якому вона колись служила! Чому? Тому що вона вірить в Слово Боже як написане в Його книжці Біблії. Вона відважилась проповідувати цю добру новину в Росії. За це вона виконує будівничу роботу в лісі, як невільник, помагаючи перетворювати ліси у села, які пізніще будуть передані комуністичним людям. Коли скіньчуть це діло, вона буде перенесена до другого місця тяжкої праці.
В одному з цих многих таборів по цілій Росії Де Свідки Єгови знаходяться, правда проповідується так багато, що навіть деякі сторожі приймають її. Люди які працювали в офісах, які контролюють ці табори, також набули знання про правду. Прийнявши правду, це заставляє їх тепер проповідувати цю добру новину. Часом то навіть деякі із сторожів і робітників в офісах були кинуті у вязницю, будучи засуджені від пятнацять років до десять років. За що? За те, що вони досліджували Біблію, говорили правду й визнали себе за Свідків Єгови. Всі такі засуджені вязні були розділені між ріжні табори й заслані до ріжних частей Росії, щоб вони не могли сформувати ся в сильну ґрупу.
(Дальше буде)