Пасучи Вівці Уміло
“І він пас їх в чистоті серця свого, і розумними руками провадив їх.— Пс. 78:72.
1. Які прикмети згадані в Жидів 11:6 потрібні для Божого проповідника, й що це заставляє нас запитати?
ЧИТАЧ можливо не є реліґійний духовник, але чи ви коли подумали про відвічальність яка спадає, не тільки на священство, але на дійсного проповідника Божого? Як сильна або слаба його віра в його може бути? Один міністер званий Павло зазначив це ясно, коли він сказав: “Без віри ж не можна угодити, вірити мусить бо, хто приходить до Бога, що Він єсть, і хто Його шукає, тих нагороджає.” (Жид. 11:6) Сьогодні можна дивуватись скільки свяшеників мають безсумнівну віру в Бога Єгову й його написане Слово й сполягають на його, й як багато з них дійсно стараються осягнути добре признання в Єгови? Скільки духовників бере повну відвічальність, щоб виконувати божественну волю?
2. Як велика більшість студентів в реліґійних семінаріях сьогодні задивляється на їх віру? Що це заставляє чесно-шукаючих правди думати?
2 В артикулі в Ню Йорк Таймс Журнал з 20 падолиста, 1958 року, під заголовком: “Студенти в пошукуванні за Вірою,” писатель, Степлі й Ровленд, каже, що ті що йдуть до сучасної семінарії є, побільшости, скептики, але сподіються знайти віру через досвідчення й сенс цілі через служення.” Роблячи замітки про молоді чоловіки, що побирають реліґійне вивчання, він каже: “Вони є — недоречно — дещо скептичні відносно поклику Божого й сили їх христіянського вірування. Вони пильно досліджують основну вартість існування. Вони бажають поринути глибоко в життя.” Чи мусимо ми вірувати, що ці молоді люди, котрі є скептичні про поклик Богом й не дуже певні про їх віру, мають бути проповідниками для христіянів сучасної ґенерації? Той же писатель дальше наводить президента Унії Теольоґічної Семінарії в Ню Йорку, Генрі П. Ван Дусен, котрий сказав: “Їх не можна зрозуміти. Многі з них виглядають без утіхи, й я дивуюсь чи вони дійсно знають, що значить бути щасливими. Вони досліджують реліґію що було вийнятком двадцять років тому, але перевагою між студентами сьогодні.”
3. Яку віру основатель христіянства мав, й чи його ученики були такої самої думки?
3 Що за протилежність представляє їх брак віри у порівнанні з провідником христіянських міністрів, Ісусом Христом! Його віра й посвята його Отцеві й його бажання чинити божественну волю була безсумнівна, й це ясно визначено в чотирьох описах його життя. Ісус Христос був направду проповідником Божим, готовий взяти відвічальність. Він був повний віри, й він навчав своїх учеників, котрі були повні віри бути проповідниками такими як він самий. Ті ученики Ісуса не пробували “знайти віру через досвідчення”; вони не були без радощів, але мали віру й радість їх Господа. Вони були щасливі проповідники, і вірили, що Бог “нагороджає тих, хто пильно шукає його,” й не були такі, що “шукали за вірою.” Вони мали віру в Єгову Бога, Його Сина Ісуса Христа й Боже Слово. Всякий хто вчиться бути міністром сьогодні мусить мати віру або бути цілком нездарою як христіянський проповідник.
4, 5. (а) Чи це служення є для ограниченого числа? (б) Яка більша відвічальність спадає на деяких?
4 Апостол Павло, сильно віруючий в одного Бога, Єгову, й невпинний проповідник Слова Божого, напоминав собор в Галатах: “Нехай же ділиться той, хто учить слова, з тим, хто навчає всього доброго.” (Галат 6:6) Отже хто чув й увірував повинен підтримати свого навчителя й самий вчити. Проповідники євангелиї не є обмежені до кількох одиниць, котрі рішили йти до семінарії, або теольогічної школи вчитися, але ця служба включає ширшу клясу людей. Вона приймає кожного хто вірує й має віру й хто навчає зі Слова Божого, бо такий, має участь в добрій новині, якої він навчився з іншими людьми яких він зустрічає. Павло з підкрисленням сказав: “Всяк бо, хто призове імя Єгови, спасеться. Як же призивати муть Того, в кого не увірували? як же вірувати муть, про кого не чули, як же чути муть без проповідуючого?” (Рим. 10:13, 14) Світ потребує проповідників повної віри, а не проповідників, що ще шукають за вірою.
5 Біблія, Слово Боже, ясно вчить, що кожний що називає себе христіянином мусить проповідувати добру новину відносно Бога й його царства праведності. Але коли Петро говорив до старших мужів в соборі віруючих, він показав, що більша відвічальність спадає на старших, як надзирателів або пастирів стада Божого. Хоч усі, котрі посвятили себе на службу Богові є проповідниками, то ще із цієї ґрупи вірних христіянів вибирається осіб, що правили справами цілого збору. Отже тому Петро сказав: “Старших між вами молю, яко товаришів старших і свідок страдання Христового, і спільник слави, що має відкритись: пасіте стадо Боже, що у вас, доглядаючи не по неволі, ані для поганої користі, а з доброго серця; ані пануйте над народом, а взором будьте стада; і як явиться Пастир-Начальник, приймете невянучий слави вінець.”— 1 Петр. 5:1—4.
ДУХОВЕ ДОГЛЯДАННЯ Є СЕРЙОЗНА РОБОТА
6. Хто є відповідний як пастир в соборі, й як треба на цю роботу дивитись?
6 Певні пастирі стада можуть бути вибрані тільки з тих, що є вже проповідниками, і що є всеціло посвячені Богу Єгові й котрі бажають помагати своїм братам в соборі. Це напевно є властива робота для кожного дозрілого христіянина. Відносно тих, що вже в повній вірі й активні й службі Божій, Павло каже: “Вірне слово: коли хто епископства хоче, доброго діла бажає.” (1 Тим. 3:1) Певно, що ті старші в правді повинні бажати цієї роботи, щоб помагати пасти вівці в Божій кошарі. Цю відвічальність повинні взяти тільки ті, що мають віру й направду люблять Бога й котрі вже познайомлені з нею й виконують божественну волю. Це не є робота початкуючих учнів, що є нові для христіянської роботи.
7. (а) Чому конечним є, щоб надзиратель був студентом Слова Божого? (б) Які уздібнення апостол Павло каже він мусить мати?
7 Перше всього, надзиратель мусить бути студентом Слова Божого, вірувати в нього, й поводитись згідно його навчанням. Він мусить триматися віри, бути насторожений сьогодні до того, що Павло сказав Тимотею: “Дух же явно каже, що в останні часи відступлять декотрі від віри, слухаючи духів лестивих і наук бісовських, в лицемірстві брехливих, запеклих у совісті своїй, що . . . боронять (і велять вдержуватись) від їжі, що Бог сотворив на їду з подякою вірним і познавшим правду.” . . . Се все нагадуючи браття, будеш добрий служитель Ісуса Христа, годований словами віри і доброю наукою, котру послідував єси.” (1 Тим. 4:1—3, 6) Дати добру пораду комусь, надзиратель мусить бути “насичений словами віри” й наслідувати точно “праве навчання.” Тоді він може пасти стадо Боже уміло. “Хто старшинує нехай старшинує; хто милосердує, нехай милосердує з радістю.” (Рим. 12:8, побічна заввага) Надзиратель мусить “поводитись як провідник,” якщо він вибраний бути предсідником над собором. Він мусить наслідувати ці інструкції: “Ненавидячи лихе, прихиляйтесь до доброго. Братньою любовю бувайте один до одного ніжні; честю один одного більшим робіть; у роботі не ліниві; духом горючі, Єгові служачі; в надії веселі; в горю терпеливі; в молитві непереставаючі, у потребах святих — подільчиві; до гостинності охочі. Благословляйте тих, хто радується і плачте з тими, хто плаче. Однаково один з одним думайте. Високо про себе не думайте, а до смирних нахиляйтесь. Не бувайте мудрі самі в собі. Нікому злом за зло не віддавайте. Дбайте про добре перед усіма людьми. Коли можна оскільки від вас, з усіма людьми майте мир.” (Рим. 12:9—18) Бути помічним провідником повище описаного, то чоловік мусить мати віру в Бога, а не “в пошукуванні за вірою.”
8. Чи Писання були написані для самих надзирателів? Отже які є зображення всіх христіянських соборів?
8 З таким провідництвом зі сторони пастирів соборів, знаменитий приклад дається всім христіянам для наслідування. Тимбільше, святі Писання були написані, не тільки для надзирателів, але для всього собору, включаючи й надзирателів. Це є божественна воля, що вівці, по зібранню разом, повинні бути подібні доброму пастирові. За Павлових часів Бог розпорядив для пастирів доглядати овець, й в той самий спосіб сьогодні пастирі дають приклад, Це серйозна справа, дозирання овець. Прийшов час для розділення людей всіх народів, й це розділення виконується проповідуванням доброї новини про царство Єгови, не тільки надзирателями, але всіма христіянськими проповідниками в соборі.
9, 10. (а) Чи пастиря відвічальність велика? Хто є більший? (б) Яку роботу останок виконував від 1919 року особливше, й як їх погляд схожий до Ісуса Христа, Більшого Дивида?
9 Отже, коли хтось в позиції надзирателя, той має далеко більші відвічальності як пастир овець. Аджеж надзиратель все має на думці, що Єгова є Великий Пастир, а не він самий. Давид сказав: “Єгова пастир мій,” (Пс. 23:1) Єгова є головно відвічальний за зібрання й дбання про овець, але він уживає мужів пасти їх. Від 1919 року ми бачимо не тільки останок з помазаного “малого стада”, що були зібрані, але ми також видимо велику громаду з “інших овець”, що зібрані, особдивше від 1935 року. (Луки 12:32; Йоана 10:16) Останок з малого стада були розкинуті в часі хмарних й темних днів Світової Війни І, але тепер багато з останка є зібрані, й були вжиті доглядати стадо. Всі вони є проповідники Божі йдучи з доброю новиною про Царство й вони проповідують його й виконують божественну волю протягом минулих сорок років. Вони вишукують вівці й проводять їх й годують їх потрібною духовою поживою.
10 Іншими словами, тепер мусить бути велике зібрання. Однак, всі ці вівці, мале стадо й інші вівці, Єгова злучив тепер в одну ко-оперативну громаду або стадо, всі будучи наслідниками життя в новім світі праведності. Вірно Єгова зробив все, що й обіцяв для своїх людей, але є деякі речі, що христіяни мусять робити самі, а особливше надзирателі, котрі мусять бути вірними пастирями стада, або собору. Ісус Христос є Більший Давид, й коли він був на землі, він взяв відвічальність пастиря й визначив властиві приклади для всіх надзирателів. Псальма 78:70—72 відноситься до Ісуса, коли вона каже: “(Єгова) вибрав Давида, слугу свого, і взяв його від отар овечих; Із за кормлячих овець покликав його, пасти Якова, свій народ, і Ізраїля, насліддя своє. І він пас їх в чистоті серця свого, і розумними руками провадив їх.” Так і Ісус Христос був умілий пастир. Його Отець сказав до нього: “Полюбив єси правду, і зненавидів беззаконня.”— Жид. 1:9.
ОСЯГНЕННЯ УМІЛОСТІ
11. Як пастир набуває умілості?
11 Умілість значить здібність, яка приходить із знанням й досвідченням. Ісус, Правий Пастир, мав знання Божого Слова. Він виконував те, що Слово навчало. Він пристосовував його до свойого життя, і цим показав мудрість й розуміння. Він признавав Бога Єгову як Великого Пастиря й він справляв уми людей до Єгови, свойого Отця, а не до себе. Він був вибраний Богом бути доброго рода пастиром. Підпастирі сьогодні мусять бути такі як Ісус був, і не присвоювати собі стадо. Із невинностю у серці вони мусять уміло пасти стадо Боже. О, як потрібне це для надзирателя мати знання й мудрість й заставляти те знання до праці! Пастир не є незграбний, нетактовний, недбалий надзиратель. Він уживає Слова Божого уміло в догляненні інших овець. Коли Правий Пастир, Ісус Христос, через святого духа призначив апостолів виконувати діло пастирів, вони були заставлені в тій роботі, тому що вони знали як ужити Слово Боже “для навчання, для докору, для наставлення, для вивчання в праведності,” й вони виконували цю роботу уміло, (2 Тим. 3:16) Всі підпастирі мусять уживати Слово Боже в такий же спосіб. Сьогодні надзирателі в товаристві Нового Світу є пастирями також й мусять справляти вівці Божі умілою рукою й провадити їх так, як Давид провадив, коли доглядав дітей Ізраїля й як Христос це робив, коли доглядав своїх учеників.
12. Чи може пастир статись недбайливим відносно овець, й як апостол Петро радить про цю точку?
12 Нагорода за вірне доглядання є не тільки спасення для себе, але спасаючи також й інших овець. Памятайте, що всі є вівцями, будь вони надзирателі або ні. Всі вівці є під Великим Пастиром, Єговою, й Правдивим Пастиром, котрого він вибрав, Ісусом Христом. Ісус самий сказав: “Я пастир добрий: пастир добрий душу свою кладе за вівці.” (Йоана 10:11) Й знову: “Я пастир добрий, і знаю моїх, і знають мене мої.” (Йоана 10:14) Отже тут нема причини для когось з овець, що вибраний бути пастиром, бути надутим й статись недбалим в уживанні Слова Божого. Петро, вівця й апостол Ісуса Христа, знав свою відвічальність як підпастир, коли він був назначений через святого духа. Тому до інших Петро сказав: “Пасіте стадо Боже, що у вас доглядаючи не по неволі, ані для поганої користі, а з доброго серця; ані пануйте над народом, а взором будьте стада; і як явиться Пастир-Начальник, приймете невянучий слави вінець.”— 1 Петр. 5:2—4.
13, 14. Згодившися чинити божественну волю, то як повинен пастир чутись про свою відвічальність?
13 Всі надзирателі в товаристві Нового Світу, такі як відділові слуги Товариства Вартової Башти Біблії й Брошур, дістріктові слуги, окружні слуги, соборові слуги, повинні відчути тяжку відвічальність, що Слово Єгови кладе на них як підпастирів, надзирателів. В часі їх посвячення надзирателі згодилися чинити божественну волю, й тепер, як надзирателі, вони мусять оціняти, що одна із заповідей дана їм в Слові Божім є: “Пасіте стадо Боже, що у вас дано вам.” Надзирателі, як ви це робите? Під примусом? Чи із думкою, що ви були призначені до цієї позиції? Чи ви бажаєте бути звільнені від тієї відвічальності? Петро ласкаво каже до всіх: ‘Робіть це з охотою.’
14 Чи може бути хтось, що робить це задля нечесної користі? За визначність у соборі? Задля особистої гордості можливо? Або задля впливу який він має над стадом Божим? Петро перестерігає: ‘Робіть щиро,’ радісно, майте теплу любов до всіх, що в соборі, признавайте, що всі вівці належать до Бога Єгови й що собор з яким ви слідкуєте є направду Боже стадо.
15. Чому само-розглянення надзирателя так конечне?
15 Розгляньте себе. Чи ви є надзиратель котрий “панує над тими, що є Божим насліддям? Чи ви старшуєте над вівцями? Чи ви є верховним пастиром до котрого не можна і промовити? Все надто зайнятий? Нехай це ніколи не станеться, бо це не добрий приклад. Петро так помагаючи сказав: ‘Будьте прикладом стаду.’ В який спосіб? У вірі, чесноті, знанні, само-контролі, витривалості, побожному посвячені, братерській прихильності й любові. “Коли бо це буде у вас і умножиться, то не оставить вас лінивими, ані безплодними в акуратному познанні Господа нашого Ісуса Христа.” (2 Петр. 1:5—8) Акуратне знання й властивий спосіб життя є так конечні для вас, як надзирателя.
16. Як Нового Світу Перекладу заввага 1 Петра 5:3 наполягає на серйозність роботи пастиря?
16 Чи ви вповні зрозуміли, що ви, будучи назначені до позиції надзирателя, є пастиром, щоб доглядати Божих овець призначених вам? Заввага в Нового Світу Перекладі в 1 Петра 5:3 підкрислює цей факт, кажучи: “Ані пануйте над народом призначеним вам.” У Божій великій видимій орґанізації всі ці вівці є Божі віці, але ріжні ґрупи призначені іншим пастирям. В Товаристві Нового Світу в 1958 року було 17,878 ґруп або соборів Свідків Єгови по всьому світу. Петро радить вам, надзирателям, не панувати над тими призначеними вам. Отже кожний пастир повинен запитати себе: “Як я справляюсь з вівцями Божими? Який приклад я даю? Чи я цікавлюся їх служебними зібранями? Теократичною служебною школою? Соборними студіями книжки? Свідченням від дому до дому? Поповними відвідинами? Домашними студіями Біблії? Чи я проповідую всім вівцям, котрі були призначені мені робити так само як я це роблю, помагаючи їм бути пробудженими й тримати їх служебну одіж?
17. Яка нагорода чекає вірних пастирів Божих овець?
17 Коли надзиратель наслідує чудову пораду Петра й показує любов й гостинність до стада Божого й сторонніх, тоді, коли головний пастир явиться, цей надзиратель “отримає невянучий вінець життя.” Той, що належить до малого стада, нагороду отримає як спів-наслідник з Ісусом Христом в небесній славі. Для інших овець це буде значити життя в раю нового світу. Ті умілі й вірні у дозиранню овець сьогодні напевно будуть наставлені як ‘володарі над многими городами.’ Якщо вони покажуть вірність у малих речах, сьогодні надзирателі отримають більші речі до виконання, так в Ісусовій приповісті сказано: “Гаразд, добрий слуго; що у найменшому вірен був єси, то май власть над десятима городами.” (Луки 19:17) Отже, надзирателі все оціняйте ваше споріднення з Богом Єговою й стадом яке Бог призначив вам й памятайте заповідь: “Тим достерегайте себе і все стадо, в котрому вас дух святий настановив епископами, щоб пасти церкву Божу, котру придбав кровю свойого Сина.”— Діян. 20:28.
СПОВНЯЮЧІ РИСИ ПАСТИРЯ
18. Оцінення яких фактів є важні для пастиря собору?
18 Надзирателі оціняють, що “стадо” або “собор” є Божий, й що призначення пастиря є через духа святого. Стадо сталося Божим через викуп. Ніколи не забуваймо цього! Павло, говорячи до помазаних христіянів в Коринтії, запитав: “Хіба не знаєте, що тіло ваше храм духа святого, що живе в вас, котрого маєте від Бога, і ви не свої.” (1 Корин. 6:19, 20) Є ще малий останок з того “тіла” на землі сьогодні, й багато з них занимають позиції надзирателів. Але без ріжниці чи надзиратель з останка або з інших овець кляси, він є Божий пастир або з іншої кляси вівці, то він таки є надзирателем й доглядає Божих овець, Його викуплених. Надзирателі мусять виконувати божественну волю між всіма Божими вівцями в товаристві Нового Світу й між тими, що ще блукають поза товариством.
19. Від чийого авторітету пастир бажає відвернути овець, й чому?
19 Ісус Христос ужив Павла йти до народів на зовні й потішати тих в Ізраїлі. Ісус обявив себе Павлові, щоб вибрати його бути “слугою й свідком . . . вириваючи тебе від людей і від поган, до котрих тепер тебе посилаю, відкрити очі їм, щоб обернулись від темряви до світла і від власти сатаниної до Бога, щоб прийняли вони оставлення гріхів і насліддя між святими вірою в мене.” (Діян. 26:16—18) Павло стався надзирателем й тяжко працював пробуючи навернути овець від властей Сатани до єдиного правдивого Бога. Надзирателі сьогодні повинні робити те саме. Отже, після навернення їх до Бога, пастирі мусять помагати їм затримати їх у світлі. Скільки любови ви показуєте до кожного, що був “призначений вам” у вашім соборі? Підпастирі будуть вірними й умілими справлятись зі схожими до овець людьми, всі вони належать до Бога Єгови!
20. (а) Які є конечні риси робити пастиря? (б) Поясни як хтось провадить овець в наслідуванні Ісуса Христа?
20 Які ж є конечні вимоги пастиря? (1) Провадити; (2) годувати; (3) пасти, Ісус показав правдиве провідництво тому, що він самий піддався під провідництво свого Отця, Єгови, Великого Пастиря. В дійсності він сказав: “Він справляє душу мою; він веде мене по праведній дорозі задля імени свого.” (Пс. 23:3) Він бажав щоб його Отець, Великий Пастир, провадив його прямим шляхом. Ісус сказав: “Не можу я робити від себе нічого: як чую, суджу; і суд мій праведний; бо не шукаю волі моєї, а волі пославшого мене Отця.” (Йоана 5:30) Як Ісус, так і умілий пастир буде Божих людей провадити шляхом. Вони не можуть провадити овець геть від правди визначеної Божим Словом, бо те Слово є божественна воля. Підпастир мусить все мати на умі божественну волю, і запитувати себе, що Єгова бажає робити? Як Ісус робив? Якою стежкою Ісус ходив? Пастир мусить все провадити вівці Божою дорогою. Хто провадить Божі вівці, той мусить мати на умі освячення імя Єгови. Ісус поставив імя свойого Отця на першому місці, коли він навчав своїх учеників молитись: “Отче наш, що на небі! Нехай святиться імя твоє. Нехай прийде царство твоє. Нехай буде воля твоя, як на небі, так і на землі.” (Мат. 6:9, 10) Він провадив овець в імя Єгови.
21. Де надзиратель уміло й зручно вживає Слова Божого, й чому він не може переставати?
21 Павло, пастир, показав гарний провід, коли він сказав: “І що я ні від чого корисного не вхилявся, щоб не звістити вам і не навчати вас прилюдно і по домам.” (Діян. 20:20) Де Павло навчився про ті корисні речі? Із Слова Божого! Й де він проповідував їх? Повсюди! Надзиратель сьогодні знає й буде уміло вживати Слово Боже йдучи від дому до дому проповідуючи добру новину й відвідвідуючи поновні студії з Біблії, даючи правдивий провід в навчанні інших проповідників. Однак, часами буває, що надзиратель собору думає, що окружний слуга приходить скоро й що провід, це його часть роботи. Тому він відпочиває і не помагає нереґулярним проповідникам, й вівцям, не даючи провідництва. Але ціла орґанізація Божа мусить діяти разом, кожна одна виконуючи свою часть. Добрий пастир дуже хоче видіти, щоб вівці росли сильні, здорові й веселі, й він робить речі корисні, так що пізніще хтось з овець зможе статись надзирателем й провадити вівці. Ця робота ніколи не услабає. Є доволі інших овець, що становлять нові собори й потребують нових пастирів. Павло “не стримувавсь.” Чи ви?