Чи Ви Боїтесь Людей Чи Бога?

БАГАТО людей журиться, що люди будуть думати про них. Якщо вони можуть робити щось злого, щоб люди не бачили їх, то вони роблять. Бог Єгова бачить це, але цього не вважається надто серйозним. Вони жураться, щоб люди не довідалися, але байдужі про Бога. О, як помотане це є! Вони хочуть явитися добрими в очах людей, однак не дбають про їх вигляд в очах Бога. В дійсності люди не є важні, але Бог є. Чому ж це так, що люди бояться людей а забувають Бога?

Можливо, що вони думають, що Бог буде більше милосердний й зрозуміє їх слабкості й буде прощати, але люди не будуть податні. Та більше правдоподібно думка є, що коли люди не знають, то вони й не потерплять кари за їх зло. Екклезіаста 8:11—13 (АТ) каже: “Суд над лихими вчинками не хутко судиться; через те й не лякається серце людське чинити зло. Та хоч грішник сто разів коїть лихе й тріває в йому, то я знаю, що тільки богобоязливим буде добре, хто почуває почесть перед лицем його; А безбожному не буде щастя й, немов би тінь, не довго пробуде такий, хто не боїться Бога.” Люди повинні мати страх подумавши, що Бог видить їх злочини ніж боятися людей, щоб вони не бачили їх.

За часу Ісуса лицемірні письменники й фарисеї застановлялись над зовнішним виглядом, щоб виглядати добре перед людьми, але не журилися над їх внутрішньою нечистотою, котру Бог бачив. Ісус сказав до них: “що очищені з верху чашу й блюдо, у середині ж повні вони здирства та неправди.” За часу Езекиїла злочинителі казали: “Єгова нас не бачить, Єгова покинув цю країну.” Вони були такі самі тому сто пядесять років раніще, в часі Ісаїї: “Горе тим, що гадають глибоко сховатись, щоб задуму свою втаїти перед Єговою; що чинять справи свої в темряві, й говорять: Хто нас побачить, хто взнає?”— Мат. 23:25, НС; Езек. 8:12; Іса. 29:15, АС.

Єгова видить наші вчинки, чи вони злі або добрі, і він винагороджає за них у своїм часі. Лицеміри, ховаючи свої лихі вчинки від людей, трублять голосно про яке добро вони роблять, щоб люди напевно завважали їх, “щоб здобути слави в людей.” “Мають вони нагороду собі,” сказав Ісус. Він радив своїм послідовникам подавати їх милостиню й їх реліґійну службу потихо без розголошення, а “Отець твій, що бачить потайне, віддасть тобі прилюдно.” Люди котрі бояться людей, ховають свої лихі вчинки від людей проте виставляють їх добрі вчинки, щоб люди напевно спостерігали їх й оплескували.— Мат. 6:2—4, 16—18, НС.

“Хто боїться людей, той в біду попаде,” але “хто боїться Єгови, буде безпечний,” “почин премудрості — Єгови страх.” Часами навіть правдиві христіяни, в їх тілесних слабостях, попадають у злочинства, тому що їх не видять люди, отже вони вільні від докору або кари людської. Якшо ми не терпимо за наше поведення тепер, то ми з часом сильно спокушені робити їх, не завжди дивлячись в дальшу будучність, коли ми будемо здавати рахунок перед Єговою за них. Бога, а не людей, треба боятись, бо ж це зазначить початок знання, що буде провадити нас право й поможе нам отримати життя.— Прип. 29:25; 1:7, АС.