Питання Від Читачів
● Від часу до часу надходять листи від людей, котрі бажають знати який є христіянський погляд відносно самополюції. От одні родичі запитують відносно поради лікарів, котрі кажуть родичам, щоб вони сказали дітям, що в такому чині ніякого зла. Знову молоді люди запитують, чи психологи є оправдані так радити, тому що це практикується по всьому світі. Знову ж жінки запитують, як вони повинні відноситися до їх невіруючих мужів, котрі практикують само-полюцію, і також про пораду, чи вони самі можуть робити само-полюцію, якщо їх полове споріднення з їх мужами не вповні задоволяючим.
Типічні опінії медиків і психологів бачимо в слідуючих двох наведеннях: “Медична й психольогічна наука тепер доказала поза всякий сумнів, що ніякої шкоди не приходить із само-полюції. Шкода приходить від страху й жури про неї.” (Парентс Магазін, з січня, 1959) “Многі лікарі тепер вірують, що пересадне підкреслення проти самополюції спричинило більше зла ніж самий чин.”— Енцикльопедія Американа, Том 14, стр. 592, видання 1956 р.
Чи повищі слова годяться з Біблією? Ні, не годяться! Це тільки ще один приклад світської мудрости, що є “безумством у Бога.” Вони “відкинули слово Єгови, і де мудрість їх?” Проте ми можемо прийняти Біблійну позицію з повним довірям, бож ніхто не знає краще людського серця, як самий Творець, і його погляд оснований на засаді, що “лукаве над усе в світі серце людське й ледаче; хто його зміркує? Я, Єгова, я тілько зазираю в серце, вивідую нутро, щоб відплачувати кожному по його ходах, по плодах учинків його.”— Ерем. 17:9, 10.
Заки застановимось над біблійним свідоцтвом про самополюцію, то перше позбудьмося мильного відношення до Писання до котрої деякі люди невластиво відносилися. От Юда приказав був свойому синові Онанові оженитися з вдовою-жінкою його брата, котрого Єгова стратив за його беззаконня. “Знав же Онан, що не йому буде насіння, і як увіходив до братової жінки, проливав сімя на землю, щоб не дати насіння братові свойому. Ледарство і погань це було в очах Єгови; отже убив й цього.” Ясним є, що тут не питання про само-полюцію, але про його непокору, щоб імя його брата не згинуло. Онан погиб не за само-полюцію, але за занедбання його обовязку до жени його брата.— 1 Мойс. 38:8—10.
Щоб зрозуміти властиво проблєму само-полюції, треба зауважити які засади тут входять. Бог сотворив сильну принаду в полах одні до одних. Ця принада була так сильна, що рід людський множився помимо многих проблєм і трудностей, які подружжя й виховання дітей спричиняли їм. Звершені чоловіки й жінки мали повну контролю над своїм половим бажанням. Це видко із того, що Адам і Ева не мали полового споріднення в часі їх побуту в райському Едені. Чинність множенняся не була таким великим бажанням для них, що вони не змогли витримати. Ні, вони мали навчитися про їх многі обовязки, от як доглядати город в Едені, як управляти нижчими звірятами, головно познайомитись з Творцем, коли він відвідував їх “в раї по прохолоді дня.” Що це мусіло бути так, то це видко із факту, що коли б Адам і Ева мали полову сполучність в Едені, то Ева напевно була б вагітна перед упадком у гріх і Каїн не був би був початий у грісі, але нас запевнено, що всі люди через гріх Адама сталися грішниками.— 1 Мойс. 3:7; Рим. 5:12.
Через те, що наші перші родичі піддалися самолюбству, вони передали їх потомкам “нахил серця людського,” а особливо відносно справи парування. Цю проблєму вельми погіршали в нашім часі самолюбні чоловіки й жінки, тим що вони підкреслюють пол при оголошеннях своїх продуктів і підчас забави.— 1 Мойс. 8:21.
Устрій тіла є такий, що він будує напруженість в половім бажанню. Один нормальний спосіб в який тіло звільняється від цього є через нічний випуск насіння. Відносно цього говориться в 5 Мойсея 23:10, 11, де показано, що такий чоловік уважався церемонійно нечистим аж до закінчення дня. Нема сумніву, що такий погляд про цю справу мав здоровий вплив на Жида, бож таке випущення насіння спричиняло невигоду, підчас коли еротичний (любовний) сон міг бути привітною приємнсітю.
Певна річ, що замір Божий у сотворенню чоловіка був, не щоб йому снилося, але щоб він множився при помочі полового сполучення. Бог наділивши чоловіка такою силою, має право й обмежити її згідно із диктованням його мудрости для найвищого добра. Його Слово твердить, що таке полове споріднення людина може мати тільки з противним полом, т.є, із шлюбною або подругом. Всі полові споріднення між нежонатими особами є осуджені як перелюбство, а полові споріднення між жонатими особами — як чужоложство. За такий переступ посвячені христіяни бувають вилучені із собору, або щонайменше поставлені на пробу, якщо вони щиро каються.
Але що сказати про нежонатих осіб, котрі задля одної або іншої причини не можуть знайти увільнення від цього напруження із шлюбною дружиною? (Жидів 13:4) Між многими, що знаходяться в такій позиції є ті, що є за молоді женитися або віддаватися, або фінансово не можуть отримуватися, опущені, незаконно розведені, вдівці й вдовиці, ті що їх чоловіки моряками, у лічницях або в умових заведеннях. Як вони повинні розвязати цю трудність? Чи при помочі само-полюції? Чи при помочі чутливости полових органів або при помочі умового уявлення про полову приємність, щоб цим чином дістати звільнення, що є також знане як “оргазм”? Такі речі не для христіян!
Це правда, що новочасні лікарі й психологи майже всі погоджуються, що само-полюція до уміркованої міри спричиняє мало або ніякої шкоди фізично. Але ми як христіяни головно турбуємося не тілесним здоровям, але моральним і духовими принципами. Само-полюція, хіба її признається як нечистоту і що її треба поборювати, може легко допровадити до перелюбства, чужоложства, мужоложства і лезбіянізму (неморальної чутливости,) не кажучи вже нічого про позбавлення належитости шлюбної дружини.— Якова 1:14, 15.
Отже ми не повинні бути здивовані знайти, що Слово Боже опрокидає само-полюцію як збочення від принципів св. Письма, хоч про це і нема виразно сказано в Біблії. От завважте ті многі відношення: Це відноситься до нечистоти про яку згадується в 2 Коринтян 12:21 і Галат 5:19; у Колосян 3:5 де говориться про “нечистоту, страсть, похоть лиху”, від чого Павло радив Тимотея утікати, як від “молодечих,” як і від “страстей похотніх, котрі мають погани, що не знають Бога.” (2 Тим. 2:22; 1 Солун. 4:5) Само-полюція є також заключена у Петрових словах, де він говорить про “розпусту і пристрасти”, “тілесне хотіння, що в світі,” і “хотіння що в світі і “хотіння тілесні.” (1 Петр. 4:3; 2 Петр. 1:4; 2:18) Ученик Яків перестерігає нас проти само-полюції під словами “розкоші тілесні”, і також апостол Йоан говорить про “хотіння тіла”, що є частю цього старого лукавого світу, що вскорі пропаде за його лукавство. Павло каже: “Вони, зробившись безчувственними, віддали себе на розпусту, щоб робити всяку нечистоту в зажерливості.”— Якова 4:1; 1 Йоана 2:16; Ефесян 4:19.
Завважте також слова Ісуса в Маттея 5:27, 28: “Чували ви, що сказано старосвіцьким: Не чини перелюбу. Я ж вам кажу, хто спогляне на жінку жадібним оком, той уже вчинив перелюб у серці своїм.” Оскільки само-полюція майже все спілкує з такими думками, то слова Ісуса сильно осуджують її! І завважте тут високий рівень моральности який поставив Син Божий! Отже що за марнота вповати на людей під впливом “бога цього ладу”, Сатани Диявола, щоб вони навчали нас про рівень моральности! — 2 Корин. 4:4.
Хоч само-полюція не є шось за що людина може бути вилучена з христіянського собору, то однак її таємна вдача ограничує її до споріднення з Богом Єговою, і христіянин повинен поконати такий звичай. Поконання такого звичаю починається в умі. Ми мусимо виразно повстати проти нього. Ми мусимо постановити в нашому умі, що це не подобається Єгові, тому що це нечистота в його очах, і хоч це може бути джерелом тілесної приємности для нас, то це напевно перешкаджає нам в нашій виключній посвяті. Памятайте, що ми не тільки мусимо любити праведність, але й ненавидіти лукавство, а лукавство включає все, що нечисте. Це також поможе нам поконати, коли ми будемо глядіти на цю річ як на знак кволости, дитинства й недозрілости, і як на поневолюючий лихий наліг.— 2 Мойс. 20:5; 3 Мойс. 19:2; Пс. 45:7.
Щоб помогти нам поконати це лихо, ми мусимо зосередити наш ум на речі, що звиш, що будують і скріпляють духово. В часі спроби звернімся в молитві до Єгови. Вичерпуйте надвишку енерґії при помочі властивої фізичної активности і студії. Роздумуйте над ново-відкритими правдами, плянуйте про євангелську активність, про наступну промову або демонстрацію. Ми роздумуватимемо про дорогу Єгови і про благословенства, які він має для нового світу. (Побач “Розвинення Добрих Бажань,” у Вачтовер, з 1 липня, 1957) Навчіться на память Павлові поради в листі до Филипян 4:8: “На останок, брати, що правдиве, що чисте, що любе, що хвалебне, коли в чому є яка чеснота, й яка похвала, про це помишляйте.”
Нам легко буде поборювати, коли ми будемо чувати про обставини, які спрямовують нас до нашого упадку і оминати їх оскільки можливо. Понад усе обминайте полові театральні вистави й рухомі образки. Утікайте від “голублення”, як би від порази! Що до танцю, то це залежить від типу, від особи з якою ви танцюєте і від вас самих. Часом танець може бути відрадою, або може бути найгіршою спокусою.
Як це і Павло показує, що борці мають само-контролю, щоб набути собі тимчасову, зникаючу славу. Чи ж нам не контролювати себе, щоб дістати вічне життя? Через розвинення само-контролі в їжі, напитках, в мові, читанні й всіх інших активностях життя це нам поможе виробити самоконтролю в наших полових хотіннях, так що ми зможемо контролювати себе й в інших справах. Тут намісці згадати, що любов легкого життя, невстримне лакімство до поживи і алькоголю — все це скріпляє полове хотіння. Під заголовком “Анафродісаїкс” Енцикльопедія Британіка каже: “Стриманняся від жирної страви, папричних приправ та алькоголічних напитків є важне.”— 1 Корин. 9:24—27.
Може бути, що поконання само-полюції спричинить чималу трудність. Якщо так, тоді, коли нежонаті у значенні св. Писань, Павло дає свою пораду: “Коли ж не мають само-контролі, нехай женяться; лучше бо женитись ніж розпалюватись.” Павло дальше каже доречно тут: “Коли ж хто думає, що він не поводиться гідно до своєї непорочности, бо вже перецвила молодість, і так мусить бути, нехай такий робить що хоче, не грішить; нехай жениться.”— 1 Корин. 7:9, 36.
Правда, що хто не може розвязати своєї проблєми в такий спосіб, тоді правило св. Письма стається трудною задачою. Тоді нехай всі такі памятають, що дотримування невинности не є легко. Наші брати поза Залізною Заслоною мають одного рода спроби, ті в більше сприятливих оточеннях мають іншого типу спокуси. Якщо поступ здається повільним, то нехай всі такі памятають, що воно варта боротись. Так довго, як ви боретесь доброю боротьбою проти само-полюції, то правдоподібно ви не будете вилучені зі збору за поповнення перелюбства або чужоложства. І для вашої потіхи, наводимо слідуюче із Вачтовер, 15-го лютого, 1954, ст. 123.
“Многі проблєми часом повстають і ми спотикаємося і падаємо багато разів через якусь злу навичку, яка глибоко врізалась в наше життя чим ми спершу знали про це. Тоді ми чуємось дуже знеохочені і негідні дальше займатись дорогоцінними справами Царства і проголошувати чисту вість правди. Що тоді робити, коли ви знайдетесь в такім нещаснім стані? Не падайте в розпач! Не заключуйте, що ви поповнили непрошальний гріх. Як раз цього Сатана бажає, щоб ви так думали. Цей факт, що ви болієте й занепокоєні собою є доказом, що ви не пішли задалеко. Ніколи не знеохочуйтеся покірно й щиро звернутись до Бога, шукаючи його прощення й помочи. Йдіть до нього як от дитина йде до свого отця, коли в клопоті, і то без ріжниці як часто про ту саму кволість, і Єгова дасть вам поміч із його незаслуженої ласки, і тоді дасть вам свідомість про очищену совість.”
Світські мудреці без віри в Бога і Біблію можуть відчути відразу про осудження само-полюції і наполягають, що такий звичай не є шкідливий. Одначе, посвячені христіяни радісно приймуть позицію св. Письма і будуть старатись бути святими як Бог Єгова є святий.