Не платіть нікому злом за зло
1. Чому це є “тяжкі часи”?
ІЗ СЬОГОДНІШНІХ новин в газетах не є тяжко заключити, що люди є самолюбні, грошолюбні, зарозумілі, горді, богозневажники, батькам неслухняні, жорстокі, ненависники добра, зрадники, нахабні, бундючі, більше люблять розкоші, аніж люблять Бога, маючи вигляд благочестя, але сили його відреклися. Здається, що є багато лукавих людей, які поступають від злого до гіршого. Бачучи світові обставини таким реалістичним оціненням ви не є негативні у вашім мисленню, але лише признаєте факти так, як вони сьогодні є. Вас може здивувати, що ви не є перші робити таке розцінювання. Чоловік, який жив майже 2,000 років тому був надхнений Богом Єговою написати пророчо про дні в яких ми тепер живемо. Цей чоловік, апостол Павло, назвав ці часи останніми днями і сказав: “Знай же ти це, що останніми днями настануть тяжкі часи”, і тоді вищенаведеними словами говорив про відношення та вчинки сьогоднішніх людей.— 2 Тим. 3:1—5, 13.
2. Які обставини за днів Ноя були подібні до сьогоднішніх, і що Ісус сказав про них?
2 Чи був колись інший час в історії, щоб обставини між людьми були такі злі? Так, історія людини в 1 Мойсея 6:5, 11, 12, каже: “І бачив Господь [Єгова], що велике розбещення людини на землі, і ввесь нахил думки серця її — тільки зло повсякденно. І зіпсулась земля перед Божим лицем, і наповнилась земля насильством. І бачив Бог землю, і ось зіпсулась вона, кожне бо тіло зіпсуло дорогу свою на землі”. Воно потішає нас зауважити, що Всемогутній Бог Єгова не дозволив лукавству далі продовжатися, але вичистив землю з усього лукавства. Ці та інші заяви в Біблії потішають тих, що ненавидять лукавство, бо вони доказують, що Бог бере акцію у таких лукавих часах. Для нас, живучи сьогодні, ці тяжкі часи є доказом присутности Ісуса Христа в небесному царстві, володіючи серед своїх ворогів. Коли Ісус був на землі, він пророкував, у Матвія 24:37—39, НС: “Як було за днів Ноєвих, так буде і в присутності Сина людського. Бо так само, як за днів до потопу, всі їли й пили, женилися й заміж виходили, аж до дня, коли Ной увійшов до ковчегу; і не звертали уваги, аж поки потоп не прийшов та й усіх не вигубив, так буде і в присутності Сина людського”. У тому самому розділі (вірш 34) Ісус також сказав: “Поправді кажу вам: не перейде цей рід, аж усе оце станеться”. Отже тому, що кінець цієї лукавої системи вже близько, то ясно бачити чому апостол Павло назвав ці часи останніми днями.— Пс. 110:1, 2.
3. Як світові події тепер впливають на декотрих людей?
3 З обставинами про які апостол Павло згадав, поступаючи від злого до гіршого, то на землі є багато лукавства й страждання. Між людьми є багато несправедливостей і багато терпіння. У цій добі буйности люди відносяться в різні способи залежачи від їхнього почуття і знання. Вони воюють, страйкують, протестують, бунтуються, виступають демонстраціями і мстяться за дійсне або припущене гноблення. Націоналізм також спричиняє багато труднощів. Декотрі люди гуртуються лише, щоб чинити буйність. Інші пробують організувати способи, щоб поліпшити цю систему. Кожна особа мусить рішити як вона буде поводитися й який шлях вона буде вибирати.
4. Як християнин повинен відноситися до теперішніх обставин у світі?
4 Нема сумніву, що події про яких ми чуємо або навіть особисто зазнаємо будуть обурювати нас, але правдивий християнин мусить пам’ятати, що хоч він є в світі, то він не є частиною світу й не відбиває його. (Ів. 15:17 до 16:4) Християни повинні звертати навіть ще більше увагу на Писання, спостерігаючи розвиття світових подій у гармонії з пророцтвами Біблії записані давно тому і в тому самому часі виконувати роботу, яка була призначена для правдивих християнів у цьому особливому часі. Це поможе нам тримати нашу рівновагу, коли ми пам’ятаємо приклад Ісуса Христа, який бачив багато помилок і лукавства в ладі за його часу, включаючи й несправедливе обезголовлення доброї людини Івана Хрестителя, але він не старався направляти світових подій за його часу. Він виконував працю, яку Бог післав його виконувати. Він займався проповідуванням вістки Царства.— Ів. 9:4.
5. Яка є основа любити наших ворогів?
5 Ісус виконував те, що він проповідував. Одна з його перших наук так, як є записано в проповіді на горі показує добрі причини чому сини Божі повинні показувати любов навіть до їхніх ворогів. “Ви чули, що сказано: ‘Люби свого ближнього, і ненавидь свого ворога’. А я вам кажу: ‘Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує, щоб вам бути синами Отця вашого, що на небі, що наказує сходити сонцю Своєму над злими й над добрими, і дощ посилає на праведних і на неправедних. Коли ви любите тих, хто вас любить, то яку нагороду ви маєте? Хіба не те саме й митники роблять? І коли ви вітаєте тільки братів своїх, то що ж особливого робите? Чи й погани не чинять отак? Отож, будьте досконалі, як досконалий Отець ваш небесний”. (Мат. 5:43—48) Очевидно, що робити це вимагає багато дозрілого мислення й самоконтролі, як довготерпеливости, але цього можна досягнути при помочі Божого духа; по суті, так як апостол Павло сказав у Галат, 5-му розділі, самоконтроля і довготерпіння є плід Божого духа.
6, 7. Які є деякі приклади, де сам Ісус вживав самоконтролю під стражданням?
6 Ісус Христос міг спокійно розсуджувати і панувати над своїми вчинками; навіть коли на нього особисто нападали й переслідували, то він не мстився: Коли його мали несправедливо заарештувати й один із тих, що були з Ісусом, відрізав вухо слуги первосвященика, “тоді промовляє до нього Ісус: ‘Сховай свого меча в його місце, бо всі, хто візьме меча, від меча і загинуть. Чи ти думаєш, що не можу тепер упросити свого Отця, і Він дасть мені зараз більше дванадцяти леґіонів ангелів?’ ” (Мат. 26:52, 53) Таким способом, хоч Ісус мав нагоду покликати помочі від принаймні 60,000 ангелів, то він таки продовжав вживати самоконтролю.
7 Пізніше, коли Ісус переносив велике приниження й біль, вмираючи на стовпі мук, Ісус не виявляв ненавости. “Ісус же промовив: ‘Отче, відпусти їм, бо не знають, що чинять вони’. А як його одіж ділили, то кидали жереба. А люди стояли й дивились. . . Насміхалися з ними й старшини, говорячи: ‘Він інших спасав, нехай сам себе визволить, коли він Христос, Божий Обранець’. І вояки глузували з нього: приступаючи оцет йому подавали, і казали: ‘Коли Цар Ти Юдейський, спаси Себе Сам’. Був же й напис над ним письмом грецьким, латинським і гебрейським написаний: ‘Це — Цар Юдейський’. А один із розп’ятих злочинників став зневажати його й говорити: ‘Чи ти не Христос? То спаси себе й нас. Обізвався ж той другий, і докоряв йому, кажучи: ‘Чи не боїшся ти Бога, коли й сам на те саме засуджений? Але ми справедливо засуджені, і належну заплату за вчинки свої беремо, цей же жодного зла не вчинив’. І сказав до Ісуса: ‘Спогадай мене, Господи, коли прийдеш у Царство своє. І промовив до нього Ісус: ‘Поправді кажу тобі сьогодні, ти будеш зо мною в раю’ ”.— Луки 23:34—43, НС.
8. Що послідовники Ісуса Христа можуть сподіватися?
8 У тому самому розділі в якому Павло писав про останні дні він сказав про християнів: “Усі, хто хоче жити в побожній посвяті в товаристві з Христом Ісусом, будуть також переслідувані”. (2 Тим. 3:12, НС) Отже зазнавати особистий докір, переслідування або страждання є частиною життя правдивого християнина, і тому це є так важно для нас пам’ятати гарний приклад доброго мислення й самоконтролі Ісуса Христа. Петро каже нам: “Бо на це ми покликані. Бо й Христос постраждав за нас, і залишив нам приклада, щоб пішли ми слідами його. ‘Не вчинив він гріха, і не знайшлося в устах його підступу’. Коли був лихословлений, він не лихословив взаємно, а коли він страждав не погрожував, але передавав Тому, Хто судить справедливо”.— 1 Пет. 2:21—23.
9. Яка є порада в 12-му розділі Римлян для тих, які живуть у лукавому часі?
9 Ті, які наслідували Христа як Божі слуги в першому столітті нашої Загальної Доби переносили багато переслідування з рук лиходіїв. Римська Імперія була добре знана за її переслідування християнів. У тих днях християнів було багато, але коли їх переслідували, то цим вони не наслідували шлях грішників, а саме, мститися. Вони мусіли подолати таку реакцію, перемінюючи їхнє мислення, так як часто-переслідуваний апостол Павло пояснив їм: “Тож благаю вас, браття, через Боже милосердя, повіддавайте ваші тіла на жертву живу, святу, приємну Богові, як розумну службу вашу, і не стосуйтесь до віку цього, але перемініться відновою вашого розуму, щоб пізнати вам, що то є воля Божа,— добро, приємність та досконалість. Тіштесь надією, утиски терпіть, перебувайте в молитві. Благословляйте тих, хто вас переслідує; благословляйте, а не проклинайте! Не платіть нікому злом за зло, дбайте про добре перед усіма людьми! Коли можливо, якщо це залежить від вас, живіть у мирі зо всіма людьми! Не мстіться самі, улюблені, але дайте місце гніву Божому, бо написано: ‘Мені помста належить, Я відплачу, говорить Господь [Єгова]’. Отож, як твій ворог голодний, нагодуй його; як він прагне, напій його, бо, роблячи це, ти згортаєш розпалене вугілля йому на голову. Не будь переможений злом, але перемагай зло добром”.— Рим. 12:1, 2, 12, 14, 17—21.
10. Як ми можемо обминути гріха помсти?
10 Набираючи таке саме відношення, якого Ісус мав, то тільки тоді ми зможемо відвернути серйозний гріх помсти. Таке мислення є немов панцер, що служить за охорону. Петро радить: “Отож, коли тілом Христос постраждав за нас, то озбройтеся й ви тією самою думкою, бо хто тілом постраждав, той перестав грішити”.— 1 Пет. 4:1.
11. (а) Що сталося з Діною, і чого вона попалася в клопіт? (б) Який гріх вчинив Симеон і Левій, коли почули про насильство їхньої сестри? (в) Що сталося з Симеоном і Левійом через цю відплату?
11 Як ми студіюємо Біблію, ми навчаємося причин на те чому це є добра порада в цих лукавих днях. Наприклад, маємо дівчину Діну, про яку говориться в 34-му розділі Першого Мойсея. Ця Якова донька почала нерозумно товаришувати з тими, які не служили Богу Єгові, ані дотримували Божий закон. Це довело до того, що молодий чоловік на ім’я Шехам насилував її. Таким чином Діні вчинили лукавство. Її батько Яків не показував духа пімсти, але сини його дуже розгнівалися і зробили план помститися над мешканцями Сихему. Симеон і Левій вигубили всіх чоловіків у місті де їхня сестра Діна була збезчестина і тоді її брати прилучилися до них і обграбували місто. Симеон і Левій головно стягнули провину за кров на себе, і такий вчинок не був приємний їхньому батькові. Пізніше, коли Яків умирав і час прийшов для нього благословити своїх синів, Яків ось що сказав про них: “Симеон і Левій — то брати, їхня зброя — знаряддя насильства. Хай до їхньої змови не входить душа моя, і нехай не прилучиться слава моя до їх зборів, бо вони в своїм гніві людину забили, а в своїй самоволі вола копит позбавили. Проклятий гнів їхній, бо сильний, та їхня лютість, тяжка бо вона! Поділю їх я в Якові, і їх розпорошу в Ізраїлі”. (1 Мойс. 49:5—7) У справі Симеона і Левія, відплачування лукавством за лукавство було гріхом і не принесло ніякого добра.
12. (а) Хоч Яків не говорив добре про Симеона і Левія, то яке благословенство Йосип дістав від нього? (б) Який шлях у житті Йосип вибрав, що заслужило йому таке благословенство?
12 По другій стороні, Йосип показав іншого духа й отримав благословенство від свого батька: “Благословення батька твого стали сильніші від благословення батьків моїх, аж до пожаданих висот віковічних. Нехай вони будуть на голову Йосипову, на маківку вибраного з-поміж братів своїх”. (1 Мойс. 49:26) Перед тим його брати вчинили Йосипові велике лукавство продавши його в неволю в Єгипет. Через благословенство Єгови, Йосип здобув визначне становище і силу в Єгипті. Коли настав голод, його брати подорожували до Єгипту шукаючи харчів. Сильний Йосип не показав духа пімсти проти них. Він не відплачував лукавством, але виявив любов і духа прощення. “І впав він на шию Веніямину, братові своєму, та й заплакав, і Веніямин плакав на шиї його. . . . І цілував він усіх братів своїх, і плакав над ними. . . . А потому говорили брати його з ним”. (1 Мойс. 45:14, 15) Наслідки такого вчинка були дуже добрі. Ціла родина знов була приєднана при помочі Йосипа й могли пережити той час голоду.
13. (а) У стародавньому Ізраїлі, яка кляса людей страждала багато лукавства? (б) Який досвід Давида показує це? (в) У світлі цих досвідів, яка є Якова порада?
13 Не всі потомки Якова вибрали такий шлях коли їх зустрічало лукавство. Декотрі з них завдавали іншим лукавство, а декотрі самі переносили лукавство. Між тими, що найбільше страждали від лукавства були пророки Єгови, які говорили в Його ім’я. Їхнє страждання походило переважно від тих, що були з їхнього власного народу, але які вже стратили духа Єгови і піддалися напрямам їхнього тіла. Високошанований між людьми народу був Саул, який став першим царем. Він мав нагоди вчинити велике добро, але поводився безумно, не дотримував Божих заповідей, і тому не втішався ласкою від Єгови. Його сучасник Давид дістав благословенство від Єгови в перемозі над Голіятом. Отже Саул боявся Давида, почав ненавидіти його й вкладав плани, щоб вбити його. Саул особисто старався проколоти Давида, але Давид втік від нього. Раз-у-раз Саул старався вчинити лукавство Давидові. Одначе, Давид показував Божого духа і не дозволив собі роздратуватися, щоб відплатитися Саулові лукавством. Давид жалував Саула і постановив лишити справи в руках Бога Єгови. (1 Сам. 18:15, 25; 19:10, 11; 24:4—15) Давид був лише один із пророків, який страждав від лукавства; є ще багато інших, що лишили добрий приклад для нас наслідувати. Ясно є, що ті, які терпіли лиходіям дістали ласку від Бога. Робім і ми те саме: “Візьміть, браття, пророків за приклад страждання та довготерпіння, вони промовляли в ім’я Єгови. Отож, за блаженних ми маємо тих, хто витерпів. Ви чули про Йовове терпіння та бачили Господній кінець його, що ‘вельми Господь милостивий та щедрий”.— Як. 5:10, 11, НС.