Біблійна таємниця відкрита

МАЄМО приказку: “Те, що ви не знаєте не пошкодить вам”, одначе незнання вже придбала багато смертей. Релігійне незнання є найбільш смертельне, так як Ісус сказав про фарисейських релігійних провідників: “Сліпі поводатарі для сліпих. А коли сліпий водить сліпого,— обоє до ями впадуть”. (Мат. 15:14) У світі існує величезна обмана, велика таємниця, яка вже придбала більше смертей ніж щось іншого від початку людства. Це є релігійна таємниця, заснована на глибоко вкоріненім плані, починаючись ще на початку людства. Про її початки згадується в першій книзі Біблії, а остання книга Біблії говорить як вона досягає своєї найвищої точки, бувши відкрита й виявлена в цьому часі історії людства, більше як чотири тисячі років пізніше.

Ця таємниця має назву і її представляється поганою жінкою. “А на чолі її було написане ім’я, таємниця: ‘Вавилон Великий,— мати розпусти й гидоти землі’ ”. (Об. 17:5) Про неї говориться, що вона впливала на всіх народів і передсказується її упад. “А інший другий ангел летів слідом і казав: ‘Упав, упав Вавилон, город великий, бо лютим вином розпусти своєї він напоїв усі народи’ ”.— Об. 14:8.

Німрод заснував стародавнє місто Вавилон, коли він збунтувався проти Бога. З переходом років воно сталося світовою силою, а його визначна риса була релігія. Вавилон упав перед перською світовою силою у 539 р. перед З.Д., хоч саме місто не було ще знищене тоді. Його релігія, яка вже впливала на всі поганські релігії пережила, і в четвертому столітті З.Д. перехитрила й перебрала контролю відступницького Християнства.a Це розвиття можна було особливо бачити в католицькій частині так званого Християнства. А як вавилонська релігія впливала на Протестанство? Перед тим ніж ми зможемо цілком відкрити таємницю Вавилона Великого, то нам перше треба відповідь на це питання.

ПРОТЕСТАНТСЬКИЙ БУНТ

Хоч до цього часу деякі частини так званого Християнства, як-от Східна Православна Церква, вже противилися й бунтувалися проти римо-католицького папства, то однак протестантський рух не почався аж до шістнадцятого століття. Його називають Реформацією. Але питання виринають: Що Протестантство поправило? Чи воно відокремило себе від основ відступницького Християнства? Чи воно лише поправило релігію, яку навчала Католицька Церква, або чи воно зовсім перемінило її так, що відновило правдиве поклоніння, яке було за часу апостолів Ісуса Христа?

Огонь протестантського релігійного руху підпалив католицький священик, Мартін Лютер, 31-го жовтня 1517 р. З.Д. Він дуже обурився проти римо-католицької практики продаванням відпущення гріхів. Цього дня він прибив список із дев’ятдесят п’ять тез проти цього на дверях Castle церкви в Вітенбурзі, Німеччині. Тому що він не хотів покаятися, то папа Лев 10-ий виключив Лютера з Римо-Католицької Церкви. Лютер виявив свою зневагу публічним спаленням папської булли (указ) відлучення, 10-го грудня 1520 р. Лютер тепер почав виставляти своє власне тлумачення Біблійної таємниці, відносячись до Риму як новий Вавилон, кажучи: “Покиньмо його, щоб він стався місцем зміїв, лукавих духів, і відьмів, і його ім’я яко вічне замішання”.b Протестантство дійсно пояснило таємницю жінки прикладаючи тотожність вавилонської жінки, вживаючи такі вислови як вавилонська і червона жінка бути Римо-Католицькою Церквою. (Побачте Вебстерів Новий Міжнародний Словник (анг.), Нескорочений, 1961 і 1934 р.) Ану побачмо чи доказ підтримує таке пропоноване розв’язання.

Після виступу Лютера події почали швидко розвиватися. Чарлс 5-ий, імператор Святої Римської Імперії, скликав імперський збір у Спаєрс у 1529 р. На цьому зборі декрет був виданий далі підтримувати доктрину римської церкви. Але 19-го квітня 1529 р., шість князів, які попирали Лютера, разом із депутатами тринадцятьох імперських міст, стали протестувати проти цього декрету. Тому то послідовників Лютера почали називати “протестантами”, але цю назву пізніше почали пристосовувати й до кальвіністів, як і інших релігійних сект, які бунтувалися проти папи римського. 31-го грудня 1530 р. заснували Протестантську Лігу в Шмалкалді.c

Від 1531 р. появилося багато протестантських релігійних поправників. То в цьому році цар Генрі 8-ий Англії відступив від папи Риму і зробив себе головою народної церкви, англіканської церкви, і накинув на священиків країни свою царську владу. У 1534 р. його назвали “Головою Церкви”, і в Англії власть папи Риму була скасована. Багато релігійних сект прибули до Америки, коли вона почала колонізуватися, і Протестантська Епископальна Церква Америки була заснована становити відступ від Англіканської Церкви після Американської Революції 1775 до 1783 р. Через таке конституційне розділення Церкви а Держави, Америка сталася домом більше як двіста релігійних організацій, усі визнаючи себе бути християнськими.

Отже, так як було з католицькою церквою, народні вірності й гіркі незгоди розбили протестантство на багато сект. Сотки, так, навіть тисячі сект, виринали по різних частинах світу до яких були вислані місіонери так званого Християнства. На Ісусові слова, щоб його учні були з’єднані, і заохочення апостола Павла: “Щоб ви всі говорили те саме, і щоб не було поміж вами поділення”, так зване Християнство цілком не звертало уваги, хоч і воно заявило себе бути Христовим. Воно сплутило людей й зробило їм трудно знайти правду. Іншим воно стало огидним, і вони цілком відвернулися від Бога. Таким способом протестанство стягнуло великий докір на ім’я Бога й Христа по країнах так званого Християнства як і поганства.— Ів. 17:21, 22; 1 Кор. 1:10—13.

РЕФОРМАЦІЯ НЕ БУЛА ВІДНОВЛЕННЯМ

Чи Реформація дійсно була відновленням правдивого поклоніння? Релігійна й світська історія відповідають Ні! Протестантство не видужало від відступлення, яке почалося після смерти Христових апостолів, (1) тому що воно далі затримувало такі основні релігійні науки Католицької Церкви, як трійцю, безсмертність людської душі і карання лукавих душ після смерти в невидимій країні духів; (2) в організаційній структурі затримуючи розділ між поклонниками а священиками; і (3) спосіб проповідування не наслідує загальний принцип священства, якого наслідували перші християни, які були дуже ревні, від найменшого до найбільшого, проповідуючи й навчаючи від дому до дому і по всіх місцях.— Дії 2:46, 47; 20:20.

Крім цього, протестантство прилучилося до решта вавилонських релігій підтримуючи світову політику, і це спричинило багато церкводержавних союзів, навіть стараючися панувати над урядами цього світу. Усі релігії так званого Християнства святкували релігійні свята, які мають поганське походження і не виявляють пошани до крови людини, ні тварини, так як Німрод, який заснував Вавилон і збудував першу імперію, і про якого Біблія каже: “Німрод могутній мисливець проти Єгови”.— 1 Мойс. 10:8—12, НС; 9:1—6.

Факти показують, що це вавилонська релігія завела основи Східних як і Західних розділів Католицької Церкви,d і також розділення в протестантстві. Практики вавилонської релігії у політичному відношенні також виконувалися в так званому Християнстві. Отже релігія стародавнього Вавилону дійсно перебрала контролю всіх релігій в світі, в поганстві як і в так званому Християнстві. Тепер ми маємо основу виявити Вавилон Великий про якого говорить Біблійна книга Об’явлення. Ану зачинаймо.

ТОТОЖНІСТЬ МІСТИЧНОГО ВАВИЛОНУ

Вавилон Великий не може відноситися до того стародавнього міста Вавилон, бо воно перестало бути світовою силою в 539 р. перед З.Д. і, хоч воно існувало століття опісля, то нарешті цілком розпалося в руїни. Тепер його місце зазначає лише дерев’яна таблиця біля залізниці, яка переходить безлюдну пустиню. Одначе, головна риса стародавнього Вавилону була його релігія; також він завжди противився Богові й з самого початку був ворогом Сіону або Єрусалиму. Його священство й релігія пережили й пересичили всі релігії цього світу, так що їхні основні доктрини є засновані на релігії стародавнього Вавилону або Вавелю.

Контролюючи всі світові релігії, й з самого початку проводячи волю бога свого, Сатани Диявола, воюючи проти правдивих поклонників Всемогутнього Бога Єгови, Вавилон був релігійною імперією. Отже Вавилон Великий є більший від Католицької Церкви або навіть так званого Християнства. Він є СВІТОВА ІМПЕРІЯ ФАЛЬШИВОЇ РЕЛІГІЇ. Він містить усі релігії світу, які мають за свої основи релігійні науки і практики стародавнього Вавилону. Він є мов Німрод, “проти Єгови”. Хоч Вавилон Великий є релігійною імперією, то він також стався комерційний, як і політичним і заводив союзи з політичними та комерційними елементами поганського світу. Так як буває в якій-небудь імперії, якась одна частина може запанувати над іншими, то так само й в Вавилоні Великому, якась одна релігійна секта може старатися набути сильної позиції над всіма релігіями. Так зване Християнство було найагресивнішою частиною Вавилону Великого, в якому Римо-Католицтво брало провід.

Навіть Юдаїзм є частиною Вавилону Великого, бо коли Ісус і його учні були ще на землі, вони пристосовували пророцтва відносно Вавилону до Юдаїзму. Юдаїзм збурив майже ввесь народ проти Ісуса Месії, і до цього дня не змінив своєї позиції.

Отже ми повинні дуже цікавитися проголошенням ангела в Об’явленні 14:8: “Упав, Упав Вавилон, город великий, бо лютим вином розпусти своєї він напоїв усі народи!” Щоб ми могли зрозуміти як це стається, ми повинні переглянути те, що сталося з стародавнім Вавилоном. Те місто впало раптом і несподівано перед Мідією і Персією у 539 р. перед З.Д., і мусіло відпустити своїх єврейських та інших невільників, які служили Єгові. Одначе, місто далі існувало багато століть і нарешті було цілком спустошене. Його подоба, Вавилон Великий, також мусить упасти, відпустити своїх релігійних невільників, але мусить існувати на якийсь час, а нарешті цілком знищений, так як показують останні розділи книги Об’явлення.

НАРОДИ Є П’ЯНІ

Заводячи союзи та дружби з політичними провідниками цього світу релігійна імперія Вавилон Великий поповняв духовний перелюб із ними. (Як. 4:4) Змагаючись за силою, він уживав свій релігійний вплив, справляючи мільйонів своїх прихильників підтримувати поганські світові сили й роблячи це, спричинив народів пити “вино”, а саме, політичним, комерційним й економічним гнобленням, релігійним переслідуванням, святими і релігійними війнами й походами, як також війнами між народами з чисто політичних і комерційних причин. До цього дня він висвячує війни обманюючи людей вірити, що війни є Божою волею, і що брати часть у цих війнах значить чинити волю Божу. Але дійсно, незнано вони роблять “учинки тіла”, які є проти Бога та Його царства й які принесли смерть безлічним мільйонам.— Гал. 5:19—21; Як. 4:1—3; Єрем. 50:7.

Але прийде час коли Вавилон буде мусів прийняти свою пробу. Він попирав поганських правителів, але у 1914 р. сім часів поган закінчилися. Тепер прийшов час закінчити непереривне володіння поганських сил і початок Христового правління, того, що “має законне право до нього”. (Дан. 4:25; Єзек. 21:27; Об. 11:15) Найбільша проба прийшла на пануючу частину Вавилона Великого, себто на так зване Християнство, яке заявляло бути, не Вавилоном, але Божою видимою організацією, духовним Сіоном. Тепер коли час прийшов змінити провідництво світу, то чи воно зміниться або чи воно далі буде володарем світових урядів у їхніх зусиллях панувати над світом? Воно заявляло попирати царство Боже. По суті, у 1917 р. вісім головних священиків із п’ятьох релігійних сект у Британії зробили заяву, яка була надрукована в Британській пресі, що тодішня кріза вказувала на кінець часів поган, що його володіння перебере всі народи й принесе велике благословенство людству.e

Але перша світова війна, яка почалася в серці так званого Християнства, продовжалася аж до осени 1918 р. Повище згадані священики завернули своє передсказування й відкинули його. Лише чотири з двадцять сімох народів, що воювали ту велику війну, не були частиною так званого Християнства, хоч їхні релігійні системи були всі частиною Вавилону Великого. Але церкви так званого Християнства, замість старатися припинити цю війну за світовим пануванням людськими урядами, втягнули в неї своїх церковних членів до противних сторін. Цим способом вони не лише втягнули мільйони людей в війну, але також переслідували правдивих християнів, які не хотіли прилучуватися до такої масової різанини.

Спеціяльна ціль релігійних організацій Вавилону Великого була нападати на посвячених, хрещених християнів, які були знані тоді як Міжнародні Студенти Біблії, і які показували, що Боже царство було єдиною надією, як вони проповідували й розносили літературу друкована Товариством Вартової Башти Біблії й Брошур. Священики використовували воєнний переполох підбурити політиканів проти них. Вони наклали заборону на книжку The Finished Mystry, що пояснювала цілу книгу Об’явлення (Апокаліпсис) і брошуру “Місячник Біблійних Студентів”, одно число з якого містило статтю “Упад Вавилону” в Канаді й незабаром у Сполучених Штатах. Тоді вісім членів Товариства Вартової Башти були арештовані, включаючи і президента, 21-го червня 1918 р., і засуджено до вісімдесят років тюрми.

Крім цього переслідування членів Товариства Вартової Башти Християнських Студентів Біблії, які співпрацювали з ними в проповідуванню Царства й упад Вавилону вони також були переслідувані жорстокими товпами, арештовані, відбиранням їхньої роботи й іншими способами, і всі ці гнобителі були спонукані релігійними священиками в Канаді й Америці.

А хто говорив правду? Певно, що Ісусові слова записані в Матвія 24:7—13 і Об’явлення 12:5—10 сповнилися в великій втраті життя разом із чумами, землетрусами й голодом, які приходили з війною, доказуючи, що Ісус Христос зацарював на небесній горі Сіон, і що царство народилося на небі того 1914 р. (Мат. 24:3, 7—9) Війна закінчилася з підписанням угоди 11-го листопада 1918 р. Це не була війна заснувати Боже царство, але війна між народами за світовим пануванням, тому що, як було передсказано в Об’явленні 11:18, народи розгнівалися й не хотіли прийняти Божого царства. Дійсно та війна була лише битвою за світовим пануванням однією частиною так званого Християнства над другою і наслідок був, замість Боже царство, Англо-Американська Світова Сила, яку Біблія передсказала бути Сьомою Світовою Силою, продовжала панувати над землею. Одначе, Вавилон Великий ще не впав, тому що він тримав християнських студентів Біблії Божих свідків у неволі, які проголошували суд Єгови проти нього, і він розбив їхню світову організацію і припинив їхню роботу. Але де він стояв перед Богом? Він завів себе в позицію в якій тепер мусів прийняти Божественний суд, тому що він противився Його царству на небесному Сіонові й тому переслідував Його християнських Свідків заводячи їх у неволю через свій духовний перелюб із політичними силами виконувати його волю.

ВАВИЛОН ВЕЛИКИЙ ПАДАЄ, НЕ МОЖЕ ТРИМАТИ ПОНЕВОЛЕНИХ У НЬОМУ

Священики, особливо так званого Християнства, дуже тішилися поневоленням християнських Свідків Єгови й вони хотіли б побачити те поневолення продовжене навіки так, щоб проповідування Царства завмерло по цілому світі.f Але яку несподіванку вони зустрінули. Вони не звернули увагу на те, що Більший Кір, Ісус Христос, тепер царював на горі Сіон із усією силою на небі й на землі. Раптом, так як сталося з упадом стародавнього міста Вавилон, яке було нібито непохитне місто, але за одну ніч упало в руки Кіра Персії, стан змінився. У березні 1919 р. за приказом Федерального Апеляційного Суду двері в’язниці відчинилися для Свідків Єгови і обвинувачування за яке вони були ув’язнені було доказано фальшивим. Тих вісімох поважних членів Товариства було зовсім виправдано.

А що сталося? Таж Вавилон Великий не був знищений, так як стародавній Вавилон був не знищений коли Кір забрав його. Але тепер він зовсім загубив свою силу й не міг тримати їх поневоленими. Відтепер усі, хто поклонялися Єгові, навіть ті над якими Він панував і які бажали поклонятися Єгові могли виходити й свобідно служити Йому духом і правдою. Вони могли прилучитися звіщати суд над Вавилоном, який незабаром має бути цілком знищений, так як йому належиться, тому що він противився Єгові. Члени Товариства зараз після їхнього звільнення з тюрми, почали переорганізовувати їхню світову організацію. Від 1-го до 8-го вересня відбулася конвенція й п’ятого дня президент Товариства Вартової Башти, Й. Ф. Ратерфорд, дав промову на тему: “Проголошуючи Царство”. Він сучасно пристосував сповнення пророцтва в Ісаї 52:7 (УП), яке перше відносилося до визволених ізраїльтян від вавилонського поневолення: “Які гарні на горах ноги благовісника, що звіщає про мир, що добро провіщає, що спасіння звіщає, що говорить Сіонові: ‘Царює твій Бог!’ ” А в неділю, 7-го вересня, він промовляв до 7,000 присутніх на тему: “Надія для Страждаючого Людства”, і говорив прихильно до Божого царства, кажучи, що воно противилося тій людській підробці, тоді-пропонованій Ліга Націй.

Це справді було радісне проголошення для Сіона, Божому народові, “Царює твій Бог!” Так, упад Вавилона весною 1919 р. був дальший доказ, що Більший Кір почав царювати й що він відчинив вавилонські брами, розбив “мідні двері” на кусочки й порозбивав “залізні засуви”, які тримали людей Єгови.— Іс. 45:1, 2.

Отже Єгова розв’язує для нас ту велику Біблійну таємницю, таємниця, що не є Божим творивом, але яку розвив Божий противник, Сатана Диявол. Але Сатана програв. Його таємниця є виявлена й тепер ніхто не мусить бути зв’язаний в смертельному незнанні. Із знищенням Вавилону Великого та його політичних, комерційних приятелів і прихильників і з заснованням нового порядка під царюванням Христового царського уряда, замішане релігійне незнання вже більше не буде існувати. Воскресіння приверне назад мільйони осіб, які колись були жертвами Вавилону Великого, пізнати правду. Уживайте вашу нагороду тепер утікти з Вавилону, щоб не пропасти з ним навіки в швидко-надходячому дні його знищення.

[Примітки]