Серія часть 18. “Нехай Буде Воля Твоя На Землі”

Назвавши апостола Петра “блаженним” за те, що він за Божою поміччю ототожнив його як “Христа, сина Бога живого,” тоді Ісус, відносячись до себе, сказав: “На цій скалі я збудую церкву мою, і ворота Гадес не подужають її.” (Мат. 16:18) Після того, як Ісус був забитий і воскрес із мертвих і пізніще вознісся на небо і сів по правиці свого небесного Отця, тоді Ісус почав будувати свою правдиву церкву з духових Ізраїльтянів. Це діло він почав в день правдиву Пятидесятниці в 33 році по Хр., коли Він вилляв святого духа на вірного останка з його учеників, котрі зібрались були в Єрусалимі. Ось так ті “живі каміння” в суспіль з Ісусом Христом, як основним каменем, почали будувати домівку для Божого духа.

23, 24. Що включало будування собору на Ісусі, і як Павло пояснив це в листі до Ефесян 4:10—14?

²³ Будуючи собор на собі, як на скалі, Ісус це робив не тільки накопичинням на собі “живих камінів”, зі своїх посвячених через хрещення послідовників, але він також зорґанізував їх для служби Єгови, як храм або святиню Божу. Для цього потрібно було призначити численні спеціяльні слуги і приписати їм завдання внутрі собору. Апостол Павло вияснює цю орґанізаційну роботу, яку Ісус виконує в небі:

²⁴ “Хто зійшов додолу, Той же зійшов вище всіх небес, щоб сповнити все. І Він настановив інших бути апостолами, а інших бути пророками, а інших бути благовістниками, а інших пастирями та учителями, на звершення святих, на діло служення, на збудування тіла Христового доки дійдемо всі до зєднання віри і познання Сина Божого, до чоловіка звершеного, до міри зросту сповнення Христового, щоб більше не були малолітками.”— Ефесян 4:10—14.

25. Яка була Ісусова ціль в орґанізації собору і в назначенні спеціяльних слуг для нього?

²⁵ Ісусова ціль в орґанізації і настановленню спеціяльних слуг була, щоб святі могли дістати повний вишкіл для євангелської служби і не осталися малолітками, а прийшли до повного зросту в єдності Христа. Вони всі мусіли прийти до “зрілости” в христіянсько-духовім змислі, всі мали бути “старшими” або дозрілими людьми, зображені через двадцять чотири “старці”, які Йоан бачив у видінню, що сиділи на престолах навколо Божого небесного престола.— Одкр. 4:4, 10. П.В.a

26. Як многі собори установлені поза Єрусалимом, і де він узяв відповідних слугів для таких соборів?

²⁶ Перший місцевий христіянський собор був заснований в Єрусалимі. Отам видиме правлюче тіло “святого народу”, духових Ізраїльтян, мало свій побут аж близько часу, коли Єрусалим був знищений в 70 р. по Хр. Та завдяки великому свідоцтву, яке було дане в Єрусалимі підчас і опісля Пятидесятниці тисячам гостей, що тоді стались нововірцями, собори були засновані в многих інших містах, місточках та суспільностях. Число оцих побільшилось ще більше після того, як було уповажнено проповідувати добру новину між не-жидівськими народами від 36 року по Хр. Всі оті собори мали свої місцеві орґанізації для зібрання й благовіствування іншим. Де тільки такі відповідні слуги знаходилися, там кожний собор мав надзирателів і помічників і євангельських слуг. Наприклад, до кого Павло писав в місті Филипії, Македонія? Ось тут наводимо вступ з його листа до Филипії: “Павло й Тимотей, раби Ісуса Христа, до всіх святих у Христі Ісусі, що у филипах, з надзирателями та євангельськими слугами”. (Филип. 1:1) Павло також звертав увагу на надзирателі в соборах Ефесян, Мала Азія.— Діян. 20:17—28.

27. Чому Павло написав спеціяльні листи до Тимотея й Тита, і чого вимагалось від тих спеціяльних слугів заки вони були призначені бути надзирателями?

²⁷ Тимотей і Тит були загальними надзирателями над соборами у призначених областях. Отже Павлові два листи до Тимотея і один до Тита були в дійсності як інструкції для надзирателів. Однак, у 1 Тимотея 3:1—12 і у Тита 1:5—9 апостол Павло подає уздібнення яких вимагається від відповідних одиниць, щоб вони могли бути настановлені. Тимотей і Тит були надзирателями і євангелистами у місцевих христіянських соборах. Розуміється, всі ті спеціяльні слуги мали бути христіянськими “старшими” або людьми духово дозрілі. Це також було правдою і з дванадцяти апостолами; бо й Петро говорить про себе як “старшого” або “пресвітера” (по грецьки), коли він писав: “Старших між вами умовляю, яко товариш-старший і свідок страдання Христового, і спільник слави, що має відкритись.”— 1 Петр. 5:1.

28. Отже з кого правлюче тіло в Єрусалимі складалося, і що показує, що воно включало більше ніж дванадцять апостолів?

²⁸ Правлюче тіло в Єрусалимі з конечности складалось з нікого іншого як тільки зі “старших” або “пресвітерів”. Воно складалось не тільки з “дванадцяти апостолів Агнця”, але також з слуг у тамошньому соборі. В Діяннях 15:1, 2, 6, 22, 23 записано є, що коли собор в Антіохії, Сирії, звернувся зі суперечним питанням до правлючого тіла в Єрусалимі, тоді “зібрались апостоли і старші вглянути в цю річ.” Після вирішення спірної справи, “апостоли й старші” постановили післати мужів з листом зазначуючи їх вирішення. Вони почали свій лист в оцей спосіб: “Апостоли та старші (пресвітери) і брати — братам з поган в Антіохії, і Сирії, і Киликії.” Але ж як всі оті сталися “старшими”?

29. У Христіянстві, в яку клясу розвинулись “старші” і “старшинство”, і яке питання ми ставимо відносно їх підпори в Діяннях 14:23 і Тита 1:5?

²⁹ У соборах Христіянства вислів “старший” стався титулом, а “старшинство” сталося позицією або урядом до котрого людей призначували. У піддержку цього, реліґійні орґанізації, що мають таких старших й старшинство, відносяться до слів в Діяннях 14:23 (АС), де говориться про Павла й Варнаву як засновників соборів. “І коли вони призначили їм старших у кожній церкві, і помолились з постом, передали їх Господеві в котрого увірували.” Також в Тита 1:5 (ПС): “На те зоставив я тебе в Криті, щоб остальне довів до ладу і настановив по всіх городах пресвітерів, як я тобі повелів.” Але ж чи це значить настановлення людей до уряду старшинства, або призначення людей, що вже були старшими і відповідні до уряду або служебної позиції в соборах? Чи ж “старшинство” можна призначити?

30. До кого особливше Єгова післав Мойсея в Ізраїлі, і що Жидівська Енцикльопедія каже про “старших”?

³⁰ В давніх часах за пророка Мойсея, собор з природніх Ізраїльтянів мав “старших”. Бог Єгова особливше післав Мойсея до тих “старших” в Ізраїлі. (2 Мойс. 3:16, 18) Але чи ті старші були призначені до старшинства, або чи вони виросли на старших фізично й умого? Жидівська Енцикльопедія, Том 5 (з 1910 р), сторона 92, під заголовком “Старші”, каже:

“У первісних часах старший вік був потрібний як стан авторітету. Не лише між старшими Жидами, але і між іншими старосвітськими народами старші люди у народі або в племені становили урядову клясу. Інституція старших існувала між Египтянами (1 Мойс. 1:7), між Медіянами (4 Мойсея 22:7), а пізніще між Греками (ґеронтес або пресбітерос), і між Римлянами (патрес або сенатус). Такі старші занимали важливу позицію у суспільстві як і в політичних справах жидівського народу. Чи вони були вибрані людьми про це годі упевнитися, хоч їх уважали за представників їх. . . . Ні позиція ані чинність таких старших ніде не є ясно визначена.”

31. Як чоловік може статися христіянським “старшим”, отже в який спосіб “старші” є настановлені?

³¹ Тепер щодо христіянського собору або собору духових Ізраїльтянів, одна правда є ясна з листа до Ефесян 4:13, 14 і 1 Коринтян 3:1—3 і до Жидів 5:11—14: Чоловік стається христіянським “старшим” або “пресвітером” через духовий зріст і розвій, а не лише через фізичний вік або призначення. Згідно з кваліфікаціями, зазначені Павлом в 1 Тимотея 3:1—12 і Тита 1:5—9, то це з між людей, що є “старшими” або духово дозрілими, надзирателі й євангелськи слуги є призначені. Це в тім значенню, що ті, що мають силу назначувати слуг, не бути старшими, але щоб старші були відповідальними слугами у соборах.

32. Протягом другої половини девятьнадцятого століття, хто догодив, що собор мав настановляти старших і яким способом?

³² Але ж хто має силу настановляти або висвячувати старших на служебну позицію у соборах? От в другій половині девятьнадцятого століття, висувались арґументи, що самі собори є уповажнені Святим Письмом висвячувати або настановляти собі “старших”.b Там вияснено було, що в тексті Діяння 14:23 відносно настановлення або висвячення старших у кожній церкві, є грецьке слово хейротонеін, і що це грецьке дієслово “значить вибирати через піднесення рук, що є звичайна форма голосування. Це вияснення подав проф. Юнґ у своїм Аналітичній Біблійній Конкорданції. А що його можуть уважати за пресвітеріянський авторітет, тому подаємо також Стронґа Вичерпну Конкорданцію, котру можна уважати за методиський авторітет. Оцей вияснює корінь цього слова,— Виборець за піднесенням руки.”c

33-35. Яке єдине значення слова хейротонеін тут подається, а яке пізніще значення подає Грецько-Анґлійський авторітет?

³³ Оті вияснення відносяться лише до первісного або раннього значення того грецького дієслова хейротонеін. З розвоєм грецької мови і з бігом історії, його значення розширилось.

³⁴ Грецько-Англійський Словар, що його склав Ліддель і Скот, і нове видання Джонса і Мккензі, поновно виданий в 1948 році, окреслює те слово хейротонеін, як слідує: “простягнути руки, щоб дати голос у соборі, . . . II, із знахідним відмінком відносно особи, воно значить вибирати, через піднесення рук. . . б пізніще, загально розуміли, призначувати до уряду в церкві, як от пресвітерів в Діяння 14:23, порівнай 2 Коринтян 8:19 (пасивний стан).”

³⁵ Погодження із цим знаходиться в Грецько-Англійськім Словарі до Нового Завіту, що його зложив Джон Паркгурст, в новім виданню в 1845 р., і Р.Й. Майором, сторона 673, сказано: “III. Вибирати голосами або правом голосу, як про це сказано в 2 Коринтян 8:19. IV. Із знахідним відмінком, те слово значить, настановляти в уряд без голосування, як от в Діяннях 14:23.”

36. Як доказує Йозефус у книжці Старинности Жидів і яке було значення цього грецького дієслова в часах апостолів?

³⁶ В доказ цього останього значення про наставлення без голосів інших у соборі, жидівський історик Йозефус написав книжку “Старинности Жидів” в звичайній грецькій мові якою говорили в часі Христових апостолів, у другій половині першого століття. В Томі 6 і в розділах 4 і 13, Йозефус ужив те грецьке слово хейротонеін, коли він говорив про Ізраїльського царя Саула, що був вибраний Богом. Біблія не показує, що собор ізраїльський простягав свої руки й голосував на Саула бути царем. Це пророк Самуїл помазав Саула бути царем і цим чином він стався царем через призначення (хейротонеін) рукою Бога Єгови.d Остаточно, за днів апостолів, те грецьке дієслово ужите в Діяннях 14:23 і 2 Коринтян 8:19 прийняло значення висвячення або призначення особи без ніякої піддержки або проводу голосів інших через простягнення руки.

37, 38. Відносно значення того слова в Діяннях 14:23, що Павло казав в Тита 1:5 робити, якої методи вживати, отже як те слово в Діяннях 14:23 неправильно тлумачене?

³⁷ Коли ж в Діяннях 14:23 сказано, “Рукоположивши їм старших для урядування в соборі” і ужито грецьке дієслово хейротонеін, то знову апостол Павло наповів Тимотею надзирателеві, щоб він “настановив по всіх городах старших, як я тобі заповів.” Там не було ніякого голосування, щоб вибрати тих старших до уряду, і Титус не мусів дістати більшість голосів у соборах через простягнення рук за або проти кандидатів. Це була демократична метода. Але призначення після наказів від Павла, котрий був Богом надхнений член христіянського правлючого тіла,— це була теократична метода. (Тита 1:5) Отже грецький текст в Діяннях 14:23 не можна правильно тлумачити у піддержку демократичної або соборової методи супроти теократичного призначення.

³⁸ Духові Ізраїльтяни, що в новій угоді, були людьми для Єгового імя, становлять його “святий народ”. Вони становлять живий храм для нього, де він перебуває своїм духом. Вони мусять бути з’орґанізовані на Ісусі Христі як на “скалі” і його дванадцяти апостолах, в гармонії з теократичним порядком а не демократичною методою. Демократичний спосіб для правління орґанізації вимагає від людей, як джерела сили й власти. Теократичний же спосіб вимагає правління в орґанізації згори в долину, від Найвищого Іства. Це є чистий, мирний, діючий спосіб для живучої “святині” із святих Єгови. Це є блаженний спосіб для тих, що були з’орґанізовані для служби на землі як Свідки Єгови. Служачи вірно аж до смерти, вони будуть царювати й управляти з Ісусом Христом в небі. Ось так угода про Царство, до якого вони були помазані з Божою волею, буде сповнена.

РОЗДІЛ 8

“НЕВЕЛИКИЙ РІГ” У ПРОТИВЕНСТВІ

1. Чому те видіння як Даниїл отримав за царя Валтасаря у першому році, було начасі в тому році, і як воно вплинуло на Даниїла?

ВІД немилосердного виснаження аж до часу передання вічного царства над всією залюдненою землею — оце є загальна історія про дивовижні досвідчення святих Всевишнього Бога, як це у видінню бачив пророк Даниїл. Золота слава вавилонської світової держави мала незабаром стратити свій блиск. Послідня династія халдейських царів сиділа на престолі світової держави. Це був перший ріх царювання Велтасаря Вавилонського. Сон й видіння Даниїлової власної голови в тому році кінця Вавилону, як третьої світової держави, мало почасти дочинення з переходом тієї світової держави. Отже це було начасі й відповідно післати Даниїлові той сон перед упадком Вавилону з його взнеслого престолу. Кількох із святих мужів Єгови, як от Даниїл, Зарубабель і жидівський архиєрей Єшуа, знаходилися іще поневолені як невільники у Вавилоні. Цей сон і коротке вияснення його ангелом вельми занепокоїв Даниїла. Краска його обличчя змінилась. Але ми, побачивши майже цілковите вияснення його сьогодні через відкриття історичних подій протягом минулих двоє з половиною тисячліть, із декотрими дуже драматичними діями, що ще мають сповнитися, ми тепер можемо гаразд зрозуміти чому Даниїл був так затривожений.

2, 3. Як Даниїл зобразив той жахливий сон?

² Ось Даниїлове зображення сна й його жахливости:

³ “Бачив я у нічньому видиві мойому, аж ось чотири вітри під небом змагались один проти одного на великому морі. І чотири здорові звірі вийшли з моря, несхожі один на одного. Перший — ніби лев, але в нього крила орлячі; я дивувався доки в нього не вирвано крила, й підведено його з землі, і став він на ноги як людина, і дано йому людське серце. А ось ще один звір, другий, схожий до ведмедя. Він піднісся на один бік, а в роті його троє ребер між зубами; йому так сказано: Встань, їж мяса багато. Потім бачив я ще одного звіря, схожого на леопарда; на плечах у нього четверо птичих крил, і чотири голові було в цього звіря, й дана йому власть. Після цього бачив я в ночніх видивах, аж ось звір четвертий, препоганий і страшний, а вельми дужий. В його — здорові залізні зуби; він пожерає й торощить, а останки топче ногами; він не був схожий на всі попередні звірі й мав десять рогів. Я дивився на ці роги, аж ось — виступив між ними ще невиликий ріг, а три попередніші роги були з кореним вирвані перед ним, та й у цього рога були очі ніби людські очі, а уста говорили з горда.”— Дан. 7:2—8, ПВ.

(Далі буде)

[Примітки]