Побожна повага до крові
„Тому дня сьогоднішнього вам свідкую, що я чистий від крови всіх”.— ДІЇ 20:26.
1. Як Павлові слова в Дії Апостолів 20:26 виявляють погляд Єгови відносно крові?
ТІ СЛОВА апостола Павла, як християнина, відбивають здорову повагу до крові, рідини життя. Пізніше в нашій дискусії, довідаємось що Павло мав на думці, коли промовив їх. Але, перше застановімся над тим, що Творець тваринних і людських душ каже про кров. Ми вже бачили, що в Божих очах кров представляє життя,— вона свята. І, хто безпричинно або байдуже проливає кров, а головно людську, є винуватий перед Богом. Проте, чи ж не має способів у які кров можна вживати на користь людства?
2. (а) Чому споживати кров у Ізраїлі було кримінальний злочин? (б) Як ізраїльтяни користали, коли додержувались того закону?
2 У Божому законі даному Ізраїлю було сказано: „Крови кожного тіла ви не будете їсти, бо душа [життя, Переклад Короля Якова; Переклад Американ Стендарт] кожного тіла — кров його вона. Усі, що їдять її, будуть понищені”. Це був кримінальний злочин для ізраїльтянина або іноземця, що мешкав серед них споживати кров, навіть як потрібне живлення. Перш ніж ізраїльтяни споживали м’ясо, то необхідно мусили вилити кров на землю, закрити її, і таким чином повернути життя назад до Бога. (3 Мойсеєва 17:13, 14) Це божественний закон. Додержуванням того закону, ізраїльтяни підтримували здорове духовне споріднення з Єговою, Джерелом життя. Вони теж утішались побічними користями, в збереженні фізичного здоров’я.
Христова кров
3. (а) Чому Ісусова кров є знаменито „дорогоцінна”? (б) Як Святе Єврейське Письмо звертає увагу на Ісусову жертву?
3 Проте, Єгова мав на меті вживати кров в один видатний спосіб — відкупити людство від гріха й смерті „дорогоцінною кров’ю” Ісуса Христа. Ще перед „заснуванням світу” (народженням викупних нащадків через Адама й Єву), Єгова передбачив як Він визволить людство. (1 Петра 1:18—20; Римлян 6:22, 23) Це „кров Ісуса Христа, Його Сина, очищує нас від усякого гріха”. (1 Івана 1:7) Цей викуп кров’ю є такий важливий, що Бог постарався, щоб у Святому Єврейському Письмі були записані натяки й типи зображати Ісусову досконалу жертву.— Євреїв 8:1, 4, 5; Римлян 15:4.
4. Які передчасні приклади знаходяться в драмі записаній в 1 Мойсеєвій 22-му розділі?
4 Століття перед тим як Єгова дав Ізраїлю Закон, Він наказав Авраамові пожертвувати Ісака на горі Морії. Таким чином Бог показав як Він пожертвує Свого Однородженого Сина, Ісуса. Те, що Ісак охоче покорився цьому драматичному розпорядкові, представляє Ісусову покору виконати волю Свого Отця вилиттям Своєї крові, як жертва.— 1 Мойсеєва 22:1—3, 9—14; Євреїв 11:17—19; Филип’ян 2:8.
5. Які глибокі духовні прообрази знаходились у жертвах, яких вимагав Мойсеїв Закон?
5 У Мойсеєвому Законі також поміщалась „тінь майбутнього добра”, вказуючи на Ісусову жертву заради людства. Закон дозволяв уживання крові тільки в один спосіб — жертвуванні тварин Єгові. Ті жертви не були тільки обрядом. У них поміщалось глибоке духовне значення. Докладно, вони представляли Ісусову жертву й все те, що вона завершить.— Євреїв 10:1; Колосян 2:16, 17.
6. Жертви, яких ізраїльтяни приносили в день Покути, представляли викуп за яких двох груп, і в який спосіб?
6 Наприклад, спосіб, яким Аарон жертвував у день покути, був прообразом на те, як Великий Первосвященик, Ісус, користується заслугою Своєї дорогоцінної крові, щоб нею перш відкупити Свій священицький „дім” з 144 000 помазаних християн, щоб їм була приписана праведність успадкувати привілей служити як царі й священики з Ним на небі. Коли Аарон жертвував на користь „народу”, то це представляло, що Ісусова жертва відкупить усе людство, яке одержить вічне життя тут на землі. Саме тепер, цьому „великому натовпові” є приписана праведність, щоб вони пережили прийдешнє велике горе. Це тому, що вони „випрали одіж свою, та вибілили її в крові Агнця”, і своєю службою Богові виявляють їхню віру.— 3 Мойсеєва 16:6, 15, 18—22; Євреїв 9:11, 12; Об’явлення 14:1, 4; 7:4, 9, 14, 15.
7. Чому ми можемо радіти із сповнення тих стародавніх прообразів?
7 ,Життя є в крові’. Ісусова кров була досконалою, тому то через Його жертву буде нагороджено досконалим життям усіх практикуючих віру. Як ми повинні радіти з того, що всі ті стародавні прообрази сповнились в Ісусовій люблячій жертві! — 3 Мойсеєва 17:14; Дії 20:28.
Кров — моральне спірне питання
8, 9. (а) Які чудові функції виконує кров? (б) Так як Давид, як ми можемо виражати побожну пошану за спосіб у який нас створено?
8 У складі крові бачимо вражаючу мудрість. Прихильники еволюції ще до цих пір не можуть пояснити джерела життя, кажучи, що якимсь чином наша життєва кров розвилась еволюційним шляхом. Яка ж неймовірність!
9 Складна кров у нашому тілі виконує чудесні функції. Вона доставляє життє-підтримуючий кисень і поживу до всіх частин нашого тіла. Вона теж відносить відходи. Кров доносить білокрівці, щоб ними поборювати хворобу, а також кров’яні пластинки для зцілення малих і великих поранень. Кров допомагає регулювати температуру тіла. Кров кожної людини інакша; генетики в Великобританії навіть задумують уживати „ДНК відбитки”, які робляться з крові, щоб ототожнювати злочинців. Кров є одним з багатьох тілесних органів, які спонукали царя Давида вигукнути: „Господи [Єгово, НС],— випробував Ти мене та й пізнав. Прославляю Тебе, що я дивно утворений!” — Псалом 139:1, 14.
10. (а) Хто повинен вирішувати, як кров слід уживати? (б) Яке ясне керівництво Бог дав Ноєві й Ізраїлю? (в) Який приклад показує, що кров є свята, навіть коли виникає крайній випадок?
10 Чи ж праведний Творець нашої крові не повинен бути тим, Який вирішує, як цю рідину слід правильно вживати? (Йова 36:3) І Він уже зробив таке рішення. Він сказав нашому предкові, Ноєві: „Тільки м’яса з душею його, цебто з кров’ю його, не будете ви споживати”. (1 Мойсеєва 9:4) І повторяючи Свій Закон Ізраїлю він ясно заявив: „Тільки будь обережним, щоб не їсти крови, бо кров — вона душа, і ти не будеш їсти душі разом з м’ясом. Не будеш їсти її,— на землю виллєш її, як воду”. (5 Мойсеєва 12:23, 24) Правдоподібно Давид пригадував собі цей наказ, коли троє з його вояків рискнули своїм життям для того, щоб принести йому води з резервуара в Єрусалимі. Він „вилив її для Господа [Єгови, НС]”, вона бо представляла їхнє життя. (2 Самуїлова 23:15—17) Навіть у крайньому випадку не слід ігнорувати святості крові.— Також дивіться 1 Самуїлова 14:31—34.
У християнському зборі
11, 12. (а) Яке духом-скероване тіло вирішувало догматичні питання в першому столітті? (б) На якому релігійному рівні це тіло поставило споживання крові? (в) Чому переливання крові є таке саме як би споживати її ротом?
11 Чи можете уявити собі велику кімнату в Єрусалимі в першому столітті? У кімнаті зібрались Ісусові апостоли й інші старші християнського збору. Яку тему вони там обговорювали? Павло й Варнава прибули з Антіохії, щоб представити перед ними проблему, яка виникла відносно обрізання. Та рада апостолів вирішує, що новонавернених християн не потрібно обрізувати тілесно.— Дії 15:1, 2, 6, 13, 14, 19, 20.
12 У своєму рішенні, урядове тіло в той час підсумувало вимоги, які до цих пір є обов’язкові для християн. Вони сказали: „Бо зволилось духові святому і нам,— тягару вже ніякого не накладати на вас, окрім цього необхідного: стримуватися від ідольських жертов та крови, і задушенини [в якій ще була кров], та від блуду. Оберегаючися від того, ви зробите добре. Бувайте здорові!” (Дії 15:28, 29) Отже, ідолопоклонство, споживання крові, і перелюб — усіх поставлено на одному релігійному рівні. Християни мусять стримуватись від усіх цих, щоб підтримувати добре духовне здоров’я й мати участь у сповненні Божих обіцянок. Відносно крові, то чи її споживається ротом чи переливається у вени не змінює справи. Ціль така сама — підтримувати й живити тіло. Так як було ясно показано урядовим тілом, не стримуватись від крові становить порушення Божого закону.
13. (а) Як стримання від крові ще додатково охороняє Свідків Єгови? (б) Як інші божественні закони охороняли Божих людей?
13 Швидке поширення хвороб ЕЙДС (синдром набутої імунонестачі), гепатиту, та інших переливанням крові є доказом на те, що у додержуванні Божих законів також є включене добре фізичне здоров’я. За часів писання Біблії, Бог дав Ізраїлю точні закони відносно дієти, карантину, методи запобігання захворювань і санітарії, відповідні їхньому мандруванню в пустині. (3 Мойсеєва 11:2—8; 13:2—5; 5 Мойсеєва 23:10—13) Додержуванням цих законів, ізраїльтяни не тільки підтримували близьке духовне споріднення з їхнім Богом, але ті закони теж зберігали їх фізично від хвороб, які мучили їхніх сусідів. Тільки протягом минулого століття лікарі почали оцінювати практичну мудрість у тих законах. Багато вже також усвідомлюють, що Божий закон відносно крові теж має значення.
14. Коли Ізраїль слухався Єгови, то які зцілення й благословення були досяжні йому?
14 Коли Ізраїль слухався Бога, то Він сповняв їм Свою обіцянку: „Коли дійсно будеш ти слухати голосу Господа [Єгови, НС], Бога твого, і будеш робити слушне в очах Його, і будеш слухатися заповідей Його, і будеш виконувати всі постанови Його, то всю хворобу, що я поклав був на Єгипет, не покладу на тебе, бо Я — Господь [Єгова, НС], Лікар твій”. Важливішим від цього, коли Ізраїль буде слухатись Божих законів, то буде в ряді скористати із майбутніх благословень Царства.— 2 Мойсеєва 15:26; 19:5, 6.
15. Який недавній приклад показує, що ми самі можемо одержати благословення, коли будемо слухатись Божих законів?
15 Свідки Єгови оцінюють численні користі сучасної медицини. Наприклад, коли минулого року бомба терориста розгромила Зал Царства недалеко Сідней, Австралії, і було поранено більше як 50 Свідків, то ці були вдячні лікарям за те, що під руками вони мали багато некровних замінників для переливання. Усі поранені видужали. Вони можуть бути вдячні за те, що ці переливання не суперечили законам Єгови. Також, жоден з них не потрапив у небезпеку зараження хворобами, які передаються переливанням крові.
„Чистий від крови всіх людей”
16. Так як Павло, як ми повинні ставитись до святої служби?
16 Знову вернімся до першого століття. Уже минуло близько сім років від того часу, коли Павло та Варнава слухали Якова як він оголосив заборону ідолопоклонства, крові та перелюбу. Протягом того часу Павло вже два рази подорожував до Східної Європи через Малу Азію, як місіонер. Тепер, у дорозі до дому через Мілет, він мав нагоду поговорити із старшими Ефесу, які прийшли зустрітися з ним у тому місті. Він пригадав їм, що не шкодував енергії, коли працював між ними „з усією покорою, і з рясними слізьми та напастями”. І сьогодні чи ж ми так само зовсім не віддаємось Єгові на Його службу? Ми повинні так робити.— Дії 20:17—19.
17. Так як Павло, як ми повинні виконувати нашу службу?
17 Як Павло виконував ту службу? Де були люди, то він там свідчив, а головно по їхніх домах, незважаючи на їхнє релігійне походження. Він не стримувався, але навчав тих старших, і правдоподібно вони ходили з ним на службу, як він навчав „публічно й від дому до дому”. То не тільки вони користали з Павлової ревної служби, тому що він ,старанно свідчив юдеям та грекам, щоб вони перед Богом покаялись, та ввірували в Господа нашого Ісуса Христа’. Зауважте те слово „старанно”. Чи ми сьогодні старанно стараємось проповідувати всім людям, усіх народніх груп, щоб вони чули свідчення? — Дії 20:20, 21; Об’явлення 14:6, 7.
18. (а) Так як Павло, як нам служити Богові з цілої душі? (б) Так як Павло, що ми повинні робити всупереч збільшаючимся тискам?
18 Те слово „старанно” також знаходиться в Павлових наступних словах: „Свого життя не вважаю для себе цінним, аби но скінчити дорогу свою та служіння, яке я одержав від Господа Ісуса,— щоб засвідчити [старанно, НС] Євангелію благодаті Божої”. (Дії 20:24) Яка ж користь його душі, або життю, коли б він не сповняв своєї служби? Чи ми так само почуваємось про нашу службу? Коли ці останні дні кінчаться, і коли тиски, переслідування, хвороби, або похилий вік мучать нас, то чи ми виявляємо такого самого духу як Павло й старанно шукаємо „достойних” людей? — Матвія 10:12, 13; 2 Тимофія 2:3, 4; 4:5, 7.
19. Чому Павло міг сказати, „Я чистий від крови всіх людей”?
19 Павло не мав надії знову бачитись з тими старшими Ефесу. Проте, з цілковитим довір’ям він міг сказати їм: „Тому дня сьогоднішнього вам свідкую, що я чистий від крові всіх”. Як? Павло не проливав крові в війні. Він не споживав крові. Він дуже цікавився життям людей, представлене їхньою кров’ю. Він не хотів, щоб вони загубили своє життя в день Божого суду, тому що старанно не проповідував їм. Він не стримувався, щоб не говорити старшим та іншим „усю Божу пораду”.— Дії 20:26, 27, НС.
20. (а) Відповідно до повторної перестороги, яку Єгова давав Єзекіїлеві, то яку відповідальність ми сьогодні повинні сповняти? (б) Які будуть наслідки нам і тим, хто буде слухати нас?
20 В цей час як „велике горе” наближується все ближче й ближче, то проповідувати людям пораду Божу також стає все більше й більше настійним. Ситуація сьогодні є подібна до обставин близько 2600 років тому, коли нависало знищення Єрусалима. Єгова сказав Єзекіїлеві: „Сину людський, Я настановив тебе вартовим для Ізраїлевого дому,— і як почуєш ти слово з уст Моїх, то остережи їх від Мене. Коли Я скажу безбожному: ,Конче помреш’, а ти не остережеш його й не будеш говорити, щоб остерегти несправедливого від його несправедливої дороги, щоб він жив, то цей безбожний помре за свою провину, а його кров Я зажадаю з твоєї руки”. (Єзекіїля 3:17—21; 33:7—9) Помазані слуги Єгови й „великий натовп”, їхніх друзів, мають подібну відповідальність сьогодні. Ми повинні старанно проповідувати людям. Отже, протягом дня Божої помсти, ми будемо спасені разом з тими, хто слухає нас.— Ісаї 26:20, 21; 1 Тимофія 4:16; Об’явлення 7:9, 14, 15.
21. В які способи ми можемо виявляти побожну повагу до крові, і з яким наслідком?
21 Відносно християнського нейтралітету, стримання від уживання крові, старанного свідчення й практикування віри в Ісусову жертву, то кожен з нас постановім слухатись усієї Божої поради. Таким чином можемо мати участь у сповненні Псалма 32 (33):10—12: „Господь [Єгова, НС] раду поганів понищить, понівечить мислі народів, а задум Господній [Єгови, НС] навіки стоятиме... Блаженний той люд, що Богом у нього Господь [Єгова, НС]”.
Як би ви відповідали?
◻ З якого вживання крові приходять вічні благословення?
◻ Як ми користаємо, коли стримуємось від крові?
◻ Як ми можемо триматись „чистими від крові всіх людей”?
◻ Який приклад старанності ми повинні наслідувати?
[Вставка на сторінці 22]
Уолл-стріт джорнел 20 березня 1986 року, помістив статтю під заголовком: „Кров у кровозапасах є заражена хворобою ЕЙДС” У першому параграфі було сказано: „У США кров в запасі є більше заражена ніж кровозапасні організації хотіли, щоб ми вірили. Переливання крові є головний спосіб, яким поширюється синдром набутої імунної недостачі від заражених осіб до загальної публіки. Антитіла хвороби ЕЙДС, яких уживають перевіряти кров донорів, не забезпечують викриття всіх заражених одиниць крові. І ще гірше, керівники кровозапасу не є охочі вживати заходів, щоб поліпшити безпеку від переливання крові”.