Сильно тримайтеся правдивого життя

“Наказуй . . . щоб робили добро, багатилися в добрих ділах, були щедрі та пильні, щоб збирали собі скарб, як добру основу в майбутньому, щоб триматися правдивого життя”.— 1 Тим. 6:17—19, НС.

1-3. (а) Розкажіть обставини коли розгнівана товпа вимагала, щоб “цього чоловіка” Ісуса вбити. (б) Про що Ісус міг думати під такими обставинами? (в) Які питання все це підносить?

“ПОДИВІТЬСЯ! Оце чоловік!” Ось там він стояв перед завиваючим натовпом, між яким були первосвященики і старші над євреями, викрикуючи: “Розіпни його! Розіпни його!” Їхні серця були наповнені душогубством, вони кричали “Він мусить умерти”. Нам треба мати великої уяви, щоб уявити як цей жорстокий натовп шукав його крови. А чиєї ж крови вони жадали? Нікого іншого, як крови Ісуса Христа, Сина Божого.— Ів. 19:4—7.

² Правдоподібно багато думок перелітало Ісусів розум як він стояв там перед палатою Пилата. Він знав, що він прийшов із неба, щоб виконувати волю свого Отця. Він розумів, що та воля вимагала, щоб він умер на мученицькому дереві, і така смерть уже була перед ним. Але що ж відносно майбутності? Чи він воскресне? Це він знав залежало від того чи він був вірним Богові у ділах, яких Він дав йому виконувати; також чи він зможе витерпіти великий натиск цих останніх годин до останнього дихання.

³ Але тут ми є при кінці його історії. Як же все це почалося? І як, ми можемо собі думати, це можливо Ісусові вмираючи твердо триматися правдивого життя?

4, 5. (а) Як це сталося, що Ісус народився у Віфлеємі? (б) Як ця подія була проголошена, і кому?

⁴ Це було в 2-му році перед З.Д., що ангел Гавриїл приступив до Марії, яка була заручена з Йосипом, у маленькому селі Назареті, і повідомив її, що вона породить сина, і що її дитина дійсно буде Сином Божим. Пізніше того самого року Марія й Йосип подорожували до міста Віфлеєму, коло шістдесят миль на південь, щоб зареєструватися так, як закон Кесаря Августуса вимагав. Час на цей декрет був наперед визначений, бо вони лише прибули туди і Марія зараз породила Ісуса в яслах. Усе це сталося так як було передсказано в пророцтві.— Луки 1:26—35; 2:1—7; Мих. 5:2.

⁵ Ангел Єгови проголосив цю чудову подію пастухам, які доглядали свою отару у недалекому полі тієї історичної ночі, кажучи: “Благовіщу вам радість велику . . . Сьогодні в Давидовому місті народився для вас Спаситель, який є Христос Господь”. Пастухи зараз поспішилися ‘побачити цю річ’. Вернувшись до своїх стад, вони почали прославляти і хвалити Бога “за все, що почули й побачили”.— Луки 2:8—20.

ПОДІЇ З ІСУСОВОГО ДИТИНСТВА

6. Що сталося коли Ісусові було вісім днів?

⁶ Згідно єврейським звичаєм, Ісуса обрізали восьмого дня і сорокового дня представили в храмі в Єрусалимі, бо Йосип і Марія принесли жертву так як вимагав ‘закон Єгови’. То на цих відвідинах, що вони зустріли старенького чоловіка на ім’я Семеон, якому було відкрито “через святого духа, що він не побачить смерти аж поки не побачить ‘Христа Єгови’. Взявши дитину в свої руки Семеон поблагословив Єгову, кажучи: “Побачили очі мої спасіння Твоє . . . на славу народу Твого Ізраїля”. Також, вісімдесят-чотирілітня пророчиця на ім’я Анна “надійшла, і Бога славила та говорила про нього (про дитину) всім, хто визволення Єрусалиму чекав”.— Луки 2:21—38.

7, 8. Через яку серію подій Ісусова родина мусіла перше піти в Єгипет, а потім вернутися до села Назарету?

⁷ Якийсь час пізніше, прийшли астрологи, які (за наукою так званого Християнства) прийшли в день його народження. Перше вони пішли до Єрусалиму і там їм наказали піти до Віфлеєму де “вони побачили малу дитину з Марією матір’ю його”. Розгорнувши свої скарби і давши дитині коштовні подарунки вони дістали пересторогу через сон і вернулися назад до своєї східної країни, а не до Ірода в Єрусалимі. Ангел Єгови тоді поінформував Йосипа: “Уставай, візьми Дитятко та матір Його, і втікай до Єгипту, і там зоставайся, аж поки скажу тобі, бо Дитятка шукатиме Ірод, щоб Його погубити”.— Мат. 2:1—15.

⁸ Отже від самого початку хтось ворогував проти цього Сина Божого, як небажаної новонародженої дитини, і цей хтось був Сатана Диявол, великий ворог Єгови. Ірод, як агент Сатани, побачив, що астрологи перехитрили його, сказився з лютости. Він дав розказ, вигубити всіх хлопчиків у Віфлеємі до двох років віку. Диявол і його земний агент брали великі кроки в зусиллю забити Сина Божого. Аж по смерті Ірода Йосип, Марія і Ісус вернулися з Єгипту і поселилися в Назареті.— Мат. 2:19—23.

9, 10. (а) Що сталося в часі Пасхи, коли Ісусові було дванадцять років? (б) Потім, яку інформацію ми маємо про Ісуса коли він був малолітком?

⁹ Там у Галілеї дитина Ісус виростав з своїм названим батьком і матір’ю та зведеними братами і сестрами. Він навчився теслярувати і ‘далі ріс та набирав мудрости’. Коли ми знову читаємо про Ісуса, то історичний запис розказує як він подорожував із своїми родичами до Єрусалиму святкувати Пасху, і йому тоді вже було дванадцять років. Сталося якось, що він відлучився від своїх батьків, і після трьох днів вони знайшли його в храмі “як сидів серед учителів, і вислухував їх, і запитував їх. Усі ж, хто слухав Його, дивувалися розумові Його та відповідям”. Ні, цей юнак Ісус не тратив свого часу лайдакуванням по селі зі зграями юнацьких злочинців. Хіба ви не знали, що повинно Мені бути в домі Отця Мого?” він відповів своїм здивованим батькам.— Луки 2:39—50, НС.

¹⁰ Ісус вернувся в Назарет і продовжав бути покірний своїм родичам, і так як історія каже: “Ісус зростав мудрістю, і віком та благодаттю, у Бога й людей”. Пізніше в його життю Ісусові було потрібно всієї мудрости, фізичної сили й благословенства Божого, яких він мав нагоду набути за свого дитинства.— Луки 2:51, 52.

ІСУС ПОЧИНАЄ СВОЮ ЧУДОВУ СЛУЖБУ

11. Яка дуже важна подія в Ісусовому житті відбулася в 29 р. З.Д.?

¹¹ Після подіях, які відбулися в 12 р. З.Д., в історії нічого не згадується про Ісуса аж до осени 29-го р. З.Д., коли в тридцятому віку, він приступив до Івана Хрестителя, правдоподібно свого племінника, просячи його охрестити його в Йордан ріці. Зараз після хрещення Іван не тільки бачив святого духа сходячого у формі голуба на Ісуса, але також чув голос з неба, який говорив: “Це Син Мій улюблений, що його Я вподобав”. Отже від часу його хрещення, Ісус мав підтримку Єговової динамічної енергії.— Мат. 3:13—17.

12, 13. Як Сатана старався знищити Ісуса на початку його служби, але, як ця хитра схема не вдалася?

¹² На приготовлення своєї великої роботи Ісус під проводом святого духа був проваджений в Юдейську пустиню, де він постив сорок днів. При кінці цього часу, коли Ісус ослаб фізично, Диявол, стараючись знищити цього Сина Божого приступив до нього і тричі спокушав його маючи надію зламати його вірність. Він піддав думку, щоб Ісус перемінив каміння в хліб, щоб задовольнити свій голод. Це не вдалося йому. Тоді він старався впросити Ісуса доказати що він був Син Божий і скочив із мура храму. Це також не вдалося йому. Тоді “князь цього світу”, Диявол, був готовий дати Ісусові всі людські царства якби він припав і віддав Сатані лише один вчинок поклоніння. І це не вдалося йому. А як цей чоловік Ісус, досконалий фізично і розумово, віднісся до цих спокус? Чи він почав задумуватися над ними, або чи якесь бажання почало перемагати його? Чи він відповідав Дияволові за людським, або рабінською логікою? Ні, в кожному випадку він зараз звертався до Божого Слова для своїх відповідів і оборону, кажучи: “Написано. . . ”— Мат. 4:1—11; Ів. 12:31.

¹³ Отже від самого початку його спеціяльної земної служби Ісус ходив вірним шляхом, вірний своєму небесному Отцю, Єгові. І він робив це до самого ганебного розп’яття. Справді, що Ісус доказав, що він старався отримати правдиве життя, життя вічне!

14. (а) Чи ми знаємо як Ісус виглядав? (б) Отже, як нам знати якою особою він був?

¹⁴ Чи ви колись задумувалися над тим як Ісус виглядав, або якою особою був цей Син Божий? Біблія нічого не каже нам про його вигляд. Вона нічого не каже про колір його волосся або очей, не дає нам його ваги, його височину або якісь інші риси його вигляду. Такі справи не є важні. Якою особою він був, проте, справді є найважнішим, і відносно цього ми довідуємося багато з того, що він робив і говорив, як він говорив і що інші говорили про нього.

15. Історично, як Ісус рівняється як робітник з іншими з колишньої і теперішньої доби?

¹⁵ Це є признаний факт, якого ніхто не може заперечити, що Ісус Христос був найбільший, найбільш впливовий чоловік, який коли ходив на землі. Вся людська історія перед його часом зосереджувала увагу на його прихід, і вся історія відтоді обертається навколо його приходу. І те, що є також дивне є дуже короткий час в якому він так багато виконав. Ми не перебільшуємо коли кажемо, що лише за три і пів років Ісус зробив у сто разів більше ніж інші особи зроблять за ціле своє життя. Якщо ви сумніваєтеся цій заяві, то зміряйте досягнення якої-небудь іншої особи з тим, що надхнений апостол Іван каже: “Багато є й іншого, що Ісус учинив. Але думаю, що коли б написати про все те зокрема про кожне, то й сам світ не вмістив би написаних книг”. Нема жодного сумніву, що Ісус був дуже працьовитий! — Ів. 21:25.

16. Чи Ісусові друзі були приготовлені далі проповідувати і робити учнів по його смерті?

¹⁶ Незадовго після його хрещення він вибрав деяких учнів, які пізніше подорожували й близько товаришували з ним у його службі. (Ів. 1:35—51) Ви пригадуєте як, при кінці своєї земної служби, воскреслий Ісус наказав своїм товаришам: ‘Ідіть, і робіть учнів із людей всіх народів’. Він не висилав їх на місію з якою вони не були знайомі. Ні; продовж принаймні трьох років вони дуже близько придивлялися як він сам робив учнів, отже були добре навчені й приспособлені далі виконувати роботу, яку Ісус сам розпочав.— Мат. 28:19, НС.

17. Які були деякі події, що відбулися в перших шістьох місяцях Ісусової служби, і скільки території він покрив у цій добі?

¹⁷ Це було в Кані, Галілеї, де Ісус виконав своє перше чудо як знак, щоб підкріпити віру своїх учнів, що він справді був Месія. Після того він відвідав Капернаум і якийсь час проповідував у ньому, а тоді пішов до Єрусалиму святкувати Пасху у 30-му р. З.Д. Отже в наступних шістьох місяцях його проповідування і роблення учнів Ісус подорожував досить багато — від нижчої долини Йордан де Іван хрестив біля Галілейського моря на північ, і тоді вернувся назад в Єрусалим.— Ів. 2:1—13.

“ЧОЛОВІК” У РУСІ

18. Які похвальні риси Ісус показав коли відвідав Єрусалим у часі Пасхи 30 р. З.Д.?

¹⁸ Як би Пилат був спостеріг дільницю храма коли Ісус ходив по ній під час сезону тієї особливої Пасхи з батогом у руках, то правдоподібно він був би сказав: “Дивіться! Чоловік у русі!” Так! справді це був відважний чоловік наповнений праведним обуренням коли побачив, що дім поклоніння свого Отця був обернений в торговельний дім. Отже він пішов у рух, виганяючи вівці і худобу, викидаючи гроші і перевертаючи столи — і це без помочі. Це не була малодушна, слабовільна особа так як мистецтва так званого Християнства представляють Ісуса. Ісусові учні дивлячись на цього відважного чоловіка, сказали, що тут саме перед їхніми очима сповнялося пророцтво Псалми 69:9: “Ревність до дому Твого з’їдає мене”.— Ів. 2:14—17.

19, 20. (а) Хто був Никодим, і яка розмова відбулася між ним, а Ісусом? (б) Яка проба Ісус сказав покаже чи людина є добра чи зла?

¹⁹ Ще одна чудова риса, яку Ісус виявив була його здібність говорити відважно про правду, навіть не боячись присутніх провідників. Це можна бачити коли фарисей Никодим прийшов до нього вночі. Никодим, “провідник євреїв”, правильно ототожнив хто Ісус був, кажучи: “Знаємо ми, що прийшов Ти від Бога як учитель”. Ісус відповів: “Коли хто не народиться згори, то не може побачити Божого царства”. Коли фарисей не зрозумів те, що Ісус казав йому, то Ісус докорив йому, кажучи: “Ти — учитель ізраїльський, то чи ж цього не знаєш? . . . Коли Я говорив вам про земне, та не вірете ви, то як же повірете ви, коли Я говоритиму вам про небесне?” Одначе, Ісус показував безсторонність, бо Він продовжав давати цьому чоловікові ту саму нагоду так як усім іншим пізнати правду, правда, що лише ті, які будуть покладати віру в однородженого Сина Бога будуть триматися правдивого життя. “Хто вірує в Нього [Сина]”, Ісус сказав йому, “не буде засуджений, хто ж не вірує, той вже засуджений, що не повірив в Ім’я Однородженого Сина Божого”. Таким чином, Никодим мусів сам вирішити чи він буде засуджений.— Ів. 3:1—12, 16—18.

²⁰ Правдоподібно, що цей член Синедріону вибрав час вночі відвідати Ісуса, бо боявся євреїв і щоб хтось не побачив, що він говорив із Ісусом, бо це пошкодило б його репутації. Це може бути причина чому Ісус закінчив свою розмову з Никодимом, кажучи: “Суд же такий, що світло на світ прибуло, люди ж темряву більше полюбили, як світло, лихі бо були їхні вчинки. Бо кожен, хто робить лихе, ненавидить світло, і не приходить до світла, щоб не зганено вчинків його. А хто робить за правдою, той до світла йде, щоб діла його виявились, бо зроблені в Бозі вони”.— Ів. 3:19—21.

21. Які були докази, що робота Івана Хрестителя зменшалася?

²¹ По цих подіях Ісус і його учні пішли в Юдею, де багато нововірців охрестилося, але Ісус і його учні не хрестили їх. Дійсно там так багато охрестилося, що учні Івана Хрестителя дивувалися і хотіли знати, що це значить. На відповідь, між іншим, Іван пояснив: “Він [Ісус] має рости,— я ж маліти”.— Ів. 3:22 до 4:2.

22. Що сталося в місті Сіхар відчиняючи дорогу для багатьох самарянів триматися правдивого життя?

²² Недовго після арешту Івана Хрестителя Ісус вийшов із Юдеї й пішов у Галілею. (Мат. 4:12) По дорозі він і його друзя переходили територію самарянів де Ісус трохи “неформально проповідував” жінці коло криниці за містом Сіхар. Він був “дорогою зморений”; однак, схопив цю нагоду виявити себе, бо самаряни також чекали на Месію (Спасителя). Через ту розмову з самарянською жінкою коло криниці багато інших людей вийшли з міста Ісусові назустріч. Вони так сильно просили його залишитися між ними, що він залишився два дні, і “значно ж більш вони ввірували через слово Його”.— Ів. 4:3—43.

ІСУС ПОЧИНАЄ ВЕЛИКУ ГАЛІЛЕЙСЬКУ СЛУЖБУ

23. Вертаючись до Галілеї, яку тему Ісус тепер помістив у своїй вістці, і з якої причини?

²³ Десь по 30-му р. З.Д., цей чудовий вісник вернувся назад до Галілеї і вжив більшість наступних двох років у тій околиці. Тому історія каже: “Ісус у силі духа вернувся до Галілеї”, і це пояснює чому деякі галілейці мали привілей побачити деяких із його найсильніших діл. Його духовна вістка перший раз почала містити тему, яку Іван Хреститель, який тепер був заглушений ув’язненням, проголошував: “Покайтеся . . . бо наблизилось Царство Небесне”.— Луки 4:14, 15; Мат. 4:17; Марка 1:14, 15; Ів. 4:43.

24. (а) Яка дуже надзвичайна подія відбулася в синагозі в Назареті? (б) Але, як мешканці Назарету віднеслися, і чому так?

²⁴ “У силі духа” Ісус увійшов у синагогу свого домашнього села Назарет в суботу і прочитав їм із Ісаї, 61-го розділу, 1-ого і 2-ого вірша: “На мені дух Господній [Єгови], бо мене Він помазав, щоб Добру Новину звіщати вбогим. Послав Він мене проповідувати полоненим визволення, а незрячим прозріння, відпустити на волю помучених, щоб проповідувати вік Господнього [Єговового] змилування”. Тоді Ісус сказав: “Сьогодні збулося Писання, яке ви почули”. Вони дуже дивувалися його чарівними словами, але коли він відмовився виконати чудеса для їхньої забави, а зрівняв своїх слухачів до безвірних ізраїльтянів за часу пророків Іллі й Єлисея, вони “переповнилися гнівом” і повели його до краю гори, щоб скинути його додолу. Але, цей сильний, духом-проваджений Ісус лише вийшов з-поміж них і пішов до Капернауму, бо це не був ані час, ані спосіб, яким він мусів умерти.— Луки 4:16—31.

25, 26. (а) Чи Ісус перестав проповідувати в Галілеї тому, що люди з Назарету так знущалися над Ним? (б) Які чуда він виконав, і з якими наслідками?

²⁵ Ходячи по берегах Галілейського моря, Ісус запросив чотирьох учнів йти за ним і брати участь у його службі — Петра та його брата Андрія, Якова та його брата Івана. Історія тоді показує як цей ревний вісник “ходив (Він) по всій Галілеї . . . проповідуючи добру новину Царства, і вздоровляючи всяку недугу, і всяку неміч”. Звіти почали розходитися далеко аж до Сирії і товпи приходили з різними недугами — між якими були біснуваті, епілептики і паралізовані — і він сціляв їх усіх.— Мат. 4:18—24, НС.

²⁶ Там також був прокажений, який припадав перед Ісусом і просив: “Коли хочеш, Ти можеш очистити мене”. Змилосердився над ним Ісус і дотикнувся до нього і сказав: “Хочу, будь чистий”. Ісус наказав йому не розголошувати справи, але піти і показатися священикам та пожертвувати так як Закон вимагав. Але тому що люди говорять про такі чудові речі, новина поширилася так, що Ісус не міг спокійно ввійти в місто. Отже він шукав трошки спокою і тиші по самітних місцях за містом, однак товпи ‘сходилися до Нього зі всіх сторін’.— Марка 1:40—45; Луки 5:12—16.

27. Що показує, що Ісус був дуже терпеливий?

²⁷ Ми можемо уявити собі як це виснажувало Ісусів час і енергію. Навіть досконалий чоловік потребує час відпочити, але здається, що ті люди, які так завзято хотіли сцілитися (а до того ще безплатно), не звертали на ці Ісусові потреби, яких йому належалося. Але цікавіше було те, що Ісус ніколи не нарікав і ніколи не ображався через їхній брак співчуття, і цим він виявив ще одну з його чудових рис, а саме, його велику терпеливість з людьми.

28. (а) Що особливо було об’явлено коли Ісус сцілив спаралізованого в Капернаумі? (б) Чи всі ті присутні тішилися коли побачили це диво?

²⁸ Вийшовши з Капернауму на кілька днів чутка пішла, що Ісус вернувся і зараз перед домом де Ісус перебував з’явився такий натовп людей, що було неможливо увійти до середини. Тому то четверо відважних друзів спаралізованого чоловіка прорубали діру на даху й спустили його, з ліжком і всім, та поставили перед Ісусом. І більшість людей пам’ятають лише цю дещо смішну точку цієї події. Але цей вчинок не був якимось фокусом, щоб звернути на себе увагу. Він виявив віру, яку ті люди мали, і ‘Ісус побачив їхню віру’. Отже він сказав: “Відпускаються, сину, тобі гріхи”. Але не всі присутні тішилися тими словами. Деякі письменники у своїх серцях знайшли ваду в Ісусі. Мігши розпізнати, що було в їхніх серцях, Ісус старався робити висновки з ними: ‘Що легше’, він запитав, ‘сказати розслабленому: “Гріхи відпускаються тобі”, чи сказати: “Уставай, візьми ложе своє та й ходи”?’ Тоді він пояснив їм чому він ужив той перший вислів — “щоб ви знали, що Син Людський має владу прощати гріхи на землі”. Чи ж це не був милий спосіб докоряти тим письменникам? Цим чином чудове свідоцтво Божій силі й царству було дане і більшість присутніх сказали: “Ніколи такого не бачили ми”.— Марка 2:1—12; Мат. 9:2—8.

29. Коли вороги не любили, що Ісус гостився з митниками і грішниками, то як Він гарно відповів їм?

²⁹ Одна з речей, яка робить велике враження на читачів цієї надхненої історичної записі є як часто Ісус мав докладну, дуже придатну і відповідну відповідь заглушити своїх противників. Наприклад, вибравши митника Левія за одного з своїх послідовників, цей чоловік справив великий обід, запросив Ісуса, його учнів, як і багато митників та грішників. Але фарисеї й письменники докорили Ісусові за те, що він їв із такими людьми, які в їхніх очах, були грішники й зіпсуті, особи, яких треба було обминати та не мати нічого до діла з ними. А яка була Ісусова досконала відповідь, щоб заглушити цих фарисейських насмішників? Ось яка: “Лікаря не потребують здорові, а слабі. Не прийшов Я, щоб праведних кликати до покаяння, а грішних”.— Луки 5:27—32.

“ЧОЛОВІК” ЧИНИВ ДОБРО В СУБОТУ

30, 31. (а) Яка подія відбулася коли Ісус відвідав ставок у Віфсадії в суботу? (б) Як Ісус оправдав добродійство у суботу?

³⁰ Весною 31-го р. З.Д. Ісус знову пішов в Єрусалим святкувати Пасху. Біля овечих брам міста при ставкові, що зветься Віфсадія він набрив на жалісний стан. Багато слабих і заражених, деякі сліпі, інші каліки або з усохлими членами, шукали сцілення. Вибравши чоловіка, що був хворий тридцять вісім років, Ісус сказав йому: “Уставай, візьми ложе своє — та й ходи”. Чоловік зробив це і став цілком сцілений! — Ів. 5:1—9.

³¹ Але жиди, що дивилися на це, замість прославляти Бога, стали дуже нарікати, тому що Ісус виконав це добре діло сцілення в суботу. А як Ісус відказав їм? Він сказав: “Отець Мій працює аж досі, працюю і Я”. А, наслідуючи Найвищого Працівника, Який ніколи не перестає трудитися на нашу користь, Який зсилає сонце і дощ, навіть у суботу, так і цей Майстерний Працівник Ісус ніколи не перестав чинити добро на користь інших, навіть у суботу.— Ів. 5:10—17.

32, 33. Крім спротивлення, що Він виконував чуда в суботу, то чим іншим вороги обвинувачували Ісуса, але, як він відповів їм?

³² Чи товпа прийняла Ісусове пояснення? Ні, вона ще більше розлютилася, “ще більш намагалися вбити Його, що не тільки суботу порушував Він, але й Бога Отцем Своїм звав, тим роблячись Богові рівним”— принаймні, так вони думали. Трудно уявити собі, що той народ був так засліплений релігійними традиціями, що навіть з таким безперечним доказом, що він був Месія, вони не хотіли признати, що це Бог сцілив цього чоловіка через Ісуса. Одначе, Ісус продовжав міркувати з ними, показуючи, що він не “рівняв себе з Богом”, але за все, що вчинив віддавав честь Богові, кажучи: “Син нічого робити не може Сам від Себе, тільки те, що Він бачить, що робить Отець”. Таж вони ще будуть бачити його більші діла, бо прийде час “коли голос Божого Сина почують померлі”, так, “надходить година, коли всі, хто в гробах,— Його голос почують, і повиходять”.— Ів. 5:18—30.

³³ Розказуючи тій товпі ці великі правди чи Ісус справді вірив, що переконає їх повірити, що він був Месія? Ледве. Він не був такий простий. Тому він закінчив розмову, кажучи: “Коли б ви Мойсейові вірили, то й Мені б повірили, бо про Мене писав він. Якщо писанням його ви не вірите, то як поймете словам Моїм?”— Ів. 5:46, 47.

34. На другій оказії, чому Ісусових учнів обвинувачували, що вони ламали суботу?

³⁴ Після Пасхи в Єрусалимі, по дорозі назад до Галілеї, Ісусові учні зірвали і з’їли кілька колосків збіжжя коли переходили поле. Знову фарисеї обвинувачували їх, що вони нарушили суботу. У відповідь Ісус сказав, що субота була зроблена для людини, а не людина для суботи, і крім цього, “Син людський є Господь і суботі”.— Марка 2:23—28.

35. Іншої суботи, як Ісус далі міркував з своїми противниками, що воно було правильно виконувати чуда в суботу, і з якими наслідками?

³⁵ Іншої суботи, Ісус був у синагозі, а фарисеї дивилися чи він знову “нарушить суботу” і сцілить чоловікові суху руку. Щоб мати якесь обвинувачення проти нього, вони запитали: “Чи вздоровляти годиться в суботу?” У відповідь Ісус запитав: “Чи знайдеться між вами людина, яка, одну мавши вівцю, не піде по неї, і не врятує її, як вона впаде в яму у суботу?” З тим він сказав чоловікові простерти свою суху руку і він зараз сцілив її. Чи ті фарисейські релігійні проповідники почали хвалити Бога за цю божественну об’яву, що Ісус був Месія? Ні, вони розлютилися і “пішли” і зібрали нараду на Нього, як би Його погубити”. Тут знову бачимо, що цей “Господь суботи” не боявся тих лукавих осіб. Він далі чинив добро і працював сім днів на тиждень при роботі, яку Єгова дав йому виконувати.— Мат. 12:9—14; Луки 6:5—11.

ВЛАДНИЙ ВЧИТЕЛЬ ПРАЦЮЄ БЕЗ ПЕРЕСТАНКУ

36. Чому тепер була більша нагальність ніж тоді коли Ісус почав свою службу?

³⁶ Лише три місяці після Пасхи 31-го р. З.Д., Ісус сповнив половину свого завдавання робити учнів. Йому лишалося лише рік і дев’ять місяців, в якому закінчити своє призначення і заслужити правдивого життя. Він не мав часу тратити. Ще було багато роботи перед ним.

37. Яку славетну промову Ісус дав біля Капернауму, з якими спеціяльними користями для нас якщо б ми прочитали її?

³⁷ Десь у цей час Ісус дав свою славну промову, яка є загально знана як Проповідь на Горі. Ніхто не є певний саме де та гора тепер знаходиться, але вона була недалеко Капернауму на Галілейському морі. Але важним є те, що Ісус сказав на тій оказії. Ви знайдете цю проповідь записану в Матвія, від п’ятого розділу, третього вірша до сьомого розділу, двадцять сьомого вірша. У тій промові, Ісус справді дав своїм слухачам багато інформації, так, що неможливо повторити кількома словами. Ми всі скористали коли б сіли й прочитали ту проповідь та добре задумались над тим, що він там сказав. Там Ісус під надхненням говорив Божі думки так, як його Отець на небі провадив його. Отже, коли ми також хочемо думати Божі думки, то було б добре відложити час прочитати і задуматися над тим, що там є сказано.

38. Що зробило Ісусові способи проповідування такі корисні?

³⁸ А що Ісусові слухачі думали про ту промову на відкритому повітрі? “Народ дивувався з науки Його. Бо навчав Він їх, як можновладний, а не як ті книжники їхні”. Цим він справді доказав, що був Владний Вчитель, якому не було земного рівня. Спосіб Ісусової науки був дуже корисний, бо він говорив просто, коротко, ясно, вживав здорову логіку, живі ілюстрації або приклади й давав проникливі питання спонукуючи своїх слухачів переглянути свої власні серця і рішити за або проти правди.— Мат. 7:28, 29.

39. Крім його чудової науки, що іншого Ісус продовжав робити, щоб переконати людей, що Він був Месія?

³⁹ Крім ефективного способу науки, цей Великий Вчитель в останній половині своєї служби додав багато чуд коли переходив околицю з околиці. У Капернаумі він сцілив спаралізованого слугу не-ізраїльського військового сотника, бо так як Ісус сказав: “Навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри”. Як несли труну з тілом єдиного сина вдови на цвинтар у Наїн, Ісус дотикнувся до неї і за його розказом молодий чоловік прийшов назад до життя. Що за свідоцтво доказати, що Ісус був Месія! — Мат. 8:5—13; Луки 7:11—17.

40. Як ув’язнений Іван Хреститель міг знати чи Ісус справді був Месія?

⁴⁰ Новини про ці чудеса досягнули ув’язненого Івана Хрестителя, отже він вислав своїх посланців випитати Ісуса: “Чи Ти Той, Хто має прийти . . . ”? У відповідь, Ісус наказав їм дати звіт про те, що вони бачили своїми власними очима — сліпі бачили, каліки ходили, прокажені очищалися, глухі чули, померлі воскресали, а вбогим проповідувалося добру новину. Справді це переконає Івана, що “Той, Хто має прийти”, вже справді прийшов.— Луки 7:18—23.

41, 42. (а) Що сталося коли Ісус обідав із фарисеєм? (б) Як цей Великий Вчитель показав, що самоправедні дістануть мале прощення за їхні гріхи?

⁴¹ Та навіть коли Ісус відкладав час їсти, він усе був готовий вчити людей правди. Наприклад, одного разу коли Ісус був на обіді в домі фарисея, до нього приступила дуже грішна жінка з плачем у надії, що Ісус простить їй її гріхи. Вона обмила Ісусові ноги слізьми, обтерла їх волоссям, поцілувала їх та намастила дуже коштовною олією. Побачивши це фарисей знеславив Ісуса в серці своїм. Але завважте як цей Великий Вчитель, притчою навчив цього самозадоволеного фарисея лекцію, яку він скоро не забув. Два чоловіки задовжилися одному позичникові, один позичив п’ятсот динарій, а другий лише п’ятдесят. Тому жоден із них не міг сплатити свої борги, то позичник скасував їм обом їхні довги. Певна річ, що позичальник, який мав більший довг мав причину любити позичника більше. Ісус тепер пристосував цю притчу до цієї справи, кажучи:

⁴² “Я прибув у твій дім, ти на ноги Мої не подав і води, а вона окропила слізьми Мої ноги й обтерла волоссям своїм. Поцілунку не дав ти Мені, а вона, відколи ввійшов Я, ноги цілує невпинно. Голови ти Моєї оливою не намастив, а вона миром ноги Мої намастила. Ось тому говорю Я тобі: ‘Численні гріхи її прощені, бо багато вона полюбила. Кому ж мало прощається, такий мало любить’”.— Луки 7:36—50.

43. Що сталося коли Ісус другий раз відвідав галілейські суспільства?

⁴³ Незадовго по цих подіях Ісус почав ще раз відвідувати всі міста й села в Галілеї, беручи зі собою своїх дванадцятьох апостолів, і кілька вірних жінок учнів. На цій подорожі він вигоняв ще більше демонів, зустрів більше опозиції від фарисеїв, давав більше притч, сціляв більше сліпих, воскресив ще більше мертвих і потішав пригноблених людей доброю новиною про його славетне царство.— Мат. 12:22—45; 13:1—52; Луки 8:1—3.

44. Яке було відношення до проповідування доброї новини про Боже царство у Ґадаринській країні?

⁴⁴ Ця подорож взяла Ісуса через Галілейське Море в Ґадаринську країну. А як ця нова територія прийме цього Великого Вчителя? Коли він вигнав “легіон” демонів із кількох чоловіків, і ці демони загнали гурт свиней в море, то люди благали Ісуса вийти з їхнього краю. Чи Ісус сперечався і не хотів вийти? Ні, час уже був закороткий сперечатися. Він дав їм свідоцтво. Принаймні один із біснуватих повірив в Ісуса й у нагороду дістав доручення від Ісуса поширювати добру новину між своїми родичами і по десятьох федеральних містах називаючись Декаполіс (Десятимістя). Отже Ісусові не треба було довше лишатися між ними. На другому боці Галілеї чекали люди, які були гідніші дістати благословенство з його присутності, такі люди як Яір з вмираючою донькою і одна неназвана жінка, що дванадцять років була хворою на кровотечу, яку жоден лікар не міг сцілити. Так, час був закороткий, щоб марнувати його з неоціняючими противниками.— Мат. 8:28—34; Марка 5:1—43.

45. Як мешканці Назарету віднеслися коли Ісус вернувся навчати в їхній синагозі, і що це пригадало йому?

⁴⁵ Якщо б Ісус знов відвідав свій рідний Назарет, то чи він знайшов би, що ті люди вже змінилися серцем? Чи вони тепер побачать свою колишню помилку і будуть раді привітати його за видатного горожана їхнього села? Коли він вернувся і навчав у їхньому синогозі, вони дуже дивувалися його мудрістю, але однак спотикнулися через те, що він був так як вони думали лише “сином теслі”. Коли Ісус сказав: “Пророка нема без пошани, хіба тільки в вітчизні своїй та в домі своїм”, він правдоподібно мав на думці пророка Єремію і як його власні селяни відкинула його.— Мат. 13:54—58; Єрем. 1:1; 11:21.

ЗУСТРІЧАЮЧИ ПОТРЕБУ НА БІЛЬШЕ СВІДОЦТВО

46, 47. (а) Після двох років напруженого проповідування, чи ми знаходимо, що Ісус сповільнив свою службу? (б) Як він оцінював духовний стан людей коли третій раз відвідав територію, і що він сказав треба робити про нього?

⁴⁶ Хтось може заключати, що після двох років ревного проповідування і відвідування так багато околиць, виконування багато чудес, яких бачило тисячі осіб, то Ісус міг би думати, що вже може припинити свою кампанію. Але навпаки ми бачимо, що він тепер брав кроки, щоб приспішити і дальше поширити роботу проповідування.

⁴⁷ По-перше, сам Ісус зробив третю подорож по Галілеї, відвідуючи “всі міста та оселі, навчаючи в їхніх синагогах, та Євангелію Царства проповідуючи, і вздоррвлюючи всяку недугу та неміч усяку”. Те, що він бачив переконало його тепер більше як колись, що треба було побільшити і прискорити роботу проповідування. Де б він не пішов, то коли побачив товпи “змилосерджувався Він над ними, бо були вони змучені та розпорошені, як ті вівці, що не мають пастуха”. Так, “жниво справді велике та робітників мало”, він зауважив. То, що ж можна було зробити про це? “Благайте Господаря жнива, щоб на жниво Своє Він робітників вислав”, була Ісусова порада.— Мат. 9:35—38.

48. Які інструкції Ісус дав дванадцятьом перед тим як він вислав їх проповідувати?

⁴⁸ У гармонії з його щирою молитвою, цей ревний чоловік узяв кроки вислати більше благовісників доброї новини в поле. Він скликав дванадцятьох апостолів і вислав їх по двоє, роблячи шість груп вісників Царства, які розійшлися по території в шість різні сторони. Висилаючи цих повночасних вісників у поле він дав їм докладні інструкції куди вони мали іти, і кому мали проповідувати, а кого обминати. Він також наказав їм робити і говорити те, що вони зауважували Ісус казав і робив. “А ходячи, проповідуйте та говоріть, що наблизилось Царство небесне”. Через силу святого духа, вони могли “оздоровляти недужих, воскресати померлих, очищати прокажених, виганяти демонів”. І вони не мали брати грошей за таке побожне сцілення. “Ви дармо дістали, дармо й давайте”, мало бути їхнє правило.— Мат. 10:1—42; Марка 6:7—13.

49. Чому Ісус і його апостоли вирішили піти до самітнього міста, але що сталося?

⁴⁹ Коли тих дванадцятьох вернулися розповісти свої чудові досвіди, Ісус порадив відійти до якогось безлюдного місця за містом, бо де вони перебували “багато народу приходило та відбувало, аж навіть не мали коли й поживитись”. Але люди довідалися де вони мали піти, отже попередили Ісуса та його учнів. А що цей досконалий приклад несамолюбства й щедрости, цей Великий Вчитель, тепер мав робити? Коли він побачив їх “змилувався над ними, бо були немов вівці, що не мають пастуха. І зачав їх багато навчати”. Час летів. Уже було пізно. Вони всі були голодні. Отже цей Божий чудотворець нагодував п’ять тисяч осіб п’ятьома буханцями хліба і двома рибами, і ще дванадцять кошиків залишилося.— Марка 6:30—44.

50. За короткий час Ісус зупинився в яких дуже порозкиданих місцях?

⁵⁰ Це сталося десь коло часу Пасхи 32 р., і це значило, що приблизно рік часу лишилося для Ісуса закінчити свою роботу і доказатися гідним правдивого життя, яке трималося для нього у нагороду за його вірність. Отже воно не дивує нас, що Ісус тепер почав проповідувати по дуже порозкиданих місцях стараючись дати більше свідоцтво і перебувавши в більше околицях, щоб зустріти більше людей. Перше, ми знаходимо його біля Капернауму на північному березі Галілейського моря. Потім чуємо, що він виконував чудеса на березі Середземного моря біля містів Тайр і Сідон. Зараз по цім він перейшов на схід від Галілейського моря і до вищого Йордану проповідуючи по десятьох містах називаючись Десятимістя й виконуючи багато чудес у тій території.— Марка 7:24—37.

51. Які труднощі і невигоди Ісус правдоподібно зазнавав, однак, чому про них нічого не згадується?

⁵¹ Коли б подумати про це, Ісус справді ходив багато, щоб досягнути всі ці порозкидані місця. Однак, він ніколи не нарікав про фізичну напругу або про тягар спеки, дощ, пісок чи болото. По суті, такі обставини були такі неважні, що про них навіть не згадується нічого. Велика і важна річ була життя-зберігаюча робота, яку Ісус виконував — про цю річ надхнені писателі Біблії нагадують нам у своїх записах.

52. Хто були Ісусові найбільші противники, і що доказує, що вони ніколи не покаяться і не приймуть Месії?

⁵² Це не значить, що Біблія цілком не згадує нічого про те, що Ісус терпів у своїй службі. Вона описує про переслідування і опозиції, які релігійні провідники накидали на нього. Від початку до кінця його земної служби він мусів змагатися з присутніми викликами. Тут уже минуло більше як два роки, протягом якого то часу він показував людям своїми чудесами, що він справді був Син Божий. А тепер, нагодувавши кілька тисяч людей (чотири тисячі чоловіків, крім жінок і дітей) лише сімома буханцями хліба і кількома рибами — факт, що повинен переконати найбільшого недовірця — а ось приходять фарисеї та саддукеї вимагаючи знака з неба доказати, що Ісус був Месія. Як же Ісус відповів на це? Він лише повторив те, що вже раніше сказав їм, “рід лукавий і перелюбний шукає ознаки, та ознаки йому не дадуть, окрім ознаки пророка Йони”. І так як пізніші події доказали, коли той “знак Йони” появився, коли Ісус був у серці землі так як Йона в животі риби, ті ‘лукаві й перелюбні’ чоловіки таки далі не хотіли повірити! — Мат. 15:32 до 16:14; 12:38—40.

53. При кінці двох років Ісусової служби в Галілеї, яка важна подія відбулася і де?

⁵³ Перед закінченням своєї великої галілейської служби, яка взяла більшу частину двох років, Ісус взяв Петра, Якова та Івана на високу гору. Там, правдоподібно на 9.000 футів високій горі Гермон, вони бачили переображення.— Мат. 17:1—13.

ІСУС ЗВЕРТАЄ ВСЮ УВАГУ НА ПІВДЕНЬ

54. Де Ісус виконував свою роботу протягом останніх шістьох місяців?

⁵⁴ Це було в осени 32-ого р., в часі святкування кучок, що Ісус зосереджував свою роботу на південь, біля Єрусалиму, в околицях Юдеї і Перїї. Там він проповідував продовж останніх шістьох місяців своєї земної служби. Тут, так як всюди, Ісус навчав людей мудрої науки і праведних принципів, і дуже часто вживав відповідні зображення. Деякі з його найважніші проголошення і пророцтва були промовлені під час цієї кампанії на півдні.

55. Де ми знаходимо, що Ісус проповідує, в лиці опозиції, і що він каже віруючим і невіруючим?

⁵⁵ Як час наближався, і вороги ставали більш розпачливі, то Ісус мусів бути більш обережний, щоб вони не вбили його перед Богом-призначеним часом. (Ів. 7:1—19, 25) Однак, чи ми бачимо, щоб цей ревний вісник ховався по горах, або йшов на компроміс з своєю вісткою, щоб не ображати релігійних провідників? Зовсім ні. З відвагою він увійшов у храм і почав навчати людей, як був його звичай. Тим, що повірили йому він сказав: “Як у слові Моїм позостанетеся, тоді справді Моїми учнями будете і пізнаєте правду, а правда вільними вас зробить”. Але противникам він сказав: “Ваш батько — Диявол, і пожадливості батька свого ви виконувати хочете”.— Ів. 8:31, 32, 44.

56. Що було зроблено, щоб підскорити розділення людей в короткому часі, якого Ісус ще мав для своєї служби?

⁵⁶ Ісус побачив, що і в цій території ‘жнива справді були великі, а робітників мало’. Коли в тому обмеженому часі, якого він мав, велике свідоцтво в цій території мало датися, так як далося на півночі продовж двох років, то треба було щось зробити. Отже він “призначив і інших сімдесят, і послав їх по двох перед Себе до кожного міста та місця, куди Сам мав іти”. Це значило, що замість лише шість пар так, як уживалося в Галілеї попереднього року, тепер було тридцять п’ять пар свідків, що ходили по країні, звіщаючи, що “Царство Боже вже наближилося”. Справді, що це приготовить людей скоро рішати чи будуть ставати за, чи проти Месії, коли він відвідує їхнє місто.— Луки 10:1—16.

57. Коли тих сімдесят Євангелистів вернулися, тішачись, що демони слухали їхнього голосу, то що Ісус сказав їм, і що це значило?

⁵⁷ Коли тих сімдесятеро вернулися, то з радістю дали Ісусові звіт: “Навіть демони коряться нам у Ім’я Твоє”. Але він сказав їм: “Не тіштеся тим, що вам коряться духи, але тіштесь, що ваші ймення записані в небі”. Дійсно, сила над демонами лише виявила силу Єгови над ними, але мати своє ім’я записане на небі залежало від вірности. Отже треба було старатися бути вірним, чи то у вигнанні демонів чи в якійсь іншій меншій роботі.— Луки 10:17—24.

58. Які важні правди навчав Великий Вчитель протягом своєї служби на півдні?

⁵⁸ Подумайте про деякі великі правди, що цей ніколи-невтомлюючий Вчитель навчав людей, коли служив під різними обставинами. Здавалося, що кожного дня він вичерпував нові правди з скарбниці мудрости і знання свого Отця. Його повість про ближнього самарянина була наука про правдиву любов до ближнього і про милосердя. Марта була докорена, тому що вона журилася забагато матеріяльними речами; Марія дістала похвалу за її відношення. Демони були вигнані Божим “пальцем”, а не Сатаною “князя демонів”. (Луки 10:24—42; 11:14—22) Ніколи не журіться, що будете їсти або вбирати, але шукайте перше Боже царство, а всі потреби вам дадуться. “Мале стадо” не повинно боятися, бо їхній Отець дасть їм участь у Царстві. “Вірному слузі” Пан передасть усі маєтки свої.— Луки 12:22—32, 41—44, НС.

59. Як Ісус відповідав противникам коли його знову критикували за те, що він сціляв хворих у суботу?

⁵⁹ Коли його критикували за те, що він у суботу сцілив жінку, яка вісімнадцять років була наполовину зігнута (скорчена) і не могла випростатися, Ісус сказав: “Лицеміре, хіба ж не відв’язує кожен із вас у суботу свого вола чи осла від ясел, і не веде напоїти? Чи ж цю дочку Авраамову, яку Сатана був зв’язав вісімнадцять ось років, не належить звільнити її суботнього дня від цих пут?” А іншої суботи він сцілив чоловіка, що був слабий на водянку, кажучи: “Коли осел або віл котрогось із вас упаде до криниці, то хіба він не витягне зараз його дня суботнього?”— Луки 13:10—17; 14:1—6.

60. Розкажіть про деякі цікаві зображення, яких Великий Вчитель уживав?

⁶⁰ Які цікаві та практичні зображення вживав цей Великий Вчитель! Дуже часто він розказував придатну притчу, щоб заглушити критиків між своїми слухачами. Вкоротці подумайте про деякі з цих. Ось був заможний чоловік, але не до Бога, який пропонував повалити свої комори і розбудувати на більші, але помер тієї самої ночі. (Луки 12:13—21) Царство Боже є немов маленьке зерно гірчиці, що розростається в велике дерево, і знову, подібне до трохи розчину в муці. (Луки 13:18—21) Гості на обіді повинні сідати по смирних місцях якщо хочуть пізніше бути підвищені. Будівник вежі перше мусить розрахувати кошт; цар, що не може виграти війни зараз шукає миру. Пастух більше радости має коли знайде одну вівцю, ніж своїми дев’ятдесятьма дев’ятьма у безпеці; жінка тішиться більше коли знайде одну загублену монету, ніж над дев’ятьма не загубленими. (Луки 14:7—11, 28—33; 15:4—10) І маємо притчу про блудного сина, і справедливу та славну притчу про заможного чоловіка і Лазаря. (Луки 15:11—32; 16:19—31) Наполеглива вдова дістала свою просьбу від лукавого судді, тому що докучала йому. Два чоловіки молилися у храмі; молитви грішного митника дістали відповідь, але не самоправедного фарисея. (Луки 18:1—14) Це є лише кілька з багатьох зображень, яких Великий Вчитель уживав.

ОСТАННІ СЛАВЕТНІ ДНІ ІСУСОВОЇ СЛУЖБИ

61. Перед закінченням його земної служби, що Ісус сказав він ще мусить зазнати?

⁶¹ Ісус знав, що мусить постраждати і вмерти. Отже третій раз він перестерігав своїх апостолів про ці надходячі події, кажучи: “Оце в Єрусалим ми йдемо, і все здійсниться, що писали Пророки про Людського Сина. Бо Він віданий буде поганам, і буде осміяний, і покривджений, і опльований. І, збичувавши, уб’ють Його, але третього дня Він воскресне”. Ісус не боявся зустріти ці події, лише доказати себе вірним до самої смерти і заслужити вічне життя на небі.— Луки 18:31—33.

62, 63. (а) Чому деякі сумнівалися, що Ісус прийде на Пасху в Єрусалимі в тому 33 р.? (б) Але як той сумнів був усунений у неділю, п’ять днів перед 14-го нісана?

⁶² Як приготовлення робилися до Пасхи, то по Єрусалимі розходилися чутки відносно того чи Ісус буде присутній на ній. Це тому, що “фарисеї наказа дали: як дізнається хто, де Він перебуватиме, нехай донесе, щоб схопити Його”.— Ів. 11:55—57.

⁶³ То в таку гарячу атмосферу появився Ісус. Він в’їхав у місто з процесією, а люди розпростерали свою одежу і пальмове віття перед ним, кричачи: “Благословенний Цар, що йде у Господнє ім’я [Єгови]!” Наслідком цього “здвигнулося ціле місто”, а фарисеї говорили один до одного: “Ви бачите, що нічого не вдієте: ось пішов увесь світ услід за Ним”. Як почало смеркатися тієї неділі, Ісус перебув ніч за містом де було безпечніше. Йому ще лишилося п’ять днів напруженої роботи.— Луки 19:36—38; Мат. 21:1—11; Ів. 12:12—19.

64. Що Ісус зробив у понеділок цього останнього тижня, і чому?

⁶⁴ Другого дня, у понеділок, Ісус вичистив храм і повиганявши торговців і поперевертав столи міняльникам грошей. Він не був анархистом підбурюючи інших до бунту або революції. Це був праведний вчинок Сина Божого і він навів Писання, щоб підтримати свій вчинок, кажучи: “Написано: ‘Дім Мій — буде домом молитви’, а ви робите з нього ‘печеру розбійників’ ”. Ви можливо пригадуєте як три роки перед цим, Ісус показав свою гарячу ревність до чистого поклоніння Єгови коли подібно вичистив храм із цих захланних торговців. А яке було відношення до цього другого вичищення? “Первосвященики й книжники й найважніші з народу шукали, щоб Його погубити”. Цим вони доказали, що не хотіли і дійсно їх уже не було можливо поправити.— Мат. 21:12, 13; Луки 19:45—48.

65, 66. (а) Що Ісус сказав товпі в храмі у вівторок? (б) У присутності апостолів, яку дальшу інформацію у формі пророцтв і притч Ісус виявив?

⁶⁵ Вівторок також був дуже зайнятий день для цього невтомного Ісуса. Ми знаходимо його в храмі навчаючи людей хоч первосвященики і старші поставили його владу на виклик. Він справляв свої слова саме до цих невірних релігійних провідників коли говорив притчи про двох синів, лукавих землеробів і весільний обід. (Мат. 21:23 до 22:14) Коли на нього накидали хитрі питання про сплачення податків, про воскресення і питали котра була найважніша заповідь у Законі, Ісус доказав свою повну здібність дати кожному питанню незаперечну відповідь. Він тоді поставив своє власне питання про походження Месії, яке цілком заглушило їх: “І ніхто не спромігся відповісти Йому ані слова. І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його”. (Мат. 22:15—46) На цій оказії Ісус також дуже виганьбив лицемірних книжників і фарисеїв — чудовий обвинувальний акт.— Мат. 23:1—39.

⁶⁶ Як Ісус відходив із храму він пророчо зауважив: “Поправді кажу вам: Не залишиться тут навіть камінь на камені, який не зруйнується”. Він і його апостоли тоді пішли на Оливну гору, де він дав їм пророцтво про кінець цього ладу, як і притчу про десять дівиць, таланти і розділення овець від козлів.— Мат. 24:1 до 25:46.

67. Середу пам’ятається за яку нечесну подію?

⁶⁷ У середу, коли Ісус перебував у Віфанії, ворог в Єрусалимі зробив змову, щоб потаємно схопити Ісуса. “Тоді первосвященики, і книжники, і старші народу зібралися в домі первосвященика, званого Кайяфою, і радилися, щоб підступом взяти Ісуса й забити”. Появляючися на сцену, вчасно і готове знаряддя для цього злочину, був Юда Іскаріотський, який запитав: “Що хочете дати мені, і я вам Його видам?” Вони згодилися дати йому тридцять срібняків.— Мат. 26:3—16.

68. Четвер, по заході сонця, зазначив яку подію?

⁶⁸ У четвер були останні приготовлення для річної Пасхи. Того вечора по смерку, Ісус і його дванадцять апостолів зійшлися у великій вищій кімнаті в Єрусалимі святкувати останню Пасху під розпорядком Закон Угоди. Що за оказія це була! Перед другим заходом сонця Ісус віддасть своє земне життя, щоб дістати правдиве життя, вічне життя і безсмертність! — Марка 14:12—16.

69. Після святкування останньої Пасхи, яка серія подій відбулася одна за одною у тих кількох годинах Ісусового життя?

⁶⁹ У цей час Ісус був у вищій кімнаті з своїми дванадцятьома апостолами. Для цього вірного Сина Божого це буде довга і безсонна ніч. У наступних кількох годинах мали відбутися деякі дуже драматичні події і це дуже швидко. Тих тринадцять чоловіків їдять Пасху. Ісус миє ноги своїм апостолам. Юда виявляється бути зрадником; він негайно виходить. Тоді Ісус започатковує Спомин або останню вечерю і запрошує одинадцятьох вірних апостолів мати участь із Ним в угоді царства. Ісус молиться. Тоді одинадцять виходять із Ісусом у сад Гефсиманський. Там Ісус дуже ревно молиться перед зрадництвом і арештуванням. Цей суд є насмішкою, як Ісуса беруть від Анаса до Кайяфи, до Синедріону, до Пилата, до Ірода і назад до Пилата.— Мат. 26:20 до 27:2; Луки 23:1—16.

70. Розкажіть, що відбувалося коли там біля палати губернатора виринуло питання про царювання?

⁷⁰ Уявіть собі ту сцену — криклива товпа проти досконалого, небоязливого чоловіка стоячи спокійно серед них. Пилат питає Ісуса: “Чи Ти Цар Юдейський?” Ісус відповідає: “Моє Царство не із світу цього”. Не знаходячи в ньому ніякої вади, Пилат знов представляє Ісуса перед товпою, кажучи: “Оце Чоловік!” Товпа кричить: “Розіпни, розіпни!” Пилат питає: “Царя вашого маю розп’ясти”? Первосвященики відповідають: “Ми не маєм царя, крім кесаря”.— Ів. 18:28 до 19:16.

71. Розкажіть як римські вояки розп’яли невинного Сина Божого?

⁷¹ Вибитий, намучений колючками, битий по обличчю і оплюваний, цього Праведного прибили до мученицького дерева постраждати від дуже болючої смерти. Зрештою, коло 3-ої години в п’ятницю, 14-го нісана 33-го р. З.Д., Ісус останнім диханням крикнув: “Звершилось!”— Марка 15:16—20; Ів. 19:1—3, 30.

72, 73. У перегляді, які були деякі події, що Ісус завершив у своїй короткій службі на землі?

⁷² Так, усе, що Єгова мав намір у післанні Свого однородженого Сина на землю звершилося. Ісус навчився покірности тим, що страждав; доказав Диявола бути неправдомовцем; і зробив себе кваліфікованим Оправдувачем Єгови у справі всесвітньому суверенітеті. Він прийшов “посвідчити правді”, і справді сповнив своє призначення. Він проповідував добру новину вбогим, потішав сумуючих і звіщав день помсти Єгови великим і малим. Ісус робив добро, був повний рясних діл, був дуже щедрий своїм часом і енергією на користь інших, був готовий ділитися своїм великим знанням і мудрістю з іншими і нарешті дістати нагороду правдивого життя, вічного життя в небесах з своїм Отцем.— Ів. 18:37; 1 Тим. 6:12, 18, 19; Євр. 5:8.

⁷³ У всьому цьому Ісус також лишив нам приклад, щоб ми наслідували Його.

[Карта на сторінці 89]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

Ісус ходив по містах, від Фонеції до Десятимістя за короткий час, майже все пішки

MEDITERRANEAN SEA

PHOENICIA

Sidon

Tyre

ABILENE

MOUNT HERMON

ITURAEA

Caesarea Philippi

TRACHONITIS

GALILEE

Chorazin

Capernaum

Bethsaida

Cana

Magadan

Sea of Galilee

Tiberias

Nazareth

Nain

Bethany across the Jordan(?)

SAMARIA

Salim(?)

Aenon(?)

Samaria

MOUNT GERIZIM

Jacob’s Fountain

DECAPOLIS

Damascus

Raphana(?)

Hippos

Dion

Canatha

Gadara

Abila(?)

Scythopolis

Pella

Gerasa

SCALE OF MILES 0––10––20

[Ілюстрація на сторінці 91]

Пилат не міг знайти жодної вини в Ісуса, але товпа кричала: “Розпни його!”