Нехай книга Ісуса Навина допоможе вам відважно служити Єгові!
„СТРАЖДАННЯ зазнаєте в світі,— але будьте відважні: Я світ переміг”. Ви можливо пізнаєте, що це Ісус промовив ті слова. Проте, коли б ви говорили по-єврейськи, то можете пригадати собі ім’я Єгошуя, тому що Ісус є грецький термін на єврейське ім’я Єгошуя.— Івана 16:33.
Придатно, відважність також є головною темою книги написаної Ісусовим предком, Єгошуєю, сином Навина. Але, ви можливо цікавитесь знати, як ми особисто можемо скористати з книги Ісуса Навина? Давайте почнемо з цією думкою, щоб бути відважними.
Відважна людина
При кінці Мойсеєвого життя, Єгова вибрав Ісуса, сина Навина, стати його наступником, який певно не був, ні новаком, ані невипробуваним молодиком. Ісус Навина народився рабом у Єгипті, але після того як ізраїльтяни вийшли з Єгипту, він став відомий, як хоробрий провідник відбиваючий непідбурену атаку Амалика. (2 Мойсеєва 17:8—16) Ісус, син Навина, підтвердив свою відвагу та віру, коли з 12-ох чоловіка, посланих розвідати ханаанський Край, то тільки він і Калев відважно казали, що за допомогою Єгови буде можливо перемогти неморальних ханаанців і завоювати Обітований Край.— 4 Мойсеєва 13:1 до 14:9.
Тому що Бог не дозволив Мойсеєві ввійти в Обітований Край, то Він сказав Ісусові: „Будь сильний та відважний, бо ти ввійдеш з цим народом до того Краю, якого Господь [Єгова, НС] заприсягнув їхнім батькам, щоб їм дати, і ти даси їм його на спадок”.— 5 Мойсеєва 31:7, 23.
Отже, бачите чому з кн. Ісуса Навина ми можемо сподіватись довідатись про відважність Ісуса, а також як ми самі можемо бути відважними. По суті, більше як половина разів, що слова „відважний” і „сильний” поміщаються разом у одному біблійному вірші, то знаходяться в кн. Ісуса Навина або в висловах про нього. Наприклад, спочатку цієї книги ми знаходимо пораду, яку Єгова був дав Ісусові: „Тільки будь дуже сильний та відважний, щоб додержувати чинити за всім тим Законом, що наказав був тобі Мойсей, Мій раб,— не відхилившися від нього ні праворуч, ні ліворуч, щоб щастило тобі в усьому, де ти будеш ходити”. (Ісуса Навина 1:7) Давайте, звернемо увагу на ті випадки в яких Ісус доказав свою внутрішню відвагу віри, а також зовнішню відвагу вчинку. Тоді побачимо яких уроків ми особисто можемо навчитись з цього.
Відважна віра й вчинки
Саме після того, як Єгова заохотив Ісуса бути „відважним і дуже сильним”, то Ісус почав приготовлятись провести ізраїльтян через ріку Йордан у ханаанський Край. Ісус наказав: „Приготуйте собі поживу на дорогу, бо по трьох днях ви переходите цей Йордан, щоб увійти посісти той Край, що Господь [Єгова, НС], Бог ваш, дає вам його на спадщину”. (Ісуса Навина 1:11) Отже, через відважну віру Ісус не чекав на Єгову, щоб Він усе виконував для них. Треба було особистого зусилля. Так само нам потрібно віри та відваги, щоб слухатись поради Ісуса покладатись на Бога, що Він допоможе нам постачати собі відповідну поживу та одяг. Однак, обітниця такої допомоги не значить, що ми можемо тільки чекати й нічого не робити, щоб підтримувати себе.— Матвія 6:25—33.
Перша проблема, яку Ісус зустрів, була перейти Йордан навесні, коли вода була висока й переходити ріку не було безпечно. (Ісуса Навина 5:10) Ісус не робив висновки, ,Може буде краще почекати до середини літа, коли вода трохи спаде’. Бог був наказав їм рушати, і Ісус з відвагою зробив так. Чи бачите в цьому урок для нас? Коли прийде час робити щось відносно правдивого поклоніння, то ми мусимо відважно діяти, замість відкладати справу на якийсь більш сприятливий або вигідний час. Дійте, так як Ісус робив.— Екклезіястова 11:4; Якова 4:13, 14.
Показуючи, що Бог був з Ісусом, Він сказав йому, щоб священики принесли ковчега заповіту до ріки повної по всі береги. Вступивши у воду, вода що зверху текла спинилась. Народ тоді міг перейти суходолом. Замість брати собі честь за це, то Ісус послухався керівництва Єгови й збудував у Гілгалі (безпечно на західному березі) пам’ятник з каміння вибраного з Йордану. Це підкреслило факт, що ,рука Єгови є сильна, щоб боялися Його по всі дні’. (Ісуса Навина 3:5 до 4:24) Хоч ми особисто не можемо бачити того кам’яного пам’ятника, то те, що Єгова зробив через Ісуса Навина повинно підкріпити наше довір’я в Божу спроможність діяти заради Своїх людей. Справді, що той пам’ятник мав велике значення для ізраїльтян, які тепер зустрічали укріплене ханаанське місто Єрихон.
Чи Ісус Навин, бувши відважним командиром війська, проведе ізраїльтян масовою атакою проти цього обмурованого міста? Ви може знаєте, що замість цього Ісус слухався Божого керівництва. І що вони мали робити? Щоб його озброєні вояки потиху обходили місто один раз кожного дня за якими йшли священики, декотрі з сурмами з баранячих рогів а інші носячі ковчега. Сьомого дня вони обійшли навколо міста сім разів, а тоді „закричав народ, і засурмили в сурми... то впав мур [Єрихона] на своєму місці”. Це дало Ісусовому війську нагоду ввійти в місто й знищити його. Таким чином вони здобули цілковиту перемогу! — Ісуса Навина 6:20.
Відважно непохитний, однак поміркований
З двох наступних подій ми можемо оцінювати Ісусову відвагу ще одного погляду. Перша відбулась у сусідньому місті Аї. Коли ізраїльтяни виступили проти Аї, то зазнали поразки. Чому? Тому, що не послухавшись Божого наказу, Ахан узяв награбованого з Єрихона. Дехто може виправдувати цей вчинок тому, що забрана здобич була здібна для нього і здавалось, що цей вчинок нікому не пошкодить. Ви можилво вже чули подібні міркування про малі крадіжки від роботодавця, або про якісь інші „малі” злочини. Як Ісус Навин ставився до цього?
За божественною допомогою Ісус виявив злочинця, підтвердив злочин і знайшов украдену здобич. Які ж незначні ті речі здавались бути! Але Ісус дійшов до суті справи, сказавши Аханові: „Нащо ти навів нещастя на нас? Нехай на тебе наведе це нещастя Господь [Єгова, НС] цього дня”. (Ісуса Навина 7:25) Ісус Навин непохитно обстоюючи праведність, постарався, щоб стратити цього грішника, відчиняючи дорогу завоювати місто Аї. Маючи на увазі як Ісус Навина поводився з Аханом, то ми можемо подумати, ,Чи я непохитно обстоюю праведність, коли друзі при роботі або в школі несерйозно ставляться до незаконних або неморальних учинків?’
Тепер вдумайтесь про другу подію, включаючу ханаанських мешканців Гів’она, які, вчувши про успіхи Ісуса Навина проти міст Єрихона й Аї, хитро вислали чоловіків удаючих бути подорожаними з далекого краю, які бажали, і дійсно зробили заповіт миру з Ізраїлем. Потім виявилось, що дійсно ці чоловіки були з сусіднього Гів’она, і багато ізраїльтян стали нарікати через спосіб, яким поводилось з цією справою. Чи Ісус Навин тепер розлютиться через таку хитрість і дасть наказ знищити Гів’он?
Вони зробили умову й Ісус шанував її. Він наказав, щоб відтоді призначити мешканців Гів’она рубати дрова та носити воду для Божого дому. Мешканці Гів’она погодились на цей розпорядок, і наступні події показали, що Ісус теж буде шанувати його. Як? П’ять ханаанських царів тієї околиці утворили союз і виступили проти Гів’она. Ісус негайно діяв, і маршируючи цілу ніч, розгромив ту конфедерацію. Єгова допоміг йому в цьому, кидаючи з неба смертельне градове каміння на ханаанське військо й чудово постарався, щоб сонце цілий день стояло на місці, даючи ізраїльтянам нагоду побити ворогів. Пам’ятаючи тих мешканців Гів’она, якщо ми зробимо якусь згоду або дамо своє слово в якійсь справі, яка є в гармонії з Божими принципами, то чи ж ми будемо непохитно відважні, так як був Ісус Навин? Чи ми дотримуємо своє слово навіть коли так робити є трудно або невигідно? — Псалом 15:4.
Значно, після вищезгаданого воювання, і коли мали стратити тих п’ятьох ворожих царів, то Ісус Навин умовляв своїх людей: „Не бійтесь і не лякайтесь, будьте сильні та відважні, бо Господь [Єгова, НС] зробить так усім вашим ворогам, із якими ви воюєте”. (Ісуса Навина 10:25) Бути мужніми та відважними допоможе ізраїльтянам, коли вони будуть поширювати Богом-призначене воювання, перше на південь, а потім на північ, де цар Хацора також зробив марний союз проти Ізраїля. Хоч в ізраїльтян не було такого технологічного розвитку як між ханаанцями, в яких були укріплені міста й збройні колесниці, то вони таки відважно виконували волю Єгови.
Інші уроки з книги Ісуса Навина
З книги Ісуса Навина ми зокрема зауважили уроки стосуючіся до його відваги. Але читаючи цю книгу ви можливо знайдете в ній ще інші корисні уроки?
Наприклад, багато жінок стали вражені відношенням Рахави, яка охороняла двох ізраїльтян, коли ці прийшли розвідати Єрихон. Більшість ханаанців, почувши про Божі великі діла заради Ізраїля, налякались і протидіяли їм. Але Рахав не робила цього. Вона була охоча поставити себе в невигідне становище й рискувати своїм життям для того, щоб одержати милість від Єгови. Вона теж старалась як могла показати своїм родичам, що вони мусили робити, щоб врятувати їхнє життя. Певно, що сьогодні ми можемо звертатись до того оповідання, щоб допомогти жінкам ставити правдиве поклоніння на першому місці від зв’язків з їхніми сусідами, а навіть з їхнім народом.— Ісуса Навина 2:8—14.
В Ісусові ви також знайдете добрий урок, щоб не недооцінювати наміри інших людей. Це сталось після підкорення Ханаану, коли Ісус розподіляв край згідно з племінним успадкуванням. Чоловіки двох з половиною племен вертались до їхньої території на сході Йордану. Роблячи це, вони збудували вівтар. Інші племена зробили висновок — неправильний — щодо значення цього вівтаря. Народові загрожувала міжплемінна війна. Читаючи історію в 22-му розділі Ісуса Навина, то зауважте урок, щоб не приписувати поганих намірів учинкам інших людей. І також зауважте, що вам слід зробити, коли відчуваєте, що хтось зневажливо ставиться до вас або поводився неправильно.
Жоден підсумок книги Ісуса Навина не повинен пропустити його наголос на навчання й додержування правдивого поклоніння вгрунтованого на Божому Слові. Бог порадив Ісуса регулярно читати Його слово й не відступати від нього. (Ісуса Навина 1:8) Після перемоги в Аї, Ісус провів ввесь народ на північ до Сихему, між горою Евал а горою Гаразім. Там він збудував вівтар для жертвування, і тоді „він написав там на тих каміннях відписа Мойсеєвого Закону”. (Ісуса Навина 8:32) Крім того, він читав людям закон. „Не було слова зо всього, що наказав був Мойсей, чого не читав би Ісус перед усіма зборами Ізраїля, і жінок, і дітей, і приходька, що ходить серед них”.— Ісуса Навина 8:35.
Пізніше, коли Ісус Навина жив якийсь час у місті, якого він скромно зажадав собі за спадщину, він зібрав народ і сказав: „Я постарів, увійшов у літа. А ви бачили все, що зробив був Господь [Єгова, НС], Бог ваш, усім цим людям для вас, бо Господь [Єгова, НС], Бог ваш,— Він Той воюючий для вас”. Отже, Ісус став умовляти їх, кажучи: „І ви будете дуже сильні, щоб виконувати й чинити все, написане в книзі Закону Мойсеєвого, щоб не відхилятися від нього ані праворуч, ані ліворуч,.. бо ви будете горнутися тільки до Господа [Єгови, НС], Бога вашого”. І спонукуючи їх зробити це, Ісус пригадав їм: „А ви будете знати... що не відпало ані одне слово зо всіх тих добрих слів, що про вас говорив був Господь [Єгова, НС], Бог ваш,— усе збулося вам”.— Ісуса Навина 23:2—8, 14.
Врешті, Ісус знову скликав народ на прощальні напучування, звертаючись з просьбою до нього: „Виберіть собі сьогодні, кому будете служити,.. А я та дім мій будемо служити Господеві [Єгові, НС]”. Коли народ запевнив Ісуса, що він теж буде служити Єгові, то Ісус тоді зробив з ним заповіта. Божественна історія каже: „І сталося по тих випадках, і вмер Ісус, Син Навинів, раб Господьній [Єгови, НС], віку ста й десяти літ”. Певно, що цей вірний поклонник Єгови й нас дуже заохочує бути відважними й сильними, як ми боїмось і „служимо Йому [Єгові, НС] в невинності та в правді”.— Ісуса Навина 24:14, 15, 29.