Хто воскресне — чому?
Тепер, коли ж про Христа проповідується, що він воскрес із мертвих — то як же дехто між вами кажуть, що немає воскресення мертвих?”— 1 Кор. 15:12, НС.
1. (а) Як Ісус говорив про смертельний стан свого друга Лазаря? (б) Згідно з 1 Коринтян 15:20, на чім пробудження зі смерти спочиває?
КОЛИ Лазар із села Віфанії помер у 32 р. нашої Загальної Доби й його поховали в гробі, якого запечатали великим каменем, то його друг, Ісус Христос, був около чотири дні подорожі від нього. Почувши цю сумну новину, Ісус сказав своїм ученикам: “Наш друг Лазар заснув, але я піду та пробуджу його”. А як Ісус пробудив його? Четвертого дня після Лазарової смерти, Ісус приступив до гроба та воскресив його із мертвих. (Йоана 11:1—44, ПС) Тепер, лише тому, що Ісус Христос уживав таку мову, то ми не можемо казати, так як кажуть деякі священики так званого Християнства, й називати його “спляча душа”. Фактом є, що Свята Біблія повторно говорить про таких мертвих людей, які мають воскреснути й каже, що вони сплять. Їх воскресення або пробудження зі сну смерти в Гадесі або Шеолі залежить від воскресення Ісуса Христа. З цієї причини в 1 Коринтян 15:20 за Поправленим Стендард Перекладом Біблії є записано слідуюче: “Дійсно Христос воскрес із мертвих, бувши перворідним із тих, що заснули”. Тому то багато воскреснуть. Але хто?
2, 3. (а) Яку надію на будучність Боже Слово дає тим, що будуть вигублені в битві Армагеддон? (б) Про свій прихід у цій битві, то що Ісус сказав у Маттея 24:36—39?
2 Про тих, яким Всемогучий Бог знищить тіло й душу не говориться, що вони сплять сном смерти в Гадесі, бо для них не буде пробудження з такого знищення. (Мат. 10:28) Отже Боже написане Слово не подає надії на воскресення таким ворогам Бога, які будуть знищені в “війні великого дня Бога Всемогучого”, в Армагеддоні. (Одк. 16:14, 16; 19:11—21) Відносно приходу Сина Божого, Ісуса Христа до Армагеддону, Ісус говорив у пророцтві про закінчення цього лукавого ладу. Ісус сказав:
3 “Про день той та годину ніхто не знає, ні ангели в небі ні Син, але лише Отець. Бо як було за днів Ноя так й буде в присутності Сина людського. Бо так як за тих днів перед потопом, їли й пили, женилися й жінки в заміж виходили, аж до дня коли Ной ввійшов у ковчег; й не звертали уваги аж поки не прийшов потоп та й усіх не забрав, така буде й присутність Сина людського”.— Мат. 24:3, 36—39, НС.
4. В Потопі, що сталося з людьми, які були поза Нойовим ковчегом?
4 В Потопі, то всі ті люди поза ковчегом, а саме чоловіки, жінки, діти й малолітки, велетні або ті спотворені потомки супружества непослушних ангелів із доньками людськими, всі, що тоді жили були раптом знищені Божим прямим учинком і так були знищені повіки. Так само й станеться з людьми на землі, які не будуть у гармонії з Божим царством у швидко надходячій війні Армагеддон.
5. (а) Яку надію на будучність подає 2 Петра 3:6, 7 для тих, що померли в Потопі? (б) В сповненню Одкриття 20:11—13, чи смерть видасть таких осіб?
5 Говорячи про день Ноя, 2 Петра 3:6, 7, НС каже: “Тодішній світ потерпів знищення коли був водою затоплений. Тим самим словом [Божим] теперішні небо й земля є затримані на день суду й знищення безбожних людей”. Здається, що ті, які вмерли в тому потопі не мають надії на воскресення. Отже, коли сповнеться Одкриття 20:11—13, то море не видасть таких мертвих, коли “смерть і Гадес” будуть видавати мертвих у них, щоб ці стали на суд перед “великим білим престолом” протягом Христового тисячолітнього царювання над нашою землею.
6. Про що Метушалах був славний її яку надію він має на воскресення?
6 Ной мав діда на імя Метушалах. Цей Метушалах був сином Єговового пророка Еноха. (1 Мойс. 5:21—24) Так як біблійна історія показує, Метушалах мав привілей жити довше за всякого іншого чоловіка на землі. Ламех, син Метушалаха помер, п’ять років перед великим Потопом. Доживши до дев’ятсот і шістдесят дев’ять років, Метушалах пережив свого сина Ламеха й помер у 2370 р. перед З.Д., в тім самім році коли Потоп почався. Потоп почався в листопаді, але Біблія каже, що Метушалах “помер”, а не втопився в Потопі й не потерпів знищення “вчинком Божим”. (1 Мойс. 5:25—32) Отже Метушалах разом із своїм предком Сифом та іншими, що померли перед Потопом мають надію на воскресення з Гадесу або Шеолу. Але чи це включає Адама й Єву й Каїна?
7. Чому Авель, брат Каїна є певний про воскресення?
7 Сотки років перед тим коли Потоп винищив “світ безбожних людей”, Каїн, перший син Адама помер. Він був “проклятий та вигнаний із землі”, тому що він забив свого побожного брата Авеля, ставшись заздрісним, тому що Бог прийняв жертву Авеля. (1 Мойс. 4:1—24; 2 Пет. 2:5) Авель напевно воскресне до життя на землі під Божим царством, бо він помер як один із “такої великої хмари свідків”, які включали інших як от Еноха, Ноя, Авраама, Ісака й Якова, Мойсея, Самсона й Давида разом із іншими вірними особами, які доказалися бути гідними “кращого воскресення”. (Жид. 11:4 до 12:2) Але про Каїна ми читаємо:
8, 9. (а) Як 1 Йоана 3:10—12 клясує Каїна? (б) В Маттея 23:33—36, з ким Ісус клясує Каїна?
8 “По цім пізнають дітей Божих і дітей Дияволових: Кожен, хто не чинить праведність, той не від Бога, як і той, хто брата свого не любить! Бо це та вістка, яку ви чули від початку, щоб любили один одного; а не так, як Каїн, який походив від лукавого, і брата свого забив. А за що він забив його? Тому, що його діла були лукаві, а брата його були праведні”.— 1 Йоана 3:10—12, НС.
9 Отже Каїна клясується бути одним із “дітей Диявола”, й бувши такою дитиною, Каїн “походив від лукавого”. Отже він був один із насіння великого Змія, Сатани Диявола. (1 Мойс. 3:15) Бувши таким насінням, Каїнові належалося потерпіти такий самий кінець як його духовому отцю, Дияволові, який буде вкинутий в символічне “озеро, що горить вогнем і сіркою” де він буде перебувати повіки в “другій смерті”. (Йоана 8:44; Одк. 20:10) Тисячі років після смерти Каїна лицемірські жидівські книжники та фарисеї були названі “змії, потомки гадючі”. Цим Ісус Христос перестерігав, їх, що вони були підлеглі до “засуду Геєнни”, і він говорив про вбивства, які вони ще поповнять. Він також сполучив їхнє пролиття праведної крови з “кров’ю праведного Авеля”. (Мат. 23:33—36) Тому що Каїн був убійником, який пролив “кров праведного Авеля”, то Ісус поклясував його разом із тими книжниками й фарисеями, які були підлеглі до “засуду Геєнни”.
10. Чи християни, які стануться так як Каїн можуть мати надію на воскресення?
10 Отже Каїн не буде між тими, яких смерть і Гадес видадуть протягом тисячолітнього Дня Суду. (Одк. 20:11—13) Всі ті християни, які стануться подібні до Каїна не можуть мати надії на воскресення із мертвих до небесного наслідства.— Юди 11.
ЯКА Є НАДІЯ ДЛЯ АДАМА Й ЄВИ?
11. Які питання виринають про Адама й Єву й воскресення?
11 Святі Писання не подають ніякої надії на воскресення для убійника Каїна, але що про Каїнового батька й матір, Адама й Єву, наших перших людських родичів? Це є питання над яким багато сперечаються сьогодні. Чи Адам і Єва заслужили воскресення? Чи вони припадають під ту любиму провізію, яку Бог зробив для воскресення померлого людства? Що стоїть як незмінною перепоною до їхнього воскресення з мертвих під Божим Царством? Тому що Ісус Христос “дав себе на викуп за всіх”, то чи наші перші родичі не повинні хоч трохи скористати з цього “викупу для всіх?”— 1 Тим. 2:5, 6.
12. До кого Адам подібний, згідно з Римлян 5:14?
12 В Римлян 5:14, НС, християнський апостол Павло пише: “Однак смерть панувала від Адама аж до Мойсея і над тими, хто не згрішив гріхом Адама, який є образом того, що має прийти”. Цебто сказати, Адам, перший чоловік на землі, подібний до Ісуса Христа, якого прихід був обіцяний ще в Еденському городі коли Суддя Бог Єгова дав вирок проти Адама й Єви за переступ в якому вони обоє були спільниками.
13, 14. Як Павло, в 1 Коринтян 15:45, 21, 22 показує дальшу подібність між Адамом а Ісусом, отже через кого ми можемо набути вічного життя?
13 Показуючи дальшу подібність між Адамом а Ісусом Христом, апостол Павло пише в своїм славнім розділі про воскресення: “Так і написано: Перший чоловік Адам став душею живою. А останній Адам стався життя-даючим духом. Бо якщо смерть є через чоловіка, то воскресення мертвих також є через чоловіка. Бо так, як в Адамі всі вмирають, так і в Христі всі оживуть”.— 1 Кор. 15:45, 21, 22, НС.
14 Отже, так як всі з нас мусіли вповати на першого чоловіка Адама на наше земне життя, яким ми сьогодні втішаємося, так і тепер ми всі, що вмираємо мусимо вповати на Ісуса Христа, “останнього Адама”. На землі не буде іншого такого чоловіка як Адам; отже коли ми бажаємо набути вічного життя на землі, то ми мусимо набути його через “останнього Адама”, Ісуса Христа.
15. Як Адам і Ісус подібні один до одного щодо синівства?
15 Коли Ісус Христос був на землі так як і в небі, він був Сином Божим. Адам, до якого він є подібний, також почався як “син Божий”, але він був Його земним сином. В родоводі, який досліджує земську родину Ісуса Христа взад через царя Давида до патріярха Авраама й пророка Ноя, є сказано в Луки 3:24—38 в закінченню: “Син Еноха, син Сифа, син Адама, син Божий”. Так як Ісус Христос, Адам був сотворений досконалим сином Божим майже шість тисяч років тому.
16, 17. Як Бог постачив Адамові жінку й яка була Його об’явлена воля для них?
16 Щоб постачити Адамові відповідного земного друга, Бог Єгова сотворив йому дружину вживши Адамове ребро за основу для сотворення. Отже дружина Єва була кісткою з Адамових кісток і тілом із Адамового тіла. Дійсно, так як сам Ісус Христос сказав про інших людських одружених, Адам й Єва не були двоє, але “одно тіло”. (1 Мойс. 2:7—23; Мат. 19:4—6) Тоді Бог, їх Творець-Отець об’явив Свій намір для них так як ми читаємо про нього в 1 Мойсея 1:28, НС.
17 “Бог поблагословив їх і Бог сказав їм: Плодіться й намножуйтеся, і наповнюйте землю та підневолюйте її, і пануйте над рибою морською й птаством небесним і всякою твариною, що гасає по землі”.
18. Згідно з Божою волею, то що не мало поширитися від Адама й Єви до світу людства?
18 І так вони мали розмножувати світ людства. З цієї першої пари людей мали поширитися не гріх і недосконалість але праведність і людська досконалість до всього людства. Коли б вони не згрішили, то смерть, що є кара за гріх, ніколи не увійшла б в світ і не поширилася б до всіх їх потомків. Коли Адам ще був не одруженим в Еденському городі, то Бог перестерігав його: “А з дерева знання добра та зла, то не їстимеш, бо в день їди твоєї від нього ти напевно помреш”.— 1 Мойс. 2:17, НС.
19. Яка кара за добровільний непослух була подана Адамові й коли б він згрішив, чи це було б через незнання?
19 Тут маємо факт, якого мусимо зауважити. Бог не казав Адамові, що коли він не послухає цього божественного наказу й помре, то він не мусить журитися, бо Бог бувши його небесним Отцем постачить викуп для Адама, воскресить його з мертвих і дасть йому ще одну нагоду набути вічного життя на землі в Еденському городі. А що коли б Бог був подав Адамові таку надію? Це тоді було б заохоченням йому згрішити коли він був спокушений. Воно послабшало б силу Божої перестороги про кару смерти за гріх не слухаючи Бога. В гармонії з цим Біблія показує, що лише смерть, без ніякої надії на воскресення була дана Адамові коли б він згрішив. Його гріх не було можливо оправдати. Його гріх не був би гріхом незнання.
20. Чого Адама можна винити про гріх, і яка буде властива кара за це?
20 В Римлян 5:13 апостол Павло пише: “Гріх не ставиться в провину, коли немає закону”. Але там в Еденському городі, був ясний закон даний Найвищим Законодавцем. Отже, коли Адам зламав той закон, то він стався грішником. Його треба було обвинувачувати за гріх, і він мусів заплатити кару, вічної смерти, неіснування в землі з якої він був взятий.
21. (а) Яких дві можливості були поставлені перед Адамом? (б) Коли б вони згрішили то якою смертю Адам і Єва померли б?
21 Згідно з цим, то перед Адамом було поставлено дві можливості, вічне життя на землі, або вічна смерть у земському поросі. (1 Мойс. 3:19; 2:7) Дальше, якщо Адам і Єва згрішили перед тим ніж вони мали дітей, то Бог не обіцював їм, що вони не помруть зараз, але що вони будуть жити досить довго, щоб виводити дітей й дати початок людській родині. Отже смерть Адама й Єви за гріх могла бути смерть перед народженням їхніх дітей, бо вони не мали обітниці про продовжання їхнього життя на дев’ять або й більше місяців аж поки їм не народяться діти під засудом смерти.
22. Чи Адам плянував свій гріх або як це сталося, що Адам згрішив і ще добровільно?
22 Адам не планував свій гріх. Біблія показує це. Великий Спокусник, упавший ангел із невидимих небес вплинув на Адама, щоб цей згрішив. Насамперед він звів Єву, жінку Адама в переступ. Тоді, через тепер грішну Єву, той, Спокусник спонукав Адама згрішити й прилучитися до його дружини Єви в її гріх. Коли Адам став перед Найвищим Суддею відповісти за його гріх він сказав: “Жінка, яку Ти дав мені, вона дала мені овоч із дерева й я їв”. (1 Мойс. 3:12, НС) Адам, бувши сотворений в Божий образ і на подобу Божу, був досить інтелігентний знати, що він згрішив проти ясного закона Божого. Це був добровільний гріх.
23. Згідно з 1 Тимотея 2:13, 14, чого Адам справедливо заслужив вічної смерти?
23 На доказ, що Адамів гріх був добровільний, апостол Павло писав: “Адам був перший сотворений, а потім Єва. Також Адам не був зведений, але жінка була цілком зведена й згрішила”. (1 Тим. 2:13, 14, НС) Отже Адам справедливо заслужив смерти, вічної смерти, без ніякої надії на воскресення.
24. Згідно з 1 Мойсейом 3:17—19, який був вирок проти Адама й чи він давав надію на воскресення?
24 Коли Бог, Найвищий Суддя, засудив Адама, то Він не пом’ягшував Свій засуд у надії про воскресення, але сказав Адамові: “Тому що ти послухав голосу жінки своєї й їв з дерева, що Я заборонив тобі, кажучи: ‘Не їстимеш з нього’, проклята буде земля через тебе. В скорботі будеш їсти плід її всі дні свойого життя. Тернину й осот вона буде родити тобі, і ти будеш їсти траву польову. В поті свойого лиця ти їстимеш хліб, аж поки не вернешся в землю, бо з неї ти взятий. Бо ти є порох, і до пороху вернешся”.— 1 Мойс. 3:17—19, НС.
25. Чи тим, що Бог сказав до змія в 1 Мойсея 3:15 Він давав якусь надію Адамові?
25 Адам ніколи не зрозумів те, що Бог мав на думці коли Він промовив до змія. Правдоподібно, що тільки до самого змія Бог сказав: “Я положу ворожнечу між тобою й жінкою і між твоїм насінням і її насінням. Воно розчавить тобі голову, а ти будеш упиватися йому в п’яту”. (1 Мойс. 3:15, НС) Отже Адам, не розуміючи цих слів, очікував вічної смерти.
26. (а) Як Бог зодягнув грішного Адама й Єву й що можна сказати про символічне значення цього? (б) Чого Бог вигнав Адама з Еденського города?
26 Грішний Адам і Єва тепер відчували сором, тому що вони були нагі в Божій присутності й перед самими собою. Отже це був милостивий вчинок з Божого боку коли Він зробив те, що є записано в 1 Мойсея 3:21, НС: “Бог Єгова почав робити довгу одежу із шкіри для Адама й жінки його, і зодягнув їх”. Ця міцніша одежа заступила їх одежу з фігового листя. Тут не треба класти ніякого символічного значення на те, що Бог одягнув їх шкірами якихось звірят (оленя, ведмедя, козла, вівці або якоїсь іншої великої тварини), наче б Бог пророчо зображував, що Він покриє їх добровільний гріх відкупною жертвою, кров’ю, яка буде пролита. Бог лише одягнув Адама й Єву перед їхнім вигнанням із райського Еденського города, геть від “дерева життя”. Бог вигнав Адама, “щоб він не міг простягнути своєї руки й дійсно з’їсти овочу з дерева життя, і тоді жити повіки”. (1 Мойс. 3:22, 23) Отже здається, що Бог вигнав Адама й Єву, щоб вони померли в “необмеженім часі”.
27. (а) Що маємо на доказ чи Адам помер прощеним грішником? (6) Чи Гадес або Шеол почали існувати при його смерті?
27 В Еденському городі, чи Адам покаявся й просив прощення від Бога для себе й своєї жінки? Коли ні, то пощо Богові покривати Адама шкіряною одежою зображати гріх-покриваюче покривало? Біблія навіть не згадує, що Адам покаявся й просив божественної милості для себе й для своєї жінки з вірою в обіцяне насіння жінки, яке мало розчавити голову змієві. Після того коли 1 Мойсея 3:20 каже нам, що “Адам назвав свою жінку Єву”, нема нічого записаного показати, що Адам більше казав або як він відчувався, крім того, що він назвав свого сина ім’ям Сиф. В записі Адамової історії є лише сказано: “Отже всіх днів Адамових було, яких він прожив, дев’ять сотень і тридцять років, і він помер”. (1 Мойс. 5:1—5, НС) Тому що нема ніякого біблійного доказу показати інакше, то Адам помер добровільним грішником. Коли він помер, то Шеол або Гадес, який є звичайним гробом померлого людства в землі, вже існував, але чи він прийняв Адама?
28. (а) Коли Шеол або Гадес почали існувати? (б) В той час чи Адам говорив так як Яків пізніше говорив у 1 Мойсея 37:35?
28 Шеол або Гадес почали існувати принаймні вісімсот і один років перед Адамовою смертю, тому що Адамів син Сиф народився коли Адамові було сто й тридцять років й тому що Сиф був зачатий зараз після смерти Авеля, якого його старший брат Каїн убив. (1 Мойс. 4:1—11, 25, 26; 5:4) Якщо не були якісь випадки смерти перед смертю Авеля, то Шеол або Гадес стали існувати зараз після смерти Авеля. Авель помер вірним поклонником і свідком Бога Єгови й Біблія обіцяє йому воскресення із мертвих. (Жид. 11:4 до 12:3, 24) Але нема ніякого запису, що після смерти й поховання Авеля, його батько Адам сказав те саме, що патріярх Яків сказав після зникнення його любимого сина Йосифа: “Я піду в жалобі до мого сина в Шеолі [Гадес, LXX]!” (1 Мойс. 37:35, НС) Правда, що після смерти праведний Авель пішов у Шеол (Гадес), але його батько Адам не прилучився до нього вісімсот років пізніше коли він як і його жінка Єва пішли в вічне знищення, зображене Геєнною.
29. Як хтось може сперечатися на підставі слів Єви в 1 Мойсея 4:1, але чого ці слова є лише відповідні?
29 Противлючись знищенню Єви, декотрі можуть відноситися до її слів, якими вона говорила про Бога й казала, що Він ділав на її користь. Наприклад, коли вона породила свого першого сина, вона говорила про Боже ім’я й поміч. 1 Мойсея 4:1, НС, каже: “Тепер Адам мав зносини з Євою, жінкою своєю й вона завагітніла. За час вона породила Каїна й сказала: Я набула чоловіка при помочі Єгови”. Але це було властиво Єві говорити так на підставі слів Божого засуду на неї через її гріх: “Я [Єгова] дуже побільшу болі вагітности твоєї. В муках родитимеш діти, і до мужа твого буде твоє пожадання, а він буде панувати над тобою”. (1 Мойс. 3:16, НС) Єгова не промовив тих слів на благословенство Єві; й певно, що це не з її власної сили за якимось еволюційним розвиттям, що Єва народила свого першого сина й пізніше інших дітей.
30. В гармонії з словами Єви, то що Єгова дозволив, і що Він сповняв на неї?
30 Також, коли б Бог був зараз знищив Адама й Єву замість дозволити їм жити й через роки поступово вмерти, то вона ніколи не могла б народити навіть першого сина Каїна. І якщо своїми словами при народженню Каїна й коли вона дала йому ім’я, Єва натякала, що вона була жінкою про яку Бог згадав змієві, то вона дуже помилялася. (1 Мойс. 3:15) Бог лише виконував Свої слова засуду над Євою, цебто сказати, побільшив біль її вагітности.
31. Згідно з словами Єви в 1 Мойсея 4:25, чи Бог уживав її за Свою першу пророчицю, і як 1 Тимотея 2:12—14 впливає на відповідь?
31 А щодо слів Єви після смерти Авеля, ми читаємо в 1 Мойс. 4:25: “Адам знов мав зносини із жінкою своєю й вона породила йому сина й назвала його Сиф, бо так як вона сказала: Бог призначив інше насіння на місце Авеля, тому що Каїн убив його”. Воно не є правдоподібно, що Бог Єгова тут уживав Єву за Свою першу пророчицю, бо вона була грішницею під засудом смерти й тому, що вона була жінка, яку можна було легко обманути, так як апостол Павло показує в 1 Тимотея 2:12—14, НС: “Я не дозволяю жінці навчати, або мати владу над чоловіком, але нехай мовчить. Бо Адам був перше сотворений, а потім Єва. Також, Адам [чоловік] не був обманений, але жінка [Єва] була цілком зведена й згрішила”. Коли Єва з’їла заборонений овоч, то цим вона відкинула Божого першого пророка Адама.
32, 33. (а) Тому що ціла родина людства йде взад аж до Сифа, то чи це доказує, що слова Єви про нього були пророчі? (б) Чи Єва сама дала Сифові його ім’я й чи її слова показують, що вона отримає будуче благословенство?
32 Воно є правда, що родина людства йде взад до Сифа замість до Авеля; але це не є ніякий доказ, що тут Єва говорила надхнене пророцтво як Божа пророчиця при народженню Сифа. Тому, що Він дозволив їй довше жити й тому, що вона не стратила своєї сили розмноження в сто й тридцять років віку, то Єва могла властиво приписувати народження Сифа Богові, а особливо в світлі Божих слів Його засуду на неї.— 1 Мойс. 3:16.
33 Дуже відповідно Єва могла прийняти хлопця, який народився зараз опісля на місце Авеля й згідно з цим вона назвала його Сиф, що значить “ставити, класти, призначати”. Ми також мусимо пам’ятати, що в 1 Мойсея 5:3 є сказано: “І Адам жив сто й тридцять років. Тоді він стався батьком синові за образом своїм й за подобою своєю, й [Адам] назвав його ім’ям Сиф”. Отже слова Єви коли вона дала Сифові його ім’я не можна вживати в точний спосіб сперечатися, що вона була пророчицею й так показала себе бути в ряді набути будучого спасення Божою провізією.
34. (а) Що 1 Тимотея 2:14 показує про оправдування Єви за те. що вона була “зовсім зведена?” (б) Але, яке питання Павлові слова в 1 Тимотея 2:14, 15 підносять?
34 Воно є правда, так як каже апостол Павло, що Єва була “зовсім зведена” змієм в Еденському городі, але це не оправдує її, бо Павло далі каже, що Єва “згрішила”. Вона далі була переступницею Божого закону, який то закон її власні слова змієві показують, що вона добре розуміла. (1 Тим. 2:14; 1 Мойс. 3:1—3) Але що про Павлові наступні слова? Чи вони доказують, що хоч принаймні Єва спасеться, коли не її чоловік Адам? Павло каже: “Жінка була цілком зведена й попала в переступ. Але вона буде затримана в безпечності через народження дітей, коли буде пробувати в вірі й любові, та в посвяті разом з розвагою”. (1 Тим. 2:14, 15, НС) Але тут, коли Павло говорить: “Але вона буде затримана в безпечності [або, спасеться, АВ] через народження дітей”, то Павло не відноситься до Єви. А чому ні?
35. Вживаючи займенника “вона” чому Павло тут не відноситься до Єви?
35 Павло якраз закінчив говорити про місце жінки в християнськім соборі. Отже лише в тому змислі він відноситься до Єви, щоб показати чому він не дозволяє жінці навчати в соборі. Павло сказав: “Нехай жінка навчається мовчки в повній покорі. Я не дозволяю жінці навчати або мати владу над чоловіком, але нехай мовчить”. Отже вживши Єву пояснити свою причину чому він не дозволяв жінці навчати в соборі, Павло тоді відноситься до заборони “жінки” або жіноцтва й каже, що вона затримається безпечно духово “через народження дітей”, через материнство, замість навчати в соборі.
36, 37. Які сучасні переклади Біблії показують, що слова в 1 Тимотея 2:15 не відносяться до Єви?
36 В гармонії з цим ми зауважуємо слідуючі сучасні переклади 1 Тимотея 2:15: Американський Переклад переводить той стих: “Але вони спасуться через материнство, коли будуть продовжати в вірі й будуть любимі та святі, і розсудливі”. Новий Переклад Біблії, д-ра Якова Моффата, каже: “Але жінки будуть безпечні через народження дітей, коли будуть продовжати бути вірними й любимими та святими як і скромними”.
37 Свята Біблія Поправлений Стендард Переклад каже: “Однак жінка спасеться через народження дітей, коли буде продовжати в вірі й любові й святості з скромністю”. Свята Біблія з Стародавніх Східних Рукописів, Юрі М. Ламса, каже: “Однак, коли її нащадки будуть продовжати в вірі й будуть мати святість і чесність, вона буде жити через них”. Новий Завіт Переклад у Мові Людей, Ч. Е. Віллямса, каже: “Але жінки збережуться через материнство, коли будуть далі жити в вірі, любові й чистоті разом із здоровим розсудком”. Новий Завіт у Ясній Англійській Мові, Чарлс Кінґслей Віллямса, каже: “Але жінки спасуться через народження дітей, коли будуть перебувати в вірі й любові та святості й скромності”.— 1 Тим. 2:15.
ЧИ МОЖНА ПРИКЛАДАТИ ВИКУП?
38. Яке питання в спорідненню з Адамом і Євою повстає від 1 Тимотея 2:5, 6?
38 Воно є дуже ясно, що повищі біблійні стихи, яких декотрі прикладають на користь Єві й її спасення під Божим царством, не подають ніякого дійсного доказу, що Єва дістане ще одну нагоду на вічне життя. Отже й Адам також не буде користати з такого сперечання на користь Єви. Але чи обоє Адам і Єва не будуть користати з викупу Господа Ісуса Христа “останнього Адама”? В 1 Тимотея 2:5, 6, НС, апостол Павло каже: “Чоловік Ісус Христос, який дав себе яко викуп за всіх”. Отже чи Адам і Єва, про яких Павло говорить у пізніших стихах 13 і 14 не мають права користати з такого “викупу”? Багато людей сперечаються, що Так.
39, 40. (а) Що це є викуп, і що Ісус сказав про нього в Маттея 20:28? (б) З яким законом про викуп, якого Бог дав через пророка Мойсея Ісус був познайомлений?
39 Викуп є щось цінного, якого дається або платиться людині або організації, яка тримає щось у неволі або в підкоренню, щоб набути його звільнення. А відносно Господа Ісуса Христа коли він дав себе за “викуп” то це значить, що цінна річ, яку він дав точно годиться з тим, що тримається, тим, що відкуплюється, тим, що мається звільнити або відкупити. Згідно з Маттея 20:28, НС, Ісус сказав: “Син чоловічий прийшов не на те, щоб служили йому, але щоб послужити, і дати свою душу на викуп за многих”. Ісус був добре познайомлений з Божим законом даний через Його посередника Мойсея до ізраїльського народа, іменно:
40 “Якщо трапиться смертельний випадок, то мусиш дати душу за душу, око за око, зуба за зуба, руку за руку, ногу за ногу, опарення за опарення, рану за рану, синяка за синяка. . . . Коли віл [якого не вартується] . . . дійсно заб’є чоловіка або жінку, то його треба укаменувати, а також його власника [який не слухав перестороги] треба буде забити на смерть. Коли на нього будуть накладати викуп, він мусить віддати такий викуп за свою душу, скільки наложать на нього”.— 2 Мойс. 21:23—30, НС.
41. Що Син Божий мав робити, щоб бути в позиції постачити “викуп”?
41 Щоб дати “викуп” за людство, то Син Божий з неба мусів статися досконалим чоловіком подібним до досконалого Адама в Еденському городі. До цієї мети він народився дитиною від діви, жидівської дівчини Марії, але Бог Єгова далі був його Отцем. Таким чином він народився досконалим і без гріха; і гріх від Адама не поширився до нього. Бувши чоловіком тридцять років віку, коли Йоан Христитель охрестив Ісуса в воді на показ його посвячення Богові чинити божественну волю, то Ісус тоді зовсім рівнявся до чистого, досконалого Адама в Еденському городі. Він тоді був у позиції подати своє людське життя або душу за “викуп” на звільнення людства від гріха й кари смерти.
42. Чи потомки Адама й Єви будуть користати з Ісусового “викупу”, і чи цей викуп не відноситься насамперед до Адама й потім до Єви?
42 Біблія ясно показує, що багато потомків Адама та Єви будуть користати з цього “викупу” Ісуса Христа й воскреснуть із Шеолу або Гадесу до нагоди набути людської досконалости на райській землі. Але що про Адама й Єву? Тому що Ісусове людське тіло й душа рівняються з тілом досконалого Адама в Едені, то чи “викуп”, якого Ісус заплатив не покриває самого Адама й його жінку Єву? Не все!
43, 44. (а) На чию користь були міста сховку в Ізраїлі, і в який спосіб? (б) Що цей закон казав про навмисного убійника в 4 Мойсея 35:18—21, 30—32?
43 Щоб пояснити: В Єгововім законі, якого Він дав ізраїльському народові через пророка Мойсея, Він постарав шість “міст сховку”, по вигідних околицях по цілій ізраїльській землі. Ці були для чоловіка, який випадково забив когось. Такий убійник міг обминути кару смерти коли втіче від месника крови до вигідного міста сховку й буде перебувати в ньому аж до смерти Левіта, який служив за Єговового первосвященика. (4 Мойс. 35:9—29) Але що про навмисного убійника або нападача? Про це Божий закон над містами сховку каже:
44 “Убійник повинен бути конче забитий. Месник за кров повинен убити убійника. Коли здибає його то сам заб’є його. А якщо пхне його з ненавости [забитого чоловіка], або кинеться на нього навмисно а той помре, або з ворогування вдарить його своєю рукою, а той помре, то той, що вдарив мусить конечно вмерти. Він є убійником. Месник за кров заб’є такого убійника коли здибає його”. “Кожний убійник, що вб’є душу повинен бути забитий за словами свідків, і один свідок не може посвідчити проти душі, щоб вона вмерла. І НЕ ВІЗЬМЕТЕ ВИКУПУ ДЛЯ ДУШІ УБІЙНИКА, ЯКОМУ НАЛЕЖИТЬСЯ ВМЕРТИ, бо він напевно мусить умерти. І не візьмете викупу за того [випадкового убійника], що утік до міста сховку, проживати в краю до смерти первосвященика”.— 4 Мойс. 35:18—21, 30—32, НС.
45. Як нам дивитися на те, що Єгова відмовив прийняти викуп за добровільного убійника?
45 Бог Єгова будучи Джерелом життя мав повне право відмовляти викуп навмисному убійникові й не дозволити йому жити під охороною жидівського первосвященика.
46, 47. (а) Що Римлян 5:12—14 і 1 Тимотея 2:14 кажуть про Адама як за відповідального? (б) Крім свого засуду, що Адам через свій гріх міг убити?
46 Так само з Адамом і Євою. Про Адама, який є головно відповідальний, Римлян 5:12—14, НС, каже: “Через одного чоловіка гріх увійшов у світ, а смерть через гріх, і так смерть поширилася до всіх людей, тому що всі згрішили. . . Однак смерть панувала від Адама аж до Мойсея, навіть над тими, що не згрішили гріхом переступу”.
47 Через Адама гріх і його кара смерть увійшли в світ людства. Таким чином Адам стався відповідальним за грішність і смерть усіх своїх потомків, разом із усім докором, що це стягнуло на святе ім’я його Творця, Бога Єгову. Це не сталося випадково, бо “Адам не був зведений”. (1 Тим. 2:14) Він знав, що він нарушив Божий закон, який забороняв йому їсти овочу з дерева знання добра й зла. Адам знав, що він поступав шляхом, який буде значити йому смерть із Божих рук і він міг сподіватися смерти того самого двадцять чотири-годинного дня без нагоди статися батьком. Цим він міг занапастити всяку нагоду на життя, або й на початок життя для всіх його потомків. Коли, через Божу незаслужену ласку, Адам почав свою родину, він почав її в гріху й під засудом смерти без права до життя.
48. (а) Що можна сказати про те, що Бог відмовився прийняти викупу на Адамову користь? (б) А що можна сказати про потомків Адама й Єви?
48 Тому що Адам, не слухаючи Божої перестороги, добровільно привів смерть на всіх своїх потомків, він стався добровільним убійником і Єва поділилася з ним у цьому добровільному переступі. Отже Єгова, поступаючи згідно з Своїм пізнішим законом про ізраїльські “міста сховку”, не буде приймати ніякого викупу покрити Адама або Єву й не дозволить, щоб вони припадали під викуп Свого Первосвященика Ісуса Христа. Але відносно людської родини, яка походить від них, Бог може правильно приймати жертву Свого Первосвященика Ісуса Христа на їх користь, тому що їх гріх, який заслуговує смерти є лише випадковий й не є добровільний, але тому що вони народжуються в гріху від Адама.
49. Що можна сказати про користі викупу й Каїна сина Адама?
49 Від Каїна, першого сина Адама, Бог правильно стримує користі Христового викупу, тому що Бог Єгова особисто перестерігав Каїна, а цей однак убив свого побожного брата Авеля. Для Каїна як і для його родичів Адама й Єви ми розсудливо не сподіваємося воскресення з мертвих.