Духове Розсудження — Доказ Христіянської Зрілости
1, 2. (а) Чого потрібно малій дитині коли вона виростає, і що розумні родичі будуть робити для неї? (б) Яка є найбільше важлива дозрілість?
МОЛОДА дитина потребує помочи й провідництва. Родичі, котрі печаляться добром дитини, завжди готові дати потрібну поміч і пораду оскільки виростаюча дитина зустрічає нові труднощі. Найперше родичі мусять зробити певні рішення в користь дитини, а саме, що є добре а що недобре для дитини; що вона повинна їсти а що не їсти; коли спати а коли бавитися; де дитина може йти безпечно і котрі місця вона мусить обминати як небезпечні; яка література відповідна для дитини і що є добре для її виховання і що може помішати її або пошкодити їй духовому і моральному розвою. Оскільки дитина поступає віком, остільки розумні родичі учать свою дитину думати для себе, розрізняти що є добре а що не добре, що розумне а що марнота. Ось так вона виростає дорослого віку і умової зрілості.
2 Це важне для родичів, щоб вони оцінили потребу для умового й духового розвою їх дитини, а головно для духового. Вираз “зрілість” можна пристосувати до многих нарисів зросту, як от фізичного, умового, хвилюючого та духового, але це духова зрілість, що є найважніща, а однак світ взагалі найбільше занедбав її.
3. (а) Про що мудрий інструктор повинен навчати тих, що він студіює з ними? (б) Що є доказом христіянської зрілости?
3 Наше зображення дитини гаразд стосується до зрілости Христіянина, що є новим у пізнанню правди. Спершу він потребує помочи як треба досліджувати Боже Слово, особистої помочі й провідництва від дозрілого христіянина. Він потребує покарму. розумний інструктор научить свого студента думати й розбирати справу самим, так що він вскорі зачне кормити самий себе і рости в силі розуміння. Як от доказ правдивої мужности являється в дорослої дитини розумінню й оціненню, так і христіянина зрілість являється в силі духового розпізнання між добрим а злом на основі білійних принципів. Павло про це добре висловився: “Усякий бо, що вживає молоко, ще несвідомий у слові правди, бо він малоліток. Звершеним же тверда пища, маючим чувства вправлені довгою наукою до розсуджування добра і зла. Тим же оставивши початки Христового слова, ідімо до звершення, не кладучи знову основи покаяння від мертвих діл і віри в Бога.”— Жид. 5:13 до 6:1.
4. (а) Яке є заохочення для ново-запізнаних з правдою? (б) Який є головний чинник для поступу до зрілости?
4 Декотрі читачі цього журналу можливо почали студіювати Біблію при помочі підручників Вартової Башти оцими тижнями або місяцями. Вони можливо не познайомлені зі словом, будучи неначе малолітки з духової точки погляду. Таким одиницям ми кажемо. Пробувайте далі у пильному досліджуванню Божого Слова віруючи, що з незаслуженої ласки Єгови ви зможете вирости до христіянської зрілости. Досягнути христіянську зрілість не потрібно багато літ, як от дитина потребує, щоб дозріти фізично. Радше ніж сполягати на число годин у студії, то це головно залежить від щирости серця й посвячення Богу Єгові й оцінення його “слова праведности.” Людина мусить бути смирна й охоча вчитися і бажати робити поступ. Після прийняття первісних доктрин, людина мусить поступати в розумінню “твердої пищі” з правди, указуючи цим поступ до зрілости.
5. Да кого в дійсності є сказані слова в листі до Жидів 5:13 до 6:1, і чому?
5 Але апостол, пишучи слова до Жидів, повище наведені, не писав до нововірців у христіянському соборі. В дійсності, він писав до людей, що вже були “у правді” через якийсь час, але занедбали поступати до зрілости і тому були іще малолітками щодо духового розсудження. Вони не проявляли чеснот “дозрілих людей”, котрих так було потрібно для діла науки, отже він писав до них, що їм “годилось би бути учителями задля часу.” Таких людей потрібно було, щоб “кожний . . . являв таке саме старання про тверду надію аж до кінця, щоб ви не були ліниві, а послідувателі тих, що наслідують обітниці вірою й довготерпінням.”— Жид. 6:11, 12.
6. Чому ми мусимо безнастанно змагатися до зрілости?
6 Зрілість, коли її осягнеться, не остається з нами без дальшого зусилля з нашої сторони. Христіянська орґанізація завжди поступає вперед. Світло правди сияє на неї і при помочі його вона чимраз стає ясніща. Це головно правда сьогодні, коли Бог Єгова прийшов до свого храму, бо “коли присуди твої діються на землі, тоді живущі на світі навчаються справедливості.” Тут не тільки поступ в знанню й розумінню, але тому що прийшов час проповідувати “цю добру новину царства,” Єгова вишколює своїх свідків як ніколи перед тим, щоб виконати цю роботу в найбільше діючий спосіб. Безнастанно, при помочі своєї теократичної орґанізації, він постачає нові методи й средства для цієї праці. Щоб триматись з поступом до зрілости з орґанізацією в духовім розумінню й службі, то треба завжди змагатися до зрілости.— Малахія, розділ 3; Іса. 26:9; Мат. 24:14.
7. Що людина повинна розсуджувати про євангелське служення? Як ми можемо далі робити поступ?
7 Кожний Свідок Єгови повинен розсуджувати своє споріднення до поступу з орґанізацією. Може бути, що хтось через довгий час спілкував з правдою, будучи активним через многі роки в службі. Така сталість є угодна перед Богом Єговою. Але рівночасно треба бачити потребу поступати з товариством Нового Світу. Якщо ви були щасливі мати позицію через многі роки у службі Єгови, тоді ви будете бажати знати про наслідки вашого служення. Чи воно приносить овочі? Чи воно помагає новим одиницям у вивченню й вишколенню їх як учеників? Як про це згадано поперед, одна з важних основ зрілости й духового розсудження є покора. Щоб можна розсуджувати акуратно чи ми робимо поступ, то нам потрібно поглянути чесно на себе. Якщо ми не робимо бажаного поступу, тоді ми не повинні бути надто горді, щоб шукати помочи, або не противитися, коли один із надзирателів бажає помогти вам. Ми мусимо розсуджувати себе, щоб робити поступ.— Филип. 3:16.
8. (а) Де починається розсудження? (б) Яке спілкування є найбільше важне для христіянина?
8 Доказ цього зросту христіянина зрілості є розсуджування кожного взятого кроку, або кожного вирішення взятого. Це починається зараз від часу посвячення. Той, що бажає посвятитися мусить найперше розуміти, що він посвячується не якомусь чоловікові, щоб угодити якійсь людині, будь це чоловік чи жінка, батько або мати. Це не є посвячення якійсь організації, або навіть товариству Нового Світу. Це посвячення робиться Всевишній Особі вселенної, Богу Єгові, із постановою виконувати Його волю й угодити йому, як про це Ісус сказав: “Оце йду . . . чинити волю твою, Боже!” Отже посвячений оціняє, що він входить тепер у найбільше любовне спілкування або споріднення у яке Єгова запрошує свої сотворіння при помочи незаслуженої доброти через Ісуса Христа, і цим спорідненням не треба легковажити.— Жид. 10:7; Пс. 25:14.
9. Чому посвячуватися роботі є помилка, і до чого провадить мильний погляд про служення?
9 Той що посвячує себе тільки, щоб виконувати певну роботу, як от проповідувати, робить помилку. Коли він попаде в трудність, він легко стає знеохочений. Якщо він бачить лише фізичне спілкування з орґанізацією й її членами, що це найважніща річ яку треба берегти, тоді йому бракує духового розсудження. Діло проповідування доброї новини й фізичне спілкування з товариством Нового Світу, не є вистачальним і не запевняє спасення. Спасення нема основаного на самих ділах. Триматися такого погляду значило б поставити себе в ту саму небезпеку, як ті, що були під законом Мойсея й котрі старались про “їх власну праведність.” Це може допровадити до того, що апостол сказав, “Не буваймо марнословні, один одного розраджуючи і один одного не завидуючи,” за добрий рапорт у службі проповідування.— Рим. 10:1—3; Галат 5:26.
10. Що помагає мати правий погляд про роботу Царства?
10 Чи це значить, що Божа робота не є важлива? Цілком не це! Противно, дозрілий христіянин духово розсуджує, що його посвячення Єгові вимагає від нього любити Єгову цілим його серцем, душею, умом і силою. Він памятає слова Якова, що “віра без діл — мертва.” Будучи завжди свідомим про своє посвячення Єгові, він може правильно глядіти на свою роботу й працювати з доброю мотивою, і це з любови до свого небесного Отця, із бажання прославити його імя, і з любови до свого ближнього і ділитися тим привілеєм та благословенням. Дозрілість в розумінню початкового кроку посвячення вигладжує шлях для дозрілого почитання “в дусі й правді.”— Марка 12:30; Якова 2:17; Йоана 4:23.
11. Як жонатий чоловік може показати брак духового розсудку?
11 Отже духове розсудження приходить із дозрілого погляду про євангелське служення і інші відповідальності, які може мати посвячений Єгові. Чоловік жонатий з дітьми має багато блаженних привілеїв і благословенств. Йому бракувало б духового розсудження, коли б він занехав родинні обовязки, щоб збудувати визначне справоздання на полю служби. Христіянин не тільки мусить постачати матеріяльні потреби для родини, але він буде пильно про доманшніх дбати, студіювати з ними й помагати їм прийти до зрілости у службі Божій. Занедбати таку опіку про домашніх, це те саме, що відцуратись віри.— 1 Тим. 5:8.
12. Як дозрілий христіянин розсуджує про євангелську активність, і відносно тілесної праці?
12 Найкраще справоздання із проповідування доброї новини само собою не є доказом дозрілости. Яку бо користь це принесе чоловікові, коли б в той самий час він не поступав в гармонії з біблійними принципами про моральність, або коли він приносить якубудь шкоду у зборі? Такі поступки не є угодні Єгові. Під час коли христіянин пильно працює в Божій службі, розказуючи іншим добру новину, христіянин розсуджує про потребу побиватися на шляху невинности у всіх діяннях свого життя, якщо він бажає служити на оправдання імя Єгови. Дозріла людина завжди памятає, що вона є посвячена чинити божественну волю і завжди бажає угодити Тому, котрого слугою вона є, Єгові. Вона не буде робити цих речей, щоб тільки угодити людям, будь вона займається соборними справами або тілесною, але все вона буде виконувати чесно “із щирого серця”, “від душі робіть, яко ж Єгові, а не людям.”— Колос. 3:22—24.
13. (а) Як дозрілий вістник поступає рівноважно з євангелським служенням? (б) Яка є таємниця відносно дійсної радости у службі?
13 У самій євангелській роботі розсудливий вістник доброї новини затримує властиву рівновагу, завжди памятає більше важливі речі в євангелськім служенню. Він не задовольняється лише дорученням літератури від дому до дому. Він бачить, що це не досить уміти проповідувати. Він бачить, що прийшов час, що він повинен бути навчителем, і кормити вівці й помагати їм знайти шлях до вічного життя. Отже він пильно тримає записки про заінтересованих, щоб їх поновно відвідувати. Коли він поверне з поновним відвіданням він приготовляє інтересні біблійні проповіді і пільнує, щоб установити студію Біблії в домі тих людей доброї волі. Будучи сповнений акуратним знанням Божого Слова, і з любови до Бога, Великого Пастиря, і до доброго Підпастиря Ісуса Христа, і з любови до інших овець, христіянський міністер виходить до служби з палким бажанням знайти й покормити овець — із любови, а не лише із повинности. Ось це тайна дійсної радости в євангелській службі! — Жид. 5:12; Йоана 21:15—17.
14, 15. (а) Які благословення приносить христіянська зрілість? (б) Проти чого треба берегтися? як?
14 Духова зрілість приносить невисказану радість і благословення. Будучи сповнений акуратним знанням і духовим розсудженням, це робить христіянина сильним, і він може відперти напади Сатани ворога, він може пізнати його хитрі сильця матеріалізму і страху до людей і упертись їм. Він виминає роздражнення, журбу й самозавдані страдання, які виринають з нерозумних та шкідливих похотей, які провадять до само-докорення й тяжкого сумління.— 1 Тим. 6:9, 10.
15 Зазнаючи втіхи з благословенств такої зрілости, ми мусимо берегтися проти надмірного довіря в себе й треба завжди памятати, що христіянська зрілість і духове розсуджування не приходить із наших власних зусиль, але через орудування духа від Бога Єгови як вираз його милуючої доброти до нас. Отже ми будемо далі вповати на Єгову в молитві, щоб він поміг нам далі служити йому в доспілий спосіб, і стримав від зухвальства, щоб ‘слова наших уст і думки наших сердець могли статися угодними для Єгови всякого часу.’ — Пс. 19:13, 14.
16, 17. В який спосіб кожний може мати участь в дусі доброї надії товариства Нового Світу?
16 Вірний слуга Єгови йде вперед з довірям, щасливий і задоволений, як він працює під розпорядком царюючого Царя, Ісуса Христа, і видимої теократичної орґанізації, яку Бог установив на землі. Його христіянська зрілість помагає йому зміцнити й збудувати його братів і людей доброї волі, щоб вони могли дорости до повної христіянської мудрости і ділитися радістю й благословенствами.
17 Той щасливий, повний-довіря огляд товариства Нового Світу з свідків Єгови, є доказом їх зрілости. Кожний один може в тім дусі радісного оптимізму добиваючися мети христіянської зрілости, може сповнитись духовим розсудженням. Поступаючи так, наша може бути безчисленна радість і привілеї, як тепер так і в новому світі напереді, “коли оце пробуваєте у вірі основані й тверді, і непорушні в надії з доброї новини, яку ви чули проповідувану всьому піднебесному.”— Колос. 1:23.