Ототожнюючи біблійні Єрусалими

ЄРУСАЛИМИ? Так, Біблія говорить про кілька різних Єрусалимів. Це не повинно дивувати нас, тому що це ім’я знаходиться більше, як вісімсот разів в Біблії, від часу Ісуса Навина до останніх років апостола Івана. Таким способом ми читаємо про „Єрусалим” (Іс. Нав. 10:1), про „вишній Єрусалим” (Гал. 4:26), про „небесний Єрусалим” (Євр. 12:22), і про „Новий Єрусалим”.— Об. 21:2.

Проте, раз-у-раз, коли згадується про Єрусалим, то його не ототожнюється прикметником. Щоб знати про котрий Єрусалим говориться, то треба застановитися над змістом, або іншими частинами Біблії. Місто за часу Авраама називалося „Салим”, що значить „мир”. Пізніше ім’я „Єрусалим” значило „посідання (або основа) двоїстого миру”, або можливо лише „місто миру”. Переважно Єрусалим вважається бути ізраїльське місто, але за часу Ісуса Навина в ньому мешкали євусеяни. Коли ізраїльтяни перебрали землю, то вони не вигнали всіх поганів з їхнього міста. (Іс. Нав. 15:63) Очевидно, що цей стан продовжувався, аж поки Давид не стався царем.— 2 Сам. 5:4—10.

У тих ранніх днях місто було мале, лише коло 194 гектарів (три четвертих квадратової милі). Воно стояло і далі стоїть коло тридцять п’ять миль (56 кілометрів) від Середземного Моря і коло п’ятнадцять миль (24 кілометрів) на захід від північного кінця Мертвого Моря, на краю Юдейської пустині. Як столиця дванадцяти поколінного царства Ізраїльського, воно відповідно мало центральне положення. Місто складалося головно з кількох пагорків — гора Морія, гора Сіон і Західний Пагорок. У ньому також було кілька долин: Кідрон долина, долина Гінном і Тиропіан долина. Хоч здалека не виглядало, що Єрусалим був на великій висоті, через гористий краєвид навколо нього, то однак воно було і далі є одною з найвище положених столиць у світі, коло 2.500 футів (762 метрів) вище морського рівня.

Єрусалим не стався великим містом через його місце положення. Воно сталося важним, тому що Єгова вибрав поставити Своє ім’я на ньому. (5 Мойс. 26:2; 1 Цар. 11:36; 2 Хрон. 7:12) Коли цар Давид приніс у нього ковчег заповіту, то це було немов Бог Єгова почав мешкати в ньому, і коли цар Соломон присвятив прекрасний храм Єгові на горі Морія, то воно іде більше сталося Його „високим місцем пробування”.— 1 Цар. 8:13.

Відповідно, стародавній Єрусалим став „відпочинок” Єгови, місце в якому Він „перебував”. (Пс. 132:14; 135:21) Воно також називалося „святе місто”, „місто великого Царя”, „Місто Праведности, Вірне Місто”, „Сіон”, „місто Єгови” і „престол Єгови”.— Неем. 11:1; Пс. 48:3; Іс. 1:26; 33:20; 60:14; Єрем. 3:17.

СИМВОЛ БОЖОГО НАРОДУ І „ЖІНКИ”

В історичних книгах Біблії, від Першої Книги Мойсея до Естери, ім’я „Єрусалим” завжди стосується до дійсного міста про якого ми вище згадали. І очевидно, що те саме є правда про історичні книги Християнського Писання від Матвія до Дії Апостолів. Але в поетичних і пророчих книгах Єврейського Писання і в решті Християнського Грецького Писання, слово „Єрусалим” часто вживається в символічному змісті чи значенні.

Звичайно, тому що воно було столицею Ізраїля, то Єрусалим часами представляв сам народ. Тому в Ісаї 52:1, 2, 9, Єгова говорить, що Він приведе Єрусалим назад з вавилонської неволі, але не маючи на увазі буквальне місто або його мешканців, але останок тих з Юдеї, які були пішли у неволю під Вавилон. Апостол Павло подібно говорить у книзі Галат 4:25: „Бо Аґар — то гора Сінай в Арабії, а відповідає сучасному Єрусалимові, який у рабстві з своїми дітьми”.

Тому, що буквальний Єрусалим представляв Божий народ Ізраїль, а той народ мав угоду або договір з Єговою, то Він символічно говорив про нього, як Його дружина, а про Себе, як її муж: „Ради Єрусалиму не буду спокійний. . . . Вже не скажуть на тебе, покинута . . . Бо тебе будуть кликати в ,Ній моя втіха’ . . . Як тішиться той молодий нареченою, так радітиме Бог Твій тобою”. (Іс. 62:1—5) „Бо Муж твій, Творець твій, Господь [Єгова] Саваот Йому Ймення”. (Іс. 54:5) Безперечно, що ці пророцтва також мають буквальне сповнення.

Тому, що Його люди визнавали себе бути Божими людьми, хоч були невірні Йому, то Єрусалим у таких часах відступництва є придатний прообраз так званого Християнства, яке також заявляє бути Божими людьми, а навіть носить ім’я Божого Сина на собі. Проте, воно є християнське лише в імені, бувши невірне Богові. Тому, це правильно робити висновок, що ті пророцтва, які згадують про гнів Єгови та Його пересторогу судити стародавнє місто Єрусалим, дальше стосуються до так званого Християнства. Приклад цього бачимо в Єзекіїля 9:4: „Перейди серединою міста, серединою Єрусалиму, і зроби знака на чолах людей, що зідхають та стогнуть над усіма тими гидотами, що робляться в його середині”.a Ісусове пророцтво перестерігаючи християнів втікати, коли побачать як війська обступлять Єрусалим також стосується до буквального Єрусалиму, і до так званого Християнства сьогодні.— Луки 21:20—22.

„ВИШНІЙ ЄРУСАЛИМ”

Коли ізраїльський народ був вірний, так як його представляв Єрусалим, то він був символом Єговового духовного Ізраїля, складаючись із 144.000 переможних послідовників царя Ісуса Христа. (Дан. 7:13, 14, 27) Їхню духовну „матір” представляла власниця служниці Аґар, а саме, Авраамова правдива дружина Сарра, мати Ісака. Це доказують слова Христовим послідовникам у книзі Галат 4:26: „А вишній Єрусалим [символічна Сарра] вільний, він мати всім нам”. Це є небесний Єрусалим до якого люди сьогодні пливуть.— Мих. 4:1.

А як це може бути, ви можливо запитаєте, коли люди народів є на землі, а „вишній Єрусалим” є на небі? Це тому, що цей „Вишній Єрусалим” (символічна „вільна” жінка Сарра) є зображений на землі останком Христових помазаних послідовників. Отже, коли пророцтва в Ісаї та інші, як і в книзі Об’явлення говорять про те, що стається з цим небесним Єрусалимом, Божою жінкою, то в дійсності воно стається з „синами”, які ще є на землі.

Добрий приклад цього маємо в 12-му розділі Об’явлення. Там показується, що Божа „жінка” Його небесна організація, яку не називається іменем, родить Боже месіянське царство, хлопчика. Тоді ми читаємо, що жінка втекла в пустиню, де годували її 1.260 днів, ,геть від обличчя змія’. Однак Сатана переслідував цю жінку і пробував затопити її річкою води з його роду. Певно, що таке не могло статися з Божою „жінкою”, з Його всесвітньою організацією на небі! Але сповнення біблійного пророцтва показує, що все це дійсно сталося з її „насінням”, її дітьми тут на землі. На доказ цього ми читаємо: „І змій розлютувався на жінку, і пішов воювати з останком насіння її, що вони бережуть Божі заповіді”. (Об. 12:1—17) Подібно, пророцтва про відновлення в Ісаї та інших пророків перше сповнилися над земним „Єрусалимом”, над двох-поколінним царством Юдейським, але вони мають своє більше сповнення над Божою небесною „жінкою”, як її представляють духом-породжені діти, Христові помазані послідовники.

„НОВИЙ ЄРУСАЛИМ”

Ще один Єрусалим про якого згадується в Писанні є „Новий Єрусалим”. У книзі Об’явлення не згадується про жоден інший Єрусалим лише про Новий. (Об. 3:12; 21:2, 10) Цей Єрусалим є „дружина” Ісуса Христа, Сина Божого, у такому самому організаційному розумінні, як небесна вселенна організація складаючись із святих духовних створінь, є дружина або „жінка” Бога Єгови. Тому то апостол Павло міг написати: „Заручив бо я вас [духом-породжені учні Христа] одному чоловікові, щоб Христові привести вас чистою дівою”. (2 Кор. 11:2) Тримаючись цього символічного вислова апостол Іван каже: „Я, Іван, бачив місто святе, Новий Єрусалим, що сходив із неба від Бога, що був приготований, як невіста, прикрашена для чоловіка свого”. (Об. 21:2, 10) Дальше помагаючи нам ототожнити цей Новий Єрусалим є факт, що в нього є дванадцять брам на яких є написані імена дванадцятьох племен Ізраїля — це не значить, проте, племена стародавнього Ізраїля, але дванадцять племен духовного Ізраїля, про яких згадується в Об’явленні 7:4—8. Завершуючи справу є факт, що цей Новий Єрусалим має дванадцять підвалин на яких є написані імена дванадцятьох апостолів Агнця.— Об. 21:12—14.

У Писанні, буквальну гору Сіон раз-у-раз єднається з буквальним Єрусалимом і так само є з духовним Ізраїлем. Часами здається, що воно стосується до місцевости замість до міста або організації. Таким чином Іван пише: „І ось Агнець стоїть на Сіонській горі, а з Ним сто сорок чотири тисячі, що мають ім’я Його й ім’я Отця Його, написане на своїх чолах”. Іншими словами можна сказати, що Новий Єрусалим, 144.000 духовних ізраїльтянів, зображально стоять з своїм Женихом на горі Сіон.— Об. 14:1.

Слова до Євреїв 12:22, 23, НС, є дуже відповідні тут: „Але ви приступили до гори Сіонської, і до міста Бога Живого, до Єрусалиму небесного, і до десятків тисяч ангелів, і до збору первороджених, на небі написаних, і до Судді всіх — до Бога, і до духовного життя удосконалених праведників”.

Як ми маємо розуміти цей вірш? Розуміння є ось яке: Здається, що „місто Бога Живого” і „небесний Єрусалим”, з його „десятками тисяч ангелів” стосується до „Вишнього Єрусалиму”, до універсальної організації Єгови, символічної Сарри. А „збір первороджених, на небі написаних” це 144.000 членів невісти Христа. Вони є між мешканцями „міста Бога Живого”. Подібно, слова „духовне життя удосконалених праведників”, є інший спосіб описувати 144.000, включаючи і останок на землі, яких визнається за праведних і які вже духовно дозріли.

У Луки 21:24 є написано: „І погани топтатимуть Єрусалим, аж поки не скінчиться час тих поган”. Це пророцтво не сповняється над Єрусалимом, столицею Ізраїльської Республіки. Кидаючи світло на цей вірш є книга Єзекіїля 21:32 де Бог Єгова передсказував перекинення останнього Юдейського царя: „Та цього не станеться, аж поки не прийде Той, Хто має право, і Я Йому дам”. З огляду цього пророцтва є ясно, що Єрусалим, якого поганські народи топтали аж до призначених часів Поган або народів, не може бути лише земне місто Єрусалим. Швидше, воно представляє право до Месіянського царства в царській родині Давида, за угодою, яку Єгова був зробив із ним. Та угода запевнила царя Давида, що його царська династія буде продовжатися навіки, і це по суті, тому, чому Ісус мусів народитися прямим потомком Давида. Це право до Месіянського царства почалося топтатися в 607 р перед З.Д., з перекиненням земного Єрусалиму і усуненням його царя Седекію. А доки погани топтали його? Аж поки не прийшов Той, Хто має право до нього, тобто, Ісус Христос. Сповнення таких пророцтв, як Об’явлення 11:15 до 12:10 показують, що Христос на небі прийняв те право у 1914 р. Це тоді Єгова дав Йому наказ панувати серед Його ворогів.— Пс. 2:7, 8; 110:1, 2.

Вищезгадане є дуже інформуюче. Ми бачимо, що Єрусалим було ім’я буквального міста, а часами представляло народ Ізраїля, або двох-племінне царство Юдейське. Воно також зображає невірне так зване Християнство, так як стародавній Єрусалим стався невірний. Крім цього, те ім’я також стосується до Єговової універсальної організації, і часами до „невісти” Христа, як Нового Єрусалиму, а також „Єрусалим” може стосуватися до права месіянського царства.

Треба пам’ятати, що вищезгадане не тільки є цікаве, але також дуже важне для нас. Бог Єгова постарався, щоб Його пророцтва про відновлення Єрусалиму, які стосувалися до юдеїв, коли вони вернулися до їхньої батьківщини в 537 р., перед З.Д., мали більше і краще сповнення у відновленні тих, що сьогодні представляють „небесний Єрусалим”, останок тіла Христового ще на землі. Ці разом із їхніми друзями „великим натовпом” „інших овець”, втішаються духовним раєм сьогодні. Всі щирі поклонники Творця, Бога Єгови мають привілей і обов’язок товаришувати і співпрацювати з „останком”, що представляє ,вишній Єрусалим’ віддавати святу службу Богові.— Ів. 10:16; Об. 7:9, 15.

[Примітки]