Правда просочується в село багатьох вод
ЯК ДИВНО! Земля, знана через достаток води, є спрагненою! Багатий на воду край є сухим та вичерпаним! Це спрага, яку можна вгамувати лише водами правди з Божого Слова, Біблії. Це розповідь про Рахбе, маленьке село з 2200 мешканців, заховане в горах на півночі Лівану близько 130 кілометрів від Бейрута.
Назва Рахбе арабською мовою значить «просторе місце» і походить від семітського кореня, який означає «просторий, розтягнутий». Відповідно до цього на двох великих пагорках на висоті близько 600 метрів над рівнем моря розкинулося село. Взимку та навесні високо на східних горах можна побачити сніг, який додає штрих до сліпучої яскравості. Але передусім Рахбе є селом багатьох вод. У цьому районі знаходиться 360 маленьких та великих джерел, які забезпечують дорогоцінною водою родючі поля пшениці, абрикоси, грушки, персики та виноград у навколишніх долинах.
Минуле та сучасне переплітається в Рахбе
У багатьох відношеннях вигляд Рахбе залишився незміненим від біблійних часів. Доми в селі тиснуться один до одного. Вузькі, звивисті вулиці кишать ослами та коровами. Хоч є деякі сучасні засоби пересування, тварини тут мають право першого переходу. Дуже часто їхні власники нав’ючують на них продукти з поля і висилають додому самих. Прокладаючи собі шлях через усі глухі закутки, тварини йдуть вузькими вулицями, повертаючись додому. Чи це не нагадує нам те, що мав на увазі Ісая, коли сказав: «Віл знає свого власника, а осел — ясла пана свого» (Ісаї 1:3).
Рахбе також є місцем контрастів. Тут ви побачите випускників університетів, а також простих селян, які ніколи не були в місті. Тут є вілли, оточені садами, і маленькі халупки, навколо яких ходить худоба. Майже в кожному домі є електроприлади, але не завжди є електричний струм. З цієї причини в багатьох домах є генератори. Головні вулиці села є брукованими, хоч більшість шляхів, що ведуть у поля, є небрукованими та нерівними. Отже, єдиним способом для перевезення продуктів з полів є домашні тварини. Ви можете навіть побачити осла, що переносить електрогенератор на поле для живлення господарських механізмів, які застосовуються на полях саме поруч тяглової сили.
Життя в селі також не дуже змінилося. Якщо ви ночуєте в селі, то вас уранці, о другій або третій годині, можуть розбудити півні. День починається рано, отже, не дивуйтеся, якщо ви почуєте гомін людей, які в темноті гукають один одного, коли підготовляють тварин. На світанку ви можете розгледіти багатьох селян зі своїми нав’юченими тваринами, що прямують на поля або на ринки для продажу своїх товарів.
Коли настає день, хлопчаки та дівчатка вибігають на вулиці та бавляться в залюднених місцях. Усюди чути їхні крик та сміх, неначе в стародавньому Єрусалимі, як це описав пророк Захарія: «Міські майдани будуть переповнені хлопцями та дівчатами, що будуть бавитися на майданах його» (Захарія 8:5). Ви також побачите, що селяни надзвичайно дружелюбні та допитливі. Вам треба вітатись з кожним селянином, якого зустрінете, і він захоче довідатися, хто ви такий, звідки ви, чому ви тут і куди йдете. Люди тут дуже добре знають один одного.
Води правди досягають Рахбе
Новини в такому об’єднаному суспільстві розходяться дуже швидко. Так і сталося, коли Асад Юніса повернувся до Рахбе із Сполучених Штатів у 1923 році. Його друг Абдала Блель, бажаючи знати, чи Асад став багатим в Америці, прийшов побачитись з ним. Замість того щоб говорити про гроші, Асад дав йому книжку «Гарфа Божа» і сказав: «Тут знаходиться справжнє багатство». Абдала, колишній протестант, прочитав цю біблійну публікацію, і вона справила на нього велике враження. Хоч Асад не ділився біблійною інформацією, однак Абдала був зворушений тим, про що дізнався, і відверто заявив, що знайшов правду.
Згодом Абдала переїхав у Тріполі, головне місто на півночі Лівану. Там він встановив контакт з декількома Дослідниками Біблії, як тоді називалися сьогоднішні Свідки Єгови, і зробив подальші успіхи у вивченні Біблії. Потім він повернувся до Рахбе, щоб поширювати добру новину, якої навчився. Він проводив розмови з односільчанами на такі теми, як Трійця, чи має людина безсмертну душу, пекло, духівництво, літургія, використовування образів, розповідаючи їм про те, чого насправді вчить Біблія.
Декотрі селяни виявили інтерес. Троє чи четверо з них приєдналися до Абдали в праці проповідування. Потім вони почали щонеділі проводити зібрання. Ці зібрання складалися із прослуховування на фонографі записаної проповіді або читання Біблії, після чого було обговорення почутого. Потім вони використовували деяку допоміжну літературу для вивчення Біблії, включаючи книги «Гарфа Божа», «Багатство» та «Нехай Бог буде правдивий». Кількість присутніх не перевищувала десятьох осіб, більшість з яких мали цікавість, а не були зацікавленими. Дехто, здавалося, приходив в основному задля обіду, яким пригощали після кожного зібрання.
У 1940-их роках Абдала Блель отримав відповідальність доглядати групу в Рахбе. Він виявився ревним і відданим слугою Єгови, даючи іншим добрий приклад. Один із них, брат Маттар, пригадує, як вони ходили на проповідування: «Оскільки тоді не було автомобілів, ми з братом Блелем ходили пішки проповідувати в сусідні села. Я займався фонографом, а брат Блель взяв на себе ініціативу в розмові. Звичайно ми ходили два або три дні, після чого поверталися додому». Брат Блель вірно служив Єгові до самої смерті 1979 року, коли йому було 98 років.
Прогрес викликає протистояння
В міру прогресу роботи брати почали відчувати протистояння. У 1950 році внаслідок підбурювання сільського священика у Рахбе почалась акція переслідування братів. Священик обвинувачував братів у зневажанні церкви та блюзнірстві. Декотрі селяни були настільки роздратовані, що кидали в братів камінням, а деякі брати були заарештовані та ув’язнені. Проте слідство виявило, що ці обвинувачення були фальшивими. І навіть тоді братів утримували у в’язниці ще декілька днів.
Інший противник намагався примусити селян, декотрі з яких, можливо, навіть не вміли добре читати, підписати документ, у якому було багато обвинувачень братів, включаючи перешкоджання людям настійним приходом до їхніх домів. Щоб спонукати більшу кількість людей підписати документ, він говорив, що це прохання щодо повернення в село певного робітника. Коли люди дізналися, що це насправді було обвинувачення проти Свідків, вони викреслили свої підписи. Такі випадки, як цей, посприяли докладному свідченню багатьом чиновникам у цій місцевості.
Крім боротьби з таким прямим протистоянням, брати наштовхнулися на іншу перешкоду. У маленькому селі, де кожен кожного знає, «страх перед людиною пастку дає», як наголошує Біблія в Приповістей 29:25. Братам потрібно було мужності, щоб проповідувати сусідам, друзям та родичам, які постійно критикують та висміюють. Таким чином, Ісусові слова з Матвія 10:36 справді багатозначні: «Вороги чоловікові — домашні його». Але приповість продовжує: «Хто ж надію складає на Господа, буде безпечний». Віра та витривалість братів привели до надзвичайних результатів.
Правда просочується в Рахбе
Минали роки, селяни почали схвально відзиватися про хорошу поведінку Свідків Єгови, і багато з них пізнало правду. Коли 1969 року в Рахбе був заснований другий збір, брати дуже раділи. Вони продовжували наполегливо працювати. Багато хто розпочав повночасне служіння, дехто навіть переїхав, щоб служити на інших територіях, навіть у місто Бейрут. Єгова поблагословив їхню наполегливу працю, і 1983 року в Рахбе почав діяти третій збір. Тим часом брати надалі переселялися або переїжджали в міста. Але зростання продовжувалося, і 1989 року в Рахбе був заснований четвертий збір, услід за яким 1990 року з’явився п’ятий.
У цей час майже кожна сім’я в селі мала Свідка серед родичів або друзів. Згасла колишня ворожість. Люди краще ознайомились із Свідками. По суті, вирази «старійшина», «піонер», «районний наглядач», «конгрес» та «Армагеддон» стали частиною словникового запасу селян. Іноді, наприклад, під час візиту районного наглядача або Спомину, на вулицях пусто, а Зали Царства переповнені. Декотрі збори навіть встановлюють на балконі гучномовці, щоб чули сусіди.
У Рахбе сьогодні понад 250 вісників Царства. Це значить, що на одного Свідка в селі припадає приблизно 8 осіб! Один збір, що складається з 51 вісника, займається територією в 76 домів, і кожного тижня ці вісники опрацьовують її. Уявіть, що сталося в березні та квітні минулого року, коли 98 із 250 вісників у Рахбе розпочали допоміжну піонерську діяльність разом із 13 сталими піонерами. Кожного тижня ця територія опрацьовувалася багато разів. Не було нічого дивного, коли в один дім приходили дві або три пари вісників у той самий день, а навіть у той самий час. Більшість селян звикли до відвідувань. Але коли людина висловлювала своє незадоволення, вісник відповідав: «Коли ви приймете нашу пропозицію вивчати Біблію, тоді до вас будуть приходити тільки один раз на тиждень». Свідки також розмовляють з кожною людиною, яку вони зустрічають на полях — ту, що оре, сіє, поливає або їде верхи на ослі.
Справді, біблійна правда просочилася в Рахбе, яке є селом багатьох вод. Але це ще не все. Так само як Рахбе є джерелом питної води для багатьох навколишніх сіл, воно також постачає для них життєдайні води біблійної правди. Вісники з Рахбе приходять пішки до людей з близьких сіл, а також організовують автомобільні групи і здійснюють одноденні подорожі, щоб проповідувати в далеких селах. Деякі вісники переїжджають, щоб служити в інших містах. З благословенням Єгови там буде подальше зростання, яке принесе ще більшу хвалу небесному Отцеві, Богові Єгові.
[Ілюстрація на сторінці 26]
На вулиці в Рахбе.