Чого підліткам потрібно від їхніх батьків

КОЖНА доросла людина колись сама була підлітком. Кожний родитель підлітка колись сам був підлітком. Отже, дорослі повинні розуміти проблеми та розстроєння підлітків. Але часто батьки забувають про проблеми, яких вони самі мали, коли були підлітками і тепер не поводяться в зрозумілий спосіб з їхніми дітьми. Один дідусь пригадує собі свій власний досвід:

„Коли я був дитиною, то дисципліна в родині часто була сувора і несправедлива. Я пам’ятаю, як я думав, що коли виросту і буду мати власних дітей, то буду дисциплінувати їх з любов’ю, буду вислуховувати їх, обмірковувати з ними і врозумляти їх.

„Коли став батьком, я знайшов, що натиски у вихованню дітей були дуже великі. Працюючи допізна, я не мав часу для дітей. А коли був з ними, то ставався нетерпеливим і гнівно вибухав.

„Роки протягом яких діти виростають дуже скоро збігають. Я вже стався дідусем, і розвив цілком інакше відношення від того, яке мав коли був батьком. Я маю час гратися з моїми внуками, набираючи з цього велике задоволення, часто бажаю обороняти їх, коли вони мають якісь проблеми, відчуваючи, що їхні родичі дуже жорстоко поводяться з ними і не розуміють їхніх проблем. Я часто думаю: Коли б ми, як батьки могли б мати терпеливість та розуміння дідуся і бабусі”.

Часто батьки забувають, що це звичайно для підлітка обстоювати свої права, як особа з особистими потребами. Вони не розуміють цього, і тому виринають проблеми. Один вісник, який проводив дослідження з проблемами підлітків каже, що ставив їм це запитання: „Якої речі ви найбільше бажаєте від ваших батьків?” Майже без винятку вони відповідали:

„ЩОБ ВОНИ РОЗУМІЛИ НАС”

Одна 15-літня дівчина висловлює це бажання так: „Я маю добрих батьків, але я бажаю, щоб вони розуміли, що я вже не є маленька дівчинка. Вони поводяться зі мною немов я ще була в третьому класі. Як би вони лише розуміли мене і довіряли мені”. Вона хотіла, щоб змінити деякі правила на визнання її віку.

Бажання здобути більше свободи є нормальною частиною виростання на дорослу людину — факт, якого багато батьків не є готові прийняти. Від раннього дитинства їхня дитина довіряла їм і покладалась на них і їм це подобалося. Тепер їхній підліток змінюється від цілковитої залежности на особу, що сталась більш самовпевнена. Така зміна у відношенні не є зла. У досить молодому віці, декотрі підлітки починають розвивати дорослий погляд. Як біблійний приклад цього маємо царя Йосію. „Бувши ще юнаком [коло 15 років віку], розпочав він звертатися до Бога батька свого Давида”. Коло 25-го року життя, він агресивно виступав проти фальшивого поклоніння, якого його батько був поширював. Цей підліток мав свободу діяти по своєму. Чи його відношення і вчинки були злі лише тому, що він був юнаком? Ні. (2 Хрон. 34:1—8) Також, наміри молодого Давида, коли він випитував про бій з Ґоліятом були добрі, але його старший брат неправильно розумів його.— 1 Сам. 17:26—28.

Проте, тому що підліток ще не є дорослим, то не всі його бажання є дозрілими. Йому треба часу гратися. Батьки мусять розуміти, що в нього є багато енергії займатись чимсь, коли самі хотіли б відпочивати. Підлітки потребують товариства. Коли батьки не будуть постачати дітям правильної дружби, то вони будуть шукати своєї власної і можуть розвити дружбу, яку батьки не будуть похвалювати.

Більшість підлітків люблять вечірки. Через поведінку по декотрих вечірках, батьки можливо не схочуть, щоб їхні діти ходили на них. Але, цілком забороняти їм ходити на вечірки буде знеохочувати їх і такі діти занепадуть духом. (Кол. 3:21) Коли батьки роблять розпорядок на вечірку, то мають право вибирати гостей, яких будуть запрошувати, наглядати діяльності і таким чином запобігати багатьом проблемам. Коли діти беруть участь у плануванню вечірок, то вони будуть більш успішні.

Коли підліток зробить помилку і знаходить себе в скрутному становищі, тоді, за всіх часів, він потребує, щоб його розуміли. Батькам було б добре пригадати собі своє власне юнацтво і помилки, яких вони самі чинили через юнацьку недосвідченість. Це допоможе їм не піддаватись спокусі, щоб занадто обурюватись або критикувати дітей. Якщо батьки бажають, щоб їхній підліток приходив до них, коли попаде в якийсь клопіт, то мусять вбудовувати в ньому довір’я їхнім відношенням до його менших переступів.

Коли він зробить якусь необдуману помилку, то батьки повинні бути дуже милі і ласкаві з ним. Вони повинні намагатись пояснити йому в чому він помилився й як не повторювати ту саму помилку. Батьки не повинні казати юнакові, що він є поганий.

Але, що батькам робити, коли їхнього підлітка втягнуть в якусь серйозну проблему з дисципліною в школі, або в якийсь клопіт з поліцією, або з наркотиками чи неморальністю? Батьки мають надію, що раннє добре виховання відверне цю можливість. Але припустім так станеться? Коли підліток буде потребувати допомоги і майстерного проводу, то тепер прийшов той час.

Така проблема є дуже тяжка для батьків. Переважно вони кажуть: „Де ми помилились?” Часто вони погрожують або осуджують норовливих дітей і це отруює дитину і вона затверджується своїм шляхом. Єгова розумів і був готовий прощати, коли Його народ відхилявся від праведности. Він брав перший крок і комунікував з ними даючи їм допомогу, хоч їхні гріхи були дуже болісні для Нього. „Прийдіть, і будемо правуватися”, сказав Єгова. „Коли ваші гріхи будуть як кармазин,— стануть білі, мов сніг”.— Іс. 1:18.

Майбутність молодої людини буде залежати від того, як з нею будуть поводитись протягом цього критичного часу. Не кажіть і не робіть нічого такого через яке йому буде трудно повернутись до вас, так як „блудний син” повернувся до свого батька. Батьки ніколи не повинні переставати допомагати своїм дітям так довго, як вони є під їхньою опікою. Будьте терпеливі. Будьте милосердні. Наслідуйте Єгову в цих характерних рисах.— Як. 2:13; 2 Пет. 3:9, 15; Луки 15:11—24.

ЩОБ ПОВОДИТИСЬ З НАМИ, ЯК З ОСОБОЮ

Важливіша потреба підлітка є, щоб з ним поводилися, як з особою. Чарлс Р. Фостер каже в своїй книжці Psychology for Life Today:

„Визнають, що людина бажає щось більше ніж тільки їсти і спати. Вона бажає, щоб її визнавати, як особу, і хоче відчувати, що є успішна”.

„Звичайно, кожна особа краще почувається і більше продуктивно працює, коли буде мати успіх у чомусь і коли відчуває, що має важливе місце у світі. Більшість студентів суспільної поведінки відчувають, що кожна людина має якусь нерозвиту можливість,— що кожна людина може щось добре виконувати, або ще краще, коли б відкрила, що то є”.

Кожний підліток потребує, щоб його вважали інакшим від усіх інших. Батьки дізнаються, що нема двоє однакових дітей. Навчання і дисципліна, яка є добра для одної дитини може бути не корисна для другої. А головно це правда, коли діти робляться підлітками.

Отже, це не добре порівнювати одну дитину з другою. Коли б чиюсь роботу порівнювати з роботою вищої якости іншої особи, то така людина обурюється і це не підбадьорює її. (Порівняйте 2 Коринтян 10:12.) Підліток бажає, щоб його приймати тим чим він є, і за те, що він може робити, як особа. Він бажає, щоб батьки любили його за те чим він сам є, і щоб ласкаво поводилися з ним. З другого боку, він не хоче, щоб над ним няньчилися, або щоб до нього ставились завжди, як до дитини.

БАЖАЮТЬ ПОСЛІДОВНОГО КЕРІВНИЦТВА

Ще одна потреба підлітка є сталого, постійного керівництва і проводу. Говорячи на цю тему, контр-адмірал Яків Ф. Калверт, директор Морської Академії СШ., і батько трьох дітей, недавно сказав, так, як звітує часопис The Detroit News:

„Сьогоднішні діти навчаються більше від телебачення, як від нас. В середньому 15-літній підліток щоденно витрачає 20 хвилин для читання, а дві години, щоб дивитися на телебачення”.

Закінчивши коментувати про невдачу батьків вселяти ,почуття обов’язку і почуття родинної єдности’, він продовжує: „Без дисципліни не може бути основної поваги”. Калверт порівняв людську дисципліну до яєчної шкаралупи. „Коли шкаралупа ціла”, він сказав, „то є міцна і гарна. Коли розбита або тріснута, то скоро розпадається.

„Молодь можливо не бажає дисципліни, але їй дуже потрібно її. Строга влада батьків розвиває в дітях почуття безпеки”.

Підліток потребує безпеки послідовної дисципліни. Він можливо не завжди буде погоджуватись про потребу якихось обмежень або правил, але скоро погодиться, що його батьки повинні бути послідовні в їхніх правилах. Він хоче знати, що може, а що не може робити. Він розстроюється, коли ці правила змінюються день від дня через мінливість „почуття” батьків. Ісус сказав: „Ваше ж слово хай буде: ,так-так’, ні-ні’ ”.— Мат. 5:37.

Правила і обмеження можна порівняти до границь. Підліток потребує, щоб його обмеження були ясно визначені і пояснені; тоді він бажає довір’я і свободи в межах цих границь. Один батько порівняв цей факт до досвіду його родини, коли вони наймали дім в оренду:

„Околиця була лісиста. Одно з наших перших запитань було, щоб визначити нам границі. Ми хотіли знати, що нам дозволено робити з тим майном. Ми мусіли знати це, щоб наше життя було радісне в тому домі. Уявіть собі невигідність і розстроєння, коли б власник щотижня змінював обмеження. Цей самий принцип стосується до обмежень, яких накладають на підлітків. Правила повинні бути розсудливі і послідовні. Тоді треба довіряти підліткам і давати їм свободу в цих обмеженнях”.

Правила не мусять бути нерозсудливо строгі. Якась спеціальна оказія може бути причиною на дозвіл спеціальної просьби.

ДОПОМОГА В ЗАСНУВАННІ ЦІЛЕЙ В ЖИТТІ

Потрібне керівництво включає допомогу засновувати мет у житті, щоб вибирати професію і тоді набувати потрібної світської освіти. Кожна особа повинна відчувати свою вартість і те, що вона робить є варта. Вона повинна відчувати самоповагу і як особа гордитися собою.

Батьки показують, що турбуються своїм підлітком, коли допомагають йому вибирати підхожу для нього професію. Над його „дарами”, талантами або перевагами слід застановитись. (Порівняйте Римлян 12:6.) Батьки повинні допомагати йому засновувати досяжних цілей. Не всі можуть добитися визначного становища. Мети можна доречно досягти наставленням вищих цілей, коли доб’ється менших.

Батьки мають велику відповідальність давати освіту, щоб нею приготовити молодь зустрічати проблеми дорослого життя. Юнаків треба тренувати і вони повинні розвивати якесь ремесло, щоб могли утримувати себе. (1 Тим. 5:8; Прип. 31:10, 19, 20) Хоч Ісус мав статися Христом, то Йосип, Його нерідний батько навчив Його ремесла, так, що Його звано як „син теслі” і „тесля”. (Мат. 13:55; Марка 6:3) Апостол Павло утримував себе і тих, що були з ним, працюючи при його ремеслі, виробляючи намети.— Дії 18:1—4; 20:33, 34.

У приготовленню молоді зустрічати проблеми дорослого життя, то батьки мусять допомагати і підбадьорювати їх, щоб вони не „покидали школу”. Багато разів їм потрібно допомоги з шкільною задачою. Часами вони відчувають, що хотіли б залишити школу. В такому часі, батьки можуть бути джерелом заохочення, розуміючи їхні розстроєння і щиро переговорюючи справу з ними. Коли батько часами буде помагати з трудними шкільними проблемами, то краще зрозуміє розстроєння молоді і буде в позиції подавати йому практичні поради. Іноді, коли зрозумілий батько відкладає трохи часу для обговорювання проблем, то це підбадьорення допоможе підліткові зносити кризу.

ПОЧУВАТИСЯ ПОТРІБНИМИ

Мабуть найбільше прагнення є, щоб бути потрібними. З цієї причини діти деколи питають батьків, чи вони є усиновлені, або чи їхні батьки планували і бажали їх. Вони бажають запевнення, що їхні батьки люблять їх. Ми всі прагнемо безпеки в знанню, що належимо. Коли батьки розуміють потреби їхніх підлітків і з розумінням постачають їм їхні потреби, то цим щастя в родині збільшується.