Доказуючи себе бути “людьми доброї волі”

1. (а) Що військо небесних ангелів сказало про тілесне народження “Христа Господа”? (б) Що показує, що сьогодні мусить бути ще кілька таких “людей”, і яке питання виринає?

ПРИ тілесному народженню “Христа Господа”, який мав стати Помазаним, щоб “проголошувати рік доброї волі зі сторони нашого Бога”, військо небесних ангелів з’єднано сказало: “Слава Богу на висоті, і на землі мир у людях добра воля”. (Луки 2:13, 14) Нема сумніву, що продовж дев’ятнадцять століть відтоді дотепер тих “людей доброї волі” не було багато. Вони були “люди, яким Бог показує ласку” (Moffatt), люди, які отримують добру волю або ласку від Бога Єгови. Справді, що їх нема багато, особливо тому, що після 1914 р. З.Д. дотепер, на землі було мало миру і все більше і більше осіб показують, що вони не мають “мир Божий, що вищий від усякого розуму”. (Фил. 4:7) Отже, як це можливо, в цьому пізньому часі, нам стати Божими “людьми доброї волі”? Ми хочемо бути такими людьми, чи не так?

2. Що ми повинні навчитися від євреїв за першого століття З.Д., і чому?

² Ми повинні навчитися з попереджаючої нотації євреїв у Палестині, які жили в першому столітті нашої Загальної Доби. Їхній згубний досвід не лише був історичний, але також зображальний, типічний, і прикладом. Надхнений апостол Павло каже: “А це були приклади нам. . . . Усе це трапилось з ними, як приклади, а написане нам на науку, бо за нашого часу кінець віку прийшов”. (1 Кор. 10:6—11) Певно, що з приходом, пожертвуванням, воскресенням і вознесенням Ісуса Христа прийшов кінець довго-заснованого ладу, так як є написано до Євреїв 9:26: “Він з’явився один раз на схилку віків, щоб власною жертвою знищити гріх”. Сьогодні ми живемо в подібному кінці ладу. Цей кінець став дуже ясний після 1914 р. З.Д., так як доказує біблійне пророцтво і світові події. Для нас, типічні приклади записані в Біблії були записані нам на пересторогу.

3. (а) Так як євреї за апостольських часів, ми живемо в якому часі? (б) Яка частина “ознаки . . . кінця ладу” відбувається по цілому світі, відколи і через кого?

³ Так як євреї за апостольських часів у першому столітті З.Д., ми також живемо в часі божественної ласки, в “році доброї волі зі сторони Єгови”. (Іс. 61:1, 2) Так як вони, ми також живемо в закінченню ладу. Коли Ісус Христос дав пророцтво про “ознаку . . . закінчення ладу”, то він сказав своїм апостолам: “Ця добра новина Царства буде проповідувана по цілій залюдненій землі, на свідоцтво всім народам; і тоді прийде кінець”. (Мат. 24:3, 14, НС) Чи ця “добра новина царства” не проповідується по цілому світі сьогодні? Так, як то доказують усі факти й рахунки. Це було правда головно від 1914 р., в якому, так як вирахувало Товариство Міжнародних Студентів Біблії, поганські часи, “призначені Часи Народів”, закінчилися і Божий призначений час настав заснувати Своє Месіянське царство на небесах на визволення людства. Відтоді, не Боже наближаюче, але Боже засноване царство проповідувалося як добра новина по цілому світі. І вона дійсно проповідувалася! А хто проповідує її? Свідки Єгови.

4. (а) Так як було в першому столітті З.Д., це проповідування доброї новини є доказом якого відношення з Божої сторони? (б) Чому ми повинні користати з цього?

⁴ У першому столітті проповідування божественної вістки, “Покайтеся, бо наблизилось царство небесне”, було доказом Божої доброї волі до єврейського народу. (Мат. 3:1, 2; 4:12—17; Іс. 9:1, 2) Так само сьогодні, проповідування про Боже засноване царство від 1914 р. З.Д. було доказом Божої доброї волі. Це ясно, бо оскільки проповідування про Царство закінчиться, “тоді прийде кінець”, і той кінець теперішнього ладу значить “день помсти нашого Бога”. Оскільки свідки Єгови продовжають і збільшують проповідування “цієї доброї новини царства”, то це є доказом, що ми, у цьому роді, ще живемо в “році доброї волі зі сторони Єгови”. Після такого довгого часу проповідування про Царство той “рік” уже скоро мусить скінчитися, отже ми повинні користати з “року доброї волі” перед тим як прийде “день помсти” на цей цілий лад. Чи ми вже зробили це, або чи ми зробимо так?

5. Що апостол Павло писав у 2 Коринтян 5:21 до 6:2 до тих, що були в подібному стані до нашого сьогодні, і як довго перед знищенням Єрусалиму?

⁵ Ми живемо в часі нагоди, і наше життя стоїть на карті. Чи нам відкидати цю нагоду і зневажати божественну добру волю до нас, і цим способом відкидати саме спасіння? Тих, що були в подібному стані до нашого сьогодні, апостол Павло просив, щоб це не було так. Доказуючи свою точку він навів Ісаї 49:8, де ми читаємо: “Так говорить Єгова: ‘У прийнятному часі [або, в часі доброї волі (похвалення)], Я відповів тобі, і в день спасіння Я допоміг тобі’ ”. (Новий Світ Переклад, видання 1958 р.) Отже апостол Павло пише: “Бо того [Ісуса Христа], хто не відав гріха, він учинив за нас гріхом, щоб стали ми Божою правдою в Нім! А ми, як співробітники благаємо, щоб ви Божої благодаті не брали надармо. Бо каже: ‘Приємного часу почув Я тебе, і поміг Я тобі в день спасіння!’ Ось тепер час приємний, ось тепер день спасіння”. (2 Кор. 5:21 до 6:2) Павло написав ті слова коло 55 р. З.Д., або коло п’ятнадцять років перед знищенням Єрусалиму в 70 р. З.Д.

6. (а) Чому ми сьогодні зустрічаємо щось гіршого від того, що сталося з євреями в 70 р. З.Д.? (б) Щодо нас, що ми не хочемо, щоб з нами сталося відносно Божого показування доброї волі?

⁶ Такі самі важні є надхнені слова апостола Павла сьогодні в цьому “році доброї волі”. Ми зустрічаємо щось багато гіршого і багато більшого від знищення Єрусалиму та його храму в 70 р. З.Д. Це не якийсь народний лад, що наближається до свого кінця в “дні помсти нашого Бога”, але світовий, міжнародний лад, включаючи всіх людей, племен, рас і небіблійних релігій. Якщо ми хочемо, щоб живий й правдивий Бог вислухав і відповів на нашу молитву, то ще трохи часу лишилося у цьому “часі доброї волі”. Якщо ми хочемо божественної помочі, щоб не загинути в “дні помсти”, то тепер є “день спасіння”. То через Божу незаслужену ласку, що цей “рік доброї волі зі сторони Єгови” ще є з нами. Якщо ми оціняємо нагоду на вічне життя в щастю, то ми не будемо зневажати цілі Божої незаслуженої ласки, або, щоб Він надармо давав нам Свою добру волю.

ЯК ПОСТАЧИТИ ДОКАЗ

7. (а) Отже, які питання виринають для всіх любимців вічного життя, і звідки можна дати відповідь на них? (б) Що Іван Хреститель, Ісус Христос і його учні заохочували євреїв робити?

⁷ Для всіх любимців вічного життя під праведним порядком, виринає питання в цьому критичному часі: Як мені стати одним із Божих “людей доброї волі”, або: “Як я можу доказати себе бути такою людиною?” На обоє із цих питань можна дати відповідь із написаного Слова великого Життядавця, Бога доброї волі. У першому столітті перше Іван Хреститель, тоді Ісус Христос, а тоді його апостоли проповідували: “Покайтеся, бо наблизилось царство небесне”. Після Ісусового воскресення і перед його вознесенням на небо, він сказав своїм учням: “Так написано є, і так потрібно було постраждати Христові, і воскреснути з мертвих дня третього, і щоб у ймення його проповідувалось покаяння, і прощення гріхів між народів усіх”. (Луки 24:46—47) Слідуючого дня на свято П’ятдесятницю, коли багато євреїв питалися: “Що ж ми маємо робити?” апостол Петро сказав: “Покайтеся, і нехай же охреститься кожен із вас у ім’я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів”.— Дії 2:37, 38.

8. Коли Бог прийняв необрізаних не-євреїв у християнський собор, що єврейські християни казали Він давав народам?

⁸ Більше як три роки пізніше, коли єврейські християни в Єрусалимі почули, що необрізані не-єврейські народи були прийняті до християнського збору, то вони сказали: “Отож, і поганам Бог дав покаяння в життя”.— Дії 10:1 до 11:18.

9. Який крок мусить прийти після покаяння, і як Петро підкреслював цей крок коли говорив перед єврейською товпою в Єрусалимському храмі?

⁹ Проте, саме покаяння, лише відчувати смуток за наші гріхи або тому, що ми є грішниками, не вистачає. За цим треба вчинків, треба навернення або відвернення від гріха і ходити дорогою праведности, родити плоди покаяння. Апостол Петро нагадував про цей крок, кажучи товпі євреїв у храмі в Єрусалимі: “А Бог учинив так, як Він провіщав був устами Своїх усіх пророків, щоб терпіти Христові. Покайтеся ж та наверніться, щоб Він змилувався над вашими гріхами, щоб часи відпочинку прийшли від обличчя Господнього і щоб послав заповідженого вам Ісуса Христа, що його небо мусить прийняти аж до часу відновлення цього, про що провіщав Бог від віку устами всіх святих пророків Своїх”. (Дії 3:18—21) Відвертання від гріха запевнить, що Бог Єгова простить нам наші гріхи.

10. Як особа, після її покаяння і навернення, стається одним із Божих “людей доброї волі”?

¹⁰ Після цього навернення від гріхів треба охреститися в воді, без різниці чи хтось є природний єврей чи необрізаний поганин. Коли воскреслий Ісус сказав своїм учням ходити й робити учнів із людей всіх народів, він додав: “Хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і святого духа”. (Мат. 28:19) Це хрещення в воді є символом, що покаяння й навернення вже відбулося і тепер кандидат представляє або посвячує себе Богові, Отцеві, через Сина, Ісуса Христа. У цей спосіб віруюча особа стається учнем Христа, і з цієї причини у тому самому часі стається одною з Божих “людей доброї волі”, або “людей, яким Він показує ласку”, або “людей, на яких спочиває Його ласка”, і яким Він дає Свій мир.— Луки 2:14, Moffatt; New English Bible.

11. Приступаючи в такий спосіб до Бога, чий приклад ми наслідуємо, коли сповнення якого пророцтва відбулося?

¹¹ Коли в цей спосіб вони приходять чинити Божу добру ласку, то вони не лише коряться Христовому наказові, але також наслідують його гідний приклад. Коли Ісус представив себе Богові в часі свого хрещення в Йордан річці Іваном Хрестителем, тоді пророчі слова Псалми 40:7, 8, сповнилися, які то слова висказували поняття серця Ісуса: “Тоді я сказав: ‘Ось я прийшов із звоєм книжки, про мене написаної’. Твою волю чинити, мій Боже, я хочу, і Закон Твій — у мене в серці’ ”.

12. (а) Де ті пророчі слова псалмоспівця пристосовуються до Ісуса на одній оказії? (б) Подібно, в часі хрещення, що нам треба робити, щоб набути Божої доброї волі?

¹² Надхнений писатель до Євреїв 10:5—9, пристосовує ті слова псалмоспівця до часу Ісусового хрещення, кажучи: “Тому то, входячи в світ, Він говорить: ‘ “Жертви й приношення Ти не схотів, але тіло мені приготував. Цілопалення й жертви покутної Ти не жадав”. Тоді я сказав: “Ось іду,— в звої книжки про мене написано, щоб волю чинити Твою, Боже” ’. Він вище сказав, що ‘жертви й приносу, та цілопалення й жертви покутної,— які за Законом приносяться,— Ти не жадав і Собі не вподобав’. Потому сказав: ‘Ось іду, щоб волю Твою чинити, Боже’ ”. Та воля Божа була добра “воля”; вона була Його доброю приємністю, або те, що було приємне Йому. Отже, приходячи в часі хрещення чинити ту божественну волю, Ісус прийшов чинити Божу добру приємність і Бог був добре задоволений ним. Так само, коли ми будемо виконувати Божу волю або Його добру приємність, то ми набудемо Його доброї волі, Його ласку.

13. (а) Як “люди доброї волі” ми починаємо товаришувати з людьми під царем, що належить до кого? (б) Як вони щасливо прилучуються до “радісного виклику”?

¹³ Як Божі “люди доброї волі” ми прилучуємося до Його людей над якими Його увінчаний Син, Ісус Христос, тепер царює на небі. Відносно Його людей було написано пророчо в Псалмі 89:16—19: “Блаженний народ, що знає він поклик святковий, Господи [Єгови], вони ходять у світлі обличчя Твого! Радіють вони цілий день Твоїм Іменням, і підвищуються Твоєю справедливістю, бо окраса їхньої сили — то Ти, і Твоєю зичливістю ріг наш підноситься, бо щит наш — Господній [Єгова], а цар наш — від святого Ізраїлевого”. Тому що їхній цар належить, не до якихось немирних земних народів, а до Бога Єгови; то вони прилучаються до Нього з веселим вигуком. Вони з захопленням проповідують “цю добру новину Царства” по всій залюдненій землі, на свідоцтво всім народам, щоб повідомити ці народи про єдиний справедливий уряд перед їхнім кінцем у “дні помсти Бога нашого”.

14. Що ті “люди доброї волі” воліють замість гніву Царя, і по якій стороні вони хочуть стати в цім часі розділення людей?

¹⁴ Вони хочуть лишитися в ласці цього Царя, що належить до Єгови. Вони не хочуть почути його лютого гримотіння у “день помсти” нашого Бога. Вони не хочуть відчувати жар його гніву, але вибирають холодне відсвіження Його ласки. Вони пам’ятають Приповістку 19:12: “Гнів царя — немов рик левчука, а ласкавість його — як роса на траву”. Покірні учні палко бажають бути по його правиці в цьому “часі кінця”, коли він розлучує людей світових народів так, як пастух відлучає своїх овець від козлів.— Мат. 25:31—46.

ТРИМАЮЧИ СЕБЕ В ЛАСЦІ ЄГОВИ

15. Ставшись людьми, яким Бог показує ласку, що ми повинні намагатися чинити, так як показується в Приповістці 11:20, 27?

¹⁵ Ставши людьми, яким Бог дає Свою ласку, нам треба продовжати доказувати себе бути Його “людьми доброї волі”. Це вимагає від нас, щоб, ми наполегливо шукали Його добру волю, і були праведні серцем. Приповістка просто каже: “Серцем лукаві — огида для Господа [Єгови], а хто в неповинності ходить — Його уподоба. Хто прагне добра, той шукає вподобання, хто ж лихого жадає, то й прийде на нього воно”. (Прип. 11:20, 27) У праведності наших сердець ми далі розсліджуємо Боже Слово, щоб пізнати як утішатися Його доброю волею тепер і навіки вічні. Ми жахаємося бути чимось огидним для Єгови, щоб на нас не найшло зло в “день помсти”, який вже швидко наближається.

16. Щоб запевнити собі добру волю від Єгови, на що вони мусять чекати, і де, і що вони мусять робити, так як показує Проповістка 8:34, 35 і Псалма 143:10?

¹⁶ Якщо ми продовжатимемо шукати небесної мудрости і будемо поводитися згідно з нею, завжди шукаючи набувати її, тоді ми запевнимо собі добру волю від Єгови. Наслідок цього буде вічне щастя для нас. У Приповістці 8:34, 35, Мудрість говорить до нас, кажучи: “Блаженна людина, яка мене слухає, щоб пильнувати при дверях моїх день-у-день, щоб одвірки мої берегти. Хто бо знаходить мене, той знаходить життя, і одержує милість від Господа [Єгови]”. Отже якщо будемо регулярно ходити там де Єговові “люди доброї волі” сходяться, щоб послухати дискусій про Боже написане Слово мудрости, далеко від мудрости цього світу, то це принесе нам щастя, життя і божественну добру волю. Вони моляться до Єгови з псалмоспівцем: “Навчи мене волю чинити Твою, бо Ти Бог мій, добрий дух Твій нехай провадить мене по рівній землі (у країну праведности)”. (Пс. 143:10) Вони знають, що коли будуть виконувати Його добру приємність, тоді вони будуть утішатися Його доброю волею.

17. З ким нам треба сходитися, щоб дістати заохочення, що робити, щоб нам набути чого від Єгови, так як показується в Приповістці 12:2, 22?

¹⁷ Як “день помсти” наближається, воно стається все більш важніше для Єговових “людей доброї волі” сходитися разом, маючи намір чинити добро одні одним. Так як ми маємо пораду до Євреїв 10:24, 25, НС: “Заохочуймо один одного до любови й до добрих учинків, . . . заохочуймо один одного, і тим більше, скільки більше ви бачите, що зближається день той”. Такий шлях буде підкріпляти нас чинити те, що є добре в очах Єгови і поможе нам бути вірними у проголошенню правд із Його Слова. Ніколи не забудьмо ці слова мудрости: “Добрий від Господа [Єгови] має вподобання (ласку, Янґ, Ротергама), а людину злих замірів осудить Господь [Єгова]. Уста брехливі — огида у Господа [Єгови], а чинячі правду — Його вподоба”.— Прип. 12:2, 22.

18. Разом із якими жертвами наші молитви будуть прийняті Єговою?

¹⁸ Якщо ми будемо тримати себе в добрій волі Єгови, то ми можемо бути певні, що Він буде слухати наші молитви. Це є головно правда, коли ми молимося як приносимо Йому “жертву хвали” і “доброчинність та спільність”, жертви про які описує Павло до Євреїв 13:15, 16. Тоді Єгова буде задоволений нашими молитвами, так як ми є запевнені у Приповістці 15:8: “Жертва безбожних — огида для Господа [Єгови], молитва невинних — Його уподоба”.— Єрем. 6:20.

19. Відколи недавно і як духовний храм Єгови доказався бути “домом молитви для всіх людей”, і якими словами це було передсказано?

¹⁹ Протягом цього ще продовжаючого “року доброї волі зі сторони Єгови” Його духовний храм став домом молитви для всіх людей. Головно це була правда від 1935 р. З.Д., коли Він почав приводити в Свій духовний храм “натовп великий” поклонників “з усякого люду, і племен, і народів, і язиків”, щоб вони служили Йому разом із останком помазаних учнів Агнця Ісуса Христа. (Об. 7:9—15) Тримаючи себе чистими духовно і лишаючись вірними до його Месіянського Царства вони мають радість знати, що Він приймає їхні жертви хвали та чинення добра і несамолюбне спілкування з іншими. Для їхнього заохочення давно тому було написано пророчо: “Їх спроваджу на гору святую Мою та потішу їх в домі молитви Моєї. Цілопалення їхні та їхні жертви будуть Мені до вподоби на Моїм жертівнику, бо Мій дім буде названий домом молитви для всіх народів”.— Іс. 56:7.

20. Що наші молитви до небес пригадують нам, отже ми будемо товаришувати з тими, які вживають яку мову?

²⁰ Товаришувати з Єгововими “людьми доброї волі” є велика радість. Ми хочемо тримати себе досить чистими і вірними, щоб бути гідні лишитися між ними. Отже наша постійна молитва є: “Згадай мене, Господи [Єгово], в ласці Своїй до народу Свого, відвідай мене спасінням Своїм”. (Пс. 106:4) Коли ми є в товаристві таких осіб, то ми чуємо розмову, яка є приємна Єгові. “Уста праведного уподобання знають, а уста безбожних,— лукавство”.— Прип. 10:32.

21, 22. (а) Як бути під доброю волею Єгови є протилежне до часу коли ми були під Його гнівом? (б) Як довго ми схочемо бути під Його доброю волею, разом із яким викликом?

²¹ Ми колись були під божественним гнівом тому, що не виконували волі або доброї приємности Бога Єгови. Але тепер, як ми користаємо з цього “року доброї волі”, то ті колишні досвіди були нібито як хвилина, як пригнічений, смеркаючий вечір, який вже минув. Це пригадує нам слова псалмоспівця Давида після того як він видужав від божественного несхвалення: “Бо хвилю триває Він у гніві Своїм, все життя — в Своїй ласці: буває увечорі плач, а радість на ранок”. (Пс. 30:6) Беручи останню нагоду користати з Єговового “року доброї волі” ми були визволені від тимчасового плачу під божественним гнівом і ми ввійшли в ранок Його доброї волі з ‘радістю’.

²² Постараймося, щоб ми були під доброю волею Єгови, не лише на один ранок, але на “все життя”. Ми маємо нагоду зробити так на “вічне життя”. Тоді ми завжди будемо з оціненням викликувати з “радістю”, тому що ми будемо під доброю волею Єгови, і наш виклик буде на вдячність і хвалу Йому через Ісуса Христа.