Цар Царювати Ме В Праведності
КОЛИ Христос вїхав покірно в Єрусалим на осляті, товпа людей стелила свою одіж й віття з дерев на дорогу. Вони вітали його як свойого Царя й Визволителя, викликуючи: “Осанна сину Давидовому: Благословен грядущий в імя Єгови! Осанна на вишинах.” (Мат. 21:9) Ці люди положили свою надію на нього про царство мира.
Протягом століть, що проминули від того часу, множество чуло про цього Царя. Вони визнавали віру в нього й кажуть, що вони є його послідовниками. Многі навіть назвали своїх дітей по імени його апостолів. Таке імя як Йоан, Яків, Петро, Маттей, Тома й Павло сталися звичайними іменами між ними. Та часть світу в котрій вони переважували числом сталась звати Христіянством.
Хоч ці люди визнали відданість Князеві Мира, то вони не жили в мирі. Вони знехтували його приказом, щоб любити один одного. Замість любови, вони ненавиділи, мучили й вбивали. Найстрашніші й найбільше нищительні войни точились між ними. Однак ці люди вважали себе за послідовників Христа. Вони думали, що вони були христіянами. Деякі навіть вірили, що це залежить від Христіянства установити Христове царство на землі.
Воно трудно зрозуміти, як хтось може уявити, що Христове царство може бути установлене людьми, котрі не мають пошани до Божих законів або до принципів про які Христос навчав.
Лише тому, що люди Христіянства говорять про нього в церквах й називають своїх дітей імям його учеників, це не значить, що вони є дійсно послідовники його. Це не значить, що вони заложуть Христове царство або навіть стануться його підданими. Ті, що є дійсно Христовими послідовниками, думають так як він думав, жиють тим самим праведним принципом, як й він жив, й проповідують ті самі правди з Писання, які він проповідував. Вони (Люди Христіянства) не визнають любови до Царя Христа Ісуса, а шукають приязні зі світом, которого Біблія признає за свого ворога.
Погіршаючі споріднення між народами заставляють деяких людей думати, що Христове царство ще століття далеко. Цей погляд був іноді висказаний мілітарним аналістом, котрий сказав: “Тисячліття ще лежить поза століттям. Тут нема іще сталого розвязання всіх проблєм: одну розвязується, то вона замінена іншою. Тут нема іще цілковитої або абсолютної забезпеки — й ніколи не буде у світі життя й смерті.”
Діяння народів не є здоровими основами для такого заключення. Христове царювання не чекає на них, щоб розпочати діяти аж поки люди почнуть діяти як цивілізовані, замість як недумаючі звірята, котрі готові скочити на горло один одному. Воно не чекає на людей Христіянства заки вони зачнуть жити по христіянських принципах. Коли б чекало, тоді його тисячлітне царювання не прийшло б не тільки за століття але ніколи.
Бог дав Христові авторітет й силу розпочати царювання над цим світом в його призначений час. Діяння цих народів не мають нічого до діла, коли його царювання розпічнеться. Він не мусить чекати, аж поганство й Християнство стануться христіянами. В дійсності, Христос уже заложив силу Царства й почав правити між його ворогами, як це предсказано в Псальмі 110.
В Богом призначенім часі його небесний Цар прочистить землю. Поганство й Христіянство будуть зметені геть з існування. “Проси в мене, й дам тобі народи в насліддя, а кінці світа у владіння. Жезлом залізним розібєш їх, як череповину поторощиш їх.” (Пс. 2:8, 9) Цей єдиний спосіб стримає їх в їх шаленім напрямі до знищення. Там не буде спів-існування між ними а царством під Христом.
Велика громада людей пізнають гіпокрицтво й беззаконня Христіянства і відвертаються задом до нього. Вони відмовляються брати дальшу участь в його ненависті й війні. Відложивши воєнну зброю, щоб жити мирним життям, вони зробили те, що було предсказано в Біблії: “І настане час, що. . . І поринуть до неї премногі народи й скажуть: ходіте, зійдемо на гору Єгови, до храму Бога Яковового; він буде нас на свій путь наставляти, й будемо ходити стежками його; . . . І судити ме він між народами й буде картати потужні племена по краях далеких; і перекують вони мечі свої на рала, а списи — на серпи; не підійме меча народ на народ, і не будуть учитись воювати.”— Михея 4:1—3, АС.
Ці миро-люблячі люди звідомляють світ, що їх Цар є Христос й що його царство є правительство на яке вони сполягають задля безпеки, справедливості й миру. Як люди, вони становлять товариство Нового Світу яке признає Христове тисячлітне царювання.
В дійсності, що ці люди навчились про мир у війною-розбитім світі і зєдинилися в любові помимо расової й національної ріжниці, то є доказ, що товариство може існувати в мирі й безпеці. Про це завважав Австралійський часопис що сказав: “Свідки Єгови — це єдиний рух за миром що є успішний. . . . Вони доказали, що це можливо жити разом в мирі.” Вони можуть жити в мирі тому, що вони наслідують Христа як це ученики робили, а не як Христіянство робить.
Після того як Христос очистить світ з сучасної системи, ці смирні, миролюблячі люди будуть мати сповнені слова Ісуса на них: “Блаженні тихі, бо такі осягнуть землю.” (Мат. 5:5, АВ) Їх забезпека й мир не будуть загрожені беззаконними людьми, бо “лукавих вже не буде.” Це запевнено фактом, що Христос буде правити землею в праведності. Він сповнив надію цих людей, котрі привітали його як Царя в той день, коли він вїздив в Єрусалим на осляті.