Рай чи звалище сміття. Що вам більше подобається?
КОЖЕН би вгадав, ким була ця людина — туристом з Європи, який хотів відпочити і поніжитися на сонці у «райському» оточенні на острові. Але, проходячи через піщані дюни, гуляючи по березі моря, він повинен був уважно вибирати стежку між порозкиданими пляшками, бляшанками, кулька́ми, жувальною гумкою, обгортками від цукерків, газетами і журналами. Роздратований, він питав себе, чи це і є той рай, у який він хотів потрапити.
Чи ви теж маєте подібні спогади? Чому люди мріють провести відпустку в якомусь раю, але коли потрапляють туди, спокійно перетворюють його у справжнє звалище сміття?
Не тільки в «раю»
Красу, охайність та чистоту відверто зневажають не тільки у «райських» місцях, куди намагається потрапити багато туристів. Сьогодні забруднення скрізь є справжнім бичем суспільства. Численні підприємства забруднюють навколишнє середовище у великих масштабах, бо в процесі їх роботи утворюються тонни відходів. Неправильне поводження з токсичними відходами і випадкові виливи нафти загрожують знищенням великим територіям землі, які можуть стати непридатними для життя.
Війни також забруднюють. Світ із жахом спостерігав за війною в районі Перської затоки у 1991 році. Іракські військовослужбовці зловмисно підпалили близько 600 нафтових свердловин, перетворивши Кувейт в «апокаліптичне видіння пекла», як описала це одна європейська газета. Німецький журнал «Гео» назвав це пекло «найбільшою катастрофою у навколишньому середовищі, спричиненою руками людини».
Відразу ж по закінченні війни було організовано очисну місію. На те, щоб лише загасити ці палаючі свердловини, пішло кілька місяців важкої праці. Всесвітня організація охорони здоров’я повідомила, що вищий рівень забруднення в Кувейті може спричинити ріст смертності у тій країні на 10 відсотків.
Не таке небезпечне, але дуже дратує
На кожний великий, кричущий приклад забруднення у глобальному масштабі припадають тисячі малих прикладів. Особи, що викидають сміття на вулицю, і майстри «графіті» можуть бути не такими небезпечними забруднювачами, однак вони допомагають позбавляти землю її потенціалу бути раєм.
У деяких місцях графіті є таким звичайним явищем, що люди вже не звертають на них уваги, навіть не помічають їх. Ці написи й малюнки можна зустріти у поїздах метро, на стінах будинків і на телефонних будках. Графіті вже перестали бути характерними виключно для громадських туалетів.
У деяких містах є багато напівзруйнованих і покинутих будинків. Житлові масиви спотворюються неохайними домами і подвір’ями. Побиті машини, викинені агрегати, прилади та відходи будівництва захаращують території ферм, які могли б виглядати привабливо.
У деяких колах люди, здається, не турбуються своєю чистотою та охайністю. Хизування неохайним одягом і зачіскою може вважатися не лише прийнятним, але й модним. Особи, що цінують охайність і чистоту, вважаються безнадійно старомодними.
Яка ж титанічна праця!
Якою ж велетенською мала б бути кампанія очищення, котра б могла перетворити пляжі, ліси та гори нашого земного дому в рай, який малюють на яскравих обкладинках журналів для туристів. А скільки праці треба було би вкласти, щоб очистити міста, села, ферми і самих людей!
Вищезгаданий турист зрадів, коли пізніше побачив, як кілька прибиральників проходили по території і збирали грубше сміття. Однак вони залишали кусочки битого скла, кришки від пляшок, шматки консервних банок і масу недокурків. Таким чином, навіть після прибирання залишалися ознаки того, що ландшафт скоріше нагадував звалище сміття, аніж рай.
Глобальне очищення, потрібне для того, щоб не допустити перетворення планети Земля на велетенське звалище сміття, вимагало б усунення усіх цих небезпечних залишків. Чи таке глобальне очищення можливе? Якщо так, то як воно відбудеться? Хто це здійснить? Коли?