Серія часть 26. “Нехай буде воля твоя на землі”

Як це було предсказано в одинадцятім розділі Даниїлового пророцтва, Александер Великий, після установлення Грецької або Македонської імперії (пята світова держава в біблійній історії), помер у Вавилоні в 323 р. перед Хр. Через якийсь час його імперія була розбита на чотири грецькі імперії, якими управляли чотири генерали Александра Великого. Генерал Селевкус Нікатор набув Вавилон, Медію, Сирію, Персію й провінції на схід до ріки Індус; і династія царських володарів від нього, через його сина Антіохія І, була відома як “царі північні”, тому що вони володіли в Сирії на північ від Єрусалиму. Генерал Птолемі Лаґус здобув Єгипет на південь від Єрусалиму. З причини суперництва й зазіхання набути більше територій, війна безнастанно бошувала між “царями північними” і “царем південним.” В 217 р. перед Хр., Антіохій III, як цар північний, знайшовся на полю битви проти Птолема IV Єгипту, царя південного, у сповнення пророцтва Даниїла 11:10.

24. Як це сталося, що “один паросток з її кореня” устав і увійшов у твердиню північного царя і поконав тих, що були там?

²⁴ Цей особливший “паросток від її кореня”, що встав замість її батька, був її брат, котрий тепер стався “царем південним”, як Птолемій III, на призвіще Евергет (Добродій). Він то почав “виступати” після смерти його батька, прийнявши власть як цар. Негайно він виступив, щоб помститися за вбивство його сестри Вереніки в столиці Антіохії, Сирія. З військом він рушив проти сирійського царя, Селевкуса II, Калінікуса, котрого Лаодикея його матір ужила в замордованню Вереніки і її немовлятко сина. Птолемі III увійшов у твердиню північного царя й забив на смерть королеву матір Лаодикеї. А дальше, він перейшов по Сирії, забрав утверджену часть столичного міста Антіохії і також портове місто, Селевкію. Потім він рушив на схід по “великому царстві” північного царя й ограбив Вавилонію і Сузи і перейшов далеко на схід аж до берегів Індії. Ось в цей спосіб убивця Селевкус II був силою усунений з престола Сирії.

25. Як він змив геть реліґійне приниження, і за це який титул від здобув для себе?

²⁵ Що той південний цар мав очистити реліґію з її пониження, то це також предсказав ангел Єгови: “Навіть богів їх, ідолів їх із великоцінними посудами їх, срібними та золотими, забере з собою в Египет і кілька років стояти ме висше за царя північного.” (Дан. 11:8, ЄП) Більше як дві-сотні літ перед тим, за часів Фараона Псамітуха III, перський цар Камбусей четвертої світової сили завоював Египет і побідоносно забрав у полон з собою єгипетських богів, “їх вилиті подобини.” Тепер, пльондруючи місто Сузи, колишню царську столицю Персії й Вавилонії, побідоносний цар південний, Птолемій III, віднайшов тих полонених богів старинного Египту і полонив робітників тієї божниці. Він приніс їх назад до родинного краю, і через це здобув собі імя Еверґетес або Добродій від вдячних Египтян.

26. Чому він припинився через кілька років проти царя північного, і що він приніс зі собою до дому?

²⁶ Це були внутрішні клопоти у південному Египті, що спонукали побідоносного Птолемея III вернутись назад до країни ріки Ниль. Будучи змушений здушити повстання вдома, це йому перешкодило в дальшому успіху проти царя півночі. Отже він припинився від дальших пораз проти царя північного. Опріч богів украдених з Египту, Птолемій III привіз назад як воєнну здобич не менше як 2,500 “дорогоцінних посуд зі зрібла й золота.” Якою смертю він помер в 221 році п-д Хр., чи природно чи був забитий, то про це невідомо. Історія розділена про це питання. Однак він таки пережив сирійського царя Селевкуса II на котрому він і помстився.

27. Чому цар північний повернув після того, як він вступив у царство південного царя?

²⁷ Використавши це становище, що тоді цар північний зробив? Той ангел предсказав: “Хоч цей і нападе на царство північного царя, але він вернеться у свій край.” (Дан. 11:9) Понижений Селевкус II зробив контратак із пімстою. Він наїхав на край південного царя, але зустрінув поразку. В ганебній утечі, з малим залишком його війська, він подався назад до столиці Сирії, Антіохії, в 242 р. п-д Хр. Його призвіще Калінікус, що значить “Славно Переможний”, показалось бути мильною назвою. Він згинув заки його понижитель Птолемій III Египту помер, і по ньому наступив його син Селевкус III, на прізвище Серанус (“Перун”). Він погиб з руки убійця, і це нагло закінчило царювання цього сина за менше ніж три роки. По йому засів на престолі Сирії його брат Антіохій III, і цей дістав титул “Великий”.

28, 29. (а) Що приключилося старшому синові північного царя? (б) Як його молодший син виступив, перейшов наче ріка, і повернув, і бився з ним?

²⁸ Про цих двох синів сирійського царя Селевкуса II, Калінікуса, ангел пророкував: “Потім збояться сини його й зберуть велике військо, а один із них пійде швидко, і перейде неначе ріка, а потім, повертаючи, буде битись аж до його твердинь.”— Дан. 11:10, ЄП.

²⁹ Той один син на імя Селевкус ІІІ (Серанус) згинув від меча убійця під час походу на захід в Малій Азиї. Його брат, другий син, Антіохії III Великий, зібрав велику силу війська, щоб напасти на царство царя південного, котрий тепер був Птолемій IV, на призвіще Фільопатор. Новий цар півночі, Антіохії III, нарешті спіткнувся із зростаючою силою Риму. Але перше він звернув свої воєнні сили, щоб стерти геть воєнні набутки Египту і відбити назад портове місто Селевкію, також провінцію Коеле-Сирію (Порожню Сирію), і прибережні міста Тир і Птолемас, й поблизькі місточка. Першу єгипетську армію, яку Птолемій IV вислав проти його, була разгромлена. Він також підбив многі міста провінції Юдеї в Палестині. Зимовою порою побідоносний Антіохій III осівся із своїми 60,000 воїнами в місті Птолемас, около двадцять пять миль на південь від Тиру. Наступної весни (217 р. п-дХр.), він “вернувсь, щоб битись із ним до його твердині.”

30. Де південний цар зустрінув його до битви, і що йому дано в руки?

³⁰ Ангел Єгови показав, що хвиля битви обернеться, кажучи: “І розлютиться південний царь і виступить, стане до битви з ним, із царем північним, і вистачить велике військо, й віддане буде військо в його руки.” (Дан. 11:11) Ставши огірченим, цар південний, Птолемі IV Філопатор або Трифон), посунувся із півночі зі своєю ватагою із 70,000 війська проти наступного ворога. При побережному місті Рафія, около двадцять миль на полудневий захід Ґази і недалеко від єгипетського кордону, вони спіткалися. Сирийський цар Антіохій III зібрав велику армію в силі 60,000 бойців, але й вони дістались в руки царя південного.

31. Як множество було полонене в тій битві, які були условини мирового договору, але чому цар південний не переміг, і як його серце згорділо?

³¹ “І набере духа військо, й серце його згордіє; він повалить багато тисяч, але від того не буде дужчий.” (Дан. 11:12) Цар південний, Птолемій IV, розбив 10,000 ворожого війська Сирійського царя і 300 кінноти, і полонив 5,000 вояків; і це була велика втрата для царя північного. Тепер ті два царі підписали мировий договір, і Антіохій III був змушений зректися Фонікії, включаючи Тир і Птолемаю, і Коел-Сирію, яку він перед тим завоював був. Але він ще затримав собі сирійське портове місто Селусію. Цей мир вийшов йому на користь, бо цар південний не переслідував його аж до остаточної перемови. Він вернувся до розпусного життя в Египті і не оставив наслідника, щоб займився дальшими подвигами проти Сирії, а тільки пяти-річного сина, Птолемія V, як наслідника до Египетського престола. Це сталося много літ заки його сирійський противник, Антіохій III, помер. Ангел Єгови предсказав це: “але від того він не буде дужчий.” З причини цієї перемоги “серце його згордіє,” а особливо проти Бога Єгови. Юдея і Єрусалим далі були під його володінням, але він згодом витворив собі настрій проти людей Єгови.

32. Як же цей поконаний цар північний дійшов до великости, і як він спіткнувся з Римом на свою погубу?

³² Цар північний, Антіохій III, після поразки під містом Рафія, відступив до столичного міста Сирії, Антіохії. Не як його переможний противник, він підійшов до земської великости, діставши титул Меґас, що значить “Великий”. Він справив свою воєнну умілість на схід й побідив Партіянів у 209 р. перед Хр. Наступного року, він посунув свій воєнний наступ далі на схід проти Бактріянів в Азиї. Ті успішні наступи заслужили йому титул “Великий”. Звернувшись тепер на Захід, він завоював місто Ефеси в Малій Азиї і зробив його столицею. Він перейшов через вузьку протоку Геліспонт в Дарданелях до Европи, і там збудував місто Лисімахія, яке заснував був Александрів генерал Лисімахус. При цій точці Рим приказав йому перестати непокоїти Европу. В 191 р. перед Хр. Римляни урядово виповіли війну проти нього, і він остаточно був поконаний коло міста Маґнезія в Малій Азиї, недалеко від його столиці, Ефес. При мирових переговорах з Римом, він відпустив усю область з римського боку Тавриських гір в Малій Азиї і також заплатив гривну. Він стався батьком Клеопатрії, котру він заручив з царем південним, Птолемі V. Від того часу Клеопатра сталась постійною назвою египецьких цариць з династії Птолемайків.

33. Як цей цар північний при кінці років прийшов з добре запасною армією і забрав територію від Египту?

³³ Відносно північного царя, Антіохія III Великого, ангел Єгови далі пророкував: “Бо цар північний вернеться і наставить більше військо, ніж передше, а через кілька років прийде швидко з дуже великим військом і великим багатством.” (Дан. 11:13) Ті “роки” предсказані тут показались бути дванадцять або більше літ після битви Рафія, де він зазнав поразки з руки Птолема IV. По впливі тих років, переможець в битві Рафія помер, і його пять-річний син стався царем південним, прийнявши титул Птолемій V. Використавши цей молоденький вік царя південного, Антіохій III виступив, щоб відбити всі території які він був втратив. Ради цієї цілі, він зробив союз з Филипом V, царем Македонії, проти молодого Птолемія V. Згодом він наїхав на Фонекію й Сирію і завоював побережне місто Ґаза недалеко Египту. Він мав велику армію із великими запасами.

34. Які турботи мав молодий цар південний?

³⁴ Прийшли тяжкі часи для царя південного згідно з дальшим пророцтвом Даниїла, котре йому дав ангел Єгови: “В той час встануть многі на південного царя, та й переступники з-поміж твого народу підіймуться, щоб здійснилось видиво, й погибнуть.” (Дан. 11:14) Опріч Сирійського царя Антіохія III, і його Македонських союзників, царя Филипа V, молодий цар південний мав іще інші вороги для поборювання, у своїм власнім краю Египті. Його опікун, Агатоклес, володів в імя молодого царя, однак він поводився гордовито проти Египтян. Через це многі Египтяни обурилися.

35. Як деякі люди Даниїла стали ворохобними, але не змогли сповнити видива?

³⁵ Після того пророцтва, то навіть деякі Даниїлові люди стали занепокоєні. Вони були “ворохобними синами”, тобто, повстанці в якийсь спосіб. Те “видиво”, яке вони могли мати зі Слова Єгови, вони старались посунути наперед в гармонії з їх самолюбним розумінням тієї справи. Їх зусилля або рух не мав нічого до чинення із будуванням храму в Египті, хоч його називали храмом Оніона, по назві жидівського священника Онаіса і котрий був збудований сином передсвященника, Онаіса III, щоб насильно сповнити слова Ісаїї 19:19. Ті жидівські ворохобники помилялися, якщо вони думали поставити кінець “призначеним часам поган”, що почались в 607 році перед Хр., коли то Єрусалим був спустошений і Жиди прийшли під “сім часів” володіння поган. У своїм змаганню перебігти Всевишнього Бога в цій або іншій справі, що не є виявлено в Даниїла 11:14, вони були засуджені на “спотикання” і погубу.

36. Як тепер цір північний прийшов і збройні сили південного царя не встояли проти нього?

³⁶ Тепер ангел Єгови поглянув на північ від тих ворохобних людей Даниїлового народу і сказав: “І прийде цар північний, насипле вал і захопить утверджене місто, і не вдержать рамена півдня, ні добірне військо його; не буде спроможності супроти стати. І хто вийде до нього робити ме по його волі, і ніхто не зможе встояти проти нього; та й в славній землі він розтабориться й потерпить вона від руки його.” (Дан. 11:15, 16) Воєнні сили або “добірне військо”, яке цар південний Птолемі V Епіфаній вислав під генералом Скопас-ом, не змогло встояти проти напору з півночі. Египетський генерал зустрінув Антіохія III Великого далеко на півночі від Єрусалиму, при місті Панеас (що пізніще було назване по Кесареві Філіпію). Це сталося при джерелі ріки Йордан, недалеко гори Гермон, отже близько де Ісус Христос пізніще переобразився. (Мат. 16:13; 17:1—9) Ось тут розпочалась битва.

37, 38. (а) Де він насипав вал, і котре добре-утверджене місто він завоював? (б) Як він був прийнятий у “славній землі”?

³⁷ Антіохій III показавсь бути переможцем. Він завернув єгипетського генерала Скопаса і його 100,000 добірного війська назад до Фонікійського порту Сідон, що було “утверджене місто”. Тут він висипав вал або твердиню проти облоги. Він підбив Сідон у 198 р., перед Хр., і тепер окружений генерал Скопас був примушений піддатися через голоднечу. Антіохій III напер вперед “по своїй власній волі”, і сили південного царя не могли видержати перед ним. Він захопив ще більше міст, і тоді рушив проти столиці “славної землі”, Єрусалиму, з їого відбудованим храмом.

³⁸ Військова залога, яку цар південний поставив в Єрусалимі, не змогла затримати того міста. Нарешті Антіохій III увійшов у Єрусалим і жителі міста привітали його, бо здається вони відчужилися від царя південного. Ось так, в 198 р., перед Хр., Єрусалим і Юдея перейшли від володіння під Египтом під володіння Сирійського царя з півночі. Тепер Антіохій III Великий, цар північний, “розтаборився в славній землі”, але як довго він мав оставати там?

39. Як “екстермінація” знайшлась в його руках, і яке питання тут виринає?

³⁹ “Й потерпить вона від руки його.” І справді, він мав силу вигублювати Жидів або Египтянів за їх повстання. Але ж єврейське слово в Даниїла 11:16 “екстермінація” можна також читати “цілковито”. Він захопив всю “славну землю” опріч південного царя. Отже як довго Жиди були підкорені сирійському цареві з півночі? Дальше, чи той цар піддасться домаганням Риму й віддасть свої загарбані території? Що пророцтва предсказали про це?

РИМ ДАЄТЬСЯ ВІДЧУТИ

40. (а) Хоч цар північний прийшов із силою свого царства, то чому він визнавав ніби мирні заміри? (б) Як він тут загнався проти Риму?

⁴⁰ “І задумав ввійти з усією силою царства свого (в його землю) з ним і довершить цього; та й найкращу дочку від жінок віддасть йому, на згубу, та цей намір не вдасться, і йому не буде користі з того.” (Дан. 11:17, Ле) Антіохій III постановив був, що Сирія мала панувати над Египтом. Він звернув своє лице, щоб заволодіти над Египтом цілою силою свого царства, відколи він підбив Юдею. Але чому він ніби визнавав мир й увійшов у договір з царем південним, Птолемі V Епіфаном? Це тому, щоб виминути домагання заздрісного Риму. Птолемій V був тільки пять років віку, коли він стався царем. І коли Антіохій II і цар Филіп V Македонії зробив союз проти хлопця царя, щоб забрати його територію й поділити її між себе, то опікун Птолемій V зробив трагічну помилку. Він звернувся до Риму і поставив його під протекцію тієї напасної держави. Рим радо використав цю нагоду для поширення своєї сфери впливу; отже, щоб охоронити Птолема V, він чувсь обовязаний перешкодити сирійському Антіохію III статись надто великим.

41. Які були условини мира, які він зробив з царем південним, включаючи “дочку жінок”?

⁴¹ Під напором Риму, Антіохій II погодивсь на мирові условини царя південного. Ради самолюбної причини, він постановив зробити молодого царя своїм зятем. Замість прямо підчинити свою завойовану область у підкоренню до Риму, то він мав поверховно передати свою територію цареві Птолемі V при помочі “дочки від жінок”, Клеопатри, що була дочкою його жени. З уваги на це політичне подружжя, вона мала дістати як посаг від її батька завоювані провінції Коїл-Сирію, Палестину (включаючи й “славну землю”) і Фоникию.a

42. Яка була ціль того політичного подружжя, і чому воно не вийшло на користь?

⁴² Однак, Антіохій III не допустив, щоб ті провінції перейшли в руки його південного зятя з причини подружжя його дочки Клеопатри. У році 196 перед Хр., Птолемі V був проголошений як повнолітний і був укоронований, як цар південний. В 193 р. перед Хр. він оженився з Клеопатрією. Намір цього політичного подружжя був, “на згубу”, тобто, щоб привести Египет до руїни і підкорити його Сирії. Але цей намір невдався, і сприятливість не осталась при сирійському цареві Антіохію III. В труднощах, які наступили опісля, Клеопатра стала по стороні свого молодого подруга радше ніж по стороні свого сирійського батька. В цей спосіб вона знівечила самолюбні заміри свого батька Антіохія III, і коли війна вибухла між її батьком і Римом, Египет став по стороні свого протектора, Риму.

43. До яких островів він звернув своє лице, і чому?

⁴³ Після віддання своєї дочки Клеопатри задля політичної користи, Антіохій III зустрінувся з невдачами. Ангел Єгови сказав про це наперед: “Потім оберне своє лице до островів і забере багато їх; але один гетьман перерве нанесену зневагу, ба й свою наругу оберне на нього. Після того оберне він своє лице до твердинь свого краю; але спотикнеться, впаде — і не стане його.” (Дан. 11:18, 19) Ті побережжя належали до Малої Азиї і Греції й Македонії. Сталося, що саме тоді вибухла війна в Греції, в 192 р. перед Хр., і цар Антіохій III був спонуканий повернути до Греції. Він осівся там того ж року. Він завоював Халкис, утвердив себе в місті Бокотія і старався забрати Тессалію, але мусів податися назад перед македонською армією.

44, 45. Як той “начальник” привів зневаги південного царя до кінця, і як володіння його було установлене над царем північним?

⁴⁴ Наступного року Рим приписово виповів війну Антіохію III, котрий був тоді в Акарнанії, і тепер він повернув до міста Халкис. При місті Термопилай він зударився з Римлянами, але потерпів поразку. Тоді він відплив назад до Малої Азиї до своєї столиці Ефес. Але тепер Римляни постановили позбутися царя північного з Азиї. Спершу почалась війна на морю, і адмірал Антіохій III поконав римську фльоту, але вскорі потім його власний адмірал зазнав поразки з руки римської фльоти. Після цього, Антіохій III занехав місто Лисимахію на півострові Черзонези, і цим чином оставив дорогу отворену для Римлян, так що вони перейшли через вузьку протоку Дарданелі у Малу Азию.

⁴⁵ В 190 р. перед Хр., рішальна битва взяла місце в Маґнезії недалеко Ефес, і Антіохій III з 80,000 бойців піддався римському чиновнику, Луцію Скіпіо Азиятикові. Тепер цар північний був готовий на мирові переговори з Римом. Начальник Скіпіо приказав йому вислати представників до Риму. В 189 році перед Хр., нарешті уложено мировий договір, і Антіохій III був примушений зректися всіх посілостей в Малій Азиї, всього на захід від гір Таврус, як і всього у Греції. Він мусів заплатити 15,000 талантів до Риму і 500 талантів його союзникові, Евменасові, цареві Пергамумів, котрий поміг побити Антіохія III при місті Магнезія. Яко дальшу нагороду, цар Евменас отримав європейську територію і всі посілості Антіохія III в Малій Азиї аж до гір Таврів. Ось так Рим установив своє володіння над сирійським царем півночі. Один з його синів, що стався царем Антіохієм IV, був полонений Римом як запорука.

46. До чого він тепер звернув своє лице, і як він заточився і погиб?

⁴⁶ Будучи вигнаний з Греції й стративши Малу Азию і майже всю свою Фльоту, тепер Антіохій III звернувся назад до твердинь свого власного краю. Римляни звернули його зневаги проти них на його власну голову. Його примусили заплатити величезну гривну Римові, і в 187 р. перед Хр., коли він пробував ограбити храм Белуса в місті Елмазі в Персії, він зістав забитий. Він заточився і впав мертвий. Він оставив два сини, Селевкуса й Антіохія, як наслідників своїх.

47. Хто стався царем північним, і як він далі затримав свій титул?

⁴⁷ Тепер царем північним стався Селевкус IV, на прізвище Філопатер (“Любимець батька”). Помимо великих втрат з причини невдач у битві Магнезія, у котрій він самий був присутний, Селевкус IV далі носив титул “Цар Азиї”. Його син Деметрій відчув на собі володіння Риму тим, що він послужив як запорука в Римі. Птолемі V, єгипетський дівер Селевкуса IV через подружжя з Клеопатрією, старався відзискати втрачені провінції, які повинні були належати до нього, як посаг Клеопатри. Але отрута стримала його діяльність. По йому наступив Птолемій VI Філометор (“Любимець Матери”).

(Дальше буде)

[Примітки]